Вирок від 25 травня 2026 р. у справі №295/4840/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/4840/26

Категорія 357

1-кп/295/747/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомирі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026060600000142 від 03.02.2026, про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, неодруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей немаючого, інваліда І групи, офіційно непрацевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ветарана війни, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 10.06.2025 у справі №278/1355/25, яка набрала законної сили 23.06.2025, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 17000 (сімнадцять) гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Однак, ОСОБА_4 умисно та систематично, достовірно знаючи про наявність даного рішення суду та будучи обізнаним про нього, з метою його невиконання в частині позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, у порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами та їх об`єднаннями на всій території України, з метою невиконання вищевказаної постанови суду в частині позбавлення права керування транспортними засобами, 24.06.2025 був зупинений працівниками поліції за порушення правил дорожнього руху - керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та без права керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, за що у встановленому законом порядку відповідно 17.07.2025 притягнутий до відповідальності згідно з постановою Богунського районного суду міста Житомира у справі № 295/9092/25, яка набрала законної сили 29.07.2025, до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУПаП, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Крім того, постановою Радомишльського районного суду Житомирської області від 31.07.2025 у справі № 289/1235/25, яка набрала законної сили 11.08.2025, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 40 800 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Крім того, постановою Богунського районного суду Житомирської області від 23.10.2025 у справі № 295/13184/25, яка набрала законної сили 04.11.2025, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 40800 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне невиконання вищезазначених постанов суду, ОСОБА_4 21.01.2026 приблизно о 03 год. 30 хв., керуючи транспортним засобом Audi Q7, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, рухався по вул. Вільський Шлях, 14 в м. Житомирі та був зупинений працівниками поліції, якими стосовно нього складено адміністративний протокол за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю та надав суду показання, які за своїм змістом відповідають викладеним в обвинувальному акті обставинам кримінального правопорушення, у вчиненому щиро розкаявся, просив суворо не карати, зазначив, що зробив для себе належні висновки та зобов`язався не допускати у подальшому протиправних дій.

Показання обвинуваченого послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, які ним не оспорювались, добровільності та істинності його позиції.

При визначенні обсягу та порядку дослідження доказів, прокурор висловила думку про недоцільність дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, запропонувала обмежитися допитом обвинуваченого, дослідженням документів, які характеризують особу ОСОБА_4 та матеріалів, що стосуються речових доказів.

Обвинувачений підтримав думку прокурора щодо запропонованого порядку дослідження доказів.

Зважаючи на те, що фактичні обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав їх встановленими у судовому засіданні та вважав недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням письмових документів і матеріалів, які характеризують особу ОСОБА_4 стосуються речових доказів.

При цьому, суд переконався у відсутності сумнівів щодо добровільності позиції учасників судового провадження, яким роз`яснено про позбавлення права на оскарження в апеляційному порядку визнаних ними фактичних обставини справи.

Допитавши обвинуваченого, дослідивши надані сторонами письмові документи, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю та кваліфікує його діяння за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисні дії, що виразились в умисному невиконанні постанов суду, які набрала законної сили.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд керується положеннями статей 65 - 67 КК України, роз`ясненнями, викладеними у п. п. 1, 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», а також виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обираючи вид та міру покарання ОСОБА_4 , суд враховує обставини та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином проти правосуддя, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений раніше не судимий у силу ст. 89 КК України, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, має інвалідність І групи, є УБД, на обліку у спеціалізованих медичних закладах не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , згідно зі ст. 67 КК України, не встановлено.

Водночас при призначенні покарання судом враховано висновок досудової доповіді Богунського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Житомирській області, яка має рекомендаційний характер, згідно з яким ризик вчинення ОСОБА_4 повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства у тому числі для окремих осіб, оцінюється як середній. Виправлення останнього можливе без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк та не становить високої небезпеки для суспільства. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладення на останнього обов`язку відповідно до ч. 3 п. 2 ст. 76 КК України (не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації).

Зважаючи на сукупність усіх обставин і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, враховуючи позицію державного обвинувача, суд дійшов висновку про призначення обвинуваченому покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 382 КК України, у виді позбавлення волі.

При цьому, призначення покарання у вигляді штрафу суд вважає недоцільним, зважаючи на те, що обвинувачений офіційно непрацевлаштований.

Разом із цим, за наявності обставин, які пом`якшують покарання, відсутність обтяжуючих покарання обставин, відомості про особу обвинуваченого, його критичне ставлення до вчиненого, суд погоджується із позицією прокурора та вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, а тому на підставі ст. 75 КК України звільняє його від відбування покарання з випробуванням , покладаючи на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

На переконання суду, саме таке покарання є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, а також не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні. Арешт на майно не накладався. Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України. Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Підстав для обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого суд не вбачає.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 369-371, 373-374, 382 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання / роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази: 5 DVD-R дисків, на яких містяться відеозаписи з нагрудних камер працівників патрульної поліції за 24.06.2025, 21.01.2026, 14.03.2025 - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до ст. 165 Кримінально - виконавчого кодексу України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Апеляційна скарга на вирок суду в іншій частині може бути подана до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя