Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №947/1064/26 — Київський районний суд м. Одеси

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/1064/26

Провадження № 2/947/1360/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Гниличенко М.В.

при секретарі – Тіщенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Одеси у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу, суд -

ВСТАНОВИВ:

08.01.2026 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , якою просить стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 988,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 3404,72 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 3028 грн.00 коп., посилаючись на те, що водій ОСОБА_1 18.08.2021 року о 09:00 годині, керуючи транспортним засобом Kia Rio, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул.Прорізна в м.Одесі, яка є другорядною дорогою, при виїзді на нерегульоване перехрестя з вул.Ромашкова, не надав перевагу в русі транспортному засобу Chery Amulet, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі, та допустив зіткнення транспортних засобів. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, а їх власники матеріальних збитків.

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 22.10.2024 року у цивільній справі № 947/10512/24 було задоволено позов Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 ( про стягнення грошових коштів та призначено до стягнення з відповідача на користь позивача завдані збитки в порядку регресу у розмірі 30 055 грн. 75 коп. та судовий збір у розмірі 3028 грн. 00 коп./а.с.7/

Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до приватного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості у примусовому порядку. Приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 76956190./а.с.5/

28.11.2025 року приватним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 76956190 у зв`язку із фактичним виконанням боржником рішення суду./а.с.6/

З урахуванням вищезазначеного, позивач має право на стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу за весь час

прострочення, починаючи з наступного дня винесення рішення суду по справі № 947/10512/24 – 23.10.2024 року та до дня фактичного виконання рішення суду – 27.11.2025 року.

На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу на загальну суму 4392,72 грн.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2026 року вказана справа передана на розгляд судді Гниличенко М.В.

Відповідно до ч.2 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство у порядку позовного провадження здійснюється за правилами загального та спрощеного провадження.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 27.01.2026 року справа була відкрита за правилами спрощеного позовного провадження, передбаченого ст.ст.274-279 ЦПК України, оскільки підпадає під ознаки малозначної справи, з повідомленням /викликом/ сторін за наявними у справі матеріалами.

Вищевказана ухвала була направлена сторонам по справі та відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства відповідачу був наданий строк для подання відзиву на позовну заяву, заперечень, подання зустрічного позову або клопотання про слухання справи у судовому засіданні з викликом сторін.

24.03.2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Дергачевої А.В. надійшов відзив на позов, яким позовні вимоги не визнали, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 є пенсіонером, особою з інвалідністю 2 групи, його пенсія складає 3038 грн., проте він щомісячно частково сплачував платежі на користь стягувача МТСБУ та 28.11.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Мельниченко А.В. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №76956190 у зв`язку із фактичним виконанням боржником рішення суду. Однак, позивач 08.01.2026 року звертається до суду з позовом про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, та надає розрахунок сум стягнення. /а.с.31-35/

Представник відповідача вважає, що позивачем невірно розраховано суму інфляційних втрат від простроченої суми боргу за період з 22.10.2024 року по 28.11.2025 року, при цьому сума боргу постійно зменшувалась внаслідок щомісячних виплат відповідачем суми боргу, тому розрахунок повинен був враховувати часткові платежі, здійсненні відповідачем, а не розраховуватись від загальної суми боргу, оскільки сума боргу зменшувалась щомісячно. Крім того, представник відповідача звертає увагу на порушення строків позовної давності, оскільки виплата страхового відшкодування була здійснена МТСБУ на підставі наказу та довідки від 27.10.2021 року, тому первісні позовні вимоги про стягнення з відповідача відшкодування шкоди в порядку регресу необхідно було включити одночасно вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат при направленні позову до суду, тобто три роки рахуються з 28.10.2021 року по 28.10.2024 року, в даному випадку сплив строк позовної давності про застосування якої заявлено стороною відповідача.

25.03.2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Гермаш С.М. надійшла відповідь на відзив, якою зазначив, що факт виконання рішення у межах виконавчого провадження не припиняє обов`язку боржника сплатити інфляційні втрати та 3% річних, при цьому недоліки розрахунку, в тому числі його неповнота або відсутність деталізації, не є підставою для відмови у задоволенні позову. /а.с.38/

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у порядку ст.ст.128, 131 ЦПК України.

Представник позивача – Гермаш С.М. у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся, подав заяву про розгляд справи без участі позивача, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Дергачева А.В. в судове засідання з`явились, позовні вимоги не визнали з доводів, викладених у відзиву на позов та просили відмовити у повному обсязі.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Київського районного суду м.Одеси від 22.10.2024 року у цивільній справі № 947/10512/24 позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу задоволено./а.с.7/

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_3 , на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (адреса: 02154, м.Київ, вул.Русанівський бульвар, буд.8, р/р IBAN: НОМЕР_4 в АТ «Укрексімбанк» м.Київ, код ЄДРПОУ 21647131) суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 28585 / двадцять вісім тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять/ гривень 82 копійки, додаткові витрати на збір документів у розміру 1469 /одна тисяча чотириста шістдесят дев`ять / гривень 93 копійки, на загальну суму 30055 /тридцять тисяч п`ятдесят п`ять / гривень 75 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_3 , на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (адреса: 02154, м.Київ, вул.Русанівський бульвар, буд.8, р/р IBAN: НОМЕР_4 в АТ «Укрексімбанк» м.Київ, код ЄДРПОУ 21647131) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (адреса: 02154, м. Київ, вул.Русанівський бульвар, буд.8, код ЄДРПОУ 21647131) витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 /три тисячі двадцять вісім / гривень 00 копійок.

Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко А.В. від 24.01.2025 року відкрито виконавче провадження № 76956190 за виконавчим листом № 947/10512/24, виданим Київським районним судом м.Одеси від 02.12.2024 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Моторне (транспортного) страхового бюро України заборгованості у сумі 28585,82 грн., додаткові витрати на збір документів 1469,93 грн., на загальну суму 30055,75 грн./а.с.5/

28.11.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Мельниченко А.В. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №76956190 у зв`язку із фактичним виконанням боржником рішення суду та припинення постанови про арешт коштів боржника./а.с.6/

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Правилами ч.2 ст.625 ЦК України визначено, що в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018р. у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) зазначила, що приписи ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016р. у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 01 червня 2016р. у справі № 6-927цс16).

Нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язанням як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляції та отримані компенсації за неналежне виконання зобов`язань (пост. ВП ВС від 19.06.2019 №703/2718/16, від 19.06.2019 №646/14523/15).

З урахуванням вищезазначеного, позивач просить суд стягнути з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення, починаючи з наступного дня після винесення рішення суду по справі №947/10512/24 – 23.10.2024 року та до дня фактичного виконання рішення суду - 27.11.2025 року.

На підтвердження доводів позовної заяви, представником позивача надано Результати розрахунків інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення, починаючи з наступного дня після винесення рішення суду по справі №947/10512/24 – 23.10.2024 року та до дня фактичного виконання рішення суду - 27.11.2025 року. Вказані розрахунки виходять із основної суми боргу 30055,00 грн./а.с.10/

За розрахунком позивача, загальний розмір інфляційних витрат за вищевказаний період складає розмір інфляційних втрат - 3404 грн. 72 коп. та три відсотка річних складає 988 грн. 00 коп., тобто загальна сума до стягнення складає 4392,72 грн., які представник позивача просить стягнути з відповідача на користь МТСБУ.

На підставі викладеного, досліджених судом доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Суд зазначає, що нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані результати підсумовуються за весь час прострочення. Проте, представником позивача не витребувано у приватного виконавця належну довідку щодо щомісячних оплат ОСОБА_1 на виконання рішення суду та їх розміру, що перешкоджає встановити дійсний реальний розрахунок інфляційних витрат.

Із пояснень представника відповідача, наданих у судовому засіданні, вбачається, що відповідач не разовим платежем, а щомісячно частково сплачував борг різними сумами на підставі виконавчого документу № 947/10512/24, виданого Київським районним судом м.Одеси від 02.12.2024 року, про що надано довідку-виписку з рахунку АТ «Сенс Банк» від 26.02.2026 року.

При зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів), а подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності. Про це зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду при розгляді справи № 910/14761/19.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Питання розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання також було предметом розгляду о б`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19, за наслідками розгляду якого об`єднана палата в постанові від 26.06.2020 року виклала правовий висновок про те, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

При цьому суд звертає увагу, що нарахування 3% річних є законодавчо встановленим мінімумом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 2 липня 2025 року у справі №903/602/24 категорично встановила, що розмір процентів річних, який становить 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, є законодавчо встановленим мінімальним розміром. Суд визначив, що цей мінімум не підлягає зменшенню судом, навіть за наявності виняткових обставин.

У відзиву на позов, представник відповідача зазначає, про застосування строку позовної давності, зокрема оскільки виплата страхового відшкодування була здійснена МТСБУ на підставі наказу та довідки від 27.10.2021 року, тому строк позовної давності у три роки рахуються з 28.10.2021 року по 28.10.2024 року.

Однак, суд з цього приводу зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду (від 26.10.2018року у справі № 922/4099/17, від 26.04.2017 у справі № 918/329/16) наведено висновок про те, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову. Аналогічні за змістом висновки сформульовано у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 21.11.2018 у справі № 642/493/17-ц.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Внаслідок чого позивачем не було пропущено строк на звернення з позовом – 08.01.2026 року.

Що стосується основного доказу по справі Розрахунку інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.81 ЦПК України - Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Представник позивача звертає увагу суду на постанову Верховного Суду від 21.10.2020 року у справі № 522/1910/18р. про те, що недоліки розрахунку, в тому числі його неповнота або відсутність деталізації, не є підставою для відмови у позову. Тим самим, фактично представник позивача визнає той факт, що наданий ними розрахунок містить недоліки розрахунку.

Проте, суд зазначає, що невірний розрахунок - це математична або логічна помилка у формулі, яка призводить до неправильного кінцевого результату. Натомість розрахунок з недоліками (неточний, неповний або без деталізації) є правильним за своєю суттю, але не відповідає вимогам до оформлення, повноти чи прозорості даних. Тобто, розрахунок з недоліками та невірний розрахунок, який призводить до остаточного неправильного кінцевого результату, є різними поняттями та мають різний вплив на розгляд справи, та підтверджуються різними доказами.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, оскільки позивач надав суду помилковий невірний розрахунок інфляційних втрат, не застосувавши при розрахунку правову позицію, викладену у постанові Верховного суду від 26.06.2020 року по справі № 905/21/19, суд може задовольнити позовні вимоги лише частково ( у межах доведеного), оскільки суд діє в межах принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного процесу.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхове бюро України підлягає стягненню 3% річних в розмірі 988,00 грн. та пропорційно вказаної сумі судовий збір, в решті позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 3404,72 грн. суд відмовляє за недоведеністю належними та допустимими доказами розміру інфляційних втрат.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, а саме з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам стягуються витрати по оплаті судового збору у розмірі 681,05 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 274-279, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.11, 509, 526, 612, 625 ,635 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (адреса: 02653, м.Київ, вул. Русанівський бульвар, буд.8, р/р IBAN: НОМЕР_4 в АТ «Укрексімбанк» м.Київ, код ЄДРПОУ 21647131) 3% річних у розмірі 988 / дев`ятсот вісімдесят вісім/ гривень 00 копійок.

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_3 , на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (адреса: 02653, м.Київ, вул.Русанівський бульвар, буд.8, р/р IBAN: НОМЕР_4 в АТ «Укрексімбанк» м.Київ, код ЄДРПОУ 21647131) витрати по сплаті судового збору в сумі 681 / шістсот вісімдесят одна / гривня 05 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 27.05.2026 року.

Суддя М. В. Гниличенко