Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №726/1614/26 — Садгірський районний суд м. Чернівців

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/1614/26

Провадження №2/726/581/26

Категорія 40

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2026 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді Асташева С. А.,

з участю секретаря судових засідань Сківернічук А.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Чернівці, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

До Садгірського районного суду м. Чернівці надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал», від імені та в інтересах якого діє адвокатське об`єднання «Апологет», представник Усенко Михайло Ігорович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому представник позивача просить суд стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1016825 від 07.11.2019 в сумі 24 960 грн, а також стягнути із відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу 8 000,00 грн.

У позові зазначає, що 07.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладений Договір про споживчий кредит № 1016825, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачці грошові кошти у розмірі 8000 грн, шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.

Вказує, що відповідачка не сплатила кредитні кошти, комісію і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором, а тому у неї утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 24960,00 грн, яка складається з: 8000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 12 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків, 960,00 грн - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту, 4 000,00 грн - заборгованість по штрафах/пені, яку просить стягнути у судовому порядку.

Також зазначає, що 31.01.2020 первісний кредитор та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», уклали Договір відступлення прав вимоги №46-МЛ, відповідно до умов якого та згідно із ст. 512 ЦК України, позивач набув статусу Нового Кредитора та отримав право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 1016825 від 07.11.2019.

19.05.2026 від представниці відповідачки ОСОБА_1 , адвоката Роскрут В.В., надійшов відзив на позовну заяву у якому просять позовні вимоги задовольнити частково та стягнути заборгованість за кредитним договором № 1016825 від 07.11.2019 у розмірі 10400 грн, тобто тіло кредиту та відсотки. Також просять стягнути судовий збір у розмірі 1109,16 грн та 3 332,80 грн витрат за надання правничої допомоги.

Частково не погоджуючись з розміром заборгованості по відсотках, відповідач звертає увагу суду, що у кредитному договорі сторони погодили сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 2400,00 грн, за ставкою 2.00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, але в будь-якому випадку не більше 15 (п`ятнадцяти) календарних днів, починаючи з дня укладення договору. Інше нарахування процентів відповідачу здійснювалося поза межами кредитування.

Заперечують щодо стягнення комісії за надання кредиту, оскільки умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту. Також посилаються на неправомірність стягнення штрафу\пені.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Вказаний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 сформований в системі «Електронний суд» 29.04.2026 та поданий до Садгірського районного суду м. Чернівці.

Згідно із відомостями протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2026 матеріали справи передані на розгляд головуючого судді Асташева С.А.

Своєю ухвалою від 04.05.2026 суддя Садгірського районного суду м. Чернівці Асташева С.А. прийняв зазначену вище позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи визначив проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначив на 19.05.2026, про що секретар повідомила сторони у справі. Також ухвалою суду задоволено клопотання позивача та витребувано від АТ «ПУМБ» докази у справі, які надійшли до суду 11.05.2026.

За клопотанням відповідачки судове засідання у справі відкладено на 27.05.2026.

У судове засідання, представник позивача не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. У поданому позові та окремо скерованих клопотаннях та поясненні просив розгляд справи здійснювати за його відсутності. Проти винесення заочного рішення не заперечив. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлена судом про дату, час та місце розгляду справи, за адресою реєстрації. Залучила до участі у справі представника, адвоката Роскрут В.В.

Представниця відповідачки ОСОБА_2 підтримала раніше скерований відзив на позовну заяву у якому виклала доводи щодо відмови позовних вимог.

Зупинення і поновлення провадження у справі не здійснювалося.

Заходів спрямованих на забезпечення позову не вживалося.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, оскільки у судове засідання учасники справи не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд дослідив матеріали справи та наявні у ній докази, надав їм відповідну оцінку, з`ясував всі обставини справи в їх сукупності, а тому доходить таких висновків.

Фактичні обставини встановлені судом.

Суд встановив, що 07.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 1016825 відповідно до умов якого Позикодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. Договору (далі кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п. 1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Згідно з п. 1.1 Договору сума кредиту становить 8000,00 грн. у валюті: Українські гривні.

Відповідно до п. 1.3 та п. 1.4 Договору Кредит надається строком на 15 днів з 07.11.2019. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 22.11.2019.

