Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №389/2291/24 — Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області

18.05.2026

ЄУН 389/2291/24

провадження № 2/389/534/24

Р І Ш Е Н Н Я

заочне

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого - судді Українського В.В.

за участю секретаря судового засідання Гой І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Знам`янка Кіровоградської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , правонаступниками яких залучено до участі у справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про визнання укладеним договору купівлі-продажу та визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати дійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 укладений 22 вересня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони, визнати право власності за позивачем на вказаний будинок.

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що на початку осені 2007 року домовилася через уповноважену особу ОСОБА_6 із ОСОБА_3 на

купівлю в нього житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , який належав дружині продавця ОСОБА_2 . Через уповноважену особу позивач сплатила продавцеві обумовлену суму коштів у розмірі 3000 гривень. Шмуратова, в свою чергу написала розписку про отримання коштів за продаж будинку. З того часу позивач вселилася у будинок та проживає в ньому постійно до нині, підтримує в належному санітарно-технічному стані, оплачує комунальні послуги. Однак через смерть ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позивач не має змоги оформити право власності на будинок. Вважає між нею та продавцем досягнуто всіх істотних умов договору. Звертається до суду через неможливість вирішити спір в інший спосіб.

Позивач у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, представник надала заяву, відповідно до якої просить розглядати справу без її участі, не заперечує проти заочного розгляду справи, вимоги позову підтримала та просить їх задовольнити.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили, заперечень та відзив на позовну заву не подавали і від них не надійшло заяви про відкладення розгляду справи, в зв`язку з чим, розгляд цивільної справи проводився заочно.

Відповідно до вимог ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи, що в справі є достатньо матеріалів, які вказують на права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.

Повно, всебічно та об`єктивно дослідивши у судовому засіданні матеріали справи суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 домовилася із ОСОБА_3 про купівлю в нього житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 . На досягнення домовленості продавець передав у власність, а покупець прийняв нерухоме майно, покупець сплатив продавцеві вартість будинку в розмірі 3000 (три тисячі) гривень через довірену особу ОСОБА_6 . Остання в свою чергу написала розписку про отримання коштів в повному обсязі 22.09.2007.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області №16-18/37/7 від 04.01.2024, ОСОБА_1 дійсно проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , з 2007 року по теперішній час.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 12 червня 2007 року складний актовий запис про смерть № 1656. Після її смерті Черкаською районною державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа 610/2008, відповідно до матеріалів якою із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_5 та ОСОБА_7 . Останній отримав свідоцтво про право на спадщину за законом від 14 лютого 2009 року, зареєстроване в реєстрі за №1-204, на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 . Будинок належав спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого в.о. Державного нотаріуса Знам`янської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Георгієвою Л.В. 04.04.1996 №423.

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 17 серпня 2013 року складений відповідний актовий запис про смерть №76. Після його смерті Черкаською районною державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа 600/2013, відповідно до матеріалів якої із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_4 . Свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру поправ власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №427965667, житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого в.о. Державного нотаріуса Знам`янської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Георгієвою Л.В. 04.04.1996 №423.

Частинами 1, 2 статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ч.1 ст.1296 ЦК України).

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК України).

Згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколів до неї про захист прав людини і основоположних свобод із змінами та доповненнями, внесеними Протоколом № 11 від 11 травня 1994 року, який діє для України з 11 вересня 1997 року та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 657 ЦК України договір купівлі – продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.1 ст.629, ч.1 ст.638, ч.4 ст.639 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами і є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, але даний вид договору підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню.

За загальним правилом право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК).

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним (ч. 3 ст. 334 ЦК).

Нотаріальне посвідчення правочинів, що вчиняються у письмовій формі, є обов`язковим лише у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 209 ЦК).

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК (в редакції Закону від 11 лютого 2010 р. N 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів України») права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дати такої реєстрації відповідно до закону. Державна ж реєстрація правочинів щодо нерухомості з 1 січня 2013 року зазначеним законом скасована.

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним (ст. 220 ЦК).

Згідно зі ст.220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування частини другої статті 220 ЦК України.

Позивачами доведено існування таких обставин, тому що смерть продавця виключає будь-яку можливість нотаріального посвідчення договору.

Пунктом 9 частини першої статті 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи вищевикладене, те, що фактично між продавцем та покупцем укладено договір купівлі-продажу будинку, де сторони досягли всіх істотних умов і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, шляхом прийняття виконання, а саме продавець отримав грошові кошти за продаж майна, а позивач, в свою чергу, повністю розрахувався з продавцем та прийняла нерухоме майно, але нотаріальне засвідчення договору не відбулось в зв`язку зі смертю продавця, який вступив у спадщину та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на спірний будинок, суд вважає, що позов необхідно задовольнити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 263, 265, 273, 353 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто Знам`янським міськрайонним судом Кіровоградської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_5 останнє відоме місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_4 останнє відоме місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя В.В.Український