Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №521/26860/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2159/26

Справа № 521/26860/23

Головуючий у першій інстанції Аліна С.С.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3

на заочне рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2025 року, ухвалене Пересипським районним судом м. Одеси, у складі: судді Аліної С.С. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

У грудні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому із посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог на положення ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 7, 150, 164, 165, 166 СК України просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку,що місячно, починаючи з дати звернення до суду та до досягнення повноліття дитини.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_2 є матір`ю дитини.

Сторони по справі у шлюбі не перебувають та не перебували раніше.

У період з травня 2023 року по вересень 2023 року дитина проживала з матір`ю у квартирі позивача. При цьому, позивач ОСОБА_1 з 01 червня 2023 року по теперішній час перебуває на службі у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою від 17.10.2023 року вих. № 1140.

Під час проживання ОСОБА_2 із сином в квартирі позивача вона неодноразово залишала сина самого. 29 серпня 2023 року сусіди відповідачки викликали поліцію об 01 год. 21 хв. у зв`язку з тим, що відповідачка залишила дитину саму вдома та пішла, при цьому заявниця зазначала, що це відбулося не вперше. 10 жовтня 2023 року за адресою місця фактичного проживання відповідачки знов сусідами була викликана поліція через сварку, яка була влаштована відповідачкою з невідомими чоловіками.

Наведені вище факти підтверджуються матеріалами, наданими Відділом поліції № 1 Одеського управління поліції № 1 ГУНП в Одеський області на адвокатський запит від 16.11.2023. Окрім того, як вбачається із довідки ст. інспектора СЮП ВП і ОРУП № 1 ГУНП в Одеської області Т.Чабанюк дитину забрала до себе бабуся (мати позивача по справі - ОСОБА_5 ). Станом на сьогоднішній день ОСОБА_6 так з нею і проживає.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси по справі № 521/21934/23 ОСОБА_2 була притягнута до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП (а.с. 1-8).

Заочним рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої сторони Органна опіки та піклування Хаджибейської (Малиновської) адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав, про стягнення аліментів задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки (однієї чверті) усіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з моменту подання позову до суду тобто з 12 грудня 2023 року та до досягнення дитиною віку 18 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В іншій частині позовних вимог про позбавлення батьківських прав відмовлено повністю (а.с. 184-191).

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 просить скасувати рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2025 року у справі № 521/26860/23 в частині відмови в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 . В цій частині прийняти нове рішення, яким позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Доводами апеляційної скарги є те, що відповідачка по справі жодного разу не з`явилася в судове засідання, не висловила свою позицію. Окрім того, станом на сьогоднішній день відповідачка по справі відносин зі своїм сином не підтримує, не цікавиться його вихованням та здоров`ям, не вітає на дні народження, не відвідує в навчальному закладі. Тобто фактично не виконує жодного з батьківських обов`язків.

Так, скаржник вважає, що свідоме і тривале нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками щодо дитини є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення її батьківських прав. При цьому, звертає на себе увагу той факт, що батьківськими обов`язками мати нехтувала і під час проживання з дитиною та ставила під загрозу життя та здоров`я дитини. При цьому, судом не були враховані наведені обставини та дана не вірна оцінка доказам наявним у справі (а.с. 154-160).

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

У судовому засіданні 12.05.2026 позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Інші учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, зокрема, відповідач ОСОБА_2 - у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, оскільки судова повістка на 12.05.2026, що направлялася відповідачці за її зареєстрованим місцем проживання ( АДРЕСА_1 ) (а.с. 33), повернулася до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 183-184зв.), третя особа Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради - у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, так як судову повістку-повідомлення на 12.05.2026 отримали в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 24.03.2026 о 22:42:37, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (а.с. 180), до судового засідання не з`явилися.

Вказане в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У третьому абзаці пункту 15 названої постанови Пленуму зазначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Предметом апеляційного перегляду справи є рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав, в іншій частині рішення суду першої інстанції (щодо стягнення аліментів) не переглядається.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеський області 25 липня 2019 року складений відповідний актовий запис № 3310 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 28).

За поясненнями позивача, сторони по справі у шлюбі не перебувають та не перебували раніше. У період з травня 2023 року по вересень 2023 року дитина проживала з матір`ю в квартирі позивача.

Відповідно до довідки від 17.10.2023 № 1140, позивач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , з 01.06.2023 (а.с. 13).

Відповідно до довідки про доходи № 1293 від 03.11.2023, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 солдату ОСОБА_1 , його загальна сума доходу за період з червня 2023 року по вересень 2023 року становить 150 579,51 гривень (а.с. 14).

Згідно з довідкою від 06.06.2025 № 549 молодший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 ( а.с. 177).

