Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №522/5720/24-Е — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1304/26

Справа № 522/5720/24-Е

Головуючий у першій інстанції Науменко А. В.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційними скаргами приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича та Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК»,

на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2024 року,

за заявою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про встановлення порядку виконання рішення по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом,

в с т а н о в и в:

У квітні 2024 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович звернувся до суду із поданням про встановлення порядку виконання рішень суду, в обґрунтування якого зазначив, що у нього на виконанні перебуває зведене виконавче провадження №68005629, до складу якого входять: виконавчий лист по справі №1522/6918/12, виданий Приморським районним судом м. Одеси 14.04.2016 року про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором №ML-500/117/2005 у розмірі 54 345,50 доларів США, що всього за курсом НБУ становить 434 215,11 грн, та заборгованості за кредитним договором №ML-500/187/2007 у розмірі 109 234,04 доларів США, що всього за курсом НБУ становить 872 769,06 грн, та суми судового збору в розмірі 3 219,00 грн; виконавчий напис №9633, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. 20.10.2009 року про звернення стягнення на нерухоме майно: - земельну ділянку площею 0,250 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5121081000:02:001:0084; - земельну ділянку площею 0,250 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5121081000:02:001:0141; що належить на праві власності ОСОБА_1 ; за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на загальну суму у розмірі 42 439,94 доларів США, що за курсом НБУ станом на 19.10.2009 року становить 325 514,34 гривень та 75,00 грн, загальна сума, що підлягає стягненню в еквіваленті у гривні за курсом НБУ становить 325 589,34 грн; виконавчий лист по справі №2-1243/10, виданий Приморським районним судом м. Одеси 18.06.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який відповідає в межах вартості предмета іпотеки – 4 661 058,85 грн, що за курсом НБУ на час укладення договору іпотеки від 18 липня 2008 року було еквівалентно 962 969 дол. США, солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» заборгованість за кредитним договором в розмірі 740 764,39 доларів США та неустойку в розмірі 5 944 659,93 грн. Постановою приватного виконавця, винесеною у рамках зведеного виконавчого провадження від 24.12.2021 накладено арешт на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_3 , будівлю магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами перевірки майнового стану боржника жодного майна чи коштів боржника, на які можливо звернути стягнення, окрім зазначеного вище, виявлено не було. За даними ДРРП на НМ та РПВ на НМ, ДРІ, ЄРЗВОНМ вбачається, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеса від 02.03.2015 по справі №522/24570/14-ц було накладено арешт на вищевказане майно із метою забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія». Рішенням Приморського районного суду м. Одеса від 24 березня 2015 року позов ТОВ «Українська боргова компанія» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь ТОВ «Українська боргова компанія» заборгованість за кредитним договором №13.81-39/08-СК від 06.06.2008 в загальному розмірі 3 243 238,16 грн, стягнуто судові витрати в розмірі 1 827,00 грн із кожного відповідача. Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 22.12.2015 року, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.03.2015 в частині задоволення позову до поручителя за кредитом було скасовано, в цій частині постановлене нове рішення про відмову у задоволенні позову. Оскільки особа, в інтересах якої було накладено арешт згідно із ухвалою Приморського районного суду м. Одеса від 02.03.2015 по справі №522/24570/14-ц ТОВ «Українська боргова компанія» на арештоване виконавцем майно, не є стягувачем за зведеним виконавчим провадженням, вказаний арешт було накладено до відкриття виконавчого провадження, цей арешт перешкоджає подальшому проведенню виконавчих дій приватним виконавцем. Приватний виконавець не є належним заявником для звернення до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову по справі №522/24570/14-ц (у порядку ч. 1 ст. 158 ЦПК України), оскільки не є учасником цієї справи. Приватний виконавець не може вважатись належним позивачем і за позовом про скасування арешту із майна, накладеного на підставі ухвали суду. Вказані обставини роблять подальше виконання рішень суду, що перебувають на виконанні приватного виконавця, неможливим із огляду на те, що у боржника ОСОБА_1 відсутнє будь-яке майно, окрім заарештованого за ухвалою суду. Вважає, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеса від 02.03.2015 по справі №522/24570/14-ц, вичерпали свою дію; ТОВ «Українська боргова компанія» втратило право на примусове виконання рішення суду по справі №522/24570/14-ц в силу строків, встановлених ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» (№1404-VIII) та ст. 22 ЗУ «Про виконавче провадження» (№606-XIV), тож надання дозволу на примусову реалізацію (продаж) на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , обтяженого арештом, встановленим ухвалою Приморського районного суду м. Одеса від 02.03.2015 по справі №522/24570/14-ц в рамках забезпечення позову ТОВ «Українська боргова компанія», що не є стягувачем у зведеному виконавчому провадженні №68005629, не порушить прав сторін по справі №522/24570/14-ц. З урахуванням наведеного, просив задовольнити подання, встановивши порядок виконання рішень Приморського районного суду м. Одеси по справі №2-1243/10, що набрало законної сили 30.08.2011 та по справі №1522/6918/12, що набрало законної сили 12.01.2016, шляхом надання дозволу на примусову реалізацію (продаж) на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження нерухомого майна боржника – ОСОБА_1 , а саме: нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , обтяженого арештом, встановленим ухвалою Приморського районного суду м. Одеса від 02.03.2015 №522/24570/14-ц, провадження №2/522/720/15 в рамках забезпечення позову ТОВ «Українська боргова компанія», що не є стягувачем у зведеному виконавчому провадженні №68005629.

Приморський районний суд м. Одеси ухвалою від 22.11.2024 року у задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича про встановлення порядку виконання рішення по цивільній справі №1522/6918/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом відмовив у повному обсязі.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що виконавець в даному поданні просить встановити порядок виконання рішення по справі №2-1243/10, що набрало законної сили 30.08.2011, та по справі №1522/6918/12, що набрало законної сили 12.01.2016, який має виходити за межі своєї компетенції та вплинути на виконання судового рішення у межах справи №522/24570/14. Це означає, що встановлення порядку виконання за одним судовим рішенням буде порушувати або змінювати умови виконання іншого судового рішення. Суд зазначив, що кожне судове рішення має виконуватися в межах своїх визначених цілей і процедур, не порушуючи при цьому правовий статус інших судових рішень, а встановлення певного порядку виконання судового рішення по одній справі не може бути підставою для нівелювання внесеного до реєстру арешту на нерухоме майно, накладеного на підставі ухвали суду за іншою справою, оскільки це виходить за межі компетенції виконавчого провадження і положень глави VI ЦПК і підлягає вирішенню в позовному порядку з підстав захисту законного інтересу виконавця під час вчинення виконавчих дій. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що процедура порядку встановлення порядку виконання судового рішення не може бути використана як механізм скасування арешту у іншій цивільній справі.

Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович, не погодившись із ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22.11.2024 року подав апеляційну скаргу, згідно якої просить суд скасувати вказане судове рішення та прийняти постанову, якою задовольнити подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М., встановивши порядок виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси по справі №2-1243/10, що набрало законної сили 30.08.2011 та по справі №1522/6918/12, що набрало законної сили 12.01.2016, шляхом надання дозволу на примусову реалізацію (продаж) на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , обтяженого арештом, встановленим ухвалою Приморського районного суду м. Одеса від 02.03.2015 по спарві №522/24570/14-ц в рамках забезпечення позову ТОВ «Українська боргова компанія», що не є стягувачем у зведеному виконавчому провадженні №68005629. Апеляційна скарга вмотивована тим, що відмовляючи у задоволенні подання із формальних підстав, всупереч положенням ст. 89, 264, 265 ЦПК України, суд першої інстанції не в повній мірі встановив фактичні обставини, які мають значення для вирішення справи, та які були передумовами для задоволення подання. Скаржник вважає, що у суду були підстави для надання дозволу на примусову реалізацію (продаж) на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , обтяженого арештом, встановленим ухвалою Приморського районного суду м. Одеса від 02.03.2015 по справі №522/24570/14-ц в рамках забезпечення позову ТОВ «Українська боргова компанія», що не є стягувачем у зведеному виконавчому провадженні №68005629. Суд першої інстанції, зазначаючи про необхідність розгляду питання у позовному провадженні, не зазначив яким чином розгляд вказаного питання у порядку ст. 435 ЦПК України може завадити учасникам судового провадження у реалізації дієвої, реальної можливості надання суду своїх доказів та аргументів, отже не встановив «спору про право». Тобто, висновки суду першої інстанції про нівелювання внесеного до реєстру арешту на нерухоме майно є хибними, оскільки позивач, на користь якого було встановлено обтяження – ТОВ «Українська боргова компанія», проти такого порядку не заперечував, просив подання задовольнити; по справі наявні обставини, що є підставами для скасування забезпечення позову (ч. 7 та 8 ст. 158 ЦПК України). Суд не встановив, що за виконавчим документом, виданим по справі №522/24570/14 (якщо він взагалі видався) виконавче провадження не відкривалось, АСВП не містить інформації про те, що відкривались будь-які виконавчі провадження стягувачем, за яким є ТОВ «Українська боргова компанія», а боржником ОСОБА_1 . Між тим, ЄДРСР не містить ухвали про заміну сторони стягувача його правонаступником по справі №522/24570/14. Рішення Апеляційного суду Одеської області від 22.12.2015 року по справі №522/24570/14-ц набрало законної силу у день його проголошення, тобто майже 9 років тому та за цей час за даним АСВП воно так і не було звернуто до виконання. З огляду на вказане, суд мав не тільки оцінити тривалість пасивної поведінки позивача щодо реалізації своїх прав стягувача на примусове виконання рішення суду, яка не може бути виправданою, а і враховувати те, що позивач втратив право на примусове виконання рішення суду по справі №522/24570/14-ц в силу строків, встановлених ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» (№1404-VIII) та ст. 22 ЗУ «Про виконавче провадження» (№606-XIV), та відсутність підстав для переривання цих строків (своєчасне не пред`явлення виконавчого документу до виконання). Скаржник наголошує, що з огляду на те, що питання передачі на реалізацію майна, що знаходиться під забороною відчуження, вжитою на підставі ухвали суду по іншій справі за умови відсутності спору про право, не врегульовано чинним процесуальним законодавством, воно може бути вирішено шляхом застосування процесуальної аналогії. Суд першої інстанції під час вирішення подання мав врахувати неодноразово застосований Верховним судом алгоритм дій під час розгляду подань про передачу на примусову реалізацію майна, право користування яким мають діти та вирішити питання саме про дозвіл на передачу майна на примусову реалізацію, не вирішуючи спору про право (питання про скасування арешту.

Публічне акціонерне товариство «МТБ БАНК» також звернулося до суду із апеляційною скаргою, вважаючи ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22.11.2024 року такою, що перешкоджає виконанню рішенню Приморського районного суду м. Одеси по справі №2-1243/10 на користь скаржника та порушує його права. У суду були усі підстави для задоволення подання приватного виконавця та надання дозволу на примусову реалізацію (продаж) на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження нерухомого майна боржника – ОСОБА_1 , обтяженого арештом, встановленим ухвалою Приморського районного суду м. Одеса від 02.03.2015 №522/24570/14-ц, провадження №2/522/720/15, в рамках забезпечення позову ТОВ «Українська боргова компанія», що не є стягувачем у зведеному виконавчому провадженні №68005629. На переконання скаржника питання передачі на реалізацію майна, що знаходиться під забороною відчуження, вжитої на підставі ухвали суду по іншій справі за умови відсутності спору про право, не врегульовано чинним процесуальним законодавством, а тому може бути вирішено шляхом застосування процесуальної аналогії. Інші доводи вказаного скаржника повністю дублюють доводи, що викладені в апеляційній скарзі приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечком Д. М.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.01.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М. та особам, які беруть участь у справі, роз`яснено їх право на подання відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 09.01.2025 отримано приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечком Д. М. 14.01.2025 року 2:19:47 в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідкою.

Копію апеляційної скарги та копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 09.01.2025 отримано Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» 07.01.2025 3:49:50 та 14.01.2025 року 2:19:47 в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідкою.

Копію апеляційної скарги та копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 09.01.2025 отримано Публічним акціонерним товариством «МТБ БАНК» 09.01.2025 19:32:30 та 14.01.2025 року 2:19:47 в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідкою.

Копію апеляційної скарги та копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 09.01.2025 отримано Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» 09.01.2025 19:32:30 та 14.01.2025 року 2:19:47 в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідкою.

Копію апеляційної скарги та копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 09.01.2025 отримано ОСОБА_2 09.01.2025 19:32:30 та 14.01.2025 року 2:19:47 в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідкою.

Копія апеляційної скарги та копія ухвали про відкриття апеляційного провадження від 09.01.2025 ОСОБА_1 отримав у відповідності до вимог п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 31.01.2025 року поновлено представнику Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» пропущений строк апеляційного оскарження ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 22.11.2024 року, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» та особам, які беруть участь у справі, роз`яснено їх право на подання відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України.

Копію апеляційної скарги та копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 31.01.2025 отримано приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечком Д. М. 10.01.2025 2:10:25 та 03.02.2025 року 17:26:53 в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідкою.

Копію апеляційної скарги та копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 31.01.2025 отримано Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» 10.01.2025 2:10:25 та 03.02.2025 року 17:26:53 в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідкою.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 31.01.2025 отримано Публічним акціонерним товариством «МТБ БАНК» 03.02.2025 року 17:26:53 в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідкою.

Копію апеляційної скарги та копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 31.01.2025 отримано Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» 10.01.2025 2:10:25 та 03.02.2025 року 17:26:53 в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідкою.

Копію апеляційної скарги та копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 31.01.2025 отримано ОСОБА_2 10.01.2025 2:10:25 та 03.02.2025 року 17:26:53 в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідкою.

Копія апеляційної скарги та копія ухвали про відкриття апеляційного провадження від 31.01.2025 ОСОБА_1 отримав у відповідності до вимог п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України.

Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М., представники ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ПАТ «МТБ БАНК», ТОВ «Українська боргова компанія» судові повістки-повідомлення отримали в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130 ЦПК України.

Відповідно до положень ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник приватного виконавеця виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М. – адвокат Зауліна О.П. в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Постановляючи ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що виконавець в даному поданні просить встановити порядок виконання рішення по справі №2-1243/10, що набрало законної сили 30.08.2011, та по справі №1522/6918/12, що набрало законної сили 12.01.2016, який має виходити за межі своєї компетенції та вплинути на виконання судового рішення у межах справи №522/24570/14. Це означає, що встановлення порядку виконання за одним судовим рішенням буде порушувати або змінювати умови виконання іншого судового рішення. Суд зазначив, що кожне судове рішення має виконуватися в межах своїх визначених цілей і процедур, не порушуючи при цьому правовий статус інших судових рішень, а встановлення певного порядку виконання судового рішення по одній справі не може бути підставою для нівелювання внесеного до реєстру арешту на нерухоме майно, накладеного на підставі ухвали суду за іншою справою, оскільки це виходить за межі компетенції виконавчого провадження і положень глави VI ЦПК і підлягає вирішенню в позовному порядку з підстав захисту законного інтересу виконавця під час вчинення виконавчих дій. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що процедура порядку встановлення порядку виконання судового рішення не може бути використана як механізм скасування арешту у іншій цивільній справі.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як встановлено матеріалами справи, на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича перебуває зведене виконавче провадження №68005629, яке об`єднане постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечком Д. М. від 24.12.2021 в одне провадження, до складу якого входять:

- виконавчий лист по справі №1522/6918/12, виданий Приморським районним судом м. Одеси 14.07.2016 року про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором №ML-500/117/2005 у розмірі 54 345,50 доларів США, що всього за курсом НБУ становить 434 215,11 грн, та заборгованості за кредитним договором №ML-500/187/2007 у розмірі 109 234,04 доларів США, що всього за курсом НБУ становить 872 769,06 грн, та суми судового збору в розмірі 3 219,00 грн;

