Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №161/19577/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/19577/25

Провадження № 2/161/1689/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Антіпової Т.А.

за участю секретаря судового засідання Семенової І.М.

представника позивача - Шульгана Ф.П.,

третьої особи із самостійними вимогами

на предмет спору ОСОБА_1

представника третьої особи Карпука А.С.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні матеріали позовної заяви Виконавчого комітету Луцької міської ради, як органу опіки та піклування, в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_4 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_1 , про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із вказаною позовною заявою, в якій просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої дочки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Передати малолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , органу опіки та піклування Луцької міської ради для подальшого влаштування до сімейних форм виховання. Стягнути з ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/4 частини, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з усіх видів заробітку на утримання малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи від дня пред`явлення позову до суду і до досягнення нею повноліття на рахунок дитини в АТ «ОЩАДБАНК».

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 народила доньку, ОСОБА_2 . Реєстрація народження проведена відповідно до частини першої статті 135 Сімейного Кодексу України. Матір з дитиною зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . На адресу служби у справах дітей надійшов лист Луцького районного управління поліції від 11.12.2023 року № 38724/50/04-23 про те, що ОСОБА_3 вчинила домашнє насильство стосовно своєї бабусі, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 у присутності малолітньої дочки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . 15.12.2023 року працівники служби у справах дітей відвідали сім`ю ОСОБА_3 , яка проживала разом із донькою, ОСОБА_2, та матір`ю, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Було встановлено, що у квартирі малосімейного типу зроблено косметичний ремонт, наявні необхідні меблі та побутова техніка, але санітарно-гігієнічний стан помешкання потребував покращення. Під час спілкування з ОСОБА_1 було з`ясовано, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання батьківських обов`язків, веде асоціальний спосіб життя, зловживає алкогольними та наркотичними речовинами, покидає місце проживання на невизначений термін, залишаючи малолітню дочку на бабусю. Матеріально та морально дитину вона не підтримує. Фактично, догляд за малолітньою ОСОБА_2 здійснює її бабуся, ОСОБА_1 , яка повністю взяла на себе турботу про малолітню онуку. Оскільки бабуся працює та не завжди має змогу приділяти достатньо часу для виховання та догляду за онукою, їй допомагає у цьому прабабуся дитини, ОСОБА_4 .

25.01.2024 року малолітня ОСОБА_2 була взята на облік у службі у справах дітей, як дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.04.2024 року по справі № 161/4733/24 ОСОБА_3 була притягнута до адміністративної відповідальності за ч 1 ст. 184 КУпАП у зв`язку з ухиленням від виконання батьківських обов`язків відносно малолітньої дочки ОСОБА_2 .

ОСОБА_3 неодноразово вчиняла домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно матері, ОСОБА_1 , та бабусі, ОСОБА_4 у присутності малолітньої доньки, за що притягалась до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП.

З ОСОБА_3 неодноразово проводились профілактичні бесіди щодо недопущення вчинення насильства в сім`ї, особливо у присутності доньки, а також стосовно неналежного виконання нею своїх батьківських обов`язків та їй було роз`яснено правові наслідки такої поведінки. ОСОБА_3 погодилася пройти курс лікування від алкогольної та наркотичної залежності, а також зобов`язалася змінити свій спосіб життя та належним чином піклуватися про доньку. Проте, лікування не дало тривалого результату, ОСОБА_3 не виправила ситуацію чим продовжувала створювати загрозу для безпеки та добробуту дитини. Тому, ОСОБА_4 , прабаба дитини, ОСОБА_2, яка мешкає за адрсою: АДРЕСА_3 , забрала до себе на проживання ОСОБА_1 разом із малолітньою ОСОБА_2 . ОСОБА_4 створила належні умови для навчання, виховання та розвитку своєї правнучки, що підтверджено актом обстеження від 20.06.2025 року.

Відповідно до інформації КЗ «Луцький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 11 Луцької міської ради від 05.09.2025 року № 93, який відвідує ОСОБА_2, дитину у заклад приводять бабуся та прабаба, які підтримують контакт із педагогічним колективом, відвідують батьківські збори, оплачують харчування. Матір дитини розвитком та успіхами дитини не цікавиться та не спілкується з вихователями щодо поведінки та навчання ОСОБА_2 .

Отже, з метою забезпечення соціального захисту дитини, матір якої неналежно виконує батьківські обов`язки, виконавчий комітет Луцької міської ради, як орган опіки та піклування звернувся в суд з даним позовом, який просить задовольнити.

Відповідно до ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 жовтня 2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду в порядку загального позовного провадження (а.с. 30).

Відповідно до ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 грудня 2025 року залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , та ОСОБА_4 , АДРЕСА_3 (а.с.44). 14.01.2026 року на адресу суду надійшли пояснення третьої особа, яка заявила самостійні вимоги, ОСОБА_1 , про вступ у справу як третьої особи, відповідно до яких вона просить суд відмови у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав. Як наслідок, слід відмовити і у задоволенні похідних позовних вимог - про передачу дитини під опіку позивача та стягнення аліментів (а.с.49-53). Згідно даних пояснень вбачається, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Разом із нею проживає її онука, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та прабабуся онуки, ОСОБА_4 . Дідусь малолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , загинув під час оборони міста Бахмут Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_5 , тому ОСОБА_4 , як мати загиблого, а також її родина перебуває під особливим захистом Держави та її органів. Також зазначає, що вона разом із ОСОБА_4 , з огляду на часткове невиконання батьківських обов`язків матір`ю дитини, ОСОБА_3 , яка є донькою ОСОБА_1 , тому всі обов`язки по вихованню здійснює саме вона, ОСОБА_1 . Так, онука відвідує дошкільний заклад КЗ «Луцький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 11 Луцької міської ради , відвідує його систематично, є активною та життєрадісною дитиною, зі всіма має доброзичливі стосунки. Прабабуся, ОСОБА_4 , є пенсіонеркою, а ОСОБА_1 працює у ТОВ «Клевер Сторс» на посаді кухара, отримує заробітну плату, має добрий стан здоров`я, та може утримувати малолітню ОСОБА_2 . З Акту обстеження умов проживання ОСОБА_2 від 20.06.2025 року вбачається, що умови проживання дитини належні; квартира 3-кімнатна, має всі наявні комунальні зручності, меблі та побутову техніку. Для дитини відведена окрема кімната з усіма зручностями. ОСОБА_2 забезпечена продуктами харчування, засобами гігієни та сезонним одягом. Санітарно-гігієнічний стан помешкання відповідає нормам. Дитина має окреме місце для відпочинку і сну, облаштоване місце для розвитку. За цією адресою проживають і мають постійне місце проживання: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вважає необґрунтованим висновок служби у справах дітей та зазначає про те, що, в даному випадку, буде достатнім попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання та утримання своєї малолітньої доньки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а в разі небажання відповідачки змінити своє ставлення до виконання батьківських обов`язків, позивач не позбавлений права повторно звернутися до суду з аналогічним позовом.

Окрім цього, 14.01.2026 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла позовна заява про визначення місця проживання онуки з бабою в порядку ст. 52 ЦПК України, відповідно до якої вона просить суд визначити місце проживання онуки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із бабою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.47-62). Обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 є аналогічними тим поясненням, які надані нею в поясненнях на позовну заяву виконавчого комітету Луцької міської ради, як органу опіки та піклування. Додатково зазначено про те, що зважаючи на постійне проживання онуки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із бабусею, ОСОБА_1 , з метою захисту її прав, зважаючи на заявлений органом опіки та піклування позов, вона просить позов задовольнити та визначити місце проживання онуки з бабусею.

Відповідно до ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 січня 2026 року залучено до участі у справі за позовом Виконавчого комітету Луцької міської ради, як органу опіки та піклування, в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, ОСОБА_4 , про позбавлення батьківських прав, третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 (а.с.111-112).

23 січня 2026 року на адресу суду від Виконавчого комітету Луцької міської ради надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить вважати вірними позовні вимоги в наступній редакції: 1) позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 2) Влаштувати малолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на тимчасове проживання в сім`ю бабусі ОСОБА_1 до встановлення опіки над дитиною. 3) Стягнути з ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/4 частини, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з усіх видів заробітку на утримання малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи від дня пред`явлення позову до суду і до досягнення нею повноліття на рахунок дитини в АТ «ОЩАДБАНК» (а.с.116-117).

Відповідно до ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.02.2026 року закрито підготовче провадження та призначено дану цивільну справу до судового розгляду по суті (а.с. 141-142).

Представник позивача Шульган Ф.П. під час судового розгляду справи підтримав позовні вимоги в редакції позову від 23.01.2026 року та просив суд: позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; влаштувати малолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на тимчасове проживання в сім`ю бабусі ОСОБА_1 до встановлення опіки над дитиною; стягувати з ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/4 частини, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з усіх видів заробітку на утримання малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи від дня пред`явлення позову до суду і до досягнення нею повноліття на рахунок дитини в АТ «ОЩАДБАНК». Навів обґрунтування позовних вимог аналогічне за змістом, викладеному в письмовій позовній заяві. Щодо позовних вимог третьої особи із самостійними вимогами, ОСОБА_1 , просив відмовити в задоволенні її позовних вимог з підстав їх безпідставності та з огляду на те, що вони, по своїй суті, повторюють ті вимоги, які заявлені органом опіки та піклування, а саме: влаштувати малолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на тимчасове проживання в сім`ю бабусі ОСОБА_1 до встановлення опіки над дитиною. Посилається на те, що у випадку задоволення судом позовних вимог виконавчого комітету Луцької міської ради, як органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо її малолітньої доньки, ОСОБА_2 , 2022 року народження, ОСОБА_1 , як бабуся малолітньої дитини, буде мати правові підстави для оформлення опіки над своєю онукою, ОСОБА_2 , 2022 року народження. Отже, таким чином, права ОСОБА_1 на проживання разом із нею малолітньої ОСОБА_2 , 2022 року народження, та, в подальшому оформлення опіки над нею, в жодному разі не будуть порушені у випадку задоволення судом даного позову, з огляду на що просив задовольнити позовні вимоги виконавчого комітету Луцької міської ради, як органу опіки та піклування в повному обсязі, а позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Третя особа із самостійними вимогами на предмет спору, ОСОБА_1 , та її представник - адвокат Карпук А.С. під час судового розгляду справи, фактично визнали позовні вимоги органу опіки та піклування та не заперечували проти позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо її малолітньої доньки, ОСОБА_2 , 2022 року народження.

ОСОБА_1 додатково пояснила суду, що ОСОБА_3 , це її рідна донька, а малолітня ОСОБА_2 , 2022 року народження, це її рідна онука, яка на теперішній час проживає разом із нею та прабабусею, ОСОБА_4 .

Також пояснила, що після народження ОСОБА_2 , її донька, ОСОБА_3 , була відповідальною матір`ю, доглядала та виховувала свою малолітню доньку, ОСОБА_2 до того, як дитині виповнився 1 рік. Проте, після смерті батька ОСОБА_3 , вона впала в депресію, перестала піклуватися про свою доньку, ОСОБА_2 , не займалась її вихованням, забезпеченням, почала вести аморальний спосіб життя: вживала алкогольні та інші заборонені речовини. З огляду на таку протиправну поведінку ОСОБА_9 , малолітню доньку ОСОБА_10 , їй, як бабусі, довелось забрати на виховання та догляд до себе, де вона і живе на сьогоднішній день. Всім необхідним малолітню ОСОБА_2 забезпечує вона, в догляді та вихованні їй допомагає прабабуся ОСОБА_2 , ОСОБА_4 . Що стосується матері дитини, відповідача по справі, ОСОБА_3 , то вона жодним чином не цікавиться життям та здоров`ям своєї доньки, не відвідує її, не піклується про неї, не приходить навіть в гості до доньки, не вітає доньку на свята, день народження дитини; зовсім не надає матеріального забезпечення на дитину. Отже, з огляду на таку поведінку ОСОБА_3 , яка не змінила своєї поведінки щодо виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своєї малолітньої доньки, ОСОБА_2 , 2022 року народження, в найкращих інтересах дитини, вважала за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав.

