Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №161/21304/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/21304/25

Провадження № 2/161/1704/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

26 травня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Шестерніна В.Д.,

за участю секретаря Мельник А.В.

представника позивача - адвоката Кирись З.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Грозинське», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Фонд державного майна України, про стягнення заробітної плати і оплати наданих аудиторських послуг,-

встановив:

І.Короткий зміст позовних вимог

В жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ДП «Грозинське» з 21.03.2023 до 06.05.2024. При звільненні їй не було виплачено заробітну плату за лютий, березень та квітень 2024 року. Заборгованість по заробітній платі складає 39 000 грн (13 000 грн х 3 міс.). Крім того, підприємство не оплатило їй аудиторські послуги в сумі 20 200 грн, які були надані на підставі договору №6-ІА надання аудиторських послуг від 05.04.2023, укладеного між ТзОВ «Алекс-Аудит» та ДП «Грозинське».

На підставі викладеного позивач просила суд стягнути з відповідача на свою користь заробітну плату в розмірі 39 000 грн та «оплату наданих аудиторських послуг» в розмірі 20 200 грн.

ІІ.Стислий виклад позиції учасників

Позиція відповідача:

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Позиція третьої особи:

В травні 2026 року Фонд державного майна України подав пояснення щодо позовної заяви, яке мотивував тим, що позивач не надала доказів на підтвердження своїх вимог про стягнення заробітної плати. Сам по собі факт звільнення позивача з підприємства не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до ст. 94 КЗпП заробітна плата виплачується за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах. Щодо вимоги про стягнення 20 200 грн, то вона не лише не має правових підстав, а й фактично є спробою повторного стягнення вже виплачених коштів. Згідно з наявним в матеріалах справи видатковим касовим ордером від 29.05.2024 ДП «Грозинське» видало ОСОБА_1 грошові кошти під звіт в сумі 20 200 грн.

Третя особа просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

ІІІ.Процесуальні дії суду, клопотання та заяви учасників судового процесу

Ухвалою суду від 15.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 26.03.2026 до участі в справі залучено Фонд державного майна України, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити, не заперечували щодо заочного розгляду справи.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Процесуальні перешкоди для розгляду справи за відсутності відповідача та третьої особи відсутні.

Враховуючи наявність умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, суд здійснив заочний розгляд справи та ухвалив заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Протокольною ухвалою суду від 30.04.2026 відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 07.05.2026.

Ухвалою суду від 07.05.2026 поновлено судовий розгляд.

Протокольною ухвалою суду від 21.05.2026 відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 26.05.2026.

ІV.Фактичні обставини справи

За даними трудової книжки ОСОБА_1 :

- 21.03.2023 прийнята на роботу на посаду директора Державного підприємства «Грозинське» (підстава: наказ Фонду державного майна України №544 від 21.03.2023);

- 06.05.2024 звільнена з роботи (підстава: наказ Фонду державного майна України №966 від 06.05.2024) (а.с. 49-59).

21.03.2023 між Фондом державного майна України (суб`єктом управління) та ОСОБА_1 (керівником) було укладено контракт, за умовами якого (п. 1.1) керівник зобов`язалася здійснювати поточне управління (керівництво) Державним підприємством «Грозинське», забезпечувати його високоприбуткову діяльність і збереження закріпленого за ним державного майна, забезпечувати виконання рішень Фонду (а.с. 162-166).

Пунктом 4.1 контракту визначено, що за виконання обов`язків щодо управління підприємством керівнику нараховується та виплачується заробітна плата в розмірі 13 000 грн.

В довідці про доходи №83 від 06.05.2024 зазначено про те, що ОСОБА_1 за період з листопада 2023 року до квітня 2024 року (6 місяців) нарахована заробітна плата в розмірі 78 000 грн, по 13 000 грн за місяць (а.с. 71).

05.04.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекс-Аудит» (виконавець) та Державне підприємство «Грозинське» (замовник) уклали договір №6-ІА надання аудиторських послуг, за умовами якого (п.п. 1.1, 1.2) замовник призначає, а виконавець приймає на себе зобов`язання здійснити за плату аудиторське завдання з дослідження фінансово-господарської діяльності замовника та надання рекомендацій по застосуванню облікових політик (загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку до конкретних операцій). Це завдання, як і аудиторські процедури, що будуть виконані, не є ані аудитом у визначенні цього терміну, даному в Законі України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність», та ані аудитом чи оглядом фінансової звітності у визначенні цих термінів згідно з Міжнародними стандартами аудиту, надання впевненості та етики (а.с. 60-65).

V.Мотиви суду та застосоване законодавство

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Отже, аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.

Щодо вимог про стягнення заробітної плати

Позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем ДП «Грозинське», виконувала трудові обов`язки та мала право на винагороду (заробітну плату).

Позивач ствердила, що відповідач не виплатив їй заробітну плату за лютий, березень та квітень 2024 року в загальному розмірі 39 000 грн, виходячи із місячного окладу 13 000 грн.

Відповідач не висловив своєї позиції, не надав суду доказів належно виконаних ним обов`язків щодо сплати заробітної плати позивачу за спірний період, що є його процесуальним обов`язком.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

У цивільних справах суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на працедавцеві, а не на працівникові.

Згідно зі статтями 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не звільняє позивача від процесуального обов`язку доведення наявності права на отримання відповідних сум (див. постанову Верховного Суду від 08.02.2023 у справі №757/23764/20).

Застосувавши стандарт більшої переконливості в оцінці обставин цієї справи та врахувавши розподіл тягаря доказування по справі, суд дійшов висновку, що позивач довела наявність права на отримання заробітної плати. Заборгованість по заробітній платі становить 39 000 грн і включає встановлені законодавством України податки та збори.

Отже, позовні вимоги слід задовольнити.

Щодо вимог про стягнення «оплати наданих аудиторських послуг»

Позивач заявила вимоги про стягнення «оплати наданих аудиторських послуг» в розмірі 20 200 грн.

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 01.07.2021 у справі №9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36)).

Насамперед, суд констатує, що позиція сторони позивача була нечіткою і незрозумілою. Із змісту позовної заяви та пояснень представника позивача неможливо було зрозуміти яка природа цих грошових вимог (в розумінні саме сторони позивача).

Заслухавши особисті пояснення позивача, суд інтерпретує вказану позовну вимогу як вимогу про компенсацію використаних працівником (позивачем) особистих коштів на господарські потреби підприємства (відповідача).

Позивач доводила суду те, що 29.05.2023 сплатила ТзОВ «Алекс-Аудит» грошові кошти в розмірі 20 200 грн в рахунок виконання зобов`язання ДП «Грозинське», яке виникло на підставі договору №6-ІА надання аудиторських послуг від 05.04.2023. Вказана грошова операція була обумовлена тим, що на ДП «Грозинське» були відсутні грошові кошти, а тому позивач, як керівник підприємства, розрахувалася з його конрагентом своїми особистими коштами, добросовісно розраховуючи, що такі їй згодом будуть повернуті (компенсовані). На підтвердження цього позивач надала суду договір №6-ІА від 05.04.2023 (а.с. 60-65), квитанцію №ICMPN0529OXW8G.1 від 29.05.2023 (а.с. 66), платіжну інструкцію від 29.05.2023 (а.с. 67) та видатковий касовий ордер від 2023 року (а.с. 68-70).

Позивач суд не переконала, а тому наведені вище аргументи не приймаються. Суд висловлює такі міркування.

