Суд: Ковельський міськрайонний суд Волинської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 24 травня 2026 р.
Справа: №159/833/26
Суддя: Шишилін О. Г.
Справа № 159/833/26
Провадження № 3/159/582/26
КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2026 року м. Ковель
Суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області Шишилін О.Г., з участю ОСОБА_1 , захисника Клімука В.С. розглянувши адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт НОМЕР_1 виданий 08.11.2017 органом 0726, РНКПП НОМЕР_2 , проживає : АДРЕСА_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , працює: голова ТОВ «Мисливців і рибалок ТУР»
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
В С Т А Н О В И В:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №586533 від 09.02.2026 року встановлено 08.02.2026 о 23:20 по вул. Лісова, 10, с. Зелена, Ковельського району Волинської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом «OPEL VIVARO» д.н.з. НОМЕР_3 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота червоні очі нечітка мова. Від проходження огляду з метою визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
В суді ОСОБА_1 з протоколом не погодився, пояснив, що працюючи на посаді голови ГО “Турійське товариство мисливців і рибалок “ТУР”” проводив рейд по мисливських угіддях разом із єгерем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .. Після роботи, передав ОСОБА_3 право керування автомобілем, пішов відпочивати із друзями де вживав алкогольні напої в м. Ковель. Близько 22:30 попросив ОСОБА_3 забрати його з м. Ковеля, повертаючись через с.Зелена Ковельського району автомобіль заїхав у кучугу снігу і не міг виїхати, у зв`язку з чим ОСОБА_3 пішов шукати трактор, а він залишився чекати його біля авто. Через деякий час приїхали працівники поліції та склали протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КупАП відносно ОСОБА_1 . Оскільки водієм на той момент не був, а тому відмовився проходити огляд на стан сп`яніння. Просить закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу про адміністративне правопорушення.
В судовому засіданні захисник адвокат Клімук В.С. з протоколом не погодився, вказуючи на те, що докази скоєння ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відсутні, просить закрити провадження по справі в зв`язку з відсутністю в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення. Зазначив, що належні та допустимі докази керування транспортним засобом ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутні. На відео з нагрудних камер поліцейських вбачається, що ОСОБА_1 перебуває біля автомобіля, який перебуває в кучугурі снігу а працівники поліції пропонують пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що він категорично повідомляє, що не вживав алкоголь та водієм не був. Враховуючи викладене просив закрити провадження у даній справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Свідок ОСОБА_3 в суді надав пояснення , в яких підтвердив, що 08.02.2026 перебував за кермом автомобіля «OPEL VIVARO» д.н.з. НОМЕР_3 та біля с. Зелена Ковельського району заїхав в кучугуру снігу і не зміг самостійно виїхати. Разом з ОСОБА_1 , він прийняв рішення піти за допомогою до знайомого в с. Задиби Ковельського району, у якого є трактор. Через деякий час йому зателефонував ОСОБА_1 та повідомив, що забирати його вже не потрібно, оскільки поліцейські допомогли йому попасти додому.
Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника Клімука В.С., свідка ОСОБА_3 , дослідивши наявні письмові докази, відеозаписи, дійшов наступного висновку.
У відповідності до вимог статті 7 Кодексу, ніхто не може бути підданий заходам впливу в зв`зку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставі і в порядку встановленому законом, а застосування заходів адміністративного впливу проводиться в межах компетенції того органу, який його застосовує у точній відповідності із законом.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно статті 252 Кодексу орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог статей 245,280 Кодексу завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин, вирішення їх в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення в обов`язковому порядку має бути з`ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують її відповідальність, тощо.
Так, відповідальність за частиною першою статті 130 Кодексу несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Тобто підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 130 Кодексу є наявність одночасно двох умов: перебування особи в стані сп`яніння та керування нею в такому стані транспортним засобом.
Відповідно до частини першої статті 251 Кодексу доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписучих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з положеннями КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.
Так, Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
З досліджених в ході розгляду справи відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, долучених до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №586533 від 09.02.2026 вбачається, що відео розпочинається, постфактум, з того моменту, що поліцейський запитує у ОСОБА_1 чи він вживав алкоголь, та чи пройде огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що на що останній повідомляє щодо не вживав, та відмовляється проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння. Автомобіль перебуває на обочині в кучугурі снігу. На відео перебувають невідомі люди.
На виклики до суду ОСОБА_4 не з`явилась, надані нею під час складання пояснення не підтвердила. В матеріалах справи статус ОСОБА_4 , як учасника події не визначено.
ВС в Постанові №560/751/17 від 27 червня 2019 року зробив висновок, що письмові пояснення свідків в матеріалах справи про притягнення до адміністративної відповідальності не є належними доказами правомірності притягнення водія до відповідальності. Свідків події суд має допитати безпосередньо у судовому засіданні, попередивши їх про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих свідчень.
Отже, пояснення свідка ОСОБА_4 суд до уваги не бере.
Інших об`єктивних доказів, що ОСОБА_1 керував автомобілем судом не встановлено.
Таким чином, судом не здобуто належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 був водієм та перебував за кермом з ознаками алкогольного сп`яніння та в подальшому відмовився проходити огляд на визначення стану сп`яніння, показаннями свідків у суді факт перебування ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом не підтвердився.
Пояснення ОСОБА_1 щодо перебігу подій не спростовані, доказів на спростування позиції останнього суду не надано.
Суд, приходе до висновку про відсутність складу правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 130 Кодексу в діях ОСОБА_1 ..
Згідно з п. 1 ст.247 Кодексу обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Як зазначає Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 01.11.1996 за № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
При цьому, статтею 62 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною поки її вину не доведено згідно закону.
При цьому, суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже належних та достатніх доказів вчинення особою цього адмінправопорушення суду не надано.
Тому вважаю, що винуватість особи не є доведеною з огляду на принцип доведеності «поза розумним сумнівом».
З урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофеєва проти Росії» (рішення від 30.05.13 р., заява № 36 673/04) у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист.
За відсутності належних та допустимих доказів провини особи, суд доходить висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення за ч.1 статтею 130 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 Кодексу провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю при відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вище викладеного та керуючись статтями 247, 251-252, 256, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення суддя,-
постановив:
Провадження у справі № 159/833/26 (провадження № 3/159/582/26) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, закрити, через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
СуддяО. Г. Шишилін
Оригінал: reyestr.court.gov.ua