Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №176/4083/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2853/26 Справа № 176/4083/25 Суддя у 1-й інстанції - Крамар О.М. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого – Ткаченко І.Ю.,

суддів: Макарова М.О., Петешенкової М.Ю.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Жовтоводської міської ради про встановлення факту належності документу особі та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу судді Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2025 року,-

В С Т А Н О В И В:

20 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Жовтоводської міської ради про встановлення факту належності документу особі та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом (а.с.3-10).

Ухвалою судді Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2025 року відкрито провадження по цивільній справі за вказаним позовом та розгляд справи проводити у загальному позовному провадженні (а.с.36).

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2025 року закрито підготовче провадження, справа призначена до розгляду по суті (а.с.46).

Ухвалою судді Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Жовтоводської міської ради про встановлення факту належності документу особі та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - залишено без руху, надано заявниці строк, який не може перевищувати десяти днів з часу отримання ухвали, для усунення зазначених в ухвалі недоліків та роз`яснено, що у разі не виконання вимог ухвали, заява буде залишена без розгляду (а.с.50).

03 грудня 2025 року на виконання ухвали суду, ОСОБА_1 подала заяву про усунення недоліків (а.с.55-56).

Проте, ухвалою судді Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2025 року вказану позовну заяву ОСОБА_1 - залишено без розгляду (а.с.54).

Не погодившись з такою ухвалою судді, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувану ухвалу судді, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.66-69).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що 03 грудня 2025 року представником позивача - адвокатом Черниш Т.І. подано заяву про усунення недоліків, однак, адвокатом недоліки позовної заяви не усунуто взагалі.

З таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Так, ЄСПЛ, ухвалюючи рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України», вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (пункт 25 рішення у справі «Кутій проти Хорватії»).

Окрім того, в рішенні від 08 грудня 2016 року у справі «ТОВ «ФРІДА» проти України» ЄСПЛ зазначив, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява №35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).

За приписами ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Також, згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Звернення до суду за судовим захистом в порядку позовного провадження урегульовано главою 1 розділу III ЦПК України, що містить загальні вимоги до форми та змісту позовної заяви (статті 175, 177 ЦПК України).

У ч. 1 ст. 175 ЦПК України передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

У статті 177 ЦПК України закріплений перелік документів, що додаються до позовної заяви.

До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (ч.4 ст.177 ЦПК України).

Відповідно до частини одинадцятої статті 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків (ч. 12 ст. 187 ЦПК України).

Частина тринадцята статті 187 ЦПК України передбачає, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, після відкриття провадження у справі суддею встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст.175 ЦПК України, а саме у позовній заяві ОСОБА_1 просить, окрім іншого, визнати за нею право власності на нерухоме майно - гараж в порядку спадкування за законом. В обґрунтування позовних вимог позивач подала суду копію свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.10.2015 року після смерті батька ОСОБА_2 . У свідоцтві вказано, що позивач ОСОБА_1 , як донька, успадкувала після смерті батька 1/3 частину спадкового майна, а саме — квартиру. Зазначені обставини, на думку суду 1 інстанції, свідчать про те, що є інші спадкоємці майна після смерті ОСОБА_2 . В той же час, позивач ОСОБА_1 звернулась до суду до Жовтоводської міської ради. Відповідачем має бути інший спадкоємець/спадкоємці, у разі відсутності інших спадкоємців - територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування. Відомості про інших власників - спадкоємців майна померлого батька, позивач не зазначає та доказів про такі обставини не подала.

Відтак, ухвалою судді першої інстанції від 25 листопада 2025 року вказана позовна заява була залишена без руху.

На виконання ухвали від 25 листопада 2025 року представник позивача – адвокат Черниш Т.І. через підсистему «Електронний суд» подала клопотання про виконання ухвали суду, в якому обґрунтувала що позивач успадкувала не квартиру, яка є 1/3 частиною спадкового майна, а 1/3 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала її батькові за життя. Вказала, що ОСОБА_1 є єдиною дитиною у батьків ОСОБА_2 (померлого) та ОСОБА_3 (на теперішній час 102 роки та яка відмовилася від прийняття спадщини). Враховуючи, що інших спадкоємців за заповітом і за законом, окрім позивача немає, відповідачем у даній справі є Орган місцевого самоврядування в особі Жовтоводської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, на території якої знаходиться спадкове майно. Окрім того, зазначила, що для підтвердження факту відмови від спадщини спадкоємцем першої черги за законом ОСОБА_3 після смерті чоловіка ОСОБА_2 та прийняття спадщини позивачем як спадкоємцем першої черги за законом, а також підтвердження факту відсутності інших спадкоємців, окрім позивача, необхідно дослідити спадкову справу, заведену після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та просила витребувати у державного нотаріуса копію такої спадкової справи.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що в клопотанні про усунення недоліків представник позивача фактично не усунув недоліки, а тому наявні підстави для застосування положень п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Колегія суддів не погоджується із даним висновком суду першої інстанції, оскільки позивачем у поданому його представником клопотанні навпаки на виконання ухвали суду першої інстанції від 25 листопада 2025 року такі вимоги було виконано, а також заявлено клопотання про витребування копії спадкової справи.

Таким чином, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи позивача викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду справи, оскільки мав можливість розглянути справу за заявленими ОСОБА_1 позовними вимогами, враховуючи обов`язок суду з`ясувати остаточний склад учасників судового процесу, дослідити надані позивачем докази та ухвалити відповідне судове рішення, а не залишати позов без розгляду, позбавляючи позивача права на судовий захист.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи вищенаведене, оскільки висновки суду першої інстанції про наявність підстав для залишення без розгляду позовної заяви порушують норми процесуального права, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню в порядку визначеному статтею 379 ЦПК України, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу судді Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2025 року — скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 27 травня 2026 року.

Судді: