Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №377/1109/25 — Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/1109/25

Провадження №2/377/75/26

19 травня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої судді Бабич Н.С., за участю секретаря судового засідання Присяжного В.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом, просила розірвати шлюб між нею та ОСОБА_1 , який був зареєстрований 31 липня 2021 року Славутицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ), актовий запис № 65.

На обґрунтування своїх вимог зазначала, що з 31 липня 2021 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. У шлюбі в них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого є відповідач. Одруження з відповідачем виявилося невдалим, оскільки вони мають різні погляди на сімейне життя, нормальна повноцінна сім`я так і не утворилась, шлюбні відносини між ним фактично припинені, їхні відносини негативно впливають на неї та їхню дитину. Через стосунки, які між ними склалися, та небажання відповідача змінювати ставлення до їхньої сім`ї подальше сумісне життя і збереження сім`ї є неможливим, тому вона не має намір поновлювати сімейні стосунки. Після розірвання шлюбу дитина залишається проживати разом із нею, щодо утримання якої вона звернулась до суду із заявою про стягнення аліментів з відповідача. Майновий спір між ними відсутній.

Ухвалою судді від 14 листопада 2025 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 11 грудня 2025 року.

Ухвалою суду від 11 грудня 2025 року зупинене провадження у справі, встановлено сторонам строк для примирення три місяці та призначено судове засідання на 11 березня 2026 року.

11 березня 2026 року цивільну справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючої у справі судді Бабич Н.С. на лікарняному, призначено судове засідання на 01 квітня 2026 року.

Ухвалою суду від 01 квітня 2026 року поновлено провадження у справі та продовжено судовий розгляд.

Ухвалою суду від 01 квітня 2026 року зупинене провадження у справі, встановлено сторонам додатковий строк для примирення один місяць, судове засідання призначено на 04 травня 2026 року.

Ухвалою суду від 04 травня 2026 року поновлено провадження у справі та продовжено судовий розгляд.

Ухвалою суду від 04 травня 2026 року судове засідання відкладено на 14 травня 2026 року на підставі пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України за клопотанням відповідача.

Ухвалою суду від 14 травня 2026 року судове засідання відкладено на 19 травня 2026 року на підставі пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України за клопотанням відповідача.

Позивачка у призначене судове засідання не прибула, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином у порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК України. У поданій до суду заяві від 31.03.2026 просила розглянути справу за її відсутності та задовольнити позовні вимоги, оскільки примирення між нею та відповідачем не відбулось. Її рішення про розірвання шлюбу є остаточним, обдуманим та добровільним. Намагання зберегти сім`ю не надало позитивних результатів, спільне життя припинено, а можливість його відновлення повністю відсутня. Крім того, подала до суду заяву від 19.05.2026, в якій також просила розглянути справу без її участі, просила задовольнити позовні вимоги, підтвердила, що примирення між нею та відповідачем не відбулося, наполягала на розірванні шлюбу, оскільки сімейні відносини з відповідачем фактично припинені тривалий час, тому вони не ведуть спільне господарство, не підтримують подружні стосунки, не мають взаєморозуміння, спільних поглядів на сімейне життя, будь-яких почуттів та довіри. На даний час відповідач продовжує проживати у квартирі, яка йому не належить, не бажає її залишати добровільно, через що вона перебуває у стані постійного психологічного напруження та морального тиску. Фактично вони проживають окремо в різних кімнатах і не спілкуються як подружжя. Постійна напруга, конфлікти та відсутність нормальної сімейної атмосфери шкодить психологічному стану дитини та її емоційному розвитку.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що на його думку, фінансова складова є тією причиною, яка вплинула на подружні стосунки з позивачкою, але вважає, що шлюб можна зберегти, оскільки вони продовжують проживати в одному житловому приміщенні- квартирі, яка належить матері позивачки, кожен з них по черзі бере участь у витратах на придбання продуктів харчування, інших необхідних речей, вони разом оплачують комунальні послуги, він забирає дитину з дитячого садка, доглядає за дитиною, коли вона хворіє, готує їжу, займається домашнім господарством. Не розуміє поведінки позивачки, яка користується його автомобілем, проживає з ним в одній квартирі, однак звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу. На утримання спільної дитини, малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нього за судовим рішенням на користь позивачки стягуються аліменти в розмірі частки його доходів щомісяця.

