Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №610/2072/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року

м. Харків

справа № 610/2072/25

провадження № 22-ц/818/2021/26

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді – Тичкової О.Ю.,

суддів колегії – Маміної О.В., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання – Риндіч О.Б.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міністерства оборони України

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційні скарги ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 11 листопада 2025 року у складі судді Феленка Ю.А.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року представник ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (зі змінами предмету позову а.с. 130), в якому просив: встановити факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_7 з серпня 2022 року до моменту зникнення безвісти ОСОБА_7 16.02.2025.

Позов мотивований тим, що з 03.08.2022 ОСОБА_1 постійно проживала однією сім`єю з ОСОБА_7 як чоловік та дружина та планували одружитися. Останньою адресою їхнього спільного проживання є АДРЕСА_1 . 13.11.2024 ОСОБА_7 був призваний до лав Збройних сил України та проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 . 19.02.2025 на адресу позивача надійшло сповіщення сім`ї № 439 про те, що ОСОБА_7 зник безвісті 16.02.2025 під час виконання бойового завдання в районі н.п. Зелене Поле Краматорського району Донецької області. Вказаний факт необхідно встановити позивачу з метою отримання у подальшому виплат, передбаченим Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 11 листопада 2025 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що позивачем не доведено факту наявності між нею і ОСОБА_7 взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, зокрема ведення спільного бюджету зі зниклим без вісті ОСОБА_7 , придбання майна для спільного користування, інших доказів наявності між ними реальних сімейних відносин.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду представник ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, просив скасувати рішення та ухвалити, яким задовольнити позовні вимоги.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги представник посилається, що суд не надав належної оцінки доказам надані позивачем, не зазначив мотиви, з яких відхилив ті чи інші докази, визнав їх недостатніми та необґрунтованими. Не врахував позицію ОСОБА_5 , як матері ОСОБА_7 , яка визнала позовні вимоги та вважає позивача своєю невісткою.

Представник ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, просив скасувати рішення та ухвалити, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не були досліджені докази, які підтверджують позовні вимоги. ОСОБА_1 та ОСОБА_7 вели спільне господарство, планували одруження, мали взаємні права і обов`язки. Під час судового засідання свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 надали показання та підтвердили, що позивачка проживала однією сім`єю ьез реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 . Крім того, в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_10 про визнання позовних вимог в повному обсязі.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

З копії паспорта ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено, що зареєстрованим місцем його проживання є АДРЕСА_3 (а.с. 9-12).

За даними довідки № 6015 від 30.11.2024, виданої ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 згідно з Указом Президента України № 741/2024 від 28.10.2024 був призваний до лав Збройних сил України 13.11.2024 за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 23).

З 14.11.2024 ОСОБА_7 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 24).

Позивачем долучено до матеріалів справи рапорт ОСОБА_7 від 29.11.2024 про надання дозволу на виїзд за межі військової частини для вирішення соціально-побутових проблем на період з 14:00 год 29.11.2024 до 18:00 год 30.11.2024, у якому він також зазначив, що буде перебувати в м. Самар, вказав свій номер телефону, номер телефону матері ОСОБА_5 , а також дівчини – ОСОБА_1 (а.с. 27).

В рапорті командиру 2 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем в/ч НОМЕР_1 від 05.12.2024 ОСОБА_7 просив дозволу на виїзд у зв`язку з сімейними обставинами, повідомляв при цьому, що 07.12.2024 – 08.12.2024 буде перебувати в АДРЕСА_4 , зазначив свій контактний телефон та контактний телефон матері ОСОБА_5 (а.с. 28).

19.02.2025 ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 було надіслано сповіщення сім`ї № 439 за адресою: АДРЕСА_4 , у якому зазначено, що її чоловік ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , солдат, навідник 3 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону в/ч НОМЕР_1 , зник без вісті 16.02.2025 під час виконання бойового завдання внаслідок масованих мінометних обстрілів в районі н.п. Зелене Поле Краматорського району Донецької області (а.с. 22).

На підставі заяви ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 20.02.2025 за № 12025221200000324 були внесені відомості за фактом зникнення безвісті військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_11 (а.с. 25).

З експрес-накладної ТОВ "Нова пошта" від 13.02.2025 зазначено відправлення посилки з описом – побутові речі, оголошеною цінністю 4 500 грн, у якій відправником зазначено ОСОБА_1 , отримувачем – ОСОБА_7 , скріншоти фотографій із соціальних мереж із зображенням позивача разом з ОСОБА_7 , скріншотів з мобільного додатку "Приват24" про здійснення ОСОБА_12 грошових переказів за період з 04.08.2022 до 09.02.2025 (а.с. 29, 30-38, 39-78).

