Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №202/4823/25 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/4823/25

Провадження № 2/202/560/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27 травня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мариніна О.В.

за участю секретаря судового засідання Пєшкічевої А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу №202/4823/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 14 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики від 14.12.2021 б/н відповідно до умов якого відповідач отримав від Позивача позику в розмірі 850 000,00 грн. строком до 15 травня 2022 року. Однак, ОСОБА_2 свої зобов`язання не виконав та отримані кошти не повернув, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до суду та просить стягнути з відповідача суму боргу.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 15 вересня 2025 року було відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 20 листопада 2025 року підготовче провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики – закрито, справу призначеного до розгляду по суті.

Позивач надав через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити. Разом з заявою про розгляд справи без його участі, позивачем також було надано оригінал розписки від 14.12.2021 року про отримання ОСОБА_3 грошових коштів, а також оригінал договору позики від 14.12.2021 року, який було укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідач будучі, належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, судове засідання не з`явився.

Повідомлення про розгляд справи підтверджується поштовими конвертами з рекомендованим повідомленням на ім`я ОСОБА_2 , оголошеннями на офіційному сайті Індустріальний районний суд міста Дніпра з зазначенням дати та часу розгляду справи. Відповідач правом подачі відзиву, заперечень чи своїх докази на спростування позовних вимог не скористався.

Зважаючи викладене, приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи до суду не з`явився, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані в силу ст.81 ЦПК України докази в їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 14 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики від 14.12.2021 б/н (далі – Договір) відповідно до умов якого Відповідач отримав від Позивача позику в розмірі 850 000,00 грн. (вісімсот п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок) строком до 15 травня 2022 року.

Підтвердженням укладення між позикодавцем ОСОБА_1 та позичальником ОСОБА_2 договору позики, а також отримання ним грошових коштів є письмова розписка, власноруч написана та підписана ОСОБА_2 , оригінал якої було надано суду для долучення до матеріалів справи.

Окрім того, факт укладання договору позики між сторонами також підтверджується оригіналом договору позики грошей від 14.12.2021 року, який також було надано суду для долучення до матеріалів справи.

Відповідно до п.2 Договору позики грошей від 14.12.2021 року «повернення зазначеної в цьому догові суми має місце за бажанням Позичальника у такий спосіб: на протязі зазначеного в цьому договорі строк рівновеликими частками до п`ятнадцятого числа кожного місяця, однак не пізніше п`ятнадцятого травня дві тисячі двадцять другого року».

Згідно з п.3 Договору позики грошей від14.12.021 року визначено, що у випадку порушення строку внесення останньої суми Позичальник по вже досягнутій домовленості виплачує Позикодавцю штраф у розмірі 0,25 % від суми, що залишилась не сплаченою за кожний день прострочки.

З оригіналу розписки від 14.12.2021 року вбачається, що ОСОБА_2 зобов`язується повернути суму у розмірі 850 000,00 грн., віддаючи рівновеликими частками до п`ятнадцятого числа кожного місяця, однак не пізніше п`ятнадцятого травня дві тисячі двадцять другого року.

Розписка має засвідчення згоди та добровільності ОСОБА_2 з умовами повернення грошових коштів, щ підтверджується написом про те, що написано власноруч, добровільно, знаходячись у тверезому і здоровому стані.

Відтак грошове зобов`язання відповідача перед позивачем вбачається з розписки, яка підписана відповідачем, що відповідає вимогам простої письмової форми, якою оформлена укладена між сторонами угода згідно ст. 207 і ч. 2 ст. 1047 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.08.2019 року по справі № 369/3340/16-ц, провадження № 61-7418св18, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

У постанові Верховного Суду від 18.07.2018 року у справі №143/280/17, провадження №61-33033св18, додатково звернуто увагу судів на те, що поясненнями сторони та показаннями свідка не може доводитися факт виконання зобов`язання за договором позики. Наявність у позивача боргового документа - розписки відповідача свідчить про невиконання ним взятих на себе зобов`язань.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргової розписки в позивача підтверджує наявність боргу (постанова Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі № 483/1953/16-ц, провадження №61-33891св18).

Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів. За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана в оригіналі розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання (постанову Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 200/1897/15-ц (провадження № 61- 11851св20)).

Відтак, у справі встановлено, що відповідач договірні зобов`язання не виконав, а тому за вимогою позивача, суд вважає необхідним стягнути на його користь суму неповернутих грошових коштів переданих за договором позики, тобто 850 000,00 грн. гривень,.

