Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №493/570/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2369/26

Справа № 493/570/25

Головуючий у першій інстанції Тітова Т. П.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Є.

учасники справи:

позивач – ФГ «Агро-Сад»,

відповідачі – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якої діє ОСОБА_3 ,

на рішення Балтського районного суду Одеської області від 16 жовтня 2025 року,

за позовом ФГ «Агро-Сад» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права власності на урожай

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2025 року фермерське господарство «Агро-Сад» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності на урожай, в обґрунтування якого зазначило, що 05.03.2015 року між ФГ «Агро-Сад» та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі строком на 10 років щодо земельної ділянки кадастровий номер 5120689500:01:003:0027, яка розташована на території Шляхівської сільської ради Подільського району Одеської області, та який 27.04.2015 року зареєстровано у реєстраційній службі Балтського районного управління юстиції в Одеській області. У жовтні 2024 року ФГ «Агро-Сад» було засіяно 285 га озимої пшениці (орієнтовано по 250-300 кг насіння на 1 га), в тому числі, але не виключно, на земельній ділянці кадастровий номер 5120689500:01:003:0027 площею 15,22 га. Насіння використовувалось Нордіка еліта, РЖТ РЕФОРМ, при посіві озимої пшениці використано добрива та ЗЗР, а у листопаді 2024 року проведено обприскування посівів.

З огляду на об`єм робіт та фінансових інвестицій ФГ «Агро-Сад» на даній земельній ділянці задля отримання врожаю та з урахуванням того, що збирання врожаю має відбутися в період, коли договір оренди землі від 05.03.2015 року має припинитися, ФГ «Агро-Сад» направило ОСОБА_2 (орендодавцю) листа, в якому повідомило про неможливість зібрати врожай у строк до 05.03.2025 року та про бажання продовжити дію договору шляхом укладання додаткової угоди. Даний лист було вручено ОСОБА_2 08.11.2024 року. Оскільки договір оренди був чинним, право користування у ФГ «Агро-Сад» не закінчилось, позивач фактично здійснив виготовлення (вирощування) відповідного врожаю своїми діями (посів, догляд та підживлення). 13.03.2025 року ФГ «Агро-Сад» стало відомо про укладання договору оренди вказаної земельної ділянки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . До ФГ «Агро-Сад» почали звертатися землевпорядні організації щодо встановлення меж вказаної земельної ділянки, оскільки ОСОБА_1 як новий орендар бажає здійснити обробку землі, не зважаючи на засівання даної земельної ділянки ФГ «Агро-Сад» та право ФГ «Агро-Сад» на врожай (плоди) як результат своєї господарської діяльності. У зв`язку з вищевикладеним ОСОБА_4 , як керівник ФГ «Агро-Сад», зверталася до правоохоронних органів з відповідною заявою, однак їй було повідомлено, що це цивільно-правові відносини, які повинні бути вирішені в судовому порядку. У 2024 році ФГ «Агро-Сад» було посіяно 272 га пшениці, зібрано 1468,8 тони пшениці, урожайність склала 5,4 тони з 1 га. Дохід від реалізації пшениці за 2024 рік склав 9 108 962,94 грн, що в середньому 7 500,00 грн. без ПДВ за 1 тонну. Таким чином, орієнтована вартість урожаю складає 616 410 гривень. ОСОБА_1 та/або ОСОБА_2 фактично вчиняють дії, які мають на меті вплинути на економічні показники врожайності чи навіть позбавити ФГ «Агро-Сад» плодів його діяльності на земельній ділянці кадастровий номер 5120689500:01:003:0027. Оскільки, договір оренди землі закінчується до моменту збирання врожаю озимої пшениці урожаю 2025 року, а орендодавець уклав новий договір оренди не дочекавшись збирання врожаю ФГ «Агро-Сад», позивач змушений звертатись до суду за захистом своїх прав.

