Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №610/1486/25 — Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/1486/25

провадження № 2/610/182/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2026 Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого: судді Тімонової В.М.,

за участі: секретаря судового засідання – Кучеренко Ю.М.,

представника позивача – адвоката Апазіді К.Ю. (в режимі відеоконференції),

відповідачки – ОСОБА_1 ,

представника відповідачки – Титаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 610/1486/25 (провадження № 2/610/182/2026) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

06 травня 2025 року ОСОБА_2 через свого представника адвоката Литовченка С.І. подав позов до ОСОБА_1 , в якому просив в порядку поділу спільного майна подружжя:

визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 чотирьох кімнатну житлову квартиру за АДРЕСА_1 , що знаходиться в селищі міського типу Донець Ізюмського району Харківської області, придбаного згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Балаклійського районного нотаріального округу Харківської області Іноземцевою Риттою Миколаївною за реєстровим номером 1658 від 11 грудня 2019 року, та колісний транспортний засіб – загальний легковий універсал -В, марки MAZDA СХ-5, реєстраційний державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , 2019 року випуску, білого кольору;

визнати за ОСОБА_2 право власності на частину житлової квартири АДРЕСА_2 ;

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за колісний транспортний засіб- загальний легковий універсал-В, марки MAZDA СХ-5 реєстраційний державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , 2019 року випуску, білого кольору; в розмірі 356 405 (триста п`ятдесят шість тисяч чотириста п`ять) гривень;

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 10 692,15 грн та витрати на правову допомогу в сумі 15 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що сторони з 03 червня 2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі та мають спільного неповнолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В березні 2024 року відповідачка звернулася до суду із позовною заявою про розірвання шлюб, який рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 18 березня 2025 ороку було розірвано.

В період шлюбу з відповідачкою, а саме 11 грудня 2019 року вони придбали 4-х кімнатну квартиру за АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Балаклійського районного нотаріального округу Харківської області Іноземцевою Р.М. за реєстровим номером 1658.

Також в період шлюбу ними був придбаний транспортний засіб – загальний легковий універсал-В марки MAZDA СХ-5, реєстраційний державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , 2019 року випуску, білого кольору.

Зазначене майно було зареєстровано на ім`я відповідачки – ОСОБА_1 , отже і всі документи на це майно – технічний паспорт, договір купівлі-продажу квартири, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу знаходяться у неї.

Після розірвання шлюбу відповідачка чинить перешкоди у користуванні спільним майном і не дозволяє користуватися ні квартирою, ні транспортним засобом, до цього часу вони не домовились про поділ спільного майна подружжя в позасудовому порядку, що змушує звертатися до суду з цим позовом.

В порядку забезпечення позову просив накласти арешт на колісний транспортний засіб- загальний легковий універсал-В, марки MAZDA СХ-5 реєстраційний державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , 2019 року випуску.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 07 травня 2025 року заяву було задоволено частково.

Вжито заходи із забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження стосовно транспортного засобу- загального легкового універсалу-В, марки MAZDA СХ-5 реєстраційний державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , 2019 року випуску, який зареєстровано на ім`я ОСОБА_1 :

До набрання чинності рішенням у справі заборонено будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти дії (відчуження, дарування, продаж, застави тощо) щодо транспортного засобу, марки MAZDA СХ-5 реєстраційний державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , 2019 року випуску.

Ухвалою судді Балаклійського районного суду Харківської області від 16 травня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

04 червня 2026 року відповідачкою ОСОБА_1 було подано відзив на позовну заяву, в якій просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на таке.

В шлюбі відповідачка перебувала з позивачем з 03 червня 2014 року, рішенням Балаклійського районного суду від 18 березня 2025 року який було розірвано. 11 грудня 2019 року нею було придбано квартиру за АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Балаклійського районного нотаріального округу Харківської області Іноземцевою Р.М. Вказана квартира придбана та відремонтована виключно за її особисті кошти, виручені від продажу 11 грудня 2019 року власної однокімнатної квартири, сума яких складала 42 000 грн, та коштів, отриманих в особистий дарунок від своєї родини за один день до придбання спірної квартири, в сумі 100 000 грн, які вітчим отримав в зв`язку з виходом на пенсію. Копію договору купівлі-продажу власної квартири та довідку про доходи, отримані вітчимом – ОСОБА_4 в грудні 2019 року, надає. Тому спірну квартиру АДРЕСА_1 відповідачка вважає особистою власністю, вона не може бути визнана спільним сумісним майном подружжя і не підлягає поділу між ними. Позивач в позові зазначає лише про факт купівлі квартири, однак не підтверджує походження коштів на її придбання.