Згідно з інформацією наданої Балаклійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області, встановлено, що станом на 25.09.2025 актових записів про укладення шлюбу ОСОБА_7 , про народження, де батьком зазначено ОСОБА_7 , а також про смерть ОСОБА_3 не виявлено (а.с. 193-194).

У судовому засіданні в суді першої інстанції шляхом огляду на цифровому носії була досліджена сторінка позивача в соціальній мережі "Інстаграм", де містяться спільні фотографії її і ОСОБА_7 . При цьому час їх оприлюднення в соціальній мережі відповідає часу, зазначеному позивачем у позовній заяві як час спільного сумісного проживання.

Допитана у судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_8 , яка є матір`ю позивача, пояснила, що ОСОБА_13 і ОСОБА_7 познайомилися на початку літа 2022 року, стали разом проживати. Деякий час проживали у неї, потім у її сестри. Тобто, постійно проживали разом, мали спільний бюджет, придбали автомобіль, шафу, яка залишилася у неї вдома, сплачували комунальні послуги. Планували зареєструвати шлюб, спільно святкували свята. ОСОБА_1 готувала ОСОБА_7 їжу, збирала на роботу. Зазначене їй було відомо здебільшого зі слів доньки.

Свідок ОСОБА_9 , допитаний в суді першої інстанції, пояснив, що він є другом позивача та ОСОБА_7 . З ОСОБА_1 проживали з дитинства в одному дворі. З ОСОБА_7 познайомилися на роботі у 2021 році. Йому відомо, що ОСОБА_1 і ОСОБА_7 проживали разом, спочатку удвох, потім переїхали до батьків ОСОБА_1 . Згодом переїхали та стали проживати окремо в АДРЕСА_5 разом як хлопець з дівчиною. ОСОБА_7 забирав ОСОБА_1 з роботи, дарував їй подарунки, а вона підтримувала його.

01.07.2025 ОСОБА_5 , яка є матір`ю ОСОБА_7 , подала суду подала заяву про визнання позовних вимог в повному обсязі. Зазначила, що позивач з її сином- ОСОБА_7 проживали однією сім`єю, вели спільний побут та планували сімейне життя (а.с. 111-112).

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_5 пояснила, з серпня 2022 року її син, ОСОБА_7 , почав спільно проживати з позивачкою, вів з нею спільне господарство, мав спільний бюджет та відносився до неї як до дружини. Спочатку діти жили в квартирі, яку винаймав ОСОБА_14 , потім у батьків ОСОБА_15 , а з лютого 2023 року фактичне подружжя переїхало до квартири тітки позивачки, яка надала їм можливість проживати у зазначеному житлі у зв`язку з тим, що тривалий час мешкає за кордоном. Вона познайомилася з позивачкою, як з дружиною сина, коли вони приїхали до неї в гості першим рейковим автобусом після звільнення міста Балаклеї у вересні 2022 року з того часу, вони регулярно разом приїздили до неї, коли у них співпадали вихідні дні. Позивач неодноразово їздила в гості до дітей за місцем їх проживання на 23 Серпня. У листопаді 2024 ОСОБА_14 був мобілізований, тому стало питання про одруження, проте ОСОБА_14 дуже хотів нормальне весілля, тому це питання залишилось не вирішеним. ОСОБА_1 кожного тижня провідувала ОСОБА_7 вже під час його мобілізації за місцем служби. Зазначила, що її син, ОСОБА_7 , вважав ОСОБА_1 своєю дружиною, у зв`язку з чим під час мобілізації вказав її як дружину в анкетних та облікових даних, тому саме від ОСОБА_15 їй стало відомо про зникнення ОСОБА_14 безвісти. Зазначила, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Положеннями частини першої статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Частиною четвертою статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб належать жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

Статтею 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» до числа близьких родичів віднесено осіб, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі осіб, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. Статтею 6 цього Закону визначені права близьких родичів. Виникнення і реалізація цих прав не ставиться у залежність від рішення суду про встановлення факту спільного проживання.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі

№ 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі

№ 694/1540/20).

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Згідно з частинами першою–третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Колегія суддів дійшла висновку, що матеріали справи містять докази є достатніми для підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_7 з серпня 2022 року до моменту зникнення безвісті ОСОБА_7 16.02.2025.

Зокрема, згідно рапорту ОСОБА_7 від 29.11.2024 про надання дозволу на виїзд за межі військової частини для вирішення соціально-побутових проблем на період з 14:00 год 29.11.2024 до 18:00 год 30.11.2024, у якому він також зазначив, що буде перебувати в м. Самар, вказав свій номер телефону, номер телефону матері ОСОБА_5 , а також дівчини – ОСОБА_1 (а.с. 27).

19.02.2025 ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 було надіслано сповіщення сім`ї № 439 за адресою: АДРЕСА_4 , у якому зазначено, що її чоловік ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , солдат, навідник 3 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону в/ч НОМЕР_1 , зник без вісті 16.02.2025 під час виконання бойового завдання внаслідок масованих мінометних обстрілів в районі н.п. Зелене Поле Краматорського району Донецької області (а.с. 22).

На підставі заяви ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 20.02.2025 за № 12025221200000324 були внесені відомості за фактом зникнення безвісті військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_11 (а.с. 25).

З експрес-накладної ТОВ "Нова пошта" від 13.02.2025 зазначено відправлення посилки з описом – побутові речі, оголошеною цінністю 4 500 грн, у якій відправником зазначено ОСОБА_1 , отримувачем – ОСОБА_7 , скріншоти фотографій із соціальних мереж із зображенням позивача разом з ОСОБА_7 , скріншотів з мобільного додатку "Приват24" про здійснення ОСОБА_12 грошових переказів за період з 04.08.2022 до 09.02.2025 (а.с. 29, 30-38, 39-78).

У судовому засіданні в суді першої інстанції шляхом огляду на цифровому носії була досліджена сторінка позивача в соціальній мережі "Інстаграм", де містяться спільні фотографії її і ОСОБА_7 . При цьому час їх оприлюднення в соціальній мережі відповідає часу, зазначеному позивачем у позовній заяві як час спільного сумісного проживання.

Враховуючи надані позивачем докази та показань допитаних в судовому засіданні в суді першої інстанції як свідків ОСОБА_8 , яка є матір`ю позивача, ОСОБА_9 , який є другом ОСОБА_16 та ОСОБА_5 , яка є матір`ю ОСОБА_7 послідовно зазначили, що з листопада 20серпня 2022 року сторони проживали спільно, фактично вели спільне господарство, мали спільний побут та бюджет, спільно святкували свята.

Крім того, апеляційним судом враховано, що на підставі заяви ОСОБА_1 було розпочато кримінальне провадження № 12025221200000324 за фактом зникнення військовослужбовця ОСОБА_7 безвісти. Як убачається зі сповіщення від 19.02.2025 №439, складеного у зв`язку із зникненням ОСОБА_7 під час виконання бойового завдання внаслідок масованих мінометних обстрілів в районі н.п. Зелене Поле Краматорського району Донецької області, у повідомлено було саме ОСОБА_1

19 лютого 2025 року на адресу ОСОБА_1 АДРЕСА_4 надіслано сповіщення сім`ї №439 свідчить про те, що ОСОБА_7 за життя визначив ОСОБА_1 як дружину та особу, яку слід повідомити у випадку його зникнення чи загибелі. Така вказівка є підтвердженням наявності між ними сімейних відносин, та взаємному визнанні себе подружжям.

Таким чином, у сукупності надані докази дають підстави визнати доведеним факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 однією сім`єю без реєстрації шлюбу протягом зазначеного у позові періоду.

Враховуючи викладене, колегія суддів дослідивши докази у їх сукупності, покази свідків, враховуючи наявність у заявниці труднощів з отриманням інформації щодо розшуку зниклого військовослужбовця, потребою отримати статус потерпілої у кримінальному провадженні відкритому за фактом зникнення ОСОБА_7 дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту її проживання однією сім`єю з ОСОБА_7 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з серпня 2022 року по до моменту зникнення безвісті ОСОБА_7 по 16.02.2025.

Крім того, суд в оскаржуваному рішенні помилково зазначив, що ОСОБА_7 є загиблим, оскільки станом на час розгляду справи ОСОБА_7 має статус особи, зниклої безвісти.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_7 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з серпня 2022 року по до моменту зникнення безвісті ОСОБА_7 по 16.02.2025.

Керуючись ст. ст. 367, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 11 листопада 2025 року – скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 як чоловіка та жінки однією сім`єю з серпня 2022 року по 16.02.2025.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді О.В.Маміна

Ю.М. Мальований