Вирок від 25 травня 2026 р. у справі №532/475/26 — Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 532/475/26

номер провадження 1-кп/546/47/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі прокурора ОСОБА_2 , потерпілого ОСОБА_3 , законної представниці потерпілого – ОСОБА_4 , представник потерпілого – ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 та секретаря судового засідання ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 листопада 2025 року за № 12025170470000454, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава, українця, громадянина України, який проживає по АДРЕСА_1 , з неповною вищою освітою, військовослужбовця, сапера 1 інженерно – саперного відділення інженерно – саперного взводу 1 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , неодруженого, не маючого на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

встановив:

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнаного судом доведеним

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 348 від 29.10.2024 солдата ОСОБА_6 призначено на посаду сапера 1 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу 1 штурмового батальйону вказаної військової частини та поставлено на всі види забезпечення.

08 листопада 2025 року близько 22 години 40 хвилин у селищі Білики Полтавського району Полтавської області по вул. Базарній у напрямку перехрестя вказаної вулиці з вул. Пристанційної рухався автомобіль Jeep Grand Cherokee, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 , який, рухаючись по вказаній вулиці, не вжив заходів щодо зменшення швидкості руху аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного об`їзду перешкоди поблизу домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 , допустив зіткнення передньою правою частиною керованого ним автомобіля Jeep Grand Cherokee, номерний знак НОМЕР_2 , із задньою лівою частиною напівпричепа SCHMITZ, номерний знак НОМЕР_3 , який був приєднаний до автомобіля Renault Magnum, номерний знак НОМЕР_4 , та який був припаркований на узбіччі дороги у попутному напрямку.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки Jeep Grand Cherokee, номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому 1-8 ребер справа зі зміщенням, розриву правого ключично-акроміального з`єднання, закритого перелому середньої третини правої плечової кістки зі зміщенням, травматичного пульмоніту ускладненого гемо-пневмотораксом справа, ДН 1-2 ст., травма правої підключичної артерії з контузією 2 порції та розривом пахової артерії, критичної ішемії правої верхньої кінцівки, струсу головного мозку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя в момент заподіяння.

Причиною дорожньо-транспортної події та наслідків, що настали, є порушення водієм ОСОБА_6 вимог Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, а саме підпункту 12.3 Правил дорожнього руху: у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди.

Порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_6 з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням вказаної дорожньо-транспортної пригоди та водій ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути вказаної дорожньо-транспортної пригоди шляхом виконання вимог підпункту 12.3. Правил дорожнього руху, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.

Своїми протиправними діями, що виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Позиція учасників кримінального провадження

У судовому засіданні 26 травня 2026 року прокурор ОСОБА_2 вважав, що у судовому засіданні достеменно встановлено, що інкриміноване ОСОБА_6 кримінальне правопорушення вчинене останнім, тому просить суд визнати його винуватим та, ураховуючи наявність обставин, які пом`якшують покарання, просив призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ять років без позбавлення права керувати транспортними засобами, на підставі ст. 75 КК України просив звільнити обвинуваченого від відбування покарання із встановленням іспитового строку тривалістю два роки, питання щодо речових доказів вирішити у відповідності до статті 100 КПК України, а саме: повернути власнику транспортний засіб Jeep Grand Cherokee, номерний знак НОМЕР_2 .

Потерпілий ОСОБА_3 суду повідомив, що у той день 08 листопада 2025 року він повернувся з батьками з міста Полтава та пішов гуляти. Прийшов до тями вже у лікувальному закладі «Охматдит» і біля нього була його мати. Жодних обставин ДТП він не пам`ятає. З приводу покарання для обвинуваченого підтримав думку прокурора за умови відшкодування у подальшому обвинуваченим йому матеріальної та моральної шкоди.

Законна представниця потерпілого – ОСОБА_4 суду повідомила, що у той день їм передзвонив зять, який працює у ДСНС та сказав, що ОСОБА_9 потрапив у аварію. Коли вони прибули на місце обвинуваченого там не було, а прийшов він десь через 10 – 15 хвилин разом зі своєю матір`ю. Не заперечувала проти призначення обвинуваченому покарання з призначенням іспитового строку. Але він має продовжувати надавати кошти на лікування її сина.

Представник потерпілого – ОСОБА_5 також не заперечував проти запропонованого прокурором покарання обвинуваченому та зазначив, що у разі припинення відшкодування потерпілим відповідно до домовленостей, сторона потерпілого не позбавлена можливості звернутися до суду у порядку цивільного судочинства.

Обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю та зазначив, що дійсно 08 листопада 2025 року близько 22 години 40 хвилин він керував транспортним засобом Jeep Grand Cherokee, номерний знак НОМЕР_2 . На пасажирському сидінні спереду перебував ОСОБА_3 . Вони рухалися згори вниз і сталося зіткнення правової сторони його автомобіля з напівпричепом, який був припаркований на узбіччі справа і займав десь пів полоси. Він намагався уникнути зіткнення з ним, вивертаючи кермо уліво, однак це йому не вдалося. У вчиненому правопорушенні розкаювався, зазначив, що на лікування потерпілого вже перерахував 163 тисячі гривень. Крім того він буде продовжувати перераховувати йому кошти до повного завершення лікування, навіть якщо воно буде за кордоном. Просив не призначати йому покарання пов`язане з реальним позбавленням волі, оскільки він є військовослужбовцем та бажає повернутися до військової частини для продовження служби.

Захисник ОСОБА_7 просив врахувати молодий вік обвинуваченого, те, що він проходить військову службу, добровільно відшкодовує збитки, раніше до кримінальної відповідальності не притягався. Також захисник просив призначити обвинуваченому покарання з іспитовим строком.

Підстави, за яких суд не досліджує докази сторін обвинувачення та захисту

Ураховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_6 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності позиції обвинуваченого, роз`яснивши обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку присутніх в судовому засіданні учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

З огляду на викладене, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого, суд дійшов висновку щодо доведеності винуватості поза розумним сумнівом ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання, висновки досудової доповіді

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч. 2 ст. 61 Конституції України).

Відповідно до статті 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог статті 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Окремим виявом справедливості є відповідність покарання вчиненому злочину, що передбачає призначення відповідного покарання, яке має бути домірним злочину.

Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При обранні виду і міри покарання суд ураховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину. Також суд ураховує наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, те, що обвинувачений критично відноситься до своїх дій, щиро розкаявся, частково відшкодував завдану потерпілому шкоду та зобов`язувався вішкодовувати її до його повного одужання. Також суд ураховує стан здоров`я обвинуваченого, який за медичною допомогою до лікаря психіатра та лікаря нарколога не звертався, його молодий вік, те, що він є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та починаючи з 2023 року став на захист Батьківщини, тобто у віці 20 повних років. Крім цього, судом ураховується думка прокурора, який просив призначити покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі на строк п`ять років без позбавленням права керувати транспортними засобами та звільнення на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання із встановленням іспитового строку та думка потерпілого, його представника та законного представника, які не наполягали на суворому покарання та погоджувалися із запропонованим прокурором покаранням.

Відповідно до змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим – джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

У справі «Бакланов проти росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти росії» (п.38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Санкцією ч. 2 ст. 268 КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Ураховуючи сукупність вищевказаних обставин, суд доходить висновку, що обвинуваченому ОСОБА_6 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами та на підставі статті 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання із встановленням іспитового строку тривалістю два роки.

Призначення ОСОБА_6 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності та достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Разом із цим суд, діючи відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КК України, покладає на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Оскільки ОСОБА_6 є чинним військовослужбовцем на підставі ч. 4 ст. 76 КК України нагляд за ОСОБА_6 на час проходження ним військової служби покласти на командира відповідної військової частини.

Ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Ураховуючи ту обставину, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відносно обвинуваченого.

Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлявся. З урахуванням цього суд вважає за необхідне роз`яснити положення частини 7 статті 128 КПК України про те, що особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

По даному кримінальному провадженню є процесуальні витрати на залучення експерта на загальну суму 5348,40 грн.

Вказані витрати на залучення експерта відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави, оскільки обвинувачений визнається винним.

Питання про долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Ураховуючи викладене та призначений обвинуваченому вид покарання, суд вважає за необхідне скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 12 листопада 2025 року, на майно, а саме: автомобіль Jeep Grand Cherokee, номерний знак НОМЕР_2 , який зберігається на території ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області за адресою: вул. Шевченка, 17, м. Кобеляки Полтавського району Полтавської області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 100, 124, 349, 373, 374, 376, 474, 475 КПК України, суд

ухвалив:

Визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Звільнити ОСОБА_6 на підставі статті 75 КК України від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

На підставі частини 4 статті 76 КК України нагляд за ОСОБА_6 на час проходження ним військової служби покласти на командира відповідної військової частини.

Роз`яснити ОСОБА_6 , що відповідно до частини 1 статті 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_6 не обирати.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати, понесені на залучення експерта в сумі 5348гривень 40 копійок.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 12 листопада 2025 року, на майно, а саме: автомобіль Jeep Grand Cherokee, номерний знак НОМЕР_2 , який зберігається на території ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області за адресою: вул. Шевченка, 17, м. Кобеляки Полтавського району Полтавської області.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: автомобіль Jeep Grand Cherokee, номерний знак НОМЕР_2 , який зберігається на території ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області за адресою: вул. Шевченка, 17, м. Кобеляки Полтавського району Полтавської області повернути власнику ОСОБА_6 ; оптичний носій інформації DVD-R диск, який упакований у паперовий конверт, на якому зафіксовано допит неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 , залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Решетилівський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до частини 2 статті 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Відповідно до частини 15 статті 615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку.

Суддя ОСОБА_1