Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №505/1421/25 — Подільський міськрайонний суд Одеської області

ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/1421/25

Провадження № 2/505/1351/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року місто Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Дзюбинського А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Антонюк Ю.А.,

представник позивача Васюти К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Подільського міськрайонного суду Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін

Зміст позовних вимог

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» 29.04.2025 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 02.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладений Договір № 621629. Сума кредиту (загальний розмір) складає 37 500 грн, з кінцевим терміном повернення 02.12.2023.

Відповідно до розрахунків позивача, загальний розмір заборгованості за тілом кредита та процентам за користування за Договором № 621629 від 02.06.2021 станом на 29.04.2025 складає: 62 109,20 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 33 627,12 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 28 482,08 грн.

Отже, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» заборгованість за Договором № 621629 від 02.06.2021 62 109,20 грн, понесені витрати на сплату судового збору в сумі 2 422,20 грн, а також витрати на правову допомогу, які становлять 16 000 грн.

Позиція відповідача

Відповідачем заяви по суті справи не подано

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 15.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.

Ухвалою суду від 22.05.2026 задоволено клопотання представника позивача Васюти К.С. про її участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Позивач у позовні заяві проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечував.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Ухвалою суду від 27.05.2026 постановлено провести заочний розгляд цивільної справи на підставі наявних у ній доказів.

Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили.

Інші процесуальні дії не вчинялись.

Позиція сторін у судовому засіданні

Представник позивача - адвокат Васюта Крістіна Сергіївна у судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просила стягнути судові витрати зі сплати судового збору та витрати на надання професійної правничої допомоги.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Встановлено, що 02.06.2021 о 14:44:52 відповідач ОСОБА_1 погодила із ТОВ «Слон Кредит» умови кредитування, які також зазначені в паспорті споживчого кредиту за умовами якого: сума кредиту становить - 37 500 грн, строк кредитування - 913 днів, зі сплатою процентів за перший день, із застосування 25 % денної процентної ставки в перший день користування кредитом та 85 % в річних з другого дня користування кредитом, відповідно до п. 1.3. - 1.5 кредитного договору. Договір та додаток № 1 до договору із визначенням періодів погашення платежів за процентами підписані власноручно відповідачем. Паспорт споживчого кредиту, умови якого є ідентичним тим, що визначені у договорі підписано власноручно ОСОБА_1 .

На умовах, встановлених договором, ТОВ «Слон Кредит» зобов`язується надати споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до п. 2.1 договору, кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача в АТ «Альфа банк», номер якого зазначено у кредитному договорі.

Первісним кредитором своє зобов`язання щодо надання кредитних коштів виконано, що підтверджується платіжним дорученням № 5514 від 02.06.2021, банк платника АТ КБ «Приват банк», про зарахування на банківський рахунок відповідача НОМЕР_1 у АТ «Сенс банк» 30 000 грн, із зазначенням призначення платежу НОМЕР_1/перерах.коштiв зг.кред.дог.№621629 від 02.06.21р. ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 )Дог. СC/20/17576 вiд12.06.20р Без ПДВ.».

Грошові кошти в сумі 7 500 грн відповідно до умов п. 2.1. кредитного договору підлягали зарахуванню первісному кредитору з метою виконання зобов`язання щодо погашення процентів за перший день користування кредитом.

Відповідно до розрахунку заборгованості складеного позивачем, станом на 29.04.2025 заборгованість за кредитним договором складає 62 109,20 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 33 627,12 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 28 482,08 грн.

Відповідно до договору факторингу № 31012025 від 31.01.2025 фактор ТОВ «Факторинг партнерс» отримала права вимоги від клієнта ТОВ «Слон кредит» щодо кредитних договорів, зокрема за кредитним договором, який укладено між відповідачем у цій справі ОСОБА_1 та ТОВ «Слон кредит» № 621629 від 02.06.2021.

Відповідно до положень п. 4.2.3. права вимоги вважаються відступленими (переданими) Клієнтом та набутими (прийнятими) Фактором в день належного підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників для друку, за умови виконання Фактором вимог цього Договору щодо перерахування суми грошових коштів фінансування передбачених Розділом 6 Договору.

Плату за договором факторингу, визначену у п. 6.1. - 3 167 274,41 грн здійснено відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 0492440000 від 31.01.2025 року, згідно з якою ТОВ «Факторинг партнерс» перерахувало на рахунок ТОВ «Слон кредит» грошові кошти у сумі 3 167 274,41 грн із призначенням платежу: «Сплата згідно Договору факторингу № 31012025 від 31.01.2025 р.». Зазначений платіжний документ містить відмітки банку про прийняття та виконання платежу 31.01.2025 року, що підтверджує факт проведення відповідної фінансової операції.

Відповідно до даних договору факторингу № 31012025 від 31.01.2025, Акту прийому-передачі Реєстру Боржників для друку від 31.01.2025, витягу з Реєстру боржників до договору факторингу від 31.01.2025 до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 621629 від 02.06.2021 в розмірі 62 109,20 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 33 627,12 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 28 482,08 грн.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «Факторинг партнерс» та відповідачем ОСОБА_1 є відносини, які пов`язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договорами, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини), на підставі права вимоги, що виникає у позивача внаслідок відступлення права вимоги (договору факторингу).

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України).

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1054 ЦК України також передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу, які регулюють відносини позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.

Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В силу ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що 02.06.2021 о 14:44:52 між відповідачем ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «Слон Кредит» укладено кредитний договір: сума кредиту становить - 37 500 грн, строк кредитування - 913 днів, зі сплатою процентів за перший день, із застосування 25 % денної процентної ставки в перший день користування кредитом та 85 % в день з другого дня користування кредитом.

За вказаним договором первісний кредитор перерахував грошові кошти відповідачу, що підтверджується платіжною інструкцією № 5514 від 02.06.2021, банк платника АТ КБ «Приват банк», про зарахування 30 000 грн на рахунок відповідача.

Таким чином, кредит у загальному розмірі 37 500 грн був наданий відповідно до погоджених сторонами умов договору, з яких 30 000 грн перераховано відповідачу, а 7 500 грн спрямовано на виконання зобов`язання зі сплати процентів за перший день користування кредитом.

Проте, ОСОБА_1 не виконувала свої зобов`язання за договором, у зв`язку із чим утворилась заборгованість в розмірі 62 109,20 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 33 627,12 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 28 482,08 грн.

Отже, суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт порушення його права у вказаних правовідносинах із ОСОБА_1 , а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрату справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частини 1, 2 ст. 141 ЦПК України визначають, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судовий збір

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до суду ТОВ «Факторинг партнерс» сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0516590132 від 28.04.2025, надавач послуг АТ «ОТП банк».

Оскільки позов ТОВ «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 задоволено повністю, з останньої на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, а саме у повному розмірі 2 422,40 грн.

Витрати пов`язані з розглядом справи

Разом із позовною заявою позивачем заявлено клопотання про відшкодування понесених витрат на правову допомогу у загальному розмірі 16 000 грн.

У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 1,2 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 3-5 ст.137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат .

До схожого висновку Верховний Суд дійшов у своїй постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) та постанові від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).

Отже, витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною та доказами такої сплати.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання правової (правничої) допомоги № 02-07/2024, укладений між ТОВ «Факторинг партнерс» та Адвокатським об`єднанням «Лігал ассістанс», прайс-лист АО «Лігал ассістанс», заявка про надання юридичної допомоги № 651 від 01.03.2025, відповідно до якої надано усну консультацію тривалістю 2 години із визначенням ціни 4 000 грн, та складання позовної заяви тривалістю 4 години - 12 000 грн, витяг з акту № 7 про надання юридичної допомоги від 31.03.2025.

Аналізуючи подані представником позивача документи про сплату витрат на правничу допомогу в частині обґрунтованості розміру, заявленого до сплати, суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Відтак, позивач повинен підтвердити, що витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Оцінюючи предмет позову у цій справ суд дійшов висновку, що наразі існує усталена судова практика щодо стягнення факторами (особами, які набули право вимоги до позичальників) кредиторської заборгованості за договорами споживчого кредиту. Отже предмет позову не вимагає витрачання значної кількості часу для формування позиції позивача, вивчення великої кількості документів та нормативно-правових актів.

Ураховуючи викладене та беручи до уваги обсяг наданих послуг представником, їх складність, наявність усталеної судової практики зі спірного питання, суд уважає, що 4 500 грн є пропорційним обсягу та складності наданих послуг, достатнім для відшкодування понесених витрат на правничу допомогу та відповідатиме критеріям розумності та справедливості. Водночас, означена сума відшкодування не буде нести надмірний тягар для відповідача у порівнянні із сумою заборгованості за кредитним договором, що підлягає до стягнення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 4 500 грн.

Загальний розмір судових витрат, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 6 922,40 грн (2 422,40 грн + 4 500 грн).

Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, ст. 207, 512, 526, 527, 546, 626, 628, 629, 634, 638, 1048 - 1050, 1054, 1077 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити повністю позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» заборгованість у сумі 62 109 (шістдесят дві тисячі сто дев`ять) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» судові витрати у сумі 6 922 (шість тисяч дев`ятсот двадцять дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення буде складено впродовж п`яти днів.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, тел: +38(093)2610199, e-mail: office@factoringp.ua

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків. НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , тел: НОМЕР_3

Суддя

Подільського міськрайонного суду

Одеської області Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