Щодо позовних вимог, заявлених нею в поданій до суду позовній заяві, як третьої особи, про визначення місця проживання онуки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із нею, ОСОБА_1 , також просила позов задовольнити, оскільки вона бажає, щоб дитина проживала і надалі разом із нею та її прабабусею, ОСОБА_4 .

Відповідач, ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце його проведення була повідомлена належним чином, письмового відзиву на позовну заяву, а також заяв і клопотань до суду не подала.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 , в судове засіданні не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, заяв та клопотань до суду не подала.

Враховуючи наведене, та вимоги ч. 2 ст. 211, ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим проводити розгляд справи у відсутність відповідача, ОСОБА_3 , та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_4 .

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, виконавчого комітету Луцької міської ради, як органу опіки та піклування, третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору, ОСОБА_1 , її представника, адвоката Карпука А.С., вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази і проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, приходить до наступних висновків.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способи захисту передбачені ст. 16 ЦК України.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази надаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3,4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України).

Виходячи з положень, викладених в частині 1 статті 82 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_3 є матір`ю малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 08.07.2022 року (а.с. 8).

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного Кодексу України від 17.08.2022 року № 00036535466, реєстрація народження ОСОБА_2 проведена відповідно до частини першої статті 135 Сімейного Кодексу України (а.с. 9).

Матір з дитиною зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10-12).

На адресу служби у справах дітей надійшов лист Луцького районного управління поліції від 11.12.2023 року № 38724/50/04-23 про те, що ОСОБА_3 вчинила домашнє насильство стосовно своєї бабусі, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 у присутності малолітньої дочки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 13).

15.12.2023 року працівники служби у справах дітей відвідали сім`ю ОСОБА_3 , яка проживала разом із донькою, ОСОБА_2, та матір`ю, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (ас. 14). Було встановлено, що у квартирі малосімейного типу зроблено косметичний ремонт, наявні необхідні меблі та побутова техніка, але санітарно-гігієнічний стан помешкання потребував покращення. Під час спілкування з ОСОБА_1 було з`ясовано, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання батьківських обов`язків, веде асоціальний спосіб життя, зловживає алкогольними та наркотичними речовинами, покидає місце проживання на невизначений термін, залишаючи малолітню дочку на бабусю. Матеріально та морально дитину вона не підтримує. Фактично, догляд за малолітньою ОСОБА_2 здійснює її бабуся, ОСОБА_1 , яка повністю взяла на себе турботу про малолітню онуку. Оскільки бабуся працює та не завжди має змогу приділяти достатньо часу для виховання та догляду за онукою, їй допомагає у цьому прабабуся дитини, ОСОБА_4 .

Згідно з Наказом Служби у справах дітей Луцької міської ради № 6 від 25.01.2024 року «Про взяття на облік дитини, яка перебуває в складних життєвих обставинах, ОСОБА_2 », малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , була взята на облік у службі у справах дітей, як дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах у зв`язку із тим, що мати дитини неналежним чином виконує батьківські обов`язки (а.с. 17).

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.04.2024 року по справі № 161/4733/24 ОСОБА_3 була притягнута до адміністративної відповідальності за ч 1 ст. 184 КУпАП у зв`язку з ухиленням від виконання батьківських обов`язків відносно малолітньої дочки ОСОБА_2 .

ОСОБА_3 неодноразово вчиняла домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно матері, ОСОБА_1 , та бабусі, ОСОБА_4 у присутності малолітньої доньки, за що притягалась до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, про що свідчить інформація, надана управлінням поліції з превентивної діяльності Луцького РУП ГУНП у Волинській області (а.с. 13, 16, 21-24).

З ОСОБА_3 неодноразово проводились профілактичні бесіди щодо недопущення вчинення насильства в сім`ї, особливо у присутності доньки, а також стосовно неналежного виконання нею своїх батьківських обов`язків та їй було роз`яснено правові наслідки такої поведінки. ОСОБА_3 погодилася пройти курс лікування від алкогольної та наркотичної залежності, а також зобов`язалася змінити свій спосіб життя та належним чином піклуватися про доньку. Проте, лікування не дало тривалого результату, ОСОБА_3 не виправила ситуацію чим продовжувала створювати загрозу для безпеки та добробуту дитини. Тому, ОСОБА_4 , прабаба дитини, ОСОБА_2, яка мешкає за адрсою: АДРЕСА_3 , забрала до себе на проживання ОСОБА_1 разом із малолітньою ОСОБА_2 . ОСОБА_4 створила належні умови для навчання, виховання та розвитку своєї правнучки, що підтверджено актом обстеження від 20.06.2025 року (а.с. 25).

Відповідно до інформації КЗ «Луцький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 11 Луцької міської ради від 05.09.2025 року № 93, який відвідує ОСОБА_2, дитину у заклад приводять бабуся та прабаба, які підтримують контакт із педагогічним колективом, відвідують батьківські збори, оплачують харчування. Матір дитини розвитком та успіхами дитини не цікавиться та не спілкується з вихователями щодо поведінки та навчання ОСОБА_2 Участь у батьківських зборах приймає прабабуся, яка і підтримує контакт із педагогічним колективом (а.с. 26).

Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 598-1 від 17.09.2025 року затверджено висновок служби у справах дітей від 09.09.2025 року № 221 «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 » (а.с. 4-7).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами 2,3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями), передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно із ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями) виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

За змістом наведених правових норм ухилення від виконання зобов`язань батьків по вихованню дитини означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність), які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні зазначених обов`язків, коли особа має реальну можливість виконати їх, але не вчиняє відповідних дій.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Забезпечення найкращих інтересів дитини це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України, так відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини..

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десята статті 7 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає підстави зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Також ЄСПЛ наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11)

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17.

Судова практика у цій категорії справ є сталою, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.

Суд в оцінці обставин справи керується тим, що на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, що потрібні для ухвалення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Суд зазначає, що, враховуючи вік дитини (3 роки 10 місяців), про позбавлення батьківських прав відносно якої заявлено даний позов, суд не викликав дитину та не заслуховував її пояснення.

Окрім цього, судом під час розгляду справи встановлено, що на даний час малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає разом із своєю бабусею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та прабабусею, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , за адресою: АДРЕСА_3 .

Як вбачається з копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_9 , її батьками є: мати « ОСОБА_1 », батько « ОСОБА_7 » (а.с. 100).

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 06.04.2023 року, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в селищі Хромове Бахмутського району Донецької області (а.с. 99).

ОСОБА_1 працює на посаді кухара центру швидкого приготування їжі ТОВ «Клевер Сторс» з 27.03.2025 року по теперішній час, що підтверджується характеристикою на ОСОБА_1 , наданою завідуючим виробництвом ТОВ «Клевер Сторс» (а.с. 94).

З довідки про доходи ОСОБА_1 за період з березня 2025 року по листопад 2025 року вбачається, що нею отримано заробітну плату за даний період (без урахування аліментів) в розмірі 127 811 гривень 92 копійки (а.с. 95).

Отже, у справі, яка розглядається, суд встановив, що відповідач, ОСОБА_3 , 2003 року народження, самоусунулась від здійснення своїх батьківських обов`язків, закріплених ч. 1 - 3 ст. 150 Сімейного кодексу України, відповідно до якої батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач зовсім не цікавиться життям та станом здоров`я своєї доньки, не піклуються про її духовний розвиток, не утримує дитину матеріально, не цікавляться її навчальним процесом в дошкільному закладі та її успіхами. Як встановлено та підтверджено матеріалами справи, всю турботу, догляд та матеріальне забезпечення здійснює бабуся малолітньої ОСОБА_2 , 2022 року народження. Оскільки бабуся, ОСОБА_1 працює, тож їй допомагає доглядати за ОСОБА_2 прабабуся, ОСОБА_4 , в помешканні якої ОСОБА_1 разом із малолітньої ОСОБА_2 , проживають.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що відповідач ОСОБА_3 , достеменно знаючи про перебування в провадженні суду даної цивільної справи, предметом розгляду якої є позбавлення її батьківських прав стосовно її малолітньої доньки, ОСОБА_2 , 2022 року народження, жодного разу не з`явилась до суду, не звернулась до органів опіки та піклування з метою з`ясування долі своєї малолітньої дитини; не відвідує свою доньку в місці, де вона наразі мешкає разом із своєю бабусею, ОСОБА_1 , та прабабусею, ОСОБА_4 ..

Більше того, бабуся дитини, ОСОБА_1 , під час судового розгляду справи повідомила, що ОСОБА_2 називає саме її «мамою», а свою біологічну матір, ОСОБА_3 , не пам`ятає і, фактично, і не знає.

Отже, в даній справі судом встановлено обставини, які беззаперечно підтверджують навмисне свідоме ухилення матері дитини, ОСОБА_3 , від виконання нею батьківських обов`язків по вихованню своєї малолітньої доньки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З урахуванням висновків Верховного Суду, зазначених норм матеріального закону та встановлених у даній справі обставин, суд вважає, що оскільки відповідач, ОСОБА_3 , у порушення положень статті 150 СК України, належним чином не виконує обов`язки щодо виховання та розвитку малолітньої дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не піклуються про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, байдуже до неї ставиться, то позбавлення відповідача батьківських прав є виправданим і пропорційним, так як цього потребують інтереси саме дитини.

Тому, суд вважає, що висновок Служби у справах дітей Луцької міської ради, як органу опіки та піклування, про наявність правових підстав для застосування до відповідача ОСОБА_3 такої крайньої міри, як позбавлення батьківських прав, є вірним та відповідає як встановленим обставинам справи, так і вимогам норм матеріального права, які регулюють дані правовідносини.

Разом із тим, суд вважає за доцільне звернути увагу відповідача на те, що відповідач, з врахуванням положень частини першої статті 169 СК України, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у випадку зміни обставин, що слугували підставою для позбавлення її батьківських прав.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання онуки з бабою, суді дійшов наступного висновку.

Щодо права ОСОБА_1 на позов у матеріально-правовому сенсі.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою та десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини третьої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою (стаття 160 СК України).

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (частини перша та друга статті 161 СК України).

Отже, наведеними положеннями законодавства України визначено, хто має право ініціювати в суді такий спір, що вирішується у цій справі, та яка особа є належним відповідачем у такій справі: такими сторонами є, передусім, батьки дитини, а у разі їх відсутності - усиновлювачі чи інші законні представники (опікуни). Відповідно, будь-які інші особи, які не є законними представниками малолітньої дитини, не мають права на звернення до суду з позовом про визначення місця проживання з ними.

Зазначених висновків дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 01.12.2021 року у справі № 356/417/17.

У такому висновку Верховний Суд керується загальними засадами, запровадженими та повною мірою реалізованими у сімейному законодавстві України. Одним із основних принципів регулювання сімейних відносин в Україні є те, що батьки дитини, не позбавлені батьківських прав стосовно неї, мають переважне право перед усіма іншими особами (зокрема й родичами) на участь та вирішення усіх найважливіших питань життя неповнолітньої дитини.

Саме цей засадничий принцип реалізований у частині першій статті 163 СК України, відповідно до якої батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними.

Наведене свідчить, що права та інтереси інших осіб (зокрема баби, діда) мають другорядний характер у порівнянні з правами та інтересами батьків (інших законних представників) та їх претензії стосовно дитини (зокрема й участь у вихованні) усуваються правомірними вимогами батька/матері дитини. Лише у разі позбавлення батьків дитини батьківських прав стосовно неї, інші близькі родині набувають переважних прав порівняно з іншими особами на визначення місця проживання дітей з ними.

Концепція забезпечення переважного проживання дитини в її рідній сім`ї, а у разі окремого проживання - з одним з батьків, закріплена і в міжнародних договорах, зокрема, в Конвенції про захист прав дитини, а також в Декларації прав дитини.

