Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №939/3112/25 — Бородянський районний суд Київської області

Справа № 939/3112/25

РІШЕННЯ

Іменем України

26 травня 2026 рокуселище Бородянка

Бородянський районний суд Київської області в складі: головуючого судді - Герасименко М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 11 квітня 2012 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 010/0246/82/0068873. 24 липня 2024 року між АТ «Райффайзен Банк» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-72, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 010/0246/82/0068873. В зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, його заборгованість за договором № 010/0246/82/0068873 становить 170 272,05 грн, з яких: 170 272,05 грн – заборгованість за основною сумою боргу. Враховуючи вказані обставини, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 010/0246/82/0068873 від 11 квітня 2012 року в розмірі 170 272 гривень 05 копійок і судові витрати.

02 грудня 2025 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами. Сторонам роз`яснено право подати до суду заяви по суті справи та встановлені строки для їх подання; відповідач відзив на позов суду не направив.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 11 квітня 2012 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (на даний час – АТ «Райффайзен Банк») і ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 010/0246/82/0068873, за умовами якого банк відкрив відповідачу картковий рахунок в гривні з встановленим кредитним лімітом у розмірі 8 400,00 грн, строком кредитування 24 місяців до 11 квітня 2014 року, зі сплатою фіксованої процентної ставки за користування кредитом у розмірі 36,9% річних (а.с. 6-9, 10-11, 12, 13, 14-16).

24 липня 2024 року між АТ «Райффайзен Банк» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-72, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк» відступило на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (18-22).

Згідно з реєстру боржників № 2 від 26 липня 2024 року до договору відступлення прав вимоги № 114/2-72 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 010/0246/82/0068873 (дата видачі кредиту 13.04.2012 року і дата повернення кредиту 26 вересня 2033 року) в розмірі 170 272,05 грн (а.с. 22).

Згідно з розрахунком ТОВ «ФК «ЄАПБ», заборгованість ОСОБА_1 за період з 26 липня 2024 року по 31 серпня 2025 року за договором № 010/0246/82/0068873 від 11 квітня 2012 року становить 170 272,05 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу (а.с. 17).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок , зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 010/0246/82/0068873 від 11 квітня 2012 року у розмірі 170 272,05 грн, що складається з заборгованості за основною сумою боргу.

Однак, до позову позивач долучає лише копію вказаного кредитного договору, за умовами якого банк відкриває відповідачу картковий рахунок в гривні з встановленим кредитним лімітом у розмірі 8 400,00 грн.

Доказів того, що кредитний ліміт збільшувався позивачем не надано.

Слід зазначити, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пунктів 62, 63 Розділу 4 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Тоді як розрахунок кредитної заборгованості не підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зазначений доказ не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення банку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц.

Проте, позивачем не надано до суду первинного документа (виписки, тощо), з якого можна було б встановити факт виконання банком договору щодо надання коштів та користування відповідачем кредитними коштами, а також наявність у нього заборгованості за кредитом.

А наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не підтверджує суму заборгованості за кредитом, зазначений доказ не є підтвердженням виконаних банком банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення кредитора.

Крім того, даний розрахунок складається лише з підсумкової суми заборгованості станом на 31 серпня 2025 року. У розрахунку не розписано ані суми наданого кредиту, ані дату та розміри нарахування відсотків, ані дату та розмір сплаченої відповідачем заборгованості. Тобто з наданих доказів суд навіть не може встановити, яку суму кредиту надано відповідачу та чи виконуючи зобов`язання боржник визнавав умови договору.

Отже, суд вважає, що позивачем не було надано належних та достатніх доказів на підтвердження надання відповідачу кредитних коштів та користування відповідачем кредитними коштами, а відповідно і доказів про наявність заборгованості за кредитним договором.

Крім того, позивач вказує, що 24 липня 2024 року між АТ «Райффайзен Банк» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-72, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк» відступило на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.

На підтвердження відступлення права вимоги позивачем надано копію реєстру боржників № 2 від 26 липня 2024 року до договору відступлення прав вимоги № 114/2-72 ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Однак, вказаний реєстр боржників містить інформацію, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 010/0246/82/0068873 від 13 квітня 2012 року, тоді як у матеріалах справи міститься лише кредитний договір від 11 квітня 2012 року, а тому суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних, достатніх і достовірних доказів на підтвердження відступлення права вимоги за кредитним договором, копію якого надано позивачем, а саме за договором № 010/0246/82/0068873 від 11 квітня 2012 року.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність і достовірність кожного доказу окремо, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, оскільки позивачем не доведено належними, достовірними та достатніми доказами виконання зобов`язань первісним кредитором тафакт набуття права вимоги до ОСОБА_1 за договором № 010/0246/82/0068873 від 11 квітня 2012 року, то суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та недоведеними, а тому дійшов висновку про необхідність відмови в їх задоволенні.

З огляду на те, що в задоволенні позовних вимог судом відмовлено, то судові витрати, пов`язані з розглядом справи слід віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики залишити без задоволення.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 26 травня 2026 року.

СуддяМарина ГЕРАСИМЕНКО