Щодо автомобіля марки MAZDA СХ-5 реєстраційний державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , 2019 року випуску, то відповідачка посилається на те, що її батьки в 2018 році продали житловий будинок та надали їй кошти в особистий дарунок, які вона зберігала і поклала в основу придбання спірного легкового автомобіля, який вони продали з позивачем 27 січня 2025 року, перебуваючи у шлюбі. Договір купівлі-продажу транспортного засобу №3245/2025/5083915 від 27 січня 2025 року, який оформлено, перевірено та підписаний сторонами в електронній формі засобами Порталу Дія 27.01.2025 надано. Наданий нею акт обстеження по факту проживання ОСОБА_2 у спірній квартирі підтверджує, що до середини березня 2025 року останній проживав в цій квартирі. Згідно з витягу з реєстру територіальних громад Донецької територіальної громади ОСОБА_2 був знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 з 28.05.2025 року (т. 1 а.с. 58-66).

Подані з порушенням строку на їх подання представником позивача клопотання про витребування доказів залишено без розгляду.

Відповідачка добровільно надала довідку про доходи вітчима за грудень 2019 рік (т.2 а.с.47), оригінал розписки від 10.12.2019 про отримання в дар грошей в розмірі 100 000 грн (т.2 а.с26).

26.09.2025 представник позивача подав клопотання про призначення судово- технічної експертизи розписки від 10.12.2019 року.

06.10.2025 ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про призначення судово-технічної експертизи, на вирішення якої були поставлено наступні питання:

Чи виготовлений рукописний текст у розписці від 10.12.2019 у той час, яким датований документ? Або наприклад у 2025 році? У який період був виконаний рукописний текст у наданому документі?

Провадження у справі було зупинено на час проведення експертизи. (т.2 а.с.72).

За клопотанням Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 07.11.2025 провадження у справі відновлено.

26.11.2025 ухвалою суду було призначено комплексну судово-технічну експертизу документів, оскільки питання потребують комплексного дослідження із залученням фахівця з технічної експертизи документів та фахівця із дослідження матеріалів документів. Провадження по справі зупинено на час її проведення. (т.2 а.с.111,113).

16.12.2025 до суду надійшло клопотання експертів №4487-25 про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, необхідних для проведення комплексної судової технічної експертизи документів від 26.11.2025 (т.2 а.с.125-128).

26.12.2025 сторонам по справі направлено клопотання експертів для виконання.

19.02.2026 Дніпропетровський НДІСЕ направив до суду лист щодо повернення без виконання судової експертизи, оскільки клопотання експертів про надання додаткових матеріалів та вчинення інших дій не виконане, попередня оплата не здійснена.

Ухвалою від 26.02.2026 провадження по справі відновлено.

18.03.2026 представником позивача надано додаткові пояснення по справі, в яких вказав про те, що договір купівлі-продажу спірної квартири АДРЕСА_1 від 11.12.2019 має згоду чоловіка – позивача по справі на придбання у спільну сумісну власність цієї квартири.

Так, у п.6 Договору зазначено: «Справжність підпису на заяві щодо згоди на купівлю чоловіка – ОСОБА_2 засвідчена 11 грудня 2029 року приватним нотаріусом Балаклійського районного нотаріального округу Харківської області Іноземцевою Р.М., зареєстровано в реєстрі за №1657».

Зазначений пункт у договорі купівлі-продажу свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки згода іншого з подружжя ОСОБА_2 на набуття майна, саме спірної квартири, підтверджує придбання такого майна за спільні кошти.

Щодо спірного автомобіля вказав, що відповідачка здійснила продаж автомобіля, придбаного за час шлюбу, без згоди ОСОБА_2 . На підтвердження проживання сторонами однією сім`єю на час продажу автомобіля відповідачка надала суду акт обстеження житлових умов від 28.05.2025, який ніби-то підтверджує ведення ними спільного господарства, спільного бюджету, а відтак вказувала, що позивач був обізнаний про продаж спірного автомобіля, який було вчинено в інтересах сім`ї. Натомість відповідачка вводить суд в оману, оскільки ще з 2024 року в Балаклійському районному суді перебувала справа за її позовом про розірвання шлюбу. У Рішенні від 18.03.2025 зазначено, що відповідачка звернулася до суду із позовом, оскільки фактично шлюбно-сімейні відносини припинені з березня 2024 року, проживають окремо, спільного господарства не ведуть, подальше спільне життя та збереження шлюбу є неможливим і суперечить її інтересам. Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Тобто ОСОБА_1 власноручно вказала про окреме проживання з позивачем, відсутність у них спільного бюджету з березня 2024 року, відповідно ОСОБА_2 не знав про продаж автомобіля, згоду на його відчуження не надавав, правочин вчинено відповідачкою не в інтересах сім`ї. Вона присвоїла кошти від його продажу, ніякої частки йому не надавала. Верховний Суд у своїй постанові від 11.09.2024 у справі №129/1964/18 зазначив, що сторони правочинів повинні діяти добросовісно, й у випадку порушення цього обов`язку вони позбавляються захисту (стаття 13 ЦК України). Відчуження одним із подружжя спільного майна за ціною, нижчою за ринкову вартість цього майна, без згоди на таку вартість іншого з подружжя є порушенням права цього подружжя на мирне володіння своїм майном та отримання за нього справедливої ціни.

Представник позивача - адвокат Апазіді К.Ю. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити посилаючись на обставини, викладені в позові та додаткових поясненнях.

Відповідачка та її представник у судовому засіданні позов визнав не визнали, вказали, що спірне майно було придбано за її кошти та кошти надані її рідними. Щодо продажу автомобіля зазначили, що він проданий за спільною згодою сторін.

Заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судовим розглядом встановлено, що 03.06.2014 зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 12).

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 (а.с. 13).

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 18.03.2025 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с. 14).

На підставі договору купівлі-продажу квартири, серії та номер: 1658, виданого 11.12.2019 приватним нотаріусом Балаклійського районного нотаріального округу Харківської області Іноземцевою Р.М., ОСОБА_1 належить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 15).

Вартість квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , станом на 27.01.2025 становить 1425620 грн, що підтверджується висновком про вартість майна здійсненим ТОВ «Всеукраїнська оціночна компанія» від 27.01.2025 (а.с. 18).

З вказаним висновком суд погоджується з огляду на те, що предметом спору є визнання права власності на частку цієї квартири, яка перебуває у спільній сумісній власності подружжя, а не стягнення за неї компенсації.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_4 , ОСОБА_1 з 08.04.2023 на праві власності належить колісний транспортний засіб - загальний легковий універсал-В, марки MAZDA СХ-5, реєстраційний державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_5 , 2019 року випуску, білого кольору (а.с. 16), 18.03.2023 перереєстровано на іншого власника, на підставі договору купівлі-продажу № 6346/2023/3714819 (а.с. 16-17).

Вартість колісного транспортного засобу - загальний легковий універсал-В, марки MAZDA СХ-5, реєстраційний державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_5 , 2019 року випуску, білого кольору, станом на 27.01.2025 становить 712810 грн. (а.с. 19).

Звертаючись до суду із позовом представник позивача наполягає та тому, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між сторонами наявний спір щодо поділу майна подружжя, оскільки: квартира та автомобіль придбані за спільні кошти та спільними зусиллями сторін в період шлюбу, а відтак є спільним сумісним нерухомим та рухомим майном, в зв`язку з чим підлягає поділу в рівних частинах між сторонами.

Заперечуючи проти позовних вимог, сторона відповідача в ході розгляду справи вказувала, що квартира була придбана та відремонтована виключно за особисті кошти відповідачки за рахунок продажу власної квартири та за кошти, які вона отримала в подарунок від родичів. Автомобіль вона придбала за кошти, які подарували їй її батьки та який вони продали з позивачем перебуваючи у шлюбі, за згодою позивача ОСОБА_2 .

За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують.

Зазначена правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17, якою по суті суд відійшов від раніше визначеної правової позиції щодо необхідності доведення, за які кошти подружжя набуто майно. Згідно з наведеним висновком Верховного Суду України зазначено, що діє презумпція спільності майна подружжя і особа, яка це заперечує, повинна цю презумпцію спростувати.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 607/13289/16-ц (касаційне провадження № 61-29948св18) та з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 756/13581/16-ц (касаційне провадження № 61-34274св18).