Сукупна вартість кредиту складає 3360,00 грн в грошовому виразі та 1,022,00 відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Сукупна вартість кредиту розрахована виходячи з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що Позикодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі.

Комісія за надання кредиту: 960,00 грн, яка нараховується за ставкою 12,00 відсотків від суми кредиту одноразово;

Проценти за користування кредитом: 2400,00 грн, які нараховуються за ставкою 2.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована (п. 1.5 Договору).

Згідно з п. 1.6 Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 2.1 Договору кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти Позичальника, зареєстрованої Позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua.

Також у п.2.3 Договору сторони передбачили пролонгацію кредиту, а саме Позичальник за наявності відповідної пропозиції Позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту.

Волевиявлення Позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно п.6.14. Правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п.2.5 Договору.

У додатку № 1 до Кредитного договору передбачений графік розрахунків у якому вказано про необхідність здійснення 22.11.2019 платежу на суму 11360 грн, що включає суму кредиту 8 000 грн, комісії 960 грн та проценти 2 400 грн.

Відповідно до наних Довідки ТОВ «Мілоан» від 10.09.2025 ОСОБА_1 була ідентифікована Товариством, Акцепт (Договір) підписаний Позичальником 07.11.2019 19:48:59 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «S23848», надісланим на номер телефону НОМЕР_1 .

Також позивач долучає Анкету-заяву на кредит № 1016825 від 07.11.2019 у якій вказані персональні дані відповідачки та процес оформлення і розгляду заяви, включно із підписанням договору.

На підтвердження виконання ТОВ «Мілоан» зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором позивач надає Платіжне доручення 3115981 від 07.11.2019 відповідно до якого на картку НОМЕР_2 ОСОБА_1 перераховані кредитні кошти у розмірі 8 000 грн, згідно з Договором 1016825.

Також суд отримав інформацію від АТ «ПУМБ» відповідно до якої в Банку на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) була випущена банківська платіжна картка НОМЕР_4 до рахунку № НОМЕР_5 у гривні. В результаті аналізу операцій, здійснених по карті НОМЕР_4 , за період з 07.11.2019 по 14.11.2019 була виявлена операція з надходження грошових коштів 07.11.2019 у сумі 8 000 грн через сервіс іншого банку.

До матеріалів справи позивач долучає розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором № 1016825, проведений Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» відповідно до якого заборгованість визначена у період з 07.11.20219 до 21.01.2020 у якій вказано про суму кредиту, комісії та нараховані проценти.

Відповідно до даних Виписки з особового рахунка за Кредитним договором №1016825 від 07.11.2019 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» станом на 14.04.2026 (включно) складає 24960 гривень та включає:

- прострочену заборгованість за сумою кредиту - 8000 гривень;

- прострочену заборгованість за комісіями - 960 гривень;

- прострочену заборгованість за відсотками - 12000 гривень;

- заборгованість по штрафам/пені - 4000 гривень.

Також суд встановив і те, що 31.01.2020 між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги № 46-МЛ, відповідно до якого Кредитор передає (відступає) Новому Кредиторові Права вимоги до Боржників які виникли у Кредитора внаслідок укладення з Боржниками Кредитних договорів та надання Кредитором Боржникам кредитних коштів, та які входять до Портфелю Заборгованості. Загальний розмір Портфеля Заборгованості Боржників, Права вимоги до яких відступаються, складає 37 019 633 (тридцять сім мільйонів дев`ятнадцять тисяч шістсот тридцять три) грн. 93 коп. станом на дату підписання Сторонами цього Договору.

Підписанням цього Договору Кредитор гарантує, що йому належить Право Вимоги за Портфелем Заборгованості до Боржників, зазначених у Реєстрі Боржників.

Права Вимоги переходять до Нового Кредитора з моменту підписання сторонами цього Договору, після чого Новий Кредитор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості.

На підтвердження отримання права вимоги позивач також надає Акт приймання-передачі Реєстру Боржників від 31 січня 2020 року до Договору відступлення прав вимоги №46-МЛ від 31 січня 2020 року, копію Платіжної інструкції щодо оплати компенсації за придбання ( відступлення) Прав Вимоги згідно п.7.1 Договору відступлення права вимоги №46-МЛ від 31.01.2020 та Витяг з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог від 10.09.2025, відповідно до яких ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1016825 від 07.11.2019 на суму 24 960 грн.

