Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №577/6492/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №577/6492/25

Номер провадження 22-ц/816/1774/26

Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Петен Я.Л. (суддя-доповідач), суддів: Замченко А.О., Черних О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 19 січня 2026 року, ухваленого у складі судді Рідзевської І.О. у м. Конотопі Сумської області,

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит Капітал») звернулося до суду з позовом.

Свої вимоги мотивувало тим, що 09 березня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 2107772, відповідно до умов якого відповідачу надано грошові кошти у розмірі 12000 грн на умовах, визначених кредитним договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначені договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. У свою чергу відповідач не виконав належним чином умови кредитного договору.

07 грудня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-07122020, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до боржників ТОВ «Авентус Україна», у тому числі і до відповідача за кредитним договором № 2107772 від 09 березня 2020 року.

Станом на дату подачі позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 18480 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 12000 грн; заборгованість за процентами - 6480 грн.

Посилаючись на вказані обставини, просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 2107772 від 09 березня 2020 року в розмірі 18480,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 19 січня 2026 року позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання банківських послуг №2107772 від 09 березня 2020 року у розмірі 18480 грн 00 коп., 2000 грн00 коп. витрат на правничу допомогу та судовий збір в розмірі 2422 грн 40 коп.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 18480,00 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

18 лютого 2026 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та у задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що кредитний договір був укладений саме з ним, ознайомлення його з істотними умовами договору та накладення ним електронного підпису при підписанні кредитного договору.

Вказує, що факт зарахування коштів не доводить виникнення кредитних зобов`язань. Позивачем не надано суду підтвердження відправлення відповідачу коштів 09 березня 2020 року в сумі 12000 грн (чек, квитанція, банківська виписка, форма транзакції, тощо). Банківська виписка підтверджує лише факт надходження коштів на рахунок, а не підтверджує відправлення їх саме ТОВ «Авентус Україна», підставу платежу, укладення кредитного договору.

Судом першої інстанції не надано оцінку поясненням дружини, які підтверджують, що кошти були особистими, які надійшли від її батька як подарунок.

Зауважує, що судом першої інстанції не застосовано позовну давність, оскільки кредит нібито надано йому 09 березня 2020 року, а позов подано 06 листопада 2025 року, тоді як загальна позовна давність становить три роки.

Позивачем надано неправильний розрахунок заборгованості, який містить розбіжності у сумі відсотків (6480 грн та 6158 грн), що свідчить про недоведеність розміру вимог.

Зазначає, що він як відповідач у цій справі є учасником бойових дій, а тому відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Вважає, що судом безпідставно стягнуто витрати на правничу допомогу, оскільки представник позивача не брав участі у судовому засіданні, подані ним заяви є шаблонними. Крім того позивачем не доведено співмірність витрат на правничу допомогу предмету спору та складності справи.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справ

02 квітня 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вказує, що аргументи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі є безпідставними, необґрунтованими та недоведеними, оскільки кредитні кошти були ним отримані, а відтак є необхідність виконання зобов`язання за кредитним договором. На думку позивача, витрати понесені ним на професійну правничу допомогу є розумними та доведеними.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

09 березня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 2107772 про надання споживчого кредиту (а.с. 9-10).

За умовами указаного договору товариство зобов`язалося надати споживачу грошові кошти в загальній сумі 12000 грн 00 коп., а споживач зобов`язався повернути кошти кредиту та сплатити проценти за користування ним.

Строк кредиту - 30 днів. Дата повернення кредиту зазначається в графіку платежів, що є додатком № 1 до цього договору (а.с. 10 зв.). Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених у розділі 4 цього договору (п. 1.4 договору).

Сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування кредитними коштами, яка залежить від фактичного виконання споживачем умов договору: знижена процентна ставка становить 1,71% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного у пункті 1.4 цього договору, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку. Стандартна процента ставка становить 1,80 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в пп.1.5.1 договору для застосування зниженої процентної ставки, та в межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1-4.6 цього договору (п.п.1.5.1 та 1.5.2 п. 1.5 договору договору).

Відповідно до п.1.6 договору метою кредиту є споживчі (особисті) потреби.

Згідно з п.п.1.7.1, 1.7.2 п.1.7 договору орієнтовна реальна річна ставка на дату укладення договору складає: за зниженою ставкою 625,86% річних, за стандартною ставкою 658,80% річних.

Відповідно до п.п.1.8.1, 1.8.2 п.1.8 договору орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за зниженою ставкою 18156,00 грн, за стандартною ставкою 18480,00 грн.

Відповідно до п. 2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на платіжну картку № НОМЕР_1 або іншу платіжну картку реквізити якої надані споживачем в особистому кабінеті.

Зі змісту п. 9.6. договору слідує, що цей договір укладається шляхом направлення його тексту, підписаного зі сторони товариства електронним підписом, в особистий кабінет споживача для ознайомлення та підписання. Електронний підпис товариства створюється на договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком попередньо узгодженим сторонами в укладеному договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що створений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім товариству в ІТС товариства/зазначений в цьому договорі. Введення споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис споживача на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.

Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором М992783 09 березня 2020 року о 15:17:04 (а.с. 9-10).

Додатком №1 до договору сторонами визначений графік платежів за договором про споживчий кредит (а.с. 10 зв.).

09 березня 2020 року ОСОБА_1 підписано також паспорт споживчого кредиту (а.с. 7-8).

Згідно з довідкою про ідентифікацію, складеної директором ТОВ «Авентус Україна», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з яким укладено договір № 2107772 від 09 березня 2020 року, ідентифікований товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна». Одноразовий ідентифікатор М992783. Час відправки ідентифікатора клієнту 2020-03-09 15:17:04, телефон НОМЕР_3 (а.с. 11).

Листом від 18 липня 2025 року № 5725-ВП ТОВ ФК «Вей Фор Пей» повідомило ТОВ «Авентус Україна» про успішне перерахування 09 березня 2020 року коштів в сумі 12000,00 грн, картка № НОМЕР_1 , код авторизації 299160, номер транзакції в системі WayForPay - creditplus - 6033689 (а.с. 11 зв.).

Згідно з інформацією АТ КБ «ПриватБанк» від 12 листопада 2025 року на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 , на яку 09 березня 2020 року здійснено зарахування коштів на суму 12000 грн (а.с. 35).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача за договором № 2107772 від 09 березня 2020 року становить 18480,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 12000 грн; заборгованість за процентами - 6480,00 грн (а.с.13).

07 грудня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № ККАУ-07122020, відповідно до умов якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості) (а.с. 14).

Цього ж дня між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підписано акт приймання-передачі реєстру боржників від 07 грудня 2020 року до договору договір відступлення права вимоги № ККАУ-07122020 (а.с. 16).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги № № ККАУ-07122020 від 07 грудня 2020 року до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за договором № 2107772 від 09 березня 2020 року на загальну суму 18480,00 грн (а.с. 15).

Згідно з платіжним доручення № 20365 від 07 грудня 2020 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило ТОВ «Авентус Україна» за відступлення права вимоги грошові кошти в сумі 667472,80 грн (а.с. 15 зв.).

Позивачем на адресу відповідача надіслано досудову вимогу від 14 жовтня 2025 року №20270928, в якій повідомлено про відступлення права вимоги за договором № 2107772 та про необхідність погашення заборгованості у сумі 18480 грн (а.с. 16 зв).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов`язанні установлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується укладення договору № 2107772 про надання споживчого кредиту між первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі та підписання його останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором у розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію».

На підтвердження укладення електронного кредитного договору позивач надав суду довідку про ідентифікацію, відповідно до якої 09 березня 2020 року на номер телефону НОМЕР_3 було відправлено одноразовий пароль-ідентифікатор М992783.

Таким чином, договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами даного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем не був би укладений. Сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, у тому числі щодо строку кредитування та відсотків за користування кредитом, розмір та порядок нарахування яких визначено в договорі, який відповідач підписав в електронному вигляді, що спростовує доводи апеляційної скарги відповідача у цій частині.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, не доведено, що він не використовував одноразовий ідентифікатор для підписання електронної форми кредитного договору, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є процесуальним обов`язком.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Оскільки між первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 07 грудня 2020 року укладено договір відступлення права вимоги № ККАУ-07122020, тому відповідач несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність доказів підтвердження перерахування відповідачу кредитором грошових коштів за кредитним договором, оскільки кредитні кошти в сумі 12000,00 грн перераховано ТОВ «Авентус Україна» на картку № НОМЕР_1 , номер якої надано позичальником та вказано у кредитному договорі. Згідно з інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк», на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 , на яку 09 березня 2020 року здійснено зарахування коштів на суму 12000 грн об 15:18 (договір підписано об 15:17). Доказів того, що банківська картка з відповідним номером ОСОБА_1 не належить, матеріали справи не містять.