Відповідачем не надано суду доказів того, що договір позики, який укладено між сторонами є нечинними, його дійсність не спростована.

Позову про визнання правочину недійсним (удаваним) відповідач не подавав, відповідних судових рішень щодо встановлення таких обставин суду не надано. З огляду на положення цивільного законодавства даний правочин є укладеним, нікчемним законом не визнаний.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій,суми нарахованих позивачем 3% річних та суми інфляційного збільшення, суд зауважує наступне.

Відповідно до п. 3 Договору у разі прострочення Відповідачем свого зобов`язання по поверненню суми отриманої позики останній зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 0,25% від суми неповернутої позики. Сума заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором становить 850 000,00 гривень.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від12.06.2024 у справі № 910/10901/23, який, відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Відтак до стягнення підлягає сума штрафу нарахована за період з 15.02.2022 по 24.02.2022 (день введення воєнного стану), що становить 19125,00 грн.( 850 000,00 * 0,25%) * 9 днів.

Іншу частину вимог про стягнення штрафних санкцій, суд відхиляє, оскільки нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення невиконання за договором неустойка (штраф, пеня) підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Окрім того, посилаючись на ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних та суми інфляційного збільшення.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду сформувала усталену правову позицію щодо природи цих платежів.

Зокрема, у постанові від 2 липня 2025 року у справі №903/602/24 визначено, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, які виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 2 липня 2025 року у справі №903/602/24 категорично встановила, що розмір процентів річних, який становить 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, є законодавчо встановленим мінімальним розміром. Суд визначив, що цей мінімум не підлягає зменшенню судом.

Стосовно строку позовної давності що враховані судом при встановленні суми стягнення заборгованості за договором позики. Із 2 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року перебіг строку позовної давності (загальний і спеціальний) був зупинений через дію карантинних обмежень (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК). Зупинка строків стосувалася відносин, визначених у ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК.

17 березня 2022 року до 29 січня 2024 року - діяла «пауза» на підставі доданого п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, яким на період дії воєнного стану було зупинено перебіг строків позовної давності за ст.ст. 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК.

В податкових відносинах строк стягнення податкового боргу зупинявся з 18 березня 2020 року до 31 липня 2023 року.

З 30 січня 2024 року до 3 вересня 2025 року - діяла зупинка перебігу строків давності також із прив`язкою до воєнного стану.

Після 4 вересня почали діяти строки позовної давності на підставі Закону № 4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності».

Отже, стягненню підлягають 3% річних та суми інфляційного збільшення за трирічний позовний період, тобто з 15.02.2022 року - 15.05.2025 року

Розмір 3% річних розраховано за наступною формулою: С x 3 x Д : 365 : 100 де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

з 15.02.2022 по 31.12.2022 — за 320 днів =22 356,16 грн.

з 01.01.2023 по 31.12.2023 — 365 днів = 25 500 грн.

з 01.01.2024 по 31.12.2024 — 366 днів = 25 500 грн.

з 01.01.2025 по 15.05.2025 — 135 днів – 9431,51 грн.

Усього 3% річних за період: 82 787,67 грн.

За період з 15.05.2022 по 15.05.2025 року Національним Банком України встановлено індекс інфляції сукупний (зведений) розмір якого 1,55331102 (або 155,3311%). Таким чином, розмір інфляційного збільшення: 470314,17 грн. ( 850 000*1,55331102 – 850 000).

Доказів виконання зобов`язання відповідача перед позивачем матеріали справи не містять, наявність у позивача боргового документа - розписки відповідача свідчить про невиконання ним взятих на себе зобов`язань, відтак, пред`явлений позов є обґрунтованим і підлягає до часткового задоволення: 850 000 грн. основна сума боргу, штрафу у сумі 19 125,00 грн., 3% річних 82 787,67 грн. та розмір інфляційного збільшення: 470 314,17 грн., що в загальному розмірі становить 1 422 227,04 грн.

Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 5983,33 грн. ( 39,52 %).

Про наявність інших судових витрат, зокрема на правову допомогу, у позовній заяві не зазначалося.

Керуючись ст.ст. 509, 1046-1049 ЦК України, 258, 259, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 суму боргу за договором позики у загальному розмірі 1 422 227,04 грн., що складається з суми основного зобов`язання у розмірі - 850 000,00 грн., штрафу у сумі 19 125,00 грн., суми 3% річних 82 787,67 грн. та розміру інфляційного збільшення 470 314,17 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5983,33 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 268 ЦПК України).

Дата складення повного судового рішення 27 травня 2026 року.

Суддя О. В. Маринін