Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №639/3872/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 639/3872/25

Номер провадження 22-ц/818/3176/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Мальованого Ю.М.,

суддів – Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новобаварського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2026 року в складі судді Марченко В.В. по справі № 639/3872/25 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_3 , третя особа: Департамент земельних відносин Харківської міської ради, про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

У червні 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Новобаварського районного суду м. Харкова з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_3 , третя особа: Департамент земельних відносин Харківської міської ради, в якому просили:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області щодо не скасування державної реєстрації земельної ділянки із кадастровим номером 6310137900:04:022:0005 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 6310137900?04:022:0005 за адресою: АДРЕСА_1 .

- стягнути на користь позивачів з відповідачів судові витрати, що пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою Новобаварського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_3 , третя особа: Департамент земельних відносин Харківської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачу через порушення останнім правил об`єднання позовних вимог та відсутності підстав для застосування положень ст. 188 ЦПК України.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, як незаконну та необґрунтовану та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що спірна земельна ділянка, яка зареєстрована за відповідачкою ОСОБА_3 , за своїми координатами накладається на межі присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_2 із кадастровим номером 6310137900:04:022:0005, яка перебуває у спільній сумісній власності позивачів та була зареєстрована за ними раніше від відповідачки. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Даний спір стосується захисту права власності позивачів на нерухоме майно, яке знаходиться на території Новобаварського району м. Харкова. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Основною позовною вимогою у вказаній справі є вимога про визнання неправомірними дії Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області відносно не скасування державної реєстрації земельної ділянки із кадастровим номером 6310137900:04:022:0005 за адресою: АДРЕСА_1 . Похідною вимогою у вказаній справі є вимога Позивачів про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 6310137900:04:022:0005 за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на вищевказане вважає, що цей спір повинен розглядатись в порядку цивільного судочинства України та за територіальною підсудністю – в Новобаварському районному суді м. Харкова.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , на ухвалу Новобаварського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2026 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 2 статті 369 ЦПК України.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що предметом позовної заяви є одна з вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області щодо не скасування державної реєстрації земельної ділянки, яка не підпадає під дію ч. 1 ст. 20 КАС України, а відтак, Новобаварський районний суд м. Харкова не є належним судом для розгляду даної вимоги, яка за предметною юрисдикцією підсудна окружному адміністративному суду.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі звернувся з позовом до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_3 , третя особи Департамент земельних відносин Харківської міської ради про визнання протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області щодо не скасування державної реєстрації земельної ділянки із кадастровим номером 6310137900:04:022:0005, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та про зобов`язання виконати певні дії зі скасування державної реєстрації вищевказаної земельної ділянки.

Обґрунтовуючи свої вимоги представники позивачів у тексті позовної заяви вказали на те, що спірна земельна ділянка, яка зареєстрована за відповідачкою ОСОБА_3 , за своїми координатами накладається на межі присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_2 із кадастровим номером 6310137900:04:022:0002, яка перебуває у спільній сумісній власності позивачів та була зареєстрована за позивачами раніше від відповідачки (а.с. а.с. 3-7 т.1).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, за своїм змістом вказаний позов є негаторний та спрямований на захист права власності позивачів, як це зазначено у доводах позову.

У постанові від 12 березня 2019 у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234 гс 18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" установлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Сукупний правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави, а тому цивільну юрисдикцію таких спорів визначають ті наслідки, які спричиняють реєстраційні дії для самого предмету реєстрації – нерухомого майна.

Спір про скасування рішення та/або запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за іншою особою є цивільно-правовим та залежно від суб`єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства (постанова ВП ВС від 04 грудня 2019 року у справі № 823/588/16).

Спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (див. з цього приводу правові висновки, які були висловлені у постанові КГС ВС від 21 січня 2021 у справі № 925/1222/19).

Отже, даний спір стосується захисту права власності позивачів на нерухоме майно, яке знаходиться на території Новобаварського району м. Харкова.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду 21 листопада 2018 року у справі № 409/5363/12, в разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після своєї реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися не в порядку адміністративної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Також, у вказаній постанові Велика Палата зазначила, що аналіз вищевказаних обставин справи дає підстави суду дійти висновку, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивачів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування, а стосується виключно захисту їх приватних інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до пункту 1 цього Положення Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи (підпункт 31 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру).

Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333, Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань, крім іншого, здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку; здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації; розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Адміністративні суди розглядають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.

Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Суд першої інстанції вказаних обставин щодо змісту спірних правовідносин не з`ясував та не врахував вищевказані норми цивільного процесуального права, та правові висновки касаційного суду, які передбачать що даний позов має пред`являтися та розглядатися у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є : неповне з`ясування судом обставин, що мають значення справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (ст. 379 ЦПК України).

З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 371, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Новобаварського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 27 травня 2026 року

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук