Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №521/802/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/802/26

Провадження № 2/521/2945/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2026 року Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді – Мазун І.А.,

за участю секретаря судового засідання – Гриневич І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

До Хаджибейського районного суду міста Одеси звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 300 000 (триста тисяч) гривень, а саме: 124 тис. грн. за вікна та профнастил; 56 тис. за шкоду завдану її будівлі, яка залишилась на зиму без вікон, а саме заміна перекриття: дошки, мінеральна вата, парабар?єр і інші матеріали, робота по заміні перекриття; 50 тис.грн. за консультації та супроводження справи в поліції та в суді; 20 тис. грн. транспортні витрати до поліції в м. Південне, м. Доброслав, м. Одеса; 50 тис. моральна компенсація; стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтуванні позовних вимог вказано, що 18 жовтня 2025 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 була досягнута усна домовленість щодо виготовлення та поставки вікон і профнастилу. Замовлення було здійснено у магазині будівельних матеріалів за адресою: АДРЕСА_1 . У цей же день як зазначає позивач, вона передала гроші відповідачу ОСОБА_2 готівкою, а саме: 110 000 грн. - за вікна та 14 000 грн. за профнастил. Передача коштів відбувалася у присутності її чоловіка ОСОБА_3 та батька відповідача — ОСОБА_4 . Жодного договору, чеку або квитанції позивачу надано не було. Пізніше відповідачем ОСОБА_2 була написана розписка на суму 116 тис. грн., а також сума боргу зафіксована в переписці Telegram.

Відповідач запевнив, що замовлення буде виконано до 25 листопада 2025 року. У подальшому відповідач не виконав своїх зобов?язань, не здійснив поставку вікон і профнастилу, та почав систематично вводити позивача в оману, надаючи неправдиву інформацію щодо виготовлення та доставки товарів. Було встановлено, що замовлення у виробника вікон, представник якої приїжджав на заміри вікон, взагалі не здійснювалося. Надана нам накладна на вікна відповідачем ОСОБА_2 є недійсною. Більш детально про шахрайські дії відповідача ОСОБА_2 описані в заяві до відділення поліції №4 ОРУП №2. При перевірці відповідача ОСОБА_2 виявила, що ФОП відповідача припинений, ліцензія відсутня.

Досудове врегулювання спору проводилось шляхом неодноразових усних та письмових звернень до відповідача з вимогою повернути грошові кошти. Спочатку відповідач ОСОБА_2 обіцяв повернути кошти, потім дійшли згоди, що відповідач ОСОБА_2 поверне кошти іншими будівельними матеріалами. Але в день поставки відповідач ОСОБА_2 написав в Телеграм, що не може надати нам будівельні матеріали і взагалі закриває свій магазин та призупиняє свою діяльність взагалі. Вказані заходи результату не дали. Переписка по поверненню коштів ведеться з 25 грудня 2025 р. На сьогоднішній день грошові кошти відповідачем не повернуті та повернути їх через переговори і домовленості немає можливості. Зазначає, що станом на день подання позову нею понесені судові витрати у вигляді судового збору – 3328 грн. Також нею були понесені витрати щодо консультації по даній справі - 15 тис.грн. Транспорті витрати до поліції в м. Південне, м. Доброслав, м. Одеса - 20тис.грн. У процесі розгляду справи можуть виникнути витрати пов?язані з правовою допомогою, консультацією юриста та допомогою адвоката, поштовими витратами - 35 тис.грн. Повідомляє суд, що також вона понесла збитки у вигляді завданій шкоді її будівлі, яка залишилась на зиму без вікон та дверей. Перекриття було пошкоджене через сніг та дощі. Вартість заміни перекриття: дошки, мінеральна вата, парабар?єр, ОСБ матеріал та робота по заміні перекриття - становить 56 тис. грн.. Зокрема ця ситуація завдала позивачу стресу. Позивач не можу повноцінно жити і працювати вже третій місяць, і розуміє, що ситуація з відповідачем ОСОБА_2 вирішиться не скоро, тому оцінює свою моральну шкоду у вартість – 50 тис.грн. Вищевказані обставини стали підставою для звернення з даним позовом.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 17 лютого 2026 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 22 квітня 2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено судовий розгляд справи.

Позивач в призначене судове засідання не з`явилася, проте у матеріалах справи наявне її клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи належним чином, через розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Хаджибейського районного суду міста Одеси. Відзив у визначений судом строк відповідач не подавав.

У зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

Згідно ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності із положеннями частини другої статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше, як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У статті 12 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи,які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пункти 1, 2, 3, 4 частини першої статті 264 ЦПК України – під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що в жовтні 2025 року між постачальником в особі Приватного підприємця ОСОБА_2 та замовником ОСОБА_1 була досягнута усна домоленість щодо виготовлення та поставки вікон та металу.

Відповідно до розписки від 23.12.2025 року, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , взяв 116 тисяч гривень у ОСОБА_1 на купівлю вікон та профнастилу 27.10.2025 року. Зобов`язується повернути гроші 30.12.2025 року. (а.с. 38)

В матеріалах справи міститься видаткова накладна № 542 від 03.12.2025 року, з якої вбачається, що постачальником є Окон ОТС, а платником ФОП ОСОБА_5 , та зазначено товар, який складається з вікон та дверей різного розміру та виду на загальну суму 102 000,00 грн. (а.с. 40)

Відповідно до витягу з державного реєстру фізичних осіб-підприємців ФОП ОСОБА_2 припинив свою діяльність. (а.с. 42)

Позивачем долучено до матеріалів справи скрін-шот листування з відповідачем у Telegram, з якого вбачається, що у сторін дійсно були договірні відносини, зокрема відповідачем у наданому до суду листуванні підтверджено, що у розписці від 23.12.2025 року було допущено помилку і замість 116 тис. гривень вірно буде зазначити 123 тис. гривень. (а.с. 4-13, 39,43-52)

З матеріалів справи вбачається, що позивач зверталася із заявами до поліції 27.12.2025 року, 07.01.2026 року, 19.01.2026 року щодо вжиття заходів до гр. ОСОБА_2 , який займається реалізацією будівельних матеріалів у магазині, розташованому у АДРЕСА_1 . (а.с. 21-29)

Проаналізувавши досліджені докази суд дійшов висновку, що між сторонами укладено договір побутового підряду, тобто спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» та Параграфом 2 «Побутовий підряд» глави 61 розділу III ЦК України.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Відповідно до частини другої статті 202 ЦК України договір є правочином.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом частина четверта статті 203 ЦК України). Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 205 ЦК України).

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина перша статті 206 ЦК України).

У письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу (пункт 3 частини першої статті 208 ЦК України).

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір набирає чинності з моменту його укладення (частина друга статті 631 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини першої, третьої статті 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Частиною 1 статті 866 ЦК України встановлено, що договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору.

Положеннями частини 2 статті 849 ЦК України передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Отже, договір підряду (побутового підряду) є складним зобов`язанням, оскільки включає як права, так і обов`язки кожної із його сторін (обов`язок підрядника виконати певну роботу і право вимагати її оплати, обов`язок замовника оплатити виконану роботу і право вимагати виконання обов`язку підрядником).

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до статті 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Положеннями частин першої, третьої статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

З огляду на викладене, відмова замовника від договору підряду відповідно до положень частини другої статті 849 ЦК України вказаної статті є підставою для задоволення вимоги про повернення авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов`язанні) відповідно до вимог статті 1212 вказаного Кодексу.

Судом встановлено, що відповідач своїх зобов`язань за договором побутового підряду не виконав, у зв`язку з чим позивач набув права на розірвання такого договору та відшкодування збитків.

Встановивши, що між сторонами була досягнута домовленість щодо виготовлення та поставки вікон та металу, позивач у рахунок попередньої оплати вартості послуг передав відповідачу грошові кошти 23.12.2025 року у розмірі 123 000 грн., однак відповідач своїх зобов`язань не виконав, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача внесеного ним завдатку (авансу) за виконання робіт у сумі 123 000 грн., що пітверджується доказами наявними у матеріалах справи.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 56 тис. за шкоду завдану її будівлі, яка залишилась на зиму без вікон, а саме заміна перекриття: дошки, мінеральна вата, парабар?єр і інші матеріали, робота по заміні перекриття, однак до матеріалів справи не було долучено доказів завданої шкоди позивачу.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 50 тис. грн. за консультації та супроводження справи в поліції та в суді та 20 тис. грн. транспортні витрати до поліції в м. Південне, м. Доброслав, м. Одеса, в матеріалах справи відсутні будь-які квитанції, договори та інші докази понесених позивачкою витрат.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з недоведеністю.

Також, позивач, вказуючи, що у результаті невиконання відповідачем зобов`язань за договором, він зазнав душевних страждань, оскільки отримав негативні емоції, порушення звичного способу життя, необхідність звернення до суду за захистом порушеного права, просить стягнути з відповідача 50 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01,§ 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачу моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Враховуючи, що відповідач допустив неналежне виконання своїх зобов`язань за договором побутового підряду, чим позивачеві завдана моральна шкода, яка полягає у душевних переживаннях, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 5000 гривень, в якості компенсації моральної шкоди, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, та не призведе до безпідставного збагачення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягнення судовий збір в розмірі 1 364,48 грн. (123 000 х 3 328 : 300 000 = 1 364,48)

Керуючись статтями 3, 6, 11-16, 509, 525, 526, 530, 598, 599, 610, 611, 614, 615, 624, 626-631,638, 651, 653, 693, 837, 843, 846, 849, 865, 873 ЦК України, статтями 10, 12, 76-89, 133, 141, 174, 258, 259, 263-265, 268, 273-279, 280, 352, 354, 355, ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_3 ) грошові кошти у розмірі 123 000 (сто двадцять три тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_3 ) відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_3 ) витрати по оплаті судового збору у сумі 1 364 (одна тисяча триста шістдесят чотири) гривень 48 копійок.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ст. 354 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст. 354 ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 15 травня 2026 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ І.А.МАЗУН