ФГ «Агро-Сад» просило суд визнати за ним право приватної власності на урожай озимої пшениці 2025 року вирощений на земельній ділянці кадастровий номер 5120689500:01:003:0027, яка розташована на території Шляхівської сільської ради Балтського району Одеської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Балтський районний суд Одеської області рішенням від 16 жовтня 2025 року позов ФГ «Агро-Сад» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права власності на урожай задовольнив. Визнав за ФГ «Агро-Сад» право приватної власності на урожай озимої пшениці 2025 року вирощений на земельній ділянці кадастровий номер 5120689500:01:003:0027, яка розташована на території Шляхівської сільської ради Балтського району Одеської області. Заходи забезпечення позову, застосовані постановою Одеського апеляційного суду від 18.06.2025 року, скасував.

Суд першої інстанції виходив з того, що предметом спору у даному випадку є визнання права власності на посіви пшениці та урожай від цих посівів, що зростали на земельній ділянці, взятій в оренду у ОСОБА_2 . Факт обробітку позивачем земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 , придбання і внесення ним добрив, посіву озимої пшениці у жовтні 2024 року підтверджується копіями актів ФГ «Агро-Сад» за жовтень - листопад 2024 року про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин №0А00-000012 та №0А00-000013. Позивач, як на підставу набуття права власності на урожай озимої пшениці 2025 року, вказав на добросовісність своїх дій, оскільки посів озимої пшениці здійснено у межах строку дії договору оренди землі, ним понесені витрати на мінеральні добрива, насіння та виконання сільськогосподарських робіт по полю до того, як відповідач повідомив про небажання продовжувати оренду на новий строк. Виникнення права власності на плоди, продукцію, доходи, одержані в результаті користування річчю пов`язується із користуванням річчю, а на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур - із користуванням земельною ділянкою, тобто право власності на врожай має лише особа, яка за достатніх правових підстав використовує певну земельну ділянку, чи то на умовах оренди, або постійного користування, або за наявності інших, визначених цивільним законодавством, речових прав на землю. Оскільки позивач мав належний статус орендаря щодо спірної земельної ділянки, йому належить речове право на засіяну ним земельну ділянку, тобто на посіви. Враховуючи, що ФГ орендувало спірну земельну ділянку упродовж 10 років і обґрунтовано передбачало продовження орендних відносин та здійснило посів озимої пшениці на земельній ділянці відповідача до повідомлення останнього про небажання продовжувати орендні відносини, що ним не спростовано, а період зрощення посіву озимої пшениці до зібрання врожаю є тривалим, тому суд приходить до висновку, що позивач набув право власності як на посіви, так і на урожай від цих посівів. При цьому, суд також врахував, що орендар діяв добросовісно, зазнав витрат на підготовку ґрунту, внесення добрив, посівний матеріал.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , від імені якої діє ОСОБА_3 , просить скасувати рішення Балтського районного суду Одеської області від 16.10.2025 у справі №493/570/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ФГ «Агро-Сад» у задоволенні позову в повному обсязі з огляду на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 є власницею земельної ділянки площею 15,22га, кадастровий номер 5120689500:01:003:0027. Позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі №б/н від 05.03.2015 року строком на 10 років. Суд дійшов хибного висновку, що датою набрання чинності договору є дата його реєстрації - 27.04.2015 року. Договір діяв до 05.03.2025 року. Відповідно до п. 20 договору, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку. Відповідно до п. 36 договору, дія припиняється, зокрема у разі закінчення строку, на який його було укладено. Умов щодо автоматичного поновлення строку дії договір не містить. Умов щодо можливості збору врожаю після закінчення, договір не містить. Жодних додаткових угод до договору з приводу продовження строку користування земельною ділянкою сторонами не укладалося. Позивач, знаючи про закінчення дії договору, ще восени 2024 року вирішив продовжувати безпідставно користуватись земельною ділянкою, мотивуючи це тим, що вона вже засіяна, проте такі обставини не є підставою для утримання земельної ділянки. Оскільки позивачу було відомо про строк, в межах якого він може користуватись ділянкою, використання ділянки після закінчення дії договору веде до ризику втрати орендарем посівного матеріалу, врожаю, добрив або виконаних робіт на ділянці без обов`язку їх компенсації орендодавцем. Посилання орендаря на те, що ділянка засіяна і він має право користуватися нею далі, є лише його бажанням без законного підґрунтя. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що на момент подачі позову строк дії договору закінчився, в реєстрі права оренди у позивача вже не було, на земельну ділянку зареєстровано право оренди іншої особи. Всупереч договору та закону власника земельної ділянки позбавили права вільно володіти та розпоряджатися власним майном.