Також не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не надано оцінку поясненням дружини, які підтверджують, що кошти були особистими, що надійшли від батька як подарунок. Матеріали справи не містять доказів того, що кошти, зараховані на рахунок відповідача 09 березня 2020 року, надійшли саме як подарунок (не вказано призначення платежу, відправник, тощо).

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Порушення судом першої інстанції щодо ненадання оцінки поясненням дружини відповідача, не впливають на правильність висновків суду. Крім того, колегія суддів критично ставиться до таких письмових пояснень, оскільки дружина є членом сім`ї відповідача, а тому є зацікавленою у викладенні обставин таким чином, щоб вони сприймалися на користь останнього.

Необґрунтованими є посилання в апеляційній скарзі на неправильність розрахунку заборгованості за кредитним договором, який містить розбіжності у сумі відсотків (6480 грн та 6158 грн), оскільки відсотки розраховані кредитором, виходячи з узгоджених сторонами розмірів процентних ставок. Як слідує зі змісту кредитного договору, сторони погодили фіксовану процентну ставку за користування позикою: знижена процентна ставка становить 1,71% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного у пункті 1.4 цього договору, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку. Стандартна процента ставка становить 1,80 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в пп.1.5.1 договору для застосування зниженої процентної ставки, та в межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1-4.6 цього договору. Таким чином, розмір відсотків за зниженою процентною ставкою у розмірі 1,71% становить 6156 грн (12000 грн х 1,71% х 30 днів), а за стандартною процентною ставкою у розмірі 1,80% становить 6480 грн (12000 грн х 1,80% х 30 днів).

Оскільки відповідачем не здійснено повне погашення кредитної заборгованості у визначений договором строк, а відбулося продовження строку користування кредитними коштами, то кредитором правомірно нараховано відсотки в сумі 6480 грн, виходячи із стандартної процентної ставки, яка становить 1,80%. Відповідач не виконав свого обов`язку за договором, не повернув кредит та не сплатив проценти за користування кредитом, що підтверджується доданим до позовної заяви детальним розрахунком заборгованості. За таких обставин, нарахування відсотків за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, є правомірним.

Позиція апеляційного суду щодо доводів апеляційного скарги про застосування позовної давності

Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина перша, п`ята статті 261 Цивільного кодексу України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263, 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме, продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року вказаним Законом. Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово продовжувався і триває надалі.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», який набрав чинності 30 січня 2024 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.

Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02 липня 2025 року в справі № 903/602/24 зазначила, що у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

04 вересня 2025 року набув чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року, який відновлює перебіг строків позовної давності. З розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено норму, що зупиняла строки на час воєнного стану (пункт 19).

Позивач звернувся до суду першої інстанції 14 жовтня 2025 року, а позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 04 вересня 2025 року, тому, враховуючи загальний строк позовної давності у три роки, позивачем строк позовної давності не пропущено.

За встановлених обставин справи та вимог закону, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 2107772 від 09 березня 2020 року в сумі 18480 грн. Доказів на підтвердження погашення заборгованості за кредитним договором відповідачем суду не надано та матеріали справи цього не містять.

Безпідставними є посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що він звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, оскільки положеннями п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій лише у справах, пов`язаних з порушенням їх прав.

Позиція апеляційного суду щодо доводів апеляційної скарги стосовно розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем в суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до частин три, чотири статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача було надано: договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет»; ордер серії ВС № 11381377 від 02 липня 2025 року на представництво інтересів ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» адвокатом Усенком М.І. у судах загальної юрисдикції; акт № 69 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 08 жовтня 2025 року, відповідно до якого вартість наданих послуг правничої допомоги складає 8000 грн; детальний опис наданих послуг до акту № 69 за договором надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, від 08 жовтня 2025 року (а.с. 17-18).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений розмір є завищеним та підлягає зменшенню. Враховуючи критерії обґрунтованості, пропорційності та розумності, стягнув з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, апеляційний суд погоджується з таким розміром присуджених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, оскільки він відповідає складності справи та обсягу необхідних послуг, наданих адвокатом, часу, витраченому адвокатом на надання відповідних послуг, ціні позову, а також критеріям дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності.

Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який загалом правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, ухвалив законне та обґрунтоване рішення суду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 375 ЦПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Висновки суду щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України).

Оскільки апеляційна скарга залишена апеляційним судом без задоволення, то відсутні підстави для відшкодування заявнику апеляційної скарги судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. 259, 367, 374, 376, 381-384, ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 19 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий - Я.Л. Петен

Судді: А.О. Замченко

О.М. Черних