Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №619/2587/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/2587/26

провадження № 2/619/1703/26

Рішення

Іменем України

27 травня 2026 року,

м. Дергачі,

Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Міщенко О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 619/2587/26,

ім`я (найменування) сторін:

позивачка: ОСОБА_1 ,

відповідач: Дергачівська міська рада,

вимоги позивачки: про визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку у порядку спадкування за законом,

представниця позивачки: Плугатирьова Н.В.

представниця відповідача: Суржкова В.В.

Стислий виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 , у інтересах якої діє представниця – адвокат Плугатирьова Н.В., 16.04.2026 звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та на земельну ділянку загальною площею 0,0700 га за цією ж адресою з кадастровим номером 6322082001:00:000:2413 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . У обґрунтування позову зазначено, що спадщину після смерті матері вона прийняла, оскільки постійно з нею проживала і була зареєстрована на момент смерті, однак, позбавлена можливості оформити спадкові права. Оскільки спадковий житловий будинок значиться зареєстрованим у погосподарській книзі і відомості про право власності за спадкодавцем у реєстрі речових прав відсутні, а також, отримавши земельну ділянку в 1996 році відповідно до рішення Русько-Лозівської сільської ради, мати не встигла приватизувати її у встановленому законом порядку, внаслідок чого позивачці відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Відповідно до ухвали суду від 20.04.2026 позовну заяву залишено без руху та 21.04.2026 недоліки усунуто.

Ухвалою суду від 23.04.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 21.05.2026.

Згідно ухвали суду від 21.05.2026 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 27.05.2026.

Представниця позивачки у судове засідання не з`явилася, надавши до суду заяву, у якій просить здійснити розгляд справи за її та позивачки відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представниця відповідача ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, у якій просить розглядати справу без її участі.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

За відомостями довідки Дергачівської міської ради від 10.02.2006 вих. №604/03-32, згідно запису в погосподарській книзі №15 по Русько-Лозівському старостинському округу житловий будинок, 1963 року побудови, з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 (а.с. 8).

Як убачається із довідки КПТІ «Інвенрос» від 04.02.2026, станом на 01.01.2013 відомості про реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 відсутні (а.с. 27).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Русько-Лозівської сільської ради № 22 від 23.02.1996 ОСОБА_2 виділено присадибну земельну ділянку площею 0,07 га у приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 26).

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть (а.с. 21).

Оскільки правовідносини виникли під час дії Цивільного Кодексу 1963 року, то згідно з п. 4 Заключних та перехідних положень ЦК України 2003 року, необхідно застосовувати норми ЦК УРСР 1963 року.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 524 ЦК УРСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Ураховуючи, що заповіт від імені ОСОБА_2 відсутній, про що свідчить Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 30.04.2026 за №85075149, то має місце спадкування за законом.

Статтею 548 ЦК УРСР 1963 року передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

У відповідності до ст. 549 ЦК УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Спадкоємицею першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 є її донька ОСОБА_1 , їх родинний зв`язок підтверджується копією свідоцтва про народження та про шлюб (а.с. 22, 23).

За відомостями Харківського обласного державного нотаріального архіву від 30.04.2026 вих. №930/01-15, після смерті ОСОБА_2 до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, відмову від спадщини та про видачу свідоцтв про право на спадщину від спадкоємців до нотаріальної контори не надходили, спадкова справа не заводилася, свідоцтва про право на спадщину не видавалися (а.с. 72).

Спадщину після смерті матері позивачка прийняла шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, оскільки поховала матір та здійснювала догляд за спадковим майном, обробляла земельну ділянку, здійснювала поточний ремонт житлового будинку, сплачує комунальні платежі.

Постановою нотаріуса Дергачівської державної нотаріальної контори від 29.01.2026 відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки на спадковий житловий будинок відсутній правовстановлюючий документ (а.с. 8).

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно суд керується законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 7 грудня 1990 року №533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року №105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за №112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року №5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року №45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року №1/5, та іншими нормативними актами.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Присадибна земельна ділянка - надана громадянинові для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель. Обмежована земельна ділянка (яка забезпечена виїздом на вулицю, провулок тощо), на якій розміщені житловий будинок, господарські будівлі та споруди, сад, город тощо. За правовим статусом належить до земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку. Відповідно до чинного законодавства надається безплатно у приватну власність. Розміри земельної ділянки котра може бути передана безплатно у приватну власність визначаються відповідно до ст. 121 Земельного Кодексу України.

Згідно з ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (номер Витягу НВ-0500341442026 від 31.03.2026) земельна ділянка площею 0.0700 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) має кадастровий номер: 6322082001:00:000:2413. Відділом № 3 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області 31.03.2026 здійснено державну реєстрацію зазначеної земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі від 03.02.2026, виконаного ФО-П ОСОБА_4 (а.с. 52-56).

Частиною 1 ст. 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до статті 78 ЗК України право власності на землю – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно з ч. 1 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Частиною 16 ст. 120 ЗК України передбачено, що предметом правочину, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, об`єкт незавершеного будівництва або частку у праві спільної власності на такий об`єкт), який розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), що перебуває у власності відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, повинна бути також така земельна ділянка (або частка у праві спільної власності на неї). Істотною умовою договору, який передбачає такий перехід права власності, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача до набувача такого об`єкта (частки у праві спільної власності на неї).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20), не відступаючи від правових позицій Верховного Суду України, висловлених у постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16, зробила висновок, що за відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма статті 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали під час укладення правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

Під час застосування положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 01 січня 2002 року, слід керуватися тим, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

У відповідності до вимог статті 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України, до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, зміст якого розкривається у наведених нормах, особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована (пункти 51 та 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 3 квітня 2019 року у справі №921/158/18).

Зважаючи на те, що в погосподарській книзі є запис про належність спадкового житлового будинку ОСОБА_2 та вона мала у постійному користуванні земельну ділянку за цією ж адресою, яка була виділена їй як присадибна, але не здійснила державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку, враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, який позивачка у встановленому порядку прийняла як спадщину після смерті матері, отже, наявні підстави для задоволення позову.

Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та на земельну ділянку загальною площею 0,0700 га за цією ж адресою з кадастровим номером 6322082001:00:000:2413 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач: Дергачівська міська рада, ЄДРПОУ 04059496, місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, м. Дергачі, пл. Перемоги, буд. 5.

Суддя І. М. Нечипоренко