Скаржник зазначає, що ОСОБА_2 в строки, встановлені законом, неодноразово надсилала позивачу повідомлення про не бажання поновлювати дію договору, з вимогою повернути земельну ділянку після закінчення строку дії. Позивач, не маючи наміру повертати земельну ділянку, склав додаткову угоду №б/н від 02.12.2024 року до договору, підробив підпис і вніс зміни до договору, а саме змінив строк дії договору, з 10 років на 25 років. Оскільки ОСОБА_2 жодних угод з позивачем, окрім договору не укладала і не підписувала, було подано позов до Балтського районного суду Одеської області про визнання додаткової угоди недійсною та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Після подачі позову, позивач визнав свої неправомірні дії та за згодою сторін договір було розірвано на підставі угоди про дострокове розірвання договору оренди землі від 03.03.2025.

ОСОБА_2 у строки, встановлені законом, надіслала позивачу перший лист-повідомлення 06.12.2024 року про не бажання поновлювати дію договору та другий лист-повідомлення від 17.02.2025 року про не бажання поновлювати дію договору, з вимогою повернути земельну ділянку після закінчення строку договору. 21.02.2025 року позивач отримав лист-повідомлення, проте відповідь не надав, жодних листів ОСОБА_2 від позивача не отримувала. Також скаржник зазначає, що після розірвання договору між позивачем і відповідачем- ОСОБА_2 припинилися всі права і обов`язки. ОСОБА_2 скористалася своїм законним правом і передала земельну ділянку в оренду ОСОБА_1 , уклавши договір оренди землі №б/н від 13.03.2025 року. Право оренди зареєстровано державним реєстратором відповідно до вимог законодавства. Судом не взято до уваги той факт, що позивач з моменту розірвання договору не має правових підстав для набуття права власності на врожай, не вважається наймачем та належним землекористувачем, а отже відсутні підстави для здійснення робіт на земельній ділянці, в тому числі й збору врожаю.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25.11.2025 року відкрито апеляційне провадження та ФГ «Агро-Сад», ОСОБА_1 роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України.

Копію апеляційної скарги та копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 25.11.2025 отримано ФГ «Агро-Сад» – 19.11.2025 року о 15:40:15 та 26.11.2025 року о 22:20:20 в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідкою.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 25.11.2025 отримано представником відповідача ОСОБА_2 – адвокатом Торчинською О. В. 26.11.2025 року о 22:20:20 в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідкою.