В матеріалах справи містяться копії матеріалів, наданих Відділом поліції № 1 Одеського управління поліції № 1 ГУНП в Одеський області на адвокатський запит від 16.11.2023. Із копії довідки від 31.08.2023 про результати розгляду повідомлення вбачається, що 29.08.2023 о 01:00 до ВП № 1 Одеського районного управління поліції № 1 в м. Одесі зі служби 102 надійшло повідомлення про те, що за адресою: АДРЕСА_2 , сусідка ОСОБА_7 залишила дитину 3-х років саму в квартирі. Дитина сильно плаче, мати вдома не має. Це відбувається не вперше.

В ході розгляду вищевказаного матеріалу співробітником ювенальної превенції ОРУП № 1 в м. Одесі був здійснений виїзд за адресою: АДРЕСА_2 , де знаходилася гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_5 приблизно о 22:00 пішла до подруги, а дитину залишила з іншою подругою. Повернулася додому о 07:00, дитина знаходилася у сусідки в квартирі № 3 . Також під час розмови з матір`ю малолітнього - гр. ОСОБА_2 , остання знаходилася у стані алкогольного сп`яніння. Дитина гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був у брудній одежі, мав нежить та кашель. Під час огляду квартири встановлено безлад, на столі були дві стопки із горілкою, в холодильнику бруд - їжі не має. Також проведена бесіда з бабусею малолітнього - гр. ОСОБА_5 , яка пояснила, що забере онука до себе і буде за ним дивитися поки батько не повернеться з війни.

З матір`ю малолітнього ОСОБА_4 - ОСОБА_2 проведена профілактична бесіда про недопустимість протиправної поведінки та роз`яснені правила поводження у побуті та в суспільстві та притягнута до адміністративної відповідальності за ст.184 ч.1 КУпАП України (а.с. 15-16).

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 17.10.2023 у справі № 521/21934/23 ОСОБА_2 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП України, піддана адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 850 гривень (а.с. 68-69).

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 26.02.2024 у справі № 521/1427/24 ОСОБА_2 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44 КУпАП України, піддана адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 850 гривень (а.с. 85-86).

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 21.03.2024 у справі № 521/1752/24 ОСОБА_2 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44 КУпАП України, піддана адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 850 гривень (а.с. 87-88).

Відповідно до довідки Вих. № 37/1-15 від 22.04.2024, виданої директором Одеського закладу дошкільної освіти «Ясла-Садок» № 26 - Швецовою Ганною, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує Одеський заклад дошкільної освіти «Ясла - садок» № 26, з 29 листопада 2023 року на підставі заяви батька ОСОБА_1 . Мати ОСОБА_2 брала не довго участь в житті дитини. На той час поки ОСОБА_4 перебував з матір`ю, він часто не відвідував заклад дошкільної освіти. Дитина була одягнена не завжди охайно та чисто (від речей був запах цигарок). Неодноразово просили матір помити та постригти дитину. Вихователі групи також робили зауваження з цього приводу. Життям дитини, успіхами, поразками, проблемами мати не цікавилась. Іноді не помічає зовсім дитину.

Батько ОСОБА_1 постійно цікавиться успіхами, досягненнями чи проблемами хлопчика. Бере активну участь у житті сина. Приділяє увагу вихованню ОСОБА_4 . Коли батько у відпустці, він сам приводить вчасно та забирає ОСОБА_4 . Навіть коли він від сина далеко, то завжди цікавиться його справами та повідомляє особисто про хворобу дитини. Герман завжди гарно, чисто та охайно вдягнений і вимитий. Оплату за харчуванню вносить своєчасно (а.с. 76).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради № К-2289 від 05.03.2025 на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради (протокол засідання від 26.02.2025 № 05), керуючись ст. 164 Сімейного Кодексу України, постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», орган опіки та піклування - Хаджибейської районна адміністрація Одеської міської ради - вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно її малолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 137-141).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав відповідачки, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено умисне невиконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків щодо малолітньої дитини, нехтування нею своїми обов`язками, наявність у неї винної поведінки. З цього приводу позивачем не надані належні та допустимі докази.

Під час розгляду справи позивач не довів та судом не встановлено, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав призведе до якнайкращих інтересів дітей.

Суд не погодився та відхилив наданий висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, з огляду на те, що такий висновок є невмотивованим, не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачкою ОСОБА_2 своїми батьківськими обов`язками.

При таких обставинах суд дійшов висновку про відсутність підстав застосовувати до відповідачки ОСОБА_2 такий крайній захід впливу, як позбавлення її батьківських прав.

Переглядаючи оскаржуване рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

ЄСПЛ наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11)

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17.

Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.

Колегія суддів зауважує, що в оцінці обставин справи керується тим, що суд на перше місце має ставити якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, що потрібні для ухвалення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що суд зробив, в цілому, правильні висновки щодо відсутності підстав для доцільності позбавлення батьківських через відсутність доказів свідомого нехтування відповідачкою такими своїми правами.