- виконавчий напис №9633, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. 20.10.2009 року про звернення стягнення на нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,250 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5121081000:02:001:0084, земельну ділянку площею 0,250 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5121081000:02:001:0141, що належить на праві власності ОСОБА_1 , за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на загальну суму у розмірі 42 439,94 доларів США, що за курсом НБУ станом на 19.10.2009 року становить 325 514,34 гривень та 75,00 грн, загальна сума, що підлягає стягненню в еквіваленті у гривні за курсом НБУ становить 325 589,34 грн;

- виконавчий лист по справі №2-1243/10, виданий Приморським районним судом м. Одеси 18.06.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який відповідає в межах вартості предмета іпотеки – 4 661 058,85 грн, що за курсом НБУ на час укладення договору іпотеки від 18 липня 2008 року було еквівалентно 962 969 дол. США, солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» заборгованість за кредитним договором в розмірі 740 764,39 доларів США та неустойку в розмірі 5 944 659,93 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про арешт майна боржника від 01.02.2021 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві приватної власності боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення за виконавчим документом, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, мінімальних витрат виконавчого провадження, штрафів – 814 840,83 долари США та 6 541 125,92 грн.

Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про арешт майна боржника від 02.02.2021 накладено арешт на нерухоме майно: будівлю магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлову будівлю, за адресою: АДРЕСА_3 , нежитлову будівлю, за адресою: АДРЕСА_2 , земельну ділянку, кадастровий номер 5121081000:02:001:0141 за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку, 5121081000:02:001:0084 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про арешт майна боржника від 24.12.2021 накладено арешт на земельну ділянку площею 0,250 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5121081000:02:001:0084, земельну ділянку площею 0,250 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5121081000:02:001:0141, що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про арешт майна боржника від 24.12.2021 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві приватної власності боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення за виконавчим документом, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, мінімальних витрат виконавчого провадження, штрафів – 479 636,62 грн.

Приватним виконавцем у поданні наголошено, а матеріалами справи підтверджується, що в процесі розгляду іншої цивільної справи №522/24570/14-ц, де відповідачем є ОСОБА_1 , тобто боржник у зведеному виконавчому провадженні №68005629, Приморський районний суд м. Одеси ухвалою від 02.03.2015 наклав арешт на нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_1 , а саме: нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; будівлю магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24.03.2015 по справі №522/24570/14-ц позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» заборгованість за кредитним договором №13.81-39/08-СК від 06.06.2008 в загальному розмірі 3 243 238,16 грн, в іншій частині позову відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд Одеської області рішенням від 22.12.2015 по справі №522/24570/14-ц рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.03.2015 в частині задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, суми судового збору, скасовано, в цій частині постановлено нове рішення, в задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором №13.81-39/08-СК від 06.06.2008 та суми судового збору, відмовлено, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.03.2015 по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором №13.81-39/08-СК від 06.06.2008 в сумі 3 243 238, 16 грн. залишено без змін.

Окрім того, матеріали справи містять заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія», подану до суду першої інстанції під час розгляду подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича про встановлення порядку виконання рішень Приморського районного суду м. Одеси по справі №2-1243/10, що набрало законної сили 04.04.2017 та по справі №1522/6918/12, що набрало законної сили 04.04.2017, згідно якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» проти задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича не заперечує, керуючись ст. 43, ч. 3 ст. 211 ЦПК України просить суд розглянути подання без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» та задовольнити його.

Звертаючись до суду із поданням про встановлення порядку виконання рішень Приморського районного суду м. Одеси по справі №2-1243/10, що набрало законної сили 30.08.2011 та по справі №1522/6918/12, що набрало законної сили 12.01.2016, шляхом надання дозволу на примусову реалізацію (продаж) на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження нерухомого майна боржника – ОСОБА_1 , обтяженого арештом, накладеним ухвалою Приморського районного суду м. Одеса від 02.03.2015 по справі №522/24570/14-ц, приватний виконавець наголосив, що наявні обставини, які роблять неможливим виконання рішень суду, адже арешт вжитий ухвалою суду у рамках забезпечення позову кредитора, який не є стягувачем за зведеним виконавчим провадженням), при цьому приватний виконавець наголосив, що ним обрано належний та ефективний спосіб захисту, а саме звернення до суду із поданням про встановлення порядку виконання рішень суду, яке має бути розглянуто судом в порядку, встановленому у статті 435 ЦПК України.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина має право на справедливий судовий розгляд.