Представником позивача ФГ «Агро-Сад» – адвокатом Бершавським О. В. подано до суду відзив на апеляційну скаргу, згідно якого останній просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Балтського районного суду Одеської області від 16.10.2025 року у справі №493/570/25 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Так, 05.03.2015 року між ФГ «Агро-Сад» та ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі строком на 10 років щодо земельної ділянки кадастровий номер 5120689500:01:003:0027, яка розташована на території Шляхівської сільської ради Балтського району (наразі – Подільський район) Одеської області, та який 27.04.2015 року був зареєстрований у Реєстраційній службі Балтського районного управління юстиції в Одеській області. У жовтні 2024 року ФГ «Агро-Сад» засіяно 285 га озимої пшениці (орієнтовано по 250-300 кг насіння на 1 га), в тому числі, але не виключно, на земельній ділянці 5120689500:01:003:0027 площею 15,22 га, що підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 19.05.2025 року, який підписаний директором ФГ «Агро-Сад», трактористом ОСОБА_5 , агрономом ОСОБА_6 , зав. Мех-ток ОСОБА_7 , трактористом ОСОБА_8 та депутатом Піщанської сільської ради Подільського району Одеської області Голубом В.І., старостою Пужайківського старостинського округу Піщанської сільської територіальної громади Даліщуком С.І. В листопаді 2024 року проведено обприскування посівів, про що свідчить акт списання від 30.11.2024 року. Оскільки договір оренди був чинним, право користування у ФГ «Агро-Сад» не закінчилось, позивач фактично здійснив виготовлення (вирощування) відповідного врожаю своїми діями (посів, догляд та підживлення). Вищевикладена інформація не заперечується сторонами, останні ані в суді першої інстанції, ані в апеляційній скарзі не надають жодних доказів, жодних тверджень, що обробіток і засівання земельної ділянки було вчинено відповідачами, а лише посилаються на ризики ведення господарської діяльності для ФГ «Агро-Сад». Так, 13.03.2025 року ФГ «Агро-Сад» стало відомо про укладання договору оренди вказаної земельної ділянки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . До ФГ «Агро-Сад» зверталися землевпорядні організації щодо встановлення меж вказаної земельної ділянки, оскільки ОСОБА_1 як новий орендар бажав здійснити обробку землі, не зважаючи на засівання даної земельної ділянки ФГ «Агро-Сад» та право ФГ «Агро-Сад» на врожай (плоди) як результат своєї господарської діяльності. У зв`язку з вищевикладеним ОСОБА_4 , як керівник ФГ «Агро-Сад», зверталася до правоохоронних органів з відповідною заявою, однак їй було повідомлено, що це цивільно-правові відносини, які повинні бути вирішені в судовому порядку. Твердження представника ОСОБА_2 про те, що остання двічі повідомляла ФГ «Агро-Сад» про небажання продовжувати договір не відповідають дійсності. Таким чином, ФГ «Агро-Сад» на підставі діючого договору оренди здійснювало свою господарську діяльність на земельній ділянці кадастровий номер 5120689500:01:003:0027 в межах діючого законодавства та умов договору. Отже, скаржником не було доведено незаконність рішення суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга повинна бути залишена без задоволення.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 07.05.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовив у приєднанні до матеріалів справи доказів доданих до апеляційної скарги, а саме: адвокатський запит від 05.11.2025 року; лист компанії КСД Одеса від 07.11.2025 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначені частиною 1 статтею 367 ЦПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною 3 статті 367 ЦПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції участь приймав представник відповідачів, надавав відзив на позовну заяву та докази.

Зазначені вище обставини свідчать про те, що відповідач не був позбавлений можливості заявляти клопотання, подавати докази та користуватися іншими процесуальними правами, передбаченими ЦПК України.

Ураховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не містить посилань про причини, які б перешкоджали відповідачу або представнику у визначений ЦПК України строк подати докази під час розгляду справи в суді першої інстанції або заявити клопотання про витребування доказів, та не надано доказів неможливості подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача.

В судовому засіданні 07.05.2026 року представник позивача ФГ «Агро-Сад» – адвокат Бершавський О. В. просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Балтського районного суду Одеської області від 16 жовтня 2025 без змін.

В судовому засіданні 07.05.2026 року представник відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_1 – адвокат Торчинська О. В. просила задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Балтського районного суду Одеської області від 16 жовтня 2025 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ФГ «Агро-Сад».