Частинами п`ятою, шостою статті 19 СК України визначено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Під час ухвалення рішення суд першої інстанції слушно не погодився, і доводи апеляційної скарги наведеного не спростували, з висновками органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради від 05.03.2025 № К-2289 про розгляд питання щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки такий є недостатньо обґрунтованим. Зокрема, у висновку не наведено мотивів про причини усунення відповідачки від утримання та виховання дитини.

Крім того, у зазначеному висновку вказано, що ОСОБА_2 на засідання комісії з питань захисту прав дітей Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради 12.02.2025 та 26.02.2025 не з`явилася. Тобто, думка відповідачки з приводу позбавлення її батьківських прав не заслухана, жодних пояснень, як вбачається із висновку органу опіки та піклування, останніми від відповідачки не отримано, що, у свою чергу, не свідчить про всебічний та повний розгляд зазначеного питання комісією та не може повною мірою вважатися об`єктивним.

Також висновок не містить обґрунтування, в чому буде полягати відповідність інтересам дитини позбавлення матері її батьківських прав.

Крім того, такі висновки є доказами у справі, які підлягають дослідженню та оцінці судом разом з іншими докази у сукупності.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка по справі жодного разу не з`явилася в судове засідання, не висловила свою позицію, оскільки відсутні докази того, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав буде відповідати якнайкращим інтересам дитини та її нормальному розвитку, таке не має вирішального значення для правильного вирішення питання.

Щодо доводів апеляційної скарги про неодноразове залишення відповідачкою дитини самої вдома, то такі є лише припущеннями, оскільки з матеріалів справи вбачається, що працівниками поліції такий факт зафіксовано лише один раз, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, за вищевказаним епізодом постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 17.10.2023 у справі № 521/21934/23 ОСОБА_2 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.184 КУпАП України, піддана адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 850 гривень (а.с. 68-69).

Матеріали справи не містять доказів того, що після притягнення відповідачки до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.184 КУпАП України ОСОБА_2 повторно піддавалася адміністративному покаранню за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей. Як і не містять доказів того, що співробітниками ювенальної превенції в подальшому (після зазначеного випадку) з відповідачкою проводилися профілактичні бесіди задля профілактики та/або контролю за належним виконанням відповідачкою покладених на неї батьківських обов`язків.

Щодо наявних в матеріалах справи постанов суду першої інстанції про притягнення відповідачки до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 44 КУпАП, то такі підлягають оцінці у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами та, з огляду на встановлені у справі обставини та надані стороною позивача докази, не свідчать про те, що відповідачка становить загрозу для сина, оскільки відомостей про те, що відповідачка має наркотичну залежність, перебуває у зв`язку з цим на обліку, суду не надано.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Отже, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є достатньо мотивованим та відповідає встановленим по справі обставинам.

Натомість, за наведених обставин, відмовляючи у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, суд першої інстанції, за встановлених вище обставин, у рішенні не зазначив про необхідність змінити ставлення матері до виховання дитини і покладення на органи опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

Тому колегія суддів наголошує, що відповідачку має бути попереджено про обов`язок зміни ставлення до виховання дитини та слід роз`яснити, що у разі відсутності реальних змін у поведінці відповідачки як матері щодо сина протягом розумного строку після ухвалення оскаржуваного судового рішення, позивач може знову ініціювати питання про позбавлення її батьківських прав.

Вказане буде відповідати головному пріоритету цієї справи - інтересам дитини, її нормальному розвитку, захисту її інтересів, а умовою припустимості можливої втрати родинних зв`язків - лише після вичерпання всіх можливих заходів.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду як ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права підлягає зміні шляхом доповнення мотивувальної та резолютивної частини попередженням відповідачки про необхідність належного виконання нею своїх батьківських обов`язків та зміни ставлення до виховання сина з покладення обов`язку на відповідний орган опіки та піклування обов`язку контролю за таким.

В іншій оскаржуваній частині рішення суду як ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Пересипського районного суду міста Одеси від 24 вересня 2025 року в оскаржуваній частині позовних вимог про позбавлення батьківських прав змінити, доповнивши мотивувальну та резолютивну частину абзацом четвертим наступного змісту:

«Попередити відповідача ОСОБА_2 про необхідність належного виконання батьківських обов`язків та зміни ставлення до виховання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та покласти на орган опіки та піклування в особі Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради обов`язок контролю стосовно виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

У зв`язку із чим абзаци п`ятий, шостий, сьомий, восьмий, дев`ятий резолютивної частини вважати абзацами шостим, сьомим, восьмим, дев`ятим та десятим.

В іншій оскаржуваній частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

В.В. Кострицький