Відповідачці надсилали письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 19457529/365 від 01.04.2026.

Даних про добровільну оплату заборгованості до матеріалів справи не долучено.

Спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за кредитним договором, яка не погашена відповідачкою та право вимоги стягнення якої отримав чи не отримав позивач у справі.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Вирішуючи заявлені вимоги, суд враховує, що згідно із положеннями ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.

Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб`єктний склад у частині кредитора.

Частиною першою статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст. 1077 ЦК України).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 761/33403/17 (провадження № 61-12551св20).

Наявність у позивача кредитного договору з усіма додатками, з урахуванням наданого договору відступлення прав вимоги №46-МЛ від 31 січня 2020 року та долучених до нього документів в тому числі витягу з реєстру права вимоги, на переконання суду, за відсутності наданих відповідачкою доказів протилежного, створює обґрунтовану презумпцію набуття позивачем прав вимоги за спірним договором.

Суду надані відповідні документи на підтвердження переходу до позивача права вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 1016825 від 07.11.2019 на суму 24 960 грн.

Таким чином позивач, як новий кредитор отримав право вимоги до боржниці ОСОБА_1 , а доказів визнання недійсним вказаного вище Договору відступлення прав вимоги № 46-МЛ від 31 січня 2020 року суду не надано.

У судовому провадженні відповідачкою не заперечується факт правомірності укладення такого договору та отримання позивачем права вимоги до неї за кредитним договором.

Згідно з ст. 514 ЦПК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за Кредитним договором № 1016825 від 07.11.2019 право вимоги за яким перейшло до нового кредитора, позивача у справі.

Зобов`язання, яке виникло між сторонами, є грошовим. Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов кредитного договору. Інших підстав, що свідчили б про припинення між сторонами грошового зобов`язання, суд не встановив.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір. у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч.12 ст. 11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У п.6 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір № 1016825 від 07.11.2019укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Під час укладення Кредитного договору № 1016825 від 07.11.2019 сторони досягли згоди з усіх його істотних умов та визначили: валюту кредитування, суму кредиту, строк кредиту, процентну ставку за користування ним і порядок повернення кредиту. Сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, адже доказів зворотного суду не надано.

Отже укладений між сторонами договір є обов`язковим до виконання. Також суд враховує і те, що відповідачка не заперечила факт укладення нею кредитного договору та отримання кредитних коштів.

Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена. Доказів погашення заборгованості відповідачка не надала.

Позивач вказує про те, що у ОСОБА_1 , станом на 14.04.2026 (включно), утворилася заборгованість за спірним кредитним договором, яка складає 24960 гривень та включає:

- прострочену заборгованість за сумою кредиту - 8000 гривень;

- прострочену заборгованість за комісіями - 960 гривень;

- прострочену заборгованість за відсотками - 12000 гривень;

- заборгованість по штрафам/пені - 4000 гривень.

У відзиві на позов відповідачка погоджується з розміром заборгованості за кредитним договором №1016825 від 07.11.2019 частково - 10400 грн, а саме погоджується із заборгованість за тілом кредиту - 8000 грн та заборгованістю за відсотками - 2400 грн.

Суд погоджується із тим, що фактично отримані кошти у розмірі 8 000 грн відповідачка в добровільному порядку не повернула, а тому їх потрібно стягнути у судовому порядку.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками, суд враховує те, що сторони погодили сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 2400,00 грн., за ставкою 2.00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно умов договору відсотки нараховуються за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 15 (п`ятнадцяти) календарних днів, починаючи з дня укладення договору.

Доказів пролонгації договору, після 22.11.2019 суду не надано.

Відповідно до долученого розрахунку, проведеного первісним кредитором, нарахування процентів відповідачці здійснювалося поза межами строку кредитування, а саме до 21.01.2020, тобто більше ніж 15 днів, які визначені умовами договору та після 22.11.2019.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч. 2 ст. 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12.

Кредитним договором № 1016825 від 07.11.2029 визначено розмір процентів за користування кредитом в розмірі 2400,00 грн, а тому, саме ця сума процентів за користування кредитом підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Щодо стягнення комісії за надання кредиту суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов кредитного договору № 1016825 від 07.11.2019, свідчить про те, що комісія за надання кредиту, встановлена в п. 1.5.1 договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

З огляду на наведене, суд погоджується із доводами відповідачки про те, що положення кредитного договору №1016825 від 07.11.2019 щодо встановлення обов`язку позичальника сплатити на користь позикодавця комісію за надання кредиту не відповідають вимогам законодавства про захист прав споживачів. Така комісія фактично є платою за дії позикодавця, які він здійснює у власних інтересах під час укладення та виконання кредитного договору, а тому не може покладатися на споживача як окреме грошове зобов`язання.

За таких обставин положення договору щодо сплати комісії за надання кредиту є нікчемними з моменту укладення договору, а тому відсутні правові підстави для врахування такої комісії у структурі заборгованості та її стягнення з ОСОБА_1 .

Також суд не знаходить підстав для стягнення із відповідачки штрафу/пені у розмірі 4000 гривень.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє сьогодні.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 р. у справі №910/10901/23, який, відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, застосовується судом під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Згідно з правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 р. в справі №706/68/23 (провадження №61-8279св23), дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільняє позичальників у період воєнного стану від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях.

Відтак, позивач не врахував вищевказаних перехідних положень ЦК України та протиправно здійснив розрахунок пені та заявив до стягнення цю суму, а тому у цій частині вимог суд відмовляє.

Висновки суду.

На основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як учасник справи, як на підставу заявлених вимог підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають до часткового задоволення, а з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Кредитним договором № 1016825 від 07.11.2019 у розмірі 10400 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 8000 грн та заборгованості за процентами 2400 грн.

В іншій частині позовних вимог суд відмовляє з наведених вище підстав.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662 гривні 40 копійок, із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 у зв`язку із подачею позову в електронному вигляді (платіжна інструкція № 25513 від 23.04.2026).

Позов заявлено всього на суму 24960 грн, а задоволено на суму 10400 грн, тобто на 41,67 % (10400 грн х 100 % / 24960 грн).

Оскільки позовні вимоги задоволено частково на 41,67 %, із відповідачки на користь позивача потрібно стягнути 1 109,42 грн (2662,40 х 41,67 %) судового збору.

Щодо стягнення із відповідачки витрат за надання професійної правничої допомоги в сумі 8 000 грн. суд зазначає таке.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно із пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу до суду подано: Договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Апологет»; Акт № Д/21268 наданих послуг від 14.04.2026; Детальний опис наданих послуг до Акту від 14.04.2026 та документи на підтвердження повноважень адвоката.

Відповідно до даних Детального опису наданих послуг Адвокатське об`єднання «Апологет», в особі адвоката Усенка М.І., надало послуги на виконання Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року та Акту №Д/21268 від 14.04.2026, у справі, про стягнення заборгованості за Кредитним договором №1016825, боржник: ОСОБА_1 , а саме: усна консультація Клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором - 30 хв; ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 год; погодження правової позиції Клієнта у справі - 30 хв; складення позовної заяви з урахування правової позиції Клієнта - 3 год 30 хв; подання заяви до суду від імені Клієнта. Усього 6 год 30 хв на суму 8000 грн.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2023 року по справі № 760/10847/20-ц було сформульовано висновок, що у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Відповідачка у відзиві вказала про неспівмірність таких витрат та заперечила їх розмір.

Враховуючи зазначене,реальний обсяг наданих правничих послуг, відсутність безпосередньої участі представника у судовому засіданні, а також зважаючи на характер справи, яка є типовою та не потребувала значної юридичної підготовки, відсутність значного обсягу доказів чи складних правових питань, часткове задоволення позовних вимог на 41,67 %, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

На підставі ст.ст. 42, 61 Конституції України, ст.ст.2, 15, 207, 526, 530, 536, 546, 549, 610- 612, 625, 633-634, 1050, 1054-1055 ЦК України, керуючись ст.ст.3, 4, 12, 13, 76-81, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_6 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614, адреса: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28 м. Львів, заборгованість за кредитним договором № 1016825 від 07.11.2019 в розмірі 10 400 (десять тисяч чотириста) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, понесені судові витрати на оплату судового збору у розмірі 1 109 (одна тисяча сто дев`ять) гривень 42 копійки та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Судове рішення не проголошувалося в силу ч. 4 ст. 268 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, адреса: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28 м. Львів.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя С. А. Асташев