ФГ «Агро-Сад» та представник ОСОБА_2 , ОСОБА_1 - адвокат Торчинська О. В. судові повістки-повідомлення отримали 14.05.2026 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що предметом спору у даному випадку є визнання права власності на посіви пшениці та урожай від цих посівів, що зростали на земельній ділянці, взятій в оренду у ОСОБА_2 . Факт обробітку позивачем земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 , придбання і внесення ним добрив, посіву озимої пшениці у жовтні 2024 року підтверджується копіями актів ФГ «Агро-Сад» за жовтень - листопад 2024 року про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин №0А00-000012 та №0А00-000013. Позивач, як на підставу набуття права власності на урожай озимої пшениці 2025 року, вказав на добросовісність своїх дій, оскільки посів озимої пшениці здійснено у межах строку дії договору оренди землі, ним понесені витрати на мінеральні добрива, насіння та виконання сільськогосподарських робіт по полю до того, як відповідач повідомив про небажання продовжувати оренду на новий строк. Виникнення права власності на плоди, продукцію, доходи, одержані в результаті користування річчю пов`язується із користуванням річчю, а на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур - із користуванням земельною ділянкою, тобто право власності на врожай має лише особа, яка за достатніх правових підстав використовує певну земельну ділянку, чи то на умовах оренди, або постійного користування, або за наявності інших, визначених цивільним законодавством, речових прав на землю. Оскільки позивач мав належний статус орендаря щодо спірної земельної ділянки, йому належить речове право на засіяну ним земельну ділянку, тобто на посіви. Враховуючи, що ФГ орендувало спірну земельну ділянку упродовж 10 років і обґрунтовано передбачало продовження орендних відносин та здійснило посів озимої пшениці на земельній ділянці відповідача до повідомлення останнього про небажання продовжувати орендні відносини, що ним не спростовано, а період зрощення посіву озимої пшениці до зібрання врожаю є тривалим, тому суд приходить до висновку, що позивач набув право власності як на посіви, так і на урожай від цих посівів. При цьому, суд також врахував, що орендар діяв добросовісно, зазнав витрат на підготовку ґрунту, внесення добрив, посівний матеріал.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_2 на підставі розпорядження Балтської районної державної адміністрації від 09.06.2004 №237/А-2004 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5120689500:01:003:0027, площею 15,22 га, яка розташована на території Шляхівської сільської ради Балтського району Одеської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією державного акта на право власності на земельну ділянку серії ОД №013973 від 13.08.2004.

05.03.2015 року між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Агро-Сад» в особі голови Садковської Т.Б. укладено договір оренди землі, предметом якого є надання орендодавцем орендарю в строкове платне користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Шляхівської сільської ради Балтського району Одеської області. Об`єктом оренди є земельна ділянка, загальною площею 15,22 га, у тому числі 15,22 га ріллі, земельна ділянка № НОМЕР_1 , кадастровий номер 5120689500:01:003:0027.

Згідно п. 7 договору оренди землі, договір укладено на 10 років (з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою). Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Вказаним договором визначено вартість орендної плати, умови використання земельної ділянки, умови і строки передачі земельної ділянки в оренду, умови повернення земельної ділянки, обмеження щодо її використання, права та обов`язки сторін договору, умови щодо змін договору та припинення його дії, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору тощо.

Згідно п. 36 договору, його дія припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено, придбання орендарем земельної ділянки у власність, викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом, ліквідації юридичної особи – орендаря.

Умов щодо автоматичного продовження строку дії договору останній не містить.

Відповідно до п. 42 договору, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та здійснення його державної реєстрації.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №36880901 від 28.04.2015 вбачається, що державним реєстратором Реєстраційної служби Балтського районного управління юстиції в Одеській області 27.04.2015 внесено запис про державну реєстрацію іншого речового права №9508504, а саме права оренди земельної ділянки, площею 15,22 га, кадастровий номер 5120689500:01:003:0027, розташованої за адресою Шляхівської сільської ради Балтського району Одеської області; орендар – ФГ «Агро-Сад», орендодавець (власник) ОСОБА_2 , підстава виникнення іншого речового права – договір оренди землі б/н від 05.03.2015 між ФГ «Агро-Сад» та ОСОБА_2 .

Матеріали справи містять акт прийому-передачі земельної ділянки від 28.04.2015, з якого вбачається, що на підставі договору оренди земельної ділянки сільського призначення орендодавець передає, а орендар приймає в користування земельну ділянку на умовах оренди терміном 10 років, загальною площею 15,22 га, у тому числі 15,22 га ріллі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та зобов`язується виконувати обов`язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 ЗК України та умов укладеного договору оренди. Вказаний акт містить посилання на те, що земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, які б спричинили до неможливості використання за цільовим призначенням, а також відсутні будь-які обтяження та обмеження в її використанні.

