Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №382/658/26 — Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/658/26

Провадження № 3/382/333/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року м. Яготин

Суддя Яготинського районного суду Київської області Нарольський М. М., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Медвідя Ю. В., потерпілої ОСОБА_2 , законного представника потерпілої ОСОБА_3 , представника потерпілої адвоката Черних В. О., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 2 Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 970556 від 20.03.2026 року, 20.03.2026 року близько 19 год 30 хв за адресою: в АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 вчинив дії економічного характеру щодо неповнолітньої онуки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживають в одному будинку, а саме безпідставно відключив електро постачання будинку, чим позбавив дитину доступу до життєво необхідних умов для проживання, що могло завдати шкоди її психологічному здоров`ю, своїми діями вчинив домашнє насильство економічного характеру, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що він був вимушений короткочасно вимкнути подачу електроенергії в будинок з метою припинення гучного звучання музики (колонки), вже після того, як онуки жодним чином не відреагувала на його неодноразові прохання та зауваження щодо необхідності зменшити гучність/вимкнути музику.

ОСОБА_2 в присутності законного представника матері ОСОБА_3 пояснила, що вони із сестрою в той день готували, слухали музику і співали. Законний представник повідомила, що її сім`я (вона, чоловік і двоє дочок) вже значний час не спілкуються із батьками чоловіка у зв`язку із триваючим конфліктом.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , повнолітня старша онука ОСОБА_2 , повідомила, що з дідусем вона не спілкується, стосунки негативні. По даній події була свідком того, що вони з сестрою слухали музику, потім дідусь написав з погрозами, за те, що на нас викличуть поліцію, поліцію не викликали, але вимкнули світло. Ми прибирали в домі і я готувала їсти, тому не було змоги доготувати їжу. Дати не пам`ятаю це було близько 19 години. В будинку проживають папа, мама, сестра, я, дідусь та бабуся. Будинок один, поділений стіною на дві частини, проходу нема. Коли зникло світло я вийшла та побачила, що дідусь виходить з прибудови де стоїть лічильник, він сказав, що світло не включить. Він просив зробити музику тихіше, ми трохи прикрутили, після того як зробили зауваження з приводу гучності музики, інших дій ми не вчиняли, ми далі продовжили прибирати. Саме я повідомила маму, що ми прибирали та готували і те, що нам дід погрожував викликати поліцію та вимкнув світло. Світла не було приблизно 20 хвилин. Після вимкнення світла музика продовжила грати бо колонка на акумуляторі, але вона довго не протрималась. З дідом в той день спілкувалась через повідомлення, він мені писав, що якщо я не збавлю звук, то він викличе поліцію, на що, я йому відповіла, що якщо він хоче до мене звертитись по якихось питаннях то може зробити це через адвоката, і повідомила йому, що можу слухати музику до 21 години. Світло включили приблизно за 3 хвилини до приїзду поліції, в мене вони нічого не питали бо їх викликала мама і в неї відбирали пояснення і коли вони оформлювали протокол то навіть не знали яку статтю написати.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , дружина ОСОБА_4 та бабуся ОСОБА_2 й ОСОБА_4 , повідомила, що в той день вона лягла відпочивати, бо зранку мала їхати на роботу, але внучка сильно голосно включила музику, що не можливо було сидіти. Чоловік підійшов до дверей, які забиті та розділяють наші кімнати, просив зменшили гучність, на що онука відповіла, що має повне право до 21 години слухати музику, стукали, говорили їм, але нічого не змінилось, після чого чого чоловік сказав, що піде вимкне світло хоч на 5 хвилин, щоб вимкнулась музика. Я тоді йому сказала, щоб він вимкнув і ввімкнув, тому що це вже не перший раз відбувається. Він вимкнув світло хвилин на 10-ть і ОСОБА_6 (онука) на порозі ще репліки свої говорила дідусю криком з матюками, зайшла в хату і вони добавили звук ще сильніше і почали співати, стукати, бахкати, я думала старша внучка охрипне. Потім говорю чоловіку, піди включи світло і він включив, а хвилин через 10-15 приїхала поліція, пояснили, що ми ущимляєм права дитини, а наші права, я ж теж повинна в своїй хаті відпочити. Я просила, щоб вони поліції включили музику так, як вона грала до їх приїзду, але чомусь вони не включили. Розмов про те, що вони готували їжу не було, лише говорили, що прибирають. Батькам за поведінку їх дітей не повідомляли, оскільки не спілкуємось.

Заслухавши учасників справи, покази свідків, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з положеннями ст.ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 20.03.2026 року близько 19 години 30 хвилин, за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 умисно вчинив дії економічного характеру щодо неповнолітньої онуки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживають в одному будинку, а саме безпідставно відключив електро постачання будинку, чим позбавив дитину доступу до життєво необхідних умов для проживання.

На підтвердження винуватості додано протокол серії ВАД № 970556 від 20.03.2026 року, заяву ОСОБА_3 від 20.03.2026 року, в якій зазначено, що "прошу Вас прийняти міри, відносно мого свекра ОСОБА_1 18.08.1959 р. АДРЕСА_1 , який 20.03.2026 р. близько 19.30 та до 20.20 вимкнув електропостачання мого будинку, де знаходились мої діти"; письмові пояснення ОСОБА_3 від 20.03.2026 року, в яких зананчено, що "... 20.03.2026 близько 19:30 мені зателефонувала дочка ОСОБА_7 , яка повідомила, що мій свекор ОСОБА_1 , 18.08.1959 жит. АДРЕСА_1 вимкнув світло у будинку який розділений на дві родини. Близько 20:00 я закрила магазин де працюю та відразу поїхала додому і в 20:18 я вже була вдома. В цей час я заходжу до двору в будинок і побачила, що свекор вийшов із сараю де лічильник на світло і рубільнік. В цей момент він включив світло."; форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства ОСОБА_3 від 20.03.2026 року, в якому в усіх графах просталено "ні", крім "вдалося поліцейському уповноваженого підрозділу поліції провести спілкування/бесіду? проставлено "так", та рвень небезбеки зазначено "низький"; копію термінового заборонного припису серії АА № 522415 від 20.03.2026 року; довідкою про відсутність вчинення адміністративного правопорушення; рапорт органу поліції.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, у відповідності до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Так, диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого

Відповідно до ч. 2 ст. 173-2 КУпАП діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи,тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до п`ятдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від двох до десяти діб.