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 10 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частин першої, шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (ч. 1). Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця (ч. 6).

Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник (ч. 1). Разом із житловим будинком, об`єктом незавершеного будівництва стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику (ч. 2).

Частинами 1-3 ст. 435 ЦПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Аналогічні приписи містяться у ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за змістом якої за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Верховний Суд у постановах від 10 червня 2019 року у справі №350/426/16-ц та від 06 червня 2018 року у справі №522/21465/15-ц дійшов висновку, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Отже, зміна способу та порядку виконання рішення суду - це визначена законом послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання рішення суду визначається на підставі статті 16 ЦК України. При вирішенні питання про зміну способу виконання рішення суду суд має з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення суду. При цьому у будь-якому випадку при зміні способу і порядку виконання рішення суду суд не може змінювати останнє по суті.

Так, обов`язком державного та приватного виконавця є вжиття всіх передбачених законом заходів для виконання судового рішення. Якщо державному чи приватному виконавцю незрозуміло рішення, порядок його виконання, то він не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про роз`яснення рішення суду, про встановлення порядку виконання рішення.

Однак, колегія суддів зазначає, що встановлена обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, та видані з метою їх виконання виконавчі листи – №2-1243/10 та №1522/6918/12, що перебувають на виконанні у приватного виконавця у зведеному виконавчому провадженні №68005629, не дає підстав для висновку про можливість нівелювання іншого судового рішення, яке також є обов`язковим до виконання – ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 02.03.2015 по справі №522/24570/14-ц, якою вжито заходи забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» шляхом накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 , та яка є чинною, адже доказів про звернення із заявою про скасування заходів забезпечення позову в порядку, передбаченому ст. 158 ЦПК України, чи з позовом про скасування арешту в порядку позовного провадження до суду не надано. Саме в межах цих судових процедур і має надаватись оцінка як тривалості вжитого заходу забезпечення позову, так і доцільного його існування, проте аж ніяк не в ініційованому приватним виконавцем поданні про встановлення способу виконання судових рішень, що визначено статтею 435 ЦПК України Розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)». В протилежному випадку буде порушено такий фундаментальний принцип верховенства права як правова визначеність.

Доводи скаржників про незаінтересованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» у реальному виконанні рішення суду по цивільній справі №522/24570/14-ц та підтримання вказаною юридичною особою подання приватного виконавця про встановлення порядку виконання рішення судів у цивільних справах №2-1243/10 та №1522/6918/12, про що свідчить відповідна заява, підлягають відхиленню, адже Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» вправі самостійно визначати свою процесуальну поведінку щодо набуття ним прав стягувача щодо виконання судового рішення у справі №522/24570/14-ц, тому доводи скаржників про пасивність вказаної юридичної особи та відсутність інтересу щодо реального виконання судового рішення є нічим іншим як припущеннями, які вочевидь не можуть бути покладені в основу судового рішення про задоволення подання приватного виконавця.

Посилання скаржника на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія», подану до суду першої інстанції під час розгляду подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича про встановлення порядку виконання рішень, колегія суддів не приймає, оскільки заява містить суперечності. Так, в заяві зазначається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» проти задоволення подання приватного виконавця, разом з тим просить суд розглянути подання без участі представника товариства та задовольнити його.

Вимоги скаржників про необхідність застосування судом у даному випадку аналогію закону є необґрунтованими з огляду на те, що цивільним процесуальним законодавством визначена чітка та послідовна процедура як вжиття заходів забезпечення позову (ст. 150 ЦПК України), так і їх скасування (ст. 158 ЦПК України).

Колегія суддів наголошує, що при вирішенні заяв виконавця чи сторони про встановлення або зміну способу й порядку виконання судового рішення, що подані у відповідності до статті 435 ЦПК України, суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо), при цьому наявність накладеного арешту в рамках розгляду іншої цивільної справи такою обставиною не є.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки вона постановлена з дотриманням вимог закону.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

у х в а л и в:

Апеляційні скарги приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича та Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

Ю.П. Лозко