Згідно п. 20 договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Стороною позивача надано лист Фермерського господарства «Агро-Сад» б/н, з якого вбачається, що ФГ «Агро-Сад» повідомлено, що в жовтні 2024 було посіяно 285 га озимої пшениці по 250-300 кг на 1 га, використано добрива та ЗЗР; пшениця була посіяна на земельних ділянках, в тому числі і на земельній ділянці з кадастровим номером 5120689500:01:003:0027, площею 15,22 га.

Також позивачем до матеріалів справи долучено лист ФГ «Агро-Сад», адресований ОСОБА_2 , у якому повідомлено, що у зв`язку з технологічним процесом ФГ «Агро-Сад» не має змоги до 05.03.2025 року зібрати урожай озимої пшениці з орендованої земельної ділянки кадастровий номер 5120689500:01:003:0027, який був посіяний у жовтні 2024 року, плановий час збору урожаю до 30.06.2025 року. У листі також вказано, що орендодавцю буде здійснено відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки в розмірі, передбаченому договором оренди землі від 05.03.2015, а також доведено до її відома бажання ФГ «Агро-Сад» продовжити відносини щодо оренди вказаної ділянки та запропоновано укласти додаткову угоду про продовження дії даного договору.

На підтвердження відправлення вказаного листа позивачем надано квитанцію ТОВ «КСД Одеса» від 05.11.2024.

З листа-повідомлення ОСОБА_2 від 26.12.2024 року, адресованого ФГ «Агро-Сад», вбачається, що ОСОБА_2 висловила своє небажання продовжувати дію договору, а також просила повернути земельну ділянку.

Вказаний лист отримано головою ФГ «Агро-Сад» Садківською 27.12.2024, що підтверджує рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Крім того, листом від 17.02.2025 року ОСОБА_2 повідомила голову ФГ «Агро-Сад», що не бажає поновлювати дію договору оренди землі, у зв`язку з чим просить утриматися від вчинення дій, які б перешкоджали їй, як власнику, використовувати належну земельну ділянку. Фактичне використання земельної ділянки після закінчення строку дії договору трактуватиметься як самовільне заволодіння земельною ділянкою. ОСОБА_9 наголосила, що залишає за собою право приступити до використання земельної ділянки.

Матеріали справи містять докази направлення вказаного поштового відправлення, а саме накладну №6610102784779.

Стороною відповідача долучено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 15,22 га, з кадастровим номером 5120689500:01:003:0027, яка розташована на території Подільського району Одеської області, укладеного 13.03.2025 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на строк 10 років.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №421448918 від 07.04.2025, державним реєстратором Кодимської міської ради Подільського району Одеської області 13.03.2025 внесено запис про державну реєстрацію іншого речового права №59045022, а саме права оренди земельної ділянки, площею 15,22 га, кадастровий номер 5120689500:01:003:0027, розташованої за адресою Шляхівської сільської ради Балтського району Одеської області; орендар – ОСОБА_1 , орендодавець ОСОБА_2 .

З копії довідки ФГ «Агро-Сад» №21 від 11.04.2025 року вбачається, що станом на 01.01.2025 року ФГ «Агро-Сад» засіяно 285 га озимої пшениці. В 2024 році ФГ «Агро-Сад» було посіяно 272 га пшениці, зібрано 1468,8 тон пшениці. Урожайність склала 5,4 тон з 1 га, що підтверджується звітом про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду 29 сг за 2024 рік.

