Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №192/1073/26 — Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/1073/26

Провадження № 2-а/192/21/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 рокуСолонянський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого – судді Тітової О.О., з участю секретаря судових засідань – Зінченко А.Д., розглянувши в приміщенні суду в селищі Солоне Дніпропетровської області в спрощеному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови, закриття справи про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Солонянського районного суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №R304920 від 17.01.2026 про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що постанова є протиправною, прийнята на припущеннях всупереч вимогам процесуального і матеріального права. В постанові не викладено суті вчиненого адміністративного правопорушення, постанова не обґрунтована, не містить доказів на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення, а саме лише визнання ним факту вчинення правопорушення не є достатньою підставою без встановлення вини шляхом дослідження доказів для притягнення до відповідальності.

Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області 18 травня 2026 року було відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву в яких посилався на те, що 10.10.2025 групою оповіщення з метою уточнення облікових даних, проходження ВЛК та вручення повістки було здійснено виїзд за місцем реєстрації ОСОБА_1 . Виїздом за місцем проживання позивача встановлено, що ОСОБА_1 за місцем реєстрації не проживає, місце проживання невідоме про що складено акт. Посилалися на те, що ОСОБА_1 не дотримався вимог ч.3, ч.4 п.2 ч.5 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», що спричинило автоматичне формування в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «ОБЕРІГ» порушення правил військового обліку. Посилався на те, що ст. 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначена можливість відповідача у разі неявки за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці, не проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з ВЛК чи відповідного ІНФОРМАЦІЯ_2 , та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП звертатися до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення особи до ТЦК та СП. 22.10.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 в електронному вигляді направлено звернення до органів НП щодо розшуку та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина змінив місце проживання і не став на військовий облік у ТЦК протягом 7 днів (ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу». 16.01.2026 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «ОБЕРІГ» надійшла заява ОСОБА_1 що він не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. 17.01.2026 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 було розглянуто справу та винесено постанову №R304920 при притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 статті 210 КУпАП, копія постанови отримана через засоби електронного зв`язку. Вважав, що вимоги позивача необґрунтовані та безпідставні, тому позовна заява не підлягає задоволенню.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесена перевірка, чи вчинені дії суб`єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

17 січня 2026 року ТВО начальника ОСОБА_2 розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та винесено постанову №R304920. Згідно з оскаржуваною постановою №R304920 встановлено, що за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 не став на військовий облік за новою адресою (ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу») чим допустив порушення правил військового обліку. Враховуючи, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП постановив накласти на ОСОБА_1 штраф у сумі 17000 грн.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з постановою №R304920 від 17.01.2026, ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що ОСОБА_1 не став на військовий облік за новою адресою (ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу») чим допустив порушення правил військового обліку.

Статтею ст.245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст.245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою.

Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 КУпАП.

Відповідно до ч.6 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частинi правопорушень, вчинених військовозобов`язаними Служби зовнішньої розвідки України), якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

Відомості про виклик та неявку ОСОБА_1 без поважних причин до відповідача, належного його повідомлення про такий виклик до ТЦК та СП, підтвердних документів про отримання повістки в постанові не зазначені та суду таких даних не надано.

Подання ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяви 16.01.2026 в якій він не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності не звільняє відповідача від обов`язку діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючими законами.

Відповідачем не було дотримано порядку вручення повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних. Відомостей про надіслання повістки за задекларованим місцем проживання засобами поштового зв`язку після встановлення відсутності ОСОБА_1 за цим місцем надіслані матеріали не містять.

Доводи відповідача, що ОСОБА_1 змінив місце проживання не підтверджені жодними доказами.

Акт групи оповіщення не містить доказів на підтвердження викладених в ньому обставин щодо не проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Підстави звернення до органів Національної поліції для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ТЦК та СП не ґрунтуються на нормах закону, а посилання представника у відзиві на можливість такого звернення у разі вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП є безпідставними.

Так, відповідно до ст. 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» можливість звернення до органів поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення особи до ТЦК та СП визначена лише у разі неявки за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці, не проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з ВЛК чи відповідного ІНФОРМАЦІЯ_2 , та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП.

Отже, ініціювання адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ТЦК та СП на думку суду було безпідставним.

ОСОБА_1 не був повідомлений належним чином про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 , не направлявся та не проходив медичний огляд для визначення придатності до військової служби, не порушував законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

В постанові №R304920 від 17.01.2026 не викладено фактичних обставин справи (часу місця вчинення правопорушення), не викладено суті вчиненого адміністративного правопорушення, що вказує на невідповідність процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП щодо ОСОБА_1 та винесення її лише у зв`язку з подачею заяви 16.01.2026 в якій він не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 здійснено не було, які саме відомості та яка реєстрова інформація Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, окрім заяви ОСОБА_1 від 16.10.2026 була предметом розгляду відповідача в постанові не зазначено, що призвело до порушення прав ОСОБА_1 , як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статті 268 КУпАП, зокрема право бути повідомленим про час та місце розгляду справи, право користуватися юридичною допомогою адвоката, надавати пояснення, заявляти клопотання, подавати докази по справі, тощо.

Подача ОСОБА_1 16.10.2026 року заяви в якій він не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності не позбавляє його права бути поінформованим про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення та не виключає обов`язку відповідача повідомити ОСОБА_1 про такий розгляд.

Суд вважає, що постанова №R304920 від 17.01.2026 є необґрунтованою.

Згідно оскаржуваної постанови встановлено порушення ОСОБА_1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», якою визначено взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього громадян.

В оскаржуваній постанові не наведено аналізу правового обґрунтування висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП.

Формулювання суті правопорушення вчиненого ОСОБА_1 є неконкретним, змісту правил військового обліку, порушених ОСОБА_1 та часу їх порушення оскаржена постанова не містить, як не містить і визначення конкретної норми ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - частини, абзацу, пункту, тощо.

Відповідачем лише у відзиві містяться посилання на порушення позивачем ч.3, ч.4 п.2 ч.5 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», однак без конкретизації фактів встановлених щодо ОСОБА_1 , що на думку суду є недостатнім для висновку про відповідність постанови ст.283 КУпАП.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В оскаржувані постанові №R304920 від 17.01.2026 не конкретизовано жодного доказу на підтвердження встановлених обставин вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що жодних доказів на підтвердження факту порушення військового обліку в постанові №R304920 від 17.01.2026 не викладено, прийти до висновку про необхідність ОСОБА_1 стати на військовий облік за новою адресою, суд позбавлений можливості.

Позивачем суду надано відомості щодо відсутності змін у даних адреси проживання та вчасному уточненні даних військовозобов`язаного. Позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За таких обставин суд вважає, що притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП за те, що позивач не став на військовий облік за новою адресою (ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу») відбулось без достатніх правових підстав.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Доказів на підтвердження правомірності винесеної постанови відповідачем суду не надано.

Відповідно до п.3 ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і може прийняти рішення про скасування постанови і закриття справи.

Відповідно до п.3 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню. Постанова №R304920 від 17.01.2026 підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП - закриттю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд, враховуючи положення ч.1 ст.139 КАС України вважає, що з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 слід стягнути понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 665 грн 60 коп.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 2, 73, 77, 241-247, 257-263, 286, 295, 297 КАС України, ст.ст. 210, 245, 246, 247, 252, 254, 258, 276, 287-289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову №304920 від 17.01.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. – скасувати, а справу відносно ОСОБА_1 - закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його складення.

Повне рішення складено 26.05.2026 року.

Позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Суддя О.О. Тітова