За умовами п.п. 6.1, 6.3, 6.4 договору №6-ІА надання аудиторських послуг від 05.04.2023 після закінчення надання послуг виконавець надасть замовникові звіт незалежного практикуючого фахівця про результати виконання завдання в кількості 2 (два) примірники. Виконавець передає, а замовник приймає надані послуги на основі Акту надання послуг, який повинен бути підготовлений виконавцем і підписаний уповноваженими представниками сторін. Акт надання послуг підписується протягом трьох робочих днів після надання замовнику Звіту незалежного практикуючого фахівця про результати виконання завдання.

Пунктом 5.3 договору №6-ІА надання аудиторських послуг від 05.04.2023 унормовано порядок оплати замовником вартості наданих послуг: 50 % вартості послуг не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дня виставлення виконавцем рахунку і 50 % вартості послуг - не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дня виставлення виконавцем рахунку після надання проекту звіту, або після припинення виконання завдання.

Суд констатує, що в матеріалах справи відсутні:

- акт надання послуг або будь-який інший документ, який би підтверджував факт виконання договору №6-ІА надання аудиторських послуг від 05.04.2023 з боку ТзОВ «Алекс-Аудит» (виконавця), тобто і факт надання відповідних послуг ДП «Грозинське» (замовнику);

- докази на підтвердження вартості наданих послуг (якщо такі надавалися);

- докази на підтвердження настання умов для оплати наданих послуг, визначених п. 5.3 договору №6-ІА від 05.04.2023 (в тому числі, виставлення рахунку).

За таких умов, у суду відсутні підстави вважати, що у ДП «Грозинське» виникли будь-які зустрічні грошові зобов`язання перед ТзОВ «Алекс-Аудит».

Щодо наданих платіжних документів, то жоден з них не доводить факту здійснення оплати грошових коштів саме позивачем.

З платіжної інструкції від 29.05.2023 (а.с. 67) слідує, що платником коштів є ДП «Грозинське», а отримувачем - ТзОВ «Алекс-Аудит». В квитанції №ICMPN0529OXW8G.1 від 29.05.2023 (а.с. 66) в графі «ПІБ клієнта» зазначено «Каса Приватбанку ОСОБА_2 », а в графі «отримувач» - «Інтерфейс касира (CUREX) ПК Біплан», код ЄДРПОУ отримувача не відповідає коду ТзОВ «Алекс-Аудит» і т.д.

Видатковий касовий ордер як первинний бухгалтерський документ оформляється при оформленні видачі працівнику готівки з каси підприємства, а не у випадку використання працівником особистих коштів на господарські потреби підприємства. Наявний в матеріалах справи видатковий касовий ордер від 2023 року (а.с. 68-70) не містить повної дати та підписів особи, яка видала і особи, яка отримала грошові кошти з каси підприємства.

За таких умов, суд вважає, що позивач не довела як обставини здійснення нею оплати грошових коштів в розмірі 20 200 грн за зобов`язаннями відповідача, так і обставини необхідності такої оплати.

Отже, в задоволенні позовних вимог про стягнення «оплати наданих аудиторських послуг» слід відмовити у зв`язку з їх необгрунтованістю.

VI.Судові витрати

Враховуючи результат вирішення спору (позовні вимоги задоволено на 65,88 %), керуючись ст. ст. 141, 142 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 876,99 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 273, 280, 284, 354-355 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Грозинське», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Фонд державного майна України, про стягнення заробітної плати і оплати наданих аудиторських послуг - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Грозинське» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з лютого 2024 року (включно) до квітня 2024 року (включно) в розмірі 39 000 грн (тридцять дев`ять тисяч гривень) з врахуванням встановлених законодавством України податків та зборів.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Грозинське» на користь держави судовий збір в розмірі 876,99 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем та третьою особою до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Грозинське», місцезнаходження: 11542, Житомирська обл., Коростенський р-н, с. Грозине; код в ЄДРПОУ 00724809.

Третя особа: Фонд державного майна України, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9; код в ЄДРПОУ 00032945.

Дата складення повного тексту рішення суду - 26.05.2025.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.Д. Шестернін