Матеріали справи містять акт обстеження земельної ділянки, затверджений 12.06.2025 начальником відділу земельних відносин, економіки, комунальної власності, архітектури та містобудування Піщанської сільської ради Подільського району Одеської області Городецьким В. В., згідно якого начальник відділу земельних відносин, економіки, комунальної власності, архітектури та містобудування Піщанської сільської ради Подільського району Одеської області Городецький В. В., головний спеціаліст відділу земельних відносин, економіки, комунальної власності, архітектури та містобудування Піщанської сільської ради Подільського району Одеської області Мащенко А. А., старостою Шляхівського старостинського округу Піщанської сільської ради Подільського району Одеської області Стрельницьким О. А., в присутності орендаря земельної ділянки ОСОБА_1 , проведено обстеження земельної ділянки площею 15,22 га, кадастровий номер 5120689500:01:003:0027, розташованої на території Піщанської сільської ради (за межами с. Кринички) Подільського району Одеської області та встановлено, що на ній росте осиста озима пшениця.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Приписами статті 321 ЦК України імперативно визначено, що право власності є непорушним.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Частиною 1 статті 331 ЦК України передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Відповідно до ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Згідно із ч. 2 ст. 184 ЦК України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Статтею 189 ЦК України передбачено, що продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю. Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 775 ЦК України наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм.

Зазначене положення кореспондується загальній меті відносин найму - користування річчю наймачем, тобто вилучення корисних властивостей речі, а отже, всі корисні властивості речі, що виявляються у можливості приносити плоди, доходи або продукцію, вилучає наймач. Таким чином, право власності землекористувача на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур визнається та захищається законом.

Особливості виникнення права власності на посіви і насадження визначені ЦК України та ЗК України і пов`язуються з правомірним користуванням земельною ділянкою.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно частини першої та другої статті 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Це положення кореспондується зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 статті 25 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендар земельної ділянки, окрім іншого, має право отримувати продукцію і доходи.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №917/2060/17, договір оренди (суборенди) землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

Згідно зі статтею 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди; д) користуватися іншими правами, передбаченими законом або договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №918/335/17 визначено, що виникнення права власності на плоди, продукцію, доходи, одержані в результаті користування річчю пов`язується із користуванням річчю, а на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур - із користуванням земельною ділянкою.

Отже особа, яка володіє та користується земельною ділянкою, є належним землекористувачем та набуває права власності на врожай (посіви і насадження сільськогосподарських культур, вироблену сільськогосподарську продукцію), що вирощений на такій земельній ділянці.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Предметом позову, тобто матеріально-правовою вимогою позивача у даній справі є визнання за ФГ «Агро-Сад» права приватної власності на урожай озимої пшениці 2025 року, що вирощений на земельній ділянці з кадастровим номером 5120689500:01:003:0027, яка розташована на території Шляхівської сільської ради Балтського району Одеської області, та яка була взята в оренду у її власника ОСОБА_2 .

Колегія суддів наголошує, що метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі №362/3705/20).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ЄСПЛ визнає допустимість застосування у цивільних справах стандарту доказування «баланс ймовірностей» (balance of probabilities) (див. наприклад п. 43 рішення від 15 листопада 2007 року у справі «Бендерський проти України», заява № 22750/02; рішення від 15 листопада 2007 року у справі «Khamidov v. russia», заява №72118/01; рішення від 23 серпня 2016 року у справі «J.K. and others v. Sweden», заява № 59166/12) та вказує на його відмінність із стандартом доказування у кримінальних справах - «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

На відмінність між стандартами доказування у цивільних та кримінальних справах звертав увагу і Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 січня 2026 року у справі №755/9838/23.

Водночас стандарт доказування «баланс ймовірностей» чи «перевага доказів» не є просто припущенням, заснованим на здогадках або підозрах, він обов`язково має ґрунтуватися на певних доказах та їх оцінці судом.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 81 постанови від 18 березня 2020 року у цивільній справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) сформулювала висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18).

Отже, цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Відповідно до пункту 28 договорів оренди землі від 05.03.2015 року, укладеного між ФГ «Агро-Сад» та ОСОБА_2 , орендар має право одержувати продукцію та доходи.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, вірно встановив, що ФГ «Агро-Сад» станом на момент посіву землі озимою пшеницею, внесення добрив та засобів захисту рослин, а саме у жовтні 2024, було законним користувачем земельної ділянки, тому саме воно має бути власником врожаю, отриманого зі своїх посівів.

