Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №504/1338/26 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа №504/1338/26

Провадження №2/504/2973/26

Доброславський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенко В.К.,

секретаря – Ориник М.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, позовну заяву ОСОБА_1 проти Південнівської міської ради Одеського району Одеської області, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача, яким просить визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право приватної власності в порядку спадкування за законом після смерті бабки – ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку площею 10,13 га, цільове призначення «ведення товарного сільськогосподарського виробництва», яка розташована за адресою: Сичавська сільська рада, Одеського району Одеської області, яка належала за життя ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ОД № 032454, зареєстрованого 22.01.2001 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 5 Сичавської сільської ради народних депутатів.

На обгрунтування своїх доводів заявник стверджує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся- ОСОБА_2 .

Після його смерті відкрилась спадщина.

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, яким заповіла вищевказану земельну ділянку ОСОБА_1 .

Заповіт посвідчений 08.07.2002 року секретарем Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області Попадюк В.Я., та зареєстрований у реєстрі за № 19.

За життя рішенням Сичавської сільської ради народних депутатів Комінтернівського району Одеської області №66-ХХІІІ від 29.06.2000 року ОСОБА_2 передано у приватну власність безоплатно земельну ділянку, загальною площею 10,13 га, цільове призначення «ведення товарного сільськогосподарського виробництва», яка розташована за адресою: Сичавська сільська рада, Одеського району Одеської області.

Однак оформити у нотаріальному порядку свої спадкові права на вказану земельну ділянку позивач можливості не має, оскільки приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Білоконь Олександрою Микитівною 23.03.2026 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки у реєстрі заповітів такий заповіт відсутній.

Позиція відповідача:

Представник позивача подав заяву про розгляд справи у свою відсутність, доводи позову підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача сповіщений належним чином про дату, час та місце розгляду справи по суті, подав письмову заяву про розгляд справи у свою відсутність.

Встановлені судом фактичні обставини:

Судом встановлено, що за життя рішенням Сичавської сільської ради народних депутатів Комінтернівського району Одеської області №66-ХХІІІ від 29.06.2000 року ОСОБА_2 передано у приватну власність безоплатно земельну ділянку, загальною площею 10,13 га, цільове призначення «ведення товарного сільськогосподарського виробництва», яка розташована за адресою: Сичавська сільська рада, Одеського району Одеської області.

За життя ОСОБА_2 отримала державний акт на право приватної власності на землю серії І-ОД № 032454, який зареєстрований 22.01.2001 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 5 Сичавської сільської ради народних депутатів.

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, яким заповіла вищевказану земельну ділянку ОСОБА_1 .

Заповіт посвідчений 08.07.2002 року секретарем Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області Попадюк В.Я., та зареєстрований у реєстрі за № 19.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено судом зі змісту свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого 24.03.2008 року Сичавською сільською радою Комінтернівського району Одеської області, актовий запис про смерть № 8 від 24.03.2008 року.

Після її смерті відкрилась спадщина.

Рішенням Доброславського районного суду Одеської області від 02.02.2026 року ОСОБА_1 встановлений додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З матеріалів спадкової справи, заведеної до майна ОСОБА_2 вбачається, що спадщину за заповітом прийняв ОСОБА_1 , інші спадкоємці відсутні.

Судом встановлено, що приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Білоконь Олександрою Микитівною 23.03.2026 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки у реєстрі заповітів такий заповіт відсутній.

Позиція суду та релевантні джерела права:

Щодо права спадкування за заповітом.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом чи іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (частини третя та четверта статті 1247 ЦК України).

Тлумачення норм цивільного законодавства свідчить, що несвоєчасне здійснення державної реєстрації посвідченого заповіту в Спадковому реєстрі не зумовлює його нікчемність та не є підставою для оспорюваності заповіту.

Несвоєчасне подання чи неподання посадовою особою органу місцевого самоврядування реєстратору заяви про реєстрацію заповіту ОСОБА_2 складеного 08.07.2002 року у Спадковому реєстрі є порушенням, допущеним секретарем сільської ради, яке не впливає на волевиявлення спадкодавця щодо розпорядження власним майном, а лише свідчить про недобросовісне виконанням секретарем сільської ради своїх обов`язків щодо вчинення нотаріальних дій та не є підставою для оспорюваності заповіту.

Отже неможливість у нотаріальному порядку оформити спадкове право в порядку спадкування за заповітом (відсутність заповіту в реєстрі заповітів) не означає автоматичне спадкування за законом, оскільки заповіт на теперішній час не змінений та не скасований.

В даному випадку має значення волевиявлення як заповідача (спадкодавця), який заповів своє майно (майнові) права конкретному спадкоємцеві, та волевиявлення спадкоємця на прийняття спадщини саме за заповітом, а у тому разі, якби спадкоємець за заповітом відмовився від спадкування за заповітом, то спадкування здійснюється на загальних підставах за законом.

У цій справі судом не встановлено, що спадкоємець ОСОБА_1 відмовлявся від спадкування за заповітом, навпаки матеріали спадкової справи свідчать про те, що ОСОБА_1 звертаючись до органу нотаріату із заявою про прийняття спадщини вказав, що спадкує саме за заповітом а не за законом.

Тому спадкування в цьому конкретному випадку має здійснюватись саме за заповітом, а оформлення (захист) спадкового права заявника має бути здійснено саме в судовому порядку, оскільки заявник вичерпав можливість оформлення своїх спадкових прав в нотаріальному порядку.

Щодо права на спадкове майно:

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Виходячи зі змісту положень ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених главою 29 ЦК України.

Відповідно до пункту "г" ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав на земельні ділянки здійснюється, в тому числі шляхом визнання права, як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю; укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акту на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 , у встановленому законом порядку, на підставі Сичавської сільської ради народних депутатів Комінтернівського району Одеської області №66-ХХІІІ від 29.06.2000 року, набула право власності на земельну ділянку загальною площею 10,13 га, цільове призначення «ведення товарного сільськогосподарського виробництва», яка розташована за адресою: Сичавська сільська рада, Одеського району Одеської області, та отримала державний акт на право приватної власності на землю серії І-ОД № 032454, який зареєстрований 22.01.2001 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 5 Сичавської сільської ради народних депутатів

І тому це право в порядку спадкування саме за заповітом має бути захищено судом.

В даному конкретному випадку спадкування за законом суперечило би волевиявленню спадкодавеці.

Тому вимоги позову слід задовольнити частково.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України, ст.ст. 258-260, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 проти Південнівської міської ради Одеського району Одеської області, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право приватної власності в порядку спадкування за заповітом, який посвідчений 08.07.2002 року секретарем Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області Попадюк В.Я., та зареєстрований у реєстрі за № 19, після смерті бабки – ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку площею 10,13 га, цільове призначення «ведення товарного сільськогосподарського виробництва», яка розташована за адресою: Сичавська сільська рада, Одеського району Одеської області, яка належала за життя ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ОД № 032454, зареєстрованого 22.01.2001 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 5 Сичавської сільської ради народних депутатів.

В задоволенні решти позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В. К. Барвенко