Відповідно до статті 5 Конвенції про захист прав дитини Держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов`язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім`ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.

Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (стаття 27 Конвенції).

Згідно з принципом 6 Декларації прав дитини дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір`ю.

Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за її освіту і навчання; насамперед таку відповідальність несуть її батьки (принцип 7 Декларації прав дитини).

Аналіз наведених норм національного законодавства, а також положень міжнародних договорів, свідчить про закріплення переважного права на визначення місця проживання дитини з батьками (одним із батьків), що кореспондується з обов`язком батьків забезпечувати найкращі інтереси дитини, здійснювати захист прав та інтересів своїх дітей.

Отже, у спорі між батьками визначаються найкращі інтереси дитини, а в разі неможливості визначення таких найкращих інтересів підлягають застосуванню такі способи захисту як позбавлення батьківських прав, а також відібрання дитини без позбавлення батьківських прав.

Батьки виконують й представницькі функції дитини. Так, неповнолітня особа бере участь у цивільних та інших правовідносинах через свого представника, який діє/повинен діяти в інтересах такої неповнолітньої особи. Саме по собі позбавлення дитини законного представника створює ситуацію правової невизначеності, коли відсутня та особа, яка вправі звернутися в інтересах дитини до будь-якої іншої особи.

У даній справі, на момент звернення ОСОБА_1 до суду з самостійними позовними вимогами про визначення місця проживання онуки з бабою, які заявлені нею як третьою особою у справі за позовом Виконавчого комітету Луцької міської ради, як органу опіки та піклування, в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав, ОСОБА_1 не набула статусу законного представника дитини, а тому, з урахуванням наведених висновків Верховного Суду, не мала права на позов у матеріально-правовому сенсі, а тому відсутні правові підстави для задоволення такого її позову.

Так, Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 509/1679/18 (провадження № 61-13307св19) наголосив, що «право на звернення за судовим захистом тісно пов`язане із суб`єктивним матеріальним правом, яке підлягає захисту. З порушенням матеріального суб`єктивного права заінтересованої особи виникає право на позов.

Засобом реалізації цього права є звернення заінтересованої особи з позовом до суду, який у певному порядку розглядає вимогу позивача і дає відповідь у вигляді судового рішення.

Право на позов - це єдине матеріальне і цивільно-процесуальне поняття, яке має матеріальний зміст і процесуальну форму. В цивільному процесуальному праві не може бути самостійного права на звернення до суду, відірваного від права на позов у матеріальному розумінні.

І навпаки, матеріальне право не може існувати без притаманної йому можливості бути реалізованим у примусовому порядку. Єдність матеріально-правового змісту права на позов і його процесуальної форми визначається тим, що право на позов - це право на відновлення порушеного права в певній, встановленій законом, процесуальній формі, у певному процесуальному порядку, який забезпечує об`єктивність і реальність захисту».

У таких висновках Верховний Суд враховує, що правило частини третьої статті 161 СК України не наділяє бабу/діда дитини правом самостійно звертатися з позовом про визначення місця проживання дитини з ними, оскільки наведене правило кореспондується з нормами статті 170 СК України щодо відібрання дитини без позбавлення батьківських прав.

Відповідно до частини третьої статті 161 СК України якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.

Згідно з частиною першою статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Системний аналіз наведених правил дає підстави для висновку, що дитина може бути передана бабі/дідові у разі її відібрання у батьків без позбавлення їх батьківських прав, проте з таким позовом має право звернутися орган опіки та піклування, а також суд може вирішити таке питання під час вирішення спору між батьками про визначення місця проживання дитини у разі, якщо встановить, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку.

Суд наголошує, що визначення місця проживання дитини та відібрання дитини без позбавлення батьківських прав є відмінними один від одного, самостійними способами захисту прав та інтересів особи.

Тож, за встановлених фактичних обставин справи, враховуючи, що на момент звернення ОСОБА_1 з позовом про визначення місця проживання її онуки разом з нею, мати дитини, ОСОБА_3 , не була позбавлена батьківських прав, ОСОБА_1 не набула статусу опікуна (законного представника) дитини, відсутні правові підстави для звернення ОСОБА_1 , як третьої особи із самостійними вимогами у цій справі з позовом про визначення місця проживання дитини разом з нею.

Окрім цього, як вбачається з позовної заяви виконавчого комітету Луцької міської ради, як органу опіки та піклування, в редакції від 23.01.2026 року, позивачем, зокрема, ставиться перед судом вимога щодо влаштування малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на тимчасове проживання в сім`ю бабусі, ОСОБА_1 , до встановлення опіки над дитиною.

З огляду на те, що малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , станом на час розгляду справи в суді, проживає разом із своєю бабусею, ОСОБА_1 , та прабабусею, ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_3 ; враховуючи, що реєстрація народження ОСОБА_2 , 2022 року народження, проведена відповідно до частини першої статті 135 Сімейного Кодексу України; також з огляду на те, що суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , позовна вимога про влаштування малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на тимчасове проживання в сім`ю бабусі, ОСОБА_1 , до встановлення опіки над дитиною, є законною, обґрунтованою, та такою, що підлягає до задоволення.

Щодо позовних вимог виконавчого комітету Луцької міської ради, як органу опіки та піклування, про стягнення з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , аліменти в розмірі 1/4 частини, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з усіх видів заробітку на утримання малолітньої дочки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 23.09.2025 року і до досягнення нею повноліття на рахунок дитини в АТ «ОЩАДБАНК», суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Крім того, ч. 3 ст. 166 СК України визначено, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до ст. ст. 180, 182 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття і при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини та платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей.

Статтею 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Враховуючи, що відповідач є особою працездатного віку, має нормальний стан здоров`я, має об`єктивну можливість сплачувати аліменти, а будь-яких доказів, які б спростовували ці обставини, відповідач не надала, суд вважає, що є законні підстави для стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення донькою повноліття, починаючи стягнення з 23.09.2025 року.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 14 ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Із наведеного слідує, що виконавчий комітет Луцької міської ради, як орган опіки та піклування, при зверненні до суду в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з позовом про позбавлення батьківських прав, звільнений від сплати судового збору.

Згідно положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту позовної заяви слідує, що виконавчий комітет Луцької міської ради, як орган опіки та піклування, було заявлено дві вимоги: одну вимогу немайнового характеру - про позбавлення батьківських прав, та одну вимогу майнового характеру - про стягнення аліментів.

Так, у відповідності до ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», судовий збір, який підлягав би сплаті за вищевказані позовні вимоги, виходячи зі змісту позовних вимог, становить загальну суму 6 056,00 грн..

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 14 ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір», тому, виходячи із положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід також стягнути на користь держави судовий збір в загальному розмірі 6 056,00 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст. 19, 150, 164, 171 СК України, Пленумом Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст. ст. 10, 11, 15, 60, 88, 141, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Виконавчого комітету Луцької міської ради, як органу опіки та піклування, в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_4 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_1 , про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , батьківських прав відносно малолітньої дочки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Влаштувати малолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на тимчасове проживання в сім`ю бабусі, ОСОБА_1 , до встановлення опіки над дитиною.

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , аліменти в розмірі 1/4 частини, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з усіх видів заробітку на утримання малолітньої дочки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 23.09.2025 року і до досягнення нею повноліття на рахунок дитини в АТ «ОЩАДБАНК».

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , в дохід держави судовий збір в розмірі 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень 00 копійок.

Рішення суду в частині стягнення аліментів на дитину у межах суми платежу за один місяць допустити до обов`язкового негайного виконання.

В задоволенні позовної заяви третьої особи із самостійними вимогами, ОСОБА_1 , про визначення місця проживання онуки з бабою, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Виконавчий комітет Луцької міської ради, як орган опіки та піклування, адреса: 43025, місто Луцьк, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 19, ЄДРПУО 04051327.

Відповідач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП невідомий.

Третя особа: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст рішення суду складений 26 травня 2026 року

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.А. Антіпова