Факт обробітку позивачем землі, у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 5120689500:01:003:0027, яка розташована на території Шляхівської сільської ради Балтського району Одеської області, належній ОСОБА_2 , підтверджується копіями належних та допустимих доказів, наявних у матеріалах справи, а саме: видатковою накладною ТОВ «Дібрівка Агросервіс» №185 від 03.09.2024 щодо купівлі насіння пшениці озимої РЖТ Реформ, видатковою накладною ТОВ «Фірма Ерідон» №85762 від 17.09.2024 щодо купівлі насіння озимої пшениці Нордіка еліта, актом №0А00-000011 про витрати насіння та садивного матеріалу за 03.10.2024, актом №0А00-000012 про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за 03.10.2024, актом №0А00-000013 про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за 30.11.2024, довідкою ФГ «Агро-Сад» №21 від 11.04.2025 року, з якої вбачається, що землі господарства зосереджені в Подільському районі Одеської області, звітом про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2024 році, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 701 за 2024.

Враховуючи вищенаведені обставини у сукупності, зокрема те, що засівання належної на праві приватної ОСОБА_2 земельної ділянки Фермерське господарство «Агро-Сад» здійснювало на підставі діючого договору оренди, тобто маючи відповідну правову підставу для правомірного користування вказаною земельною ділянкою, колегія суддів приходить до висновку, що в силу приписів п. б ч. 1 статті 95 ЗК України, статті 25 Закону України «Про оренду землі» та статті 775 ЦК України Фермерське господарство «Агро-Сад» має право на врожай озимої пшениці 2025 року, що вирощений на земельній ділянці з кадастровим номером 5120689500:01:003:0027, яка розташована на території Шляхівської сільської ради Балтського району Одеської області.

При цьому, станом на момент посіву договір оренди землі, укладений 05.03.2015 року між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Агро-Сад» не розірваний, не припинений та не визнаний недійсним, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що виникнення права власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур пов`язане із правомірним користуванням орендарем спірною земельною ділянкою. Жодною із сторін факт посіву озимої пшениці у період дії договору оренди землі не заперечується.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не має правових підстав для набуття права власності на врожай, не вважається наймачем та належним землекористувачем та відповідно немає прав на здійснення робіт на земельній ділянці, в тому числі й збору врожаю, колегія суддів відхиляє, адже предметом позову є визнання приватної власності на врожай озимої пшениці та суд першої інстанції вірно визначився з характером спірних правовідносин у цій справі, встановивши за допомогою належних засобів доказування, що саме наймач – Фермерське господарство «Агро-Сад» у жовтні 2024 здійснило посів, а тому саме ця юридична особа має право на врожай, отриманий у результаті користування річчю, переданою їй у найм. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Посилання скаржника на помилковість висновку суду першої інстанції щодо дати набрання чинності договору оренди землі від 05.03.2015 року є дата його реєстрації не заслуговують на увагу, як на підставу для скасування рішення суду, оскільки предметом позову є визнання за ФГ «Агро-Сад» права приватної власності на урожай озимої пшениці 2025 року, вирощений у період 2024 – 2025 роки на земельній ділянці з кадастровим номером 5120689500:01:003:0027, та яка була взята в оренду у її власника ОСОБА_2 , із матеріалів справи вбачається про припинення сторонами договору оренди землі з 03.03.2025 року.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що наданий позивачем доказ про направлення ОСОБА_2 повідомлення про намір продовжити договір та зібрати врожай є недостовірним, колегія суддів не приймає, оскільки як зазначалося вище ухвалою Одеського апеляційного суду від 07.05.20026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено у приєднанні до матеріалів справи доказів доданих до апеляційної скарги, а саме: адвокатський запит від 05.11.2025 року; лист компанії КСД Одеса від 07.11.2025 року.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

За встановлених обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не дають колегії суддів підстав для його скасування, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, а саме витрати по сплаті судового збору у розмірі 13 869,00 грн згідно платіжної інструкції АТ КБ «Приват банк» №2.405752997.1 від 17.11.2025 покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє Торчинська Олена Вікторівна, залишити без задоволення.

Рішення Балтського районного суду Одеської області від 16 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 21.05.2026 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

Ю.П. Лозко