Ст. 321 Цивільного кодексу України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 Цивільного кодексу України.

Згідно з нормою ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Ст. 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і норма ст. 368 Цивільного кодексу України.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 Сімейного кодексу України).

За ст.ст. 69, 70 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (ч. 2 ст. 372 Цивільного кодексу України).

У п. 6 договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 11.12.2019 вказано: «Справжність підпису на заяві, щодо згоди на купівлю, чоловіка ОСОБА_2 , засвідчена 11 грудня 2019 року приватним нотаріусом Балаклійського районного нотаріального округу Харківської області Іноземцевою Р.М., зареєстровано в реєстрі за №1657».

Із змісту нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 від 11.12.2019 вбачається, що він надав згоду на купівлю його дружиною ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 177).

Одже, ОСОБА_2 надав згоду на розпорядження коштами, які належать подружжю на праві спільної сумісної власності. Вказане свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки згода іншого подружжя – ОСОБА_2 на набуття майна, а саме спірної квартири, підтверджує придбання такого майна за спільні кошти.

З цього приводу Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03.06.2024 у справі №712/3590/22 виснував про те, що наявність письмової згоди одного з подружжя на укладення іншим із подружжя договору купівлі-продажу майна, зафіксованої у такому договорі, свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки згода іншого з подружжя на набуття майна підтверджує придбання такого майна за спільні кошти подружжя.

У разі , якщо інший з подружжя надав згоду на розпорядження майном (коштами) для набуття майна в спільну сумісну власність і така згода зафіксована безпосередньо у договорі купівлі-продажу майна, який вчинено іншим з подружжя, то суд не може своїм рішенням підміняти домовленість подружжя про набуття майна в спільну сумісну власність.

У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі №711/2302/18 викладений загальний правовий висновок про те, що статтями 60,70 СК України, статтею 368 ЦК України передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Заінтересована особа може довести. Що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена на її особисті кошти, не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того з подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

З огляду на викладене, заперечення відповідачки, надання суду розписки про отримання грошових коштів від третьої особи, пояснення про продаж власної квартири тощо, є неналежними та недопустимими доказами, оскільки сама ОСОБА_1 , підписуючи договір купівлі-продажу із зазначенням про отримання згоди від ОСОБА_5 на розпорядження спільним майном – коштами на придбання спірної квартири, підтвердила спільність майна – грошових коштів, нотаріусу не заявляла про придбання квартири за особисті кошти, що в свою чергу спростовує її доводи і свідчить про спільну власність подружжя на квартиру. Доводи ОСОБА_1 не спростовують презумпцію права спільної сумісної власності подружжя. Зокрема сторонами не оскаржувався вчинений у 2019 році правочин з підстав правомірності набуття у спільну сумісну власність квартири.

За цих обставин квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , та яка була зареєстрована за відповідачкою ОСОБА_1 , є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому наявні підстави для її поділу.

Також судом встановлено та не заперечувалось сторонами у справі те, що в період шлюбу, а саме 08.04.2023 сторонами був придбаний автомобіль марки MAZDA СХ-5, реєстраційний державний номер НОМЕР_1 , зареєстрований на ім`я відповідачки ОСОБА_1

27.01.2025 зазначений транспортний засіб було відчужено відповідачем на підставі договору купівлі-продажу 3245/2025/5083915 (т. 1 а.с. 73-75).

Згідно висновку ТОВ «Всеукраїнська оціночна компанія» від 27.01.2025, вартість автомобіля загальний легковий універсал-В, марки MAZDA СХ-5, реєстраційний державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_5 , 2019 року випуску, білого кольору, становить 712810,00 грн. (т. 1 а.с. 19)

В рамках поділу спільного майна подружжя позивач просить також стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошову компенсацію вартості спільного майна подружжя, а саме: вартості 1/2 частки автомобіля марки MAZDA СХ-5, реєстраційний державний номер НОМЕР_1 , у розмірі 356405,00 грн.

Представник відповідачки заперечує факту купівлі цього автомобіля за спільні кошти подружжя та не заперечує щодо продажу його іншій особі, але не погоджується із тим, що позивач не давав згоди на його продаж іншій особі.

Згідно з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року N 6-486цс16 та постанові Верховного Суду від 30.01.2019 року справа № 444/848/16-ц (провадження № 61-33882св18), у постанові Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі №755/20923/14-ц (провадження № 61-10442св18) у випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Звертаючись до суду про стягнення грошової компенсації в порядку поділу майна подружжя, позивач посилався, на те, що автомобіль є їх спільною сумісною власністю, який відповідач використала на свій розсуд.

Так, під час розгляду справи у суді отримано відомості, що спірний автомобіль було відчужено у 2025 році, що не заперечувалось стороною відповідачки.

За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно з частиною третьою статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з частиною третьою статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Автомобіль є цінною річчю, а тому його продаж може здійснюватись за письмової згоди другого з подружжя.

Відповідно до частини четвертої статті 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

За змістом наведених норм, факт використання коштів отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім`ї повинен доводити той із подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого подружжя.

Проте в матеріалах справи письмова згода ОСОБА_2 на відчуження спірного автомобіля відсутня, факт використання коштів від продажу зазначеного транспортного засобу в інтересах сім`ї та на її потреби, відповідачкою не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на грошову компенсацію 1/2 вартості спірного транспортного засобу.

Посилання відповідачки про те, що під час продажу автомобіля вона проживала з ОСОБА_5 однією сім`єю, вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет і позивач знав про продаж автомобіля, правочин був вчинений в інтересах сім`ї, тому надала суду акт обстеження житлових умов від 28.05.2025 про обстеження по факту проживання (не проживання), складений депутатом Донецької селищної ради Меланко О.В., з якого убачається, що ОСОБА_2 з березня 2025 року не проживає з родиною, спростовується рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 18.03.2025 у справі № 610/771/24, яке набрало законної сили, у якому зазначено, що «21.03.2024 ОСОБА_1 подала позовну заяву про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 , оскільки у них наявні різні погляди на сімейне життя; шлюб носить формальний характер, фактично шлюбно-сімейні відносини припинені з березня 2024 року, проживають окремо, спільного господарства не ведуть; подальше спільне життя та збереження шлюбу є неможливим і суперечить її інтересам.»

Отже ОСОБА_1 власноручно у своїй позовній заяві підтверджувала факт окремого проживання з відповідачем, відсутність спільного бюджету, відсутність ведення спільного господарства з березня 2024 року.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Визначаючи розмір грошової компенсації 1/2 вартості спірного транспортного засобу, суд виходить з того, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Разом з цим, у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 61-9018 св 18 та постанові від 17 квітня 2019 року у справі №286/1784/15-ц, провадження № 61-30184св 18.

Ринкова вартість автомобіля MAZDA СХ-5, реєстраційний державний номер НОМЕР_1 , станом на 27.01.2025 складає 712810 грн.

Доказів, які б свідчили про те, що середня ринкова вартість автомобілів є іншою, відповідачкою не надано.

Отже, 1/2 частки компенсації за вищезазначений автомобіль марки MAZDA СХ-5, реєстраційний державний номер НОМЕР_1 , складає 356405 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що придбаний сторонами під час шлюбу автомобіль марки MAZDA СХ-5, реєстраційний державний номер НОМЕР_1 , є об`єктом спільної сумісної власності подружжя і підлягає поділу шляхом стягнення з відповідачки грошової компенсації ринкової вартості 1/2 частини цього автомобіля.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 10692,15 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 137, 139, 141, 258, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задовольнити.

Визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , 4 (чотирьох) - кімнатну житлову квартиру за АДРЕСА_2 , придбаної на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Балаклійського районного нотаріального округу Харківської області Іноземцевою Риттою Миколаївною за реєстровим номером 1658 від 11 грудня 2019 року та колісний транспортний засіб - загальний легковий універсал-В, марки MAZDA СХ-5, реєстраційний державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_5 , 2019 року випуску, білого кольору.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку житлової квартири АДРЕСА_2 Харківської області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за колісний транспортний засіб - загальний легковий універсал-В, марки MAZDA СХ-5, реєстраційний державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_5 , 2019 року випуску, білого кольору в розмірі 356405 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в розмірі 10692,15 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Повний текст рішення складено 27 травня 2026 року.

Суддя В. М. Тімонова