Суд, заслухав вступне слово відповідача, дослідив матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

З матеріалів справи суд встановив, що згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 виданим Славутицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) 31 липня 2021 року, копію якого долучено до матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 31 липня 2021 року у Славутицькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що 31 липня 2021 року складено актовий запис №65. Прізвища після державної реєстрації шлюбу: чоловіка – ОСОБА_5 , дружини – ОСОБА_5 ( а.с.6).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_3 , про що Славутицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 03 березня 2022 року складено відповідний актовий запис за №18 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , копію якого долучено до матеріалів справи, де його батьком зазначений ОСОБА_1 , матір`ю ОСОБА_2 (а.с. 7).

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 24.07.2001 по теперішній час, що підтверджується інформацією №15-08/1932 Управління адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, яка надійшла до суду на запит в порядку частини шостої статті 187 ЦПК України, а також відповіддю №20110084 від 14.11.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру ( а.с. 16,17).

Малолітній син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 14 липня 2022 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчить витяг з реєстру Славутицької територіальної громади №2022/0000933636 від 15.07.2022 ( а.с. 8).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, причиною звернення позивачки до суду є те, що шлюбні відносини між сторонами припинені внаслідок різних поглядів на сімейне життя та негативний вплив їхніх відносин на позивачку та їхню спільну дитину. Через стосунки, які склалися між подружжям, та небажання відповідача змінювати ставлення до їхньої сім`ї подальше сумісне життя і збереження сім`ї, на думку позивачки, є неможливим, тому вона не має намір поновлювати сімейні стосунки.

Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно з частиною першою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до частини першої статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, у тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства (стаття 111 СК України).

Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Суд бере до уваги неодноразове зазначення позивачкою про те, що вони з відповідачем не ведуть спільне господарство, не підтримують подружні стосунки, не мають взаєморозуміння, спільних поглядів на сімейне життя, будь-яких почуттів та довіри, їхні відносини негативно впливають на неї та їхню дитину, про що зазначає у поданих до суду заявах.

Також суд враховує, що за наданий судом строк для примирення сторони не примирилися, позивачка наполягає на розірванні шлюбу, її позиція з цього приводу є сталою.

Отже, суд встановив, що за час сімейного життя у сторін склалась обстановка, що виключає можливість спільного проживання. Примирення між подружжям та збереження сім`ї неможливе.

За встановлених у справі обставин подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивачки.

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне позов про розірвання шлюбу задовольнити, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що не суперечать закону та не порушують права інших осіб.

Доводи, які наводить відповідач, в обґрунтування заперечень щодо позову, не можуть слугувати підставою для протилежного висновку суду, оскільки примушування позивачки до шлюбу проти її волі є недопустимим.

Як вбачається з позовної заяви, спільна дитина сторін, малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишається проживати разом із позивачкою. Щодо матеріального утримання дитини позивачка звернулась до суду із заявою про стягнення аліментів з відповідача.

Відповідач у судовому засіданні підтвердив, що з нього за судовим рішенням на користь позивачки стягуються аліменти на утримання малолітнього сина в розмірі частки його доходів щомісяця.

Спірних питань щодо поділу майна, набутого під час шлюбу, у сторін немає.

Відповідно до статті 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

У позовній заяві позивачка просила залишити їй після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_5 , тому суд доходить висновку про залишення їй цього прізвища.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно з роздруківкою електронної ID квитанції АТ «ТАСКОМБАНК» №4681-7054-6705-8134 від 29.10.2025 позивачка сплатила за подання позову судовий збір в сумі 1 211 гривень 20 копійок, який зараховано до спеціального фонду державного бюджету України (а.с.1,2).

За таких обставин за правилами статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 211 гривень 20 копійок.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 31 липня 2021 року Славутицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ), актовий запис № 65.

Після розірвання шлюбу залишити прізвище дружини ОСОБА_5 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на оплату судового збору в сумі 1 211 гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивачка – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено 25 травня 2026 року.

Суддя Н. С. Бабич