Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №374/100/26 — Ржищівський міський суд Київської області

Головуючий суддя в суді І інстанції

Павленко Р.М.

Єдиний унікальний № 374/100/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року Ржищівський міський суд Київської області в складі :

головуючого судді - Павленка Р.М.;

за участі:

секретаря – Маламан Я.О.;

позивача – ОСОБА_1 (не з`явилася);

відповідача – ОСОБА_2 (не з`явився);

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Ржищів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину,

ВСТАНОВИВ:

На виконання ухвали суду від 25.03.2026 до Ржищівського міського суду Київської області 27 березня 2026 року надійшла вказана позовна заява у новій редакції, в якій позивач просила:

– збільшити розмір аліментів та стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі 7000 грн щомісяця з подальшою індексацією;

– стягнути з відповідача 50% додаткових витрат, пов`язаних з розвитком та навчанням дитини (відповідач не визначила суму додаткових витрат у прохальній частині позовної заяви).

Стислий виклад позицій позивача та відповідача.

Позивач свої вимоги мотивувала тим, що хоча відповідач і сплачує аліменти у розмірі 3000 грн щомісяця, але виходячи з того, що її син має статус дитини з інвалідністю, такої суми недостатньо для забезпечення належного рівня життя та розвитку сина.

Позивач наголошує, що дитина потребує регулярних корекційних занять, спеціальних навчальних матеріалів та інших витрат, пов`язаних з розвитком і навчанням, а вона змушена сама покривати більшу частину таких витрат.

Також позивач в описовій частині позовної заяви вказує, що орієнтовна сума додаткових витрат становить близько 26000-27000 грн та включає в себе витрати на розвиваючі матеріали, навчальні засоби, меблі для занять та інші необхідні речі.

Також позивач просила стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 1355 грн та розглядати справу без її участі на підставі поданих документів.

Відповідач у своїй заяві вказав, що позов не визнає, сам є інвалідом з дитинства, від сплати аліментів ніколи не ухилявся.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

23.03.2026 до Ржищівського міського суду Київської області надійшла позовна заява про зміну розміру або звільнення від сплати аліментів.

25.03.2026 судом винесено ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На виконання ухвали суду від 25.03.2026 до Ржищівського міського суду Київської області 27 березня 2026 року надійшла вказана позовна заява у новій редакції.

Відповідач 19.05.2026 подав до суду заяву про розгляду справи без його участі.

Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що судовим наказом Ржищівського міського суду Київської області від 28.06.2022 у справі № 374/123/22 стягнуто аліменти з відповідача на користь позивача на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 13 червня 2022 року до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з висновком Ржищівського інклюзивно-ресурсного центру про повну психолого-педагогічну оцінку розвитку ОСОБА_3 від 05.09.2025 останній потребує розвитку різних соціальних та психологічних навичок. Детальніше суд не може скласти уявлення про потреби ОСОБА_3 через вкрай погану якість копії цього документу, надану суду.

Відповідно до медичного висновку Центру медичної статистики МОЗ України № 17 від 23.04.2025 ОСОБА_3 має захворювання F 70.1.

Також позивачем надано суду копію виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 2286. Через вкрай погану якість копії цього документу суд позбавлений можливості як дізнатися назву органу, що видав виписку, так і її зміст.

Позивач надав суду копії інтернет-замовлень товарів (частина чеською мовою) та квитанцій до платіжних інструкцій про переказ коштів у безготівковій формі. Будь-яких пояснень щодо можливого взаємозв`язку певних інтернет-замовлень товарів та певних квитанцій до платіжних інструкцій про переказ коштів у безготівковій формі позивач не надав.

Також позивач надав суду копію рукописних текстів начебто від імені ОСОБА_1 . Через вкрай погану якість цих копій суд не може дійти висновку про їх зміст та доказове значення для справи.

Норми права, застосовані судом.

Відповідно до ч.1,2 ст.89 ЦПК України,

1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

3. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 141 СК України:

1. Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

2. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з ст. 157 СК України:

1. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.

2. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

3. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

4. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 2 ст. 160 СК України м ісце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Згідно з ст. 179 СК України:

1. Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

2. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

3. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України: за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст.182 СК України.

Згідно з ч. 2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

За ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Частиною 5 статті 183 СК України встановлено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Виходячи з системного тлумачення зазначених норм права, вибір способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина, і який є позивачем у справі про стягнення аліментів. Тобто, саме позивачу належить право вибору способу стягнення аліментів (у твердій грошовій сумі чи у частці від заробітку платника аліментів).

Згідно до ч. 3 ст 184 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 185 Сімейного кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" № 3 від 15.05.2006 до передбаченої ст. 185 Сімейного кодексу України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо) можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазначені або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Отже, законодавцем закріплено правило, відповідно до якого той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається згаданою вище статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою.

Відповідно до даної норми обов`язок брати участь у додаткових витратах на дитину поширюється не лише на тих батьків, хто сплачує аліменти, а й на того з батьків, до якого позов про стягнення аліментів не пред`являвся. У такому випадку такий батько зобов`язаний нести додаткові витрати на дитину.

Додаткові витрати не є додатковим стягнення коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягнення коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.

Оцінка судом аргументів сторін, доказів.

Суд зазначає, що позивачем не сформульовано у позові точну суму додаткових витрат на утримання дитини. Граматичний та логічний аналіз терміну «близько 26000-27000 грн» свідчить, що останній є невизначеним, оскільки до такої суми можна віднести як 25000 грн (або й меншу суму), так і 28000 грн (або й більшу суму).

Будь-яка неконкретність та невизначеність у питаннях нарахування або стягнення суми коштів унеможливлюють задоволення таких вимог. Нелогічно та неефективно вести мову про стягнення судом приблизної суми коштів, оскільки фінансові питання потребують точних сум.

Також позивачем не надано належних та достовірних доказів здійснення додаткових витрат на дитину, оскільки у позовній заяві відсутні будь-які пояснення щодо взаємозв`язку певних інтернет-замовлень товарів та певних квитанцій до платіжних інструкцій про переказ коштів у безготівковій формі.

Крім цього, позивачем у тексті позовної заяви не обґрунтовано, які саме додаткові потреби має її дитина, якими документами такі потреби підтверджуються, та які конкретно товари придбані для задоволення яких конкретно потреб дитини.

Суд не може визнати ксерокопії рукописних текстів, долучені до позову, належними та достовірними доказами, оскільки:

– їх автор невідомий;

– відсутня нумерація сторінок;

– якість ксерокопій вкрай погана, що унеможливлює їх прочитання та аналіз;

– твердження щодо позовних вимог мають бути присутні у позовній заяві.

У зв`язку із наведеним суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення додаткових витрат на дитину потрібно відмовити.

Позивачем не надано жодних документів, що стосуються її поточного фінансового та матеріального становища.

Покликання позивача на те, що її син має статус дитини з інвалідністю, тому розмір аліментів потрібно збільшити, суд не бере до уваги, оскільки такий статус дитина має з народження, тому ця обставина не з`явилася після видання судового наказу про стягнення з відповідача аліментів.

Позивач стверджує, що дитина потребує регулярних корекційних занять і спеціальних навчальних матеріалів, але жодним чином не конкретизує це твердження та не надає хоча б приблизний перелік такого роду занять та навчальних матеріалів.

Разом з тим суд усвідомлює невідворотність інфляційних процесів та дійшов висновку про необхідність підвищення суми аліментів до 4000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з розміру задоволених вимог та суми сплаченого судового збору, на користь позивача має бути стягнуто відповідні судові витрати у розмірі 300 грн.

Керуючись статтями 4, 11, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263, 265, 268 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі 4000 грн щомісяця.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати: витрати зі сплати судового збору в розмірі 300 грн (триста гривень).

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо така заява подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Р.М. Павленко