Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №345/2243/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/2243/26

Провадження № 2/345/1965/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.05.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кулаєць Б.О.,

секретаря судового засідання Заткальницької Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуш в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 6000,00 грн., на кожного з дітей, щомісячно, але не менше 50 відсотків та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення кожним із дітей повноліття. Судові витрати та витрати за надання правничої допомоги покласти на відповідача.

Свої вимоги мотивує тим, що 19 серпня 2013 року вона уклала шлюб з відповідачем. Під час спільного проживання в шлюбі в них народилися троє дітей: син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та донька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідач після народження третьої дитини фактично покинув сім?ю, самоусунувся від утримання та забезпечення дітей взагалі. Вже напротязі більше трьох років вони жодних сімейних та подружніх відносин не підтримують та проживають окремо. В неї склалося складне матеріальне становище. На її неодноразові прохання та нагадування про допомогу на утримання дітей відповідач не реагує та жодних коштів не надає. Їй одній важко утримувати дітей. Відповідач є фізично здоровою особою, інших утриманців та непрацездатних осіб на своєму утриманні не має, тривалий час працює в країнах Західної Європи, де отримує постійний та високий заробіток (дохід), що в перерахунку на українську національну валюту гривню становить від 60 до 100 тисяч гривень щомісячно, про що він їй неодноразово заявляв особисто. Враховуючи вищезазначене, відповідач має можливість і, відповідно до закону, обов?язок сплачувати аліменти на утримання дітей. В зв`язку з вищезазначеними обставинами, вона вимушена звернутись до суду за захистом права їхніх з відповідачем дітей на належне забезпечення та утримання.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить позовну заяву задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей в твердій грошовій сумі у розмірі по 2000,00 гривень на кожного з дітей щомісячно, але не менше 50 відсотків та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення кожним із дітей повноліття. Відмовити у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 щодо покладення на відповідача судових витрат та витрат, пов?язаних з наданням правничої допомоги.

Свій відзив мотивує тим, що розмір аліментів, зазначених позивачкою, не є, ані мінімальним гарантованим, ані мінімальним рекомендованим розміром аліментів. Стягнення аліментів вищих мінімального рекомендованого розміру має бути обгрунтованим. Врахуванню у такому разі підлягає можливість платника сплачувати такі аліменти та необхідність стягнення саме такого розміру аліментів на користь стягувача, однак позивачка у позові не обгрунтовує жодними доказами необхідність сплати аліментів у розмірі 6000,00 гривень на кожну дитину і не доводить належними доказами можливість відповідача сплачувати таку суму аліментів. ОСОБА_2 на даний момент проживає у Республіці Польща, не працює, шукає сезонні підробітки. За кордон виїхав задля належного фінансового утримання сім?ї та дітей. Від матеріального забезпечення дітей ніколи не відмовлявся, життям синів та доньки цікавиться, часто надсилав гроші через знайомих, приватним транспортним засобом. Останнім часом постійного місця роботи та стабільного доходу не має, тому твердження позивачки про високий матеріальний дохід ОСОБА_2 є хибним та таким, що вводить суд в оману під час оцінки реальних обставин справи. Усі доводи позивачки щодо можливості відповідача сплачувати аліменти грунтуються на припущеннях, а вимоги, які просить задовольнити позивачка, не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами. Таким чином, розмір стягнення аліментів на утримання дітей, який зазначається позивачкою, не враховує реальних обставин життя відповідача, оскільки його дохід є досить нестабільним, а відповідно до норм сімейного законодавства на двох батьків рівною мірою покладається обов?язок утримувати та виховувати дітей. Відповідач готовий добровільно щомісячно сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі на утримання трьох дітей у розмірі по 2000,00 грн., що є розумним та відповідає фінансовим потребам дітей з огляду на їх вік, платоспроможність відповідача та принцип рівного захисту інтересів усіх дітей. Враховуючи складність справи, яка є типовою, значення справи для сторін, тривалість розгляду справи, вважає, що розмір витрат позивачки є непропорційним до предмету позову, не відповідає принципам справедливості та верховенства права. Вартість послуг є вочевидь завищеною, тому просить відмовити у стягненні цієї суми або, як мінімум, зменшити до 1000 грн., що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості. Саме такий розмір витрат на оплату послуг адвоката у даному випадку є співмірним зі складністю даної справи та обсягом виконаних робіт. На підставі вищевказаного просить відмовити у задоволенні позовної вимоги позивачки щодо стягнення витрат за надання правової допомоги.

Представник позивачки подав до суду заяву, в якій розгляд справи просить проводити без його та позивачки участі. Позовні вимоги просить задоволити у повному обсязі.

Представник відповідача подав до суду заяву, в якій розгляд справи просить проводити за його та відповідача відсутності. Зазначену позицію у відзиві на позовну заяву підтримує у повному обсязі та просить суд її задоволити.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

ухвалою суду від 10.04.2026 відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Крім того, клопотання позивачки задоволено та витребувано з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про перетин державного кордону України відповідачем за період часу з 01.01.2021 по 10.04.2026, із зазначенням дати виїзду та в`їзду в Україну (із зазначенням дати кожного такого перетину).

20.04.2026 на електронну адресу суду надійшла від Головного центру обробки спеціальної інформації витребувана інформація (а.с. 27-28).

Ухвалою суду від 24.04.2026 постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін, відповідача викликано в судове засідання шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебсайті судової влади України.

19.05.2026 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву (а.с. 39-48).

25.05.2026 представник позивачки подав до суду заяву, в якій розгляд справи просить проводити без його та позивачки участі. Позовні вимоги просить задоволити у повному обсязі.

26.05.2026 представник відповідача подав до суду заяву, в якій розгляд справи просить проводити за його та відповідача відсутності. Зазначену позицію у позовній заяві підтримує у повному обсязі та просить суд її задоволити.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, виходячи з поданих заяв, судом розглядається справа за наявними доказами у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

сторони по справі перебувають у шлюбі з 19 серпня 2013 року, що підтверджується повторним свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 18.09.2018 (а.с. 12).

Від шлюбу у сторін по справі народилися троє дітей, а саме: син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та донька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 від 18.09.2018, № НОМЕР_3 від 26.02.2019 та № 476214 від 27.04.2023 відповідно (а.с. 13, 15, 17).

Відповідно до витягів з реєстру Калуської міської територіальної громади позивачка разом з дітьми: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 9, 14, 16, 18).

Таким чином, між сторонами виник спір щодо участі батька в утриманні їх малолітніх дітей.

Оцінка суду:

дослідивши та оцінивши письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частинами 1, 2 статті 27 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 183 СК України визначено, що у випадку, коли платник аліментів має нерегулярний дохід, частину доходу отримує в натурі, або за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача, може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до положень ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає доведеними доводи позивачки про те, що син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та донька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживають з нею та перебувають на її утриманні.

На виконання ухвали Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10.04.2026 Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надав інформацію про перетин відповідачем державного кордону України за період часу з 01.01.2021 по 10.04.2026, із зазначенням дат виїзду та в`їзду в Україну, відповідно до якої встановлено, що ОСОБА_10 12.11.2023 виїхав за межі України та станом на 10.04.2026 назад не повертався.

Не заважаючи на твердження представника відповідача про те, що відповідач, перебуваючи за кордоном, підробляє на сезонних роботах, та його доходи не є стабільними і не такими високими, як зазначає позивачка, суд вважає, що сам факт тривалого перебування останнього за кордоном вказує про його достатнє матеріальне забезпечення, яке необхідне для такого перебування за межами України.

Крім того, суд враховує твердження позивачки про те, що відповідач є фізично здоровою особою, інших утриманців та непрацездатних осіб на своєму утриманні не має, оскільки вказані обставини ним не заперечуються.

При цьому відповідач позов визнав частково, а, отже, може надавати матеріальну допомогу на утримання дітей, однак не згідний зі заявленою позивачкою сумою та просить стягувати з нього аліменти в розмірі по 2000,00 грн. щомісячно на кожну дитину. Обставин, які б свідчили про відсутність взагалі можливостей надавати таку допомогу, відповідачем не надано.

Позивачка просить стягувати з відповідача аліменти на утримання дітей у розмірі по 6000,00 грн. щомісячно, проте не обґрунтовує вказаний розмір, не надає доказів, які б підтверджували можливість відповідача сплачувати аліменти саме в такому розмірі.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що позов необхідно задоволити частково та стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі по 3500,00 гривень на кожну дитину щомісяця, з часу звернення до суду з даним позовом і до досягнення дітьми повноліття. При визначенні розміру аліментів суд враховує обставини, зазначені в ч. 1 ст. 182 СК України, і вважає, що аліменти у вказаному розмірі є гарантованими, справедливими, розумними та необхідними для забезпечення гармонійного розвитку дітей.

Відповідно до вимог ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.

Розподіл судових витрат між сторонами:

згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», зважаючи на те, що позивачка була звільнена від сплати судового збору при поданні даного позову до суду, судовий збір в розмірі 1331,10 грн. стягнути з відповідача на користь держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частинами першою та другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

З матеріалів справи встановлено, що 03.04.2026 позивачка уклала з адвокатом Жовніром М.Й. угоду про надання правничої (правової) допомоги та сплатила визначену п. 2.1 вказаної угоди вартість послуг в сумі 5000,00 грн., що підтверджено квитанцією № 0009385 від 06.04.2026 (а.с. 19-22).

За таких обставин суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути 2916,67 грн. (3500,00 грн. х 5000,00 грн. / 6000,00 грн.) витрат за надання правничої допомоги.

На підставі викладеного, ст.ст. 3, 27 Конвенції про права дитини, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 180, 181, 182, 183, 184 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 81, 137, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітейзадоволити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 3500,00 (три тисячі п`ятсот) гривень на кожну дитину щомісячно.

Стягнення аліментів розпочати з 07.04.2026 і проводити до досягнення дітьми повноліття.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає обов`язковому негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2916 (дві тисячі дев`ятсот шістнадцять) гривень 67 копійок витрат за надання професійної правничої допомоги.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1311 (одну тисячу триста одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Суддя: