Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №674/431/26 — Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/431/26

Провадження № 2/674/608/26

РІШЕННЯ

іменем України

27 травня 2026 року м. Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Барателі Д.Т., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, в порядку ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (ціна позову 12891,60 грн),

в с т а н о в и в :

До Дунаєвецького районного суду Хмельницької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН" (далі позивач) до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить суд стягнути з останньої заборгованість у сумі 12891,60 грн за кредитним договором № 698317 від 30.06.2021 (далі - кредитний договір), а також судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що унаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за вказаним кредитним договором у неї виникла заборгованість перед первісним кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ДЖОБЕР". За результатами укладення договору відступлення права вимоги право вимоги за заборгованістю відповідача перед первісним кредитором перейшло до позивача.

Як правову підставу для звернення до суду позивач зазначає норми Цивільного кодексу України щодо обов`язковості умов укладених договорів, обов`язковості виконання боржником узятих на себе зобов`язань за договором, правових наслідків відступлення права вимоги та особливостей укладення і виконання кредитних договорів; норми Закону України "Про електронну комерцію" щодо порядку укладення договорів в електронному вигляді.

Разом із поданням позову представник позивача заявив клопотання про розгляд справи без його участі та про витребування доказів.

14.04.2026 до суду надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН" про розподіл судових витрат, понесених у зв`язком з розглядом справи, у якій просить стягнути з відповідача на корсить позивача витрати на правничу допомогу у сумі 13000,00 грн, зумовлені судовим розглядом позовних вимог.

Ухвалою від 23.03.2026 Дунаєвецький районний суд Хмельницької області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у цій справі, ухвалив проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Цією ж ухвалою суд за клопотанням позивача витребував інформацію від акціонерного товариства "СЕНС БАНК".

Відповідач належним чином повідомлена про відкриття провадження у справі, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ДЖОБЕР" (далі первісний кредитор) та відповідачем було укладено кредитний договір № 698317 від 30.06.2021 на умовах повернення суми кредиту з процентами відповідно до кредитного договору, згідно з умовами якого первісний кредитор надав відповідачу кредит у сумі 3600,00 грн на 29 календарних днів з фіксованою процентною ставкою у розмірі 1,9% за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування. Відповідач отримала обумовлені кредитним договором кошти 30.06.2021 на банківську картку, реквізити якої самостійно вказала первісному кредитору.

Вказаний вище кредитний договір та додатки до нього підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який було відправлено та введено відповідачем 30.06.2021.

Факт надання кредитних коштів підтверджується інформацією акціонерного товариства "СЕНС БАНК" від 08.04.2026, наданою на виконання ухвали суду, згідно з якою на ім`я відповідача в цьому банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , на яку 30.06.2021 було зараховано грошові кошти у сумі 3600,00 грн.

У результаті невиконання умов кредитного договору, як зазначає позивач, у відповідача перед первісним кредитором утворилась заборгованість у сумі 12891,60 грн, з яких 3600,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 9291,60 грн заборгованість за несплаченими процентами.

Заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором була передана первісним кредитором позивачу на підставі договору відступлення права вимоги № 1-30/11/2023 від 30.11.2023 та реєстру боржників до нього, що підтверджується витягом з реєстру боржників до зазначеного договору.

Таким чином, унаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за вказаним кредитним договором у неї виникла заборгованість перед первісним кредитором. За результатами укладення між первісним кредитором та позивачем договору відступлення права вимоги право вимоги за заборгованістю відповідача перед первісним кредитором перейшло до позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності відповідно до ст. 89 ЦПК України.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.

Встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, пов`язані із невиконанням останньою зобов`язань за укладеним нею кредитним договором.

Вказані правовідносини є цивільно-правовими та регулюються Цивільним кодексом України. Сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).

За ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до змісту ст. 526, 527, 530, 627, 628 ЦК України договір є обов`язковим до виконання на умовах, які ним визначені, а прийняті на себе контрагентами зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно до закону, договору.

Первісний кредитор свої зобов`язання за укладеним договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених договором, що підтверджується інформацією акціонерного товариства "СЕНС БАНК" про зарахування 30.06.2021 на картковий рахунок відповідача коштів у сумі 3600,00 грн.

Відповідач, отримавши кредитні кошти, була зобов`язана в силу вимог ст. 629 та 1054 ЦК України їх повернути на умовах та у строк, передбачений укладеним договором. При цьому в матеріалах справи документів, які б підтверджували виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, немає.

Відповідач, у свою чергу, не сплатила своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та процентами відповідно до умов договору, що випливає з виписки за особовим рахунком за кредитним договором, наданої позивачем.

Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням ст. 617 ЦК України.

Щодо розміру процентної ставки за кредитним договором суд зазначає таке. Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%. Вищезазначену статтю було доповнено ч. 5 згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" № 3498-ІХ від 22.11.2023. При цьому вищезазначеним Законом прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про споживче кредитування" також було доповнено п. 17, відповідно до якого тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності зазначеним Законом, установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5% (з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5% (з 23.04.2024 включно до 20.08.2024 включно) та з 21.08.2024 включно і надалі - 1%.

У даному випадку кредитний договір укладено 30.06.2021, тобто до набрання чинності наведеними обмеженнями. Встановлена договором процентна ставка у розмірі 1,9% в день була правомірною на момент укладення договору, а тому нарахування процентів за такою ставкою протягом строку кредитування є правомірним.

Водночас, досліджуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд звертає увагу на наступне. Згідно з п. 1.3 кредитного договору кредит надавався строком на 29 календарних днів з 30.06.2021, відтак термін повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом визначено 28.07.2021 включно. Згідно з п. 3.2 та 4.2 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитом, але не більше строку, на який надається кредит. Графіком платежів (Таблицею обчислення загальної вартості кредиту) сторони визначили загальну суму процентів за весь строк кредитування у розмірі 1983,60 грн, а орієнтовну загальну вартість кредиту - 5583,60 грн.

Натомість позивачем у складі заборгованості нараховано проценти за користування кредитом у сумі 9291,60 грн, тобто на 7308,00 грн більше, ніж передбачено умовами договору за строк кредитування. Зазначена різниця нарахована за період після спливу строку кредитування (після 28.07.2021) за підвищеною ставкою в порядку автоматичного продовження (автопролонгації) строку користування кредитом на підставі п. 9.4 кредитного договору.

Оцінюючи правомірність нарахування процентів за період після спливу строку кредитування, суд виходить з наступного.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, зазначивши, що після спливу строку кредитування припиняється право нараховувати проценти за кредитом.

Передбачена пунктом 9.4 кредитного договору умова про автоматичне продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження дії договору (автопролонгацію) без підписання сторонами додаткових угод не може бути застосована судом як підстава нарахування процентів поза межами визначеного договором строку кредитування з наступних підстав.

По-перше, така умова суперечить імперативним приписам статей 251–254 ЦК України щодо порядку визначення строку та терміну. Згідно з цими нормами строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Обумовлення зміни істотної умови договору - його строку - не часовим проміжком та не подією, яка має неминуче настати, а поведінкою однієї зі сторін зобов`язання (несплатою або частковою сплатою позичальником процентів) не відповідає наведеним приписам цивільного законодавства.

По-друге, зміна строку кредитного договору є зміною його істотної умови і відповідно до статті 654 ЦК України має вчинятися у тій самій формі, що й сам договір, тобто шляхом укладення сторонами письмової додаткової угоди (стаття 207, частина перша статті 1055 ЦК України). Закріплена у договорі наперед визначена позичальником згода на автопролонгацію не замінює собою окремого волевиявлення позичальника на зміну строку договору у конкретний момент у майбутньому, оскільки таке волевиявлення має характер припущення щодо обставин, які ще не настали, і не підтверджене окремим письмовим правочином станом на дату такого продовження.

По-третє, умова про автопролонгацію, сформульована як механізм одностороннього пролонгування договору з боку кредитодавця у разі прострочення позичальника, створює істотний дисбаланс прав та обов`язків сторін на шкоду споживачу фінансової послуги і має ознаки несправедливої умови договору в розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Така умова дозволяє кредитодавцю в односторонньому порядку продовжувати нарахування процентів за обставин, які повністю залежать від факту порушення зобов`язання позичальником, що суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 статті 3 ЦК України).

За таких обставин умова пункту 9.4 кредитного договору про автопролонгацію не може бути підставою для нарахування процентів за користування кредитом за період після спливу первісно визначеного договором строку кредитування. Цей висновок узгоджується також із власними умовами кредитного договору (п. 3.2, 4.2), якими нарахування процентів обмежено строком, на який надавався кредит.

Таким чином, суд доходить висновку, що після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування, тобто після 28.07.2021, право позивача нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося. Відтак нарахування процентів за період після 28.07.2021 у сумі 7308,00 грн є неправомірним і в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у наступному розмірі: основний борг - 3600,00 грн, проценти за користування кредитом за період з 30.06.2021 по 28.07.2021 - 1983,60 грн, загалом 5583,60 грн. В решті позовних вимог слід відмовити як таких, що не підлягають задоволенню з огляду на наведені вище обставини.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні врегульовано Законом "Про споживче кредитування".

Так, п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону "Про споживче кредитування" визначено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Відповідно до п. 7-1 ч. 1 ст. 1 Закону "Про споживче кредитування" новий кредитор - особа, яка у встановленому законодавством порядку набула за цивільно-правовим договором або з інших підстав заміни кредитора у зобов`язанні право вимоги за договором про споживчий кредит або іншим договором, передбаченим ч. 2 ст. 3 цього Закону.

Частиною 1 ст. 18 Закону "Про споживче кредитування" визначено, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

До нового кредитора переходять передбачені цим Законом зобов`язання кредитодавця, зокрема щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимоги щодо етичної поведінки) (ч. 3 ст. 18 Закону "Про споживче кредитування").

Виходячи із наведених правових норм, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, що підтверджені дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач під час подання позову сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн, розрахованій виходячи з ціни позову 12891,60 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково у сумі 5583,60 грн, що становить 43,31% від заявленої суми, судовий збір підлягає стягненню із відповідача на користь позивача пропорційно задоволеній частині позовних вимог, а саме у сумі 1153,14 грн.

Що стосується заявлених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн, суд зазначає таке. Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи в суді, суд враховує те, що дана цивільна справа є малозначною, всі обставини по цій справі були встановлені в судовому порядку. Нормами Цивільного процесуального кодексу України передбачено співмірність гонорару адвоката, тобто заявлена адвокатом ціна своїх послуг повинна відповідати складності спору та об`єму робіт, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт. Гонорар адвоката має бути розумним з урахуванням витраченого адвокатом часу. Витрати мають бути обґрунтованими, документи, що підтверджують витрати, мають бути складені належним чином.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, зокрема договір про надання правової допомоги від 09.07.2025 з додатковою угодою від 20.01.2026, акт про надання правової допомоги від 06.04.2026, рахунок від 06.04.2026, детальний опис виконаних робіт та докази оплати, враховуючи об`єм та характер наданих послуг, їх складність, суд доходить висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн відповідають критеріям реальності (їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи.

Разом з тим, враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, витрати на правничу допомогу підлягають стягненню із відповідача пропорційно задоволеній частині позовних вимог, а саме у сумі 5630,55 грн.

Ураховуючи вищевикладене, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПКУкраїни, ст. 205, 512, 514, 516, 527, 530, 627, 628, 617, 1054 ЦК України, Законом України "Про електронну комерцію", Законом України "Про споживче кредитування", суд, -

у х в а л и в :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН" заборгованість за кредитним договором № 698317 від 30.06.2021 у сумі 5583,60 грн, з яких:

- сума заборгованості за основною сумою боргу - 3600,00 грн;

- сума заборгованості за процентами - 1983,60 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН" судовий збір у сумі 1153,14 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5630,55 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН" (місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, нежитлове приміщення 1008, код ЄДРПОУ 44002941).

Відповідач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повний текст рішення складено та підписано 27 травня 2026 року.

Суддя Давид БАРАТЕЛІ