Відповідно до п. 3 ч. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Для правильної кваліфікації дій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності з підстав, передбачених ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, факт порушення вказаних прав повинен бути відображений у протоколі про адміністративне правопорушення.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених у диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. Разом з тим, вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами (наприклад аудіо/відео фіксацією), що є необхідним елементом складу даного правопорушення.

Отже, домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

У той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

Тобто, факт вчинення конфлікту, навіть між особами, визначеними Законом, сам по собі не може свідчити про факт скоєння насильства.

Усі учасники підтвердили, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дід, баба) з однієї сторони та сім`єю ОСОБА_3 (невістка), її чоловіком (син), а також ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (онуки) існує триваючий конфлікт, вони не спілкуються значний час. Сім`ї проживають в одному будинку, який належить ОСОБА_1 (дід); будинок всередині умовно поділений між сім`ями (перегородка, двері); будинок має спільний двір, окремі входи, спільне електропостачання.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що 20.03.2026 року він дійсно короткочасно вимкнув подачу електроенергії в будинок, однак його дії носили вимушений характер і вчинені з метою припинення гучного звучання музики (колонки), яке слухали онуки, вже після того, як вони жодним чином не відреагувала на його неодноразові прохання та зауваження щодо необхідності зменшити гучність/вимкнути музику. Вказані обставини підтверджуються показами свідка ОСОБА_2 , частково - ОСОБА_4 ; світло було відсутнє 20 хв. (згідно показів ОСОБА_4 ), 10 хв. (згідно показів ОСОБА_2 ). Обставини, що ОСОБА_1 було достоменно відомо перед вимкненням світла про те, що онуки займалися саме приготуванням їжі, а не лише голосно слухали музику, матеріалами справи не підтверджено. Обставини про те, що ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_4 безпосередньо перед вимкненням світла з проханням/вимогою зробити тихіше/вимкнути музику (спілкувався з онуками через зачинені двері, писав повідомлення в месенджер ОСОБА_4 , на що отримав відповідь, що "якщо він хоче до мене звертитись по якихось питаннях то може зробити це через адвоката"), підтверджуються як його поясненнями, так і показами свідків.

Суд враховує, що об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених у диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. Разом з тим, вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами (наприклад аудіо/відео фіксацією), що є необхідним елементом складу даного правопорушення.

Отже, домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

В протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не зазначено настання конкретних наслідків вчинення адміністративного правопорушення, хоча, за змістом диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, встановлення і відображення у протоколі наслідків, які утворюють об`єктивну сторону змісту правопорушення, є обов`язковим.

Ообставини, описані у протоколі, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено не лише про умисний характер вчиненого саме домашнього насильства відносно онуки, а й про факт завдання внаслідок цього шкоди її психічному здоров`ю, натомість міститься припущення "могло завдати.. психологічному здоров`ю...".

Суд також окремо враховує, що гарантії, передбачені статтею 8 ЄКПЛ, і, зокрема, право на повагу до житла, мають першочергове значення для особистісної ідентичності, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримання відносин з іншими, а також усталеного та безпечного місця в суспільстві. Житло зазвичай є місцем, де особа повинна почуватися в безпеці та захищеною від небажаної уваги та втручань. Водночас, це стосується не лише фізичних втручань, таких як проникнення без дозволу, а й різних порушень, таких як шум або запахи та інші форми втручання, які перешкоджають спокійному, вільному користуванню зручностями їхнього житла. Суд також враховує вразливість учасників конфлікту - як літніх чоловіка та жінки, так й онучок, їх сім`ї проживають в одному будинку та мають тривалий конфлікт, майже не спілкуюються.

Аналізуючи письмові докази, пояснення учасників, покази свідків, суд погоджується із доводами сторони захисту в тій частині, що матеріалами справи не доведено умисний характер дій ОСОБА_1 по короткочасному відключенню електроенергії, спрямованого саме на умисне завдання шкоди онуці (онукам), позбавлення її можливості приготувати їжу, завдання шкоди психічному здоров`ю. Суд враховує, що відключення електроенергії було корокочасним (10-20 хв), а дії ОСОБА_1 були охоплені метою припинення гучного звучання музики (колонки), вже після того, як онуки не відреагували на його неодноразові прохання та зауваження щодо необхідності зменшити гучність/вимкнути музику. Крім цього, ОСОБА_1 самостійно увімкнув електроенергію, коли впевнився, що його дії не досягли цієї мети (колонка продовжувала працювати автономно).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність в матеріалах справи сукупності доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 20.03.2026 року адміністративного правопорушення, передбаченого саме ч. 2 ст.173-2 КУпАП.

Згідно положень КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому, суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії»), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».

Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

За таких обставин та враховуючи зазначені норми законодавства, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП необхідно закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 173-2, 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП закрити у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Яготинський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Повний текст підписано 25.05.2026.

Суддя М. М. Нарольський