Додаткове рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №522/5933/21 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-з/813/217/26

Справа № 522/5933/21

Головуючий у першій інстанції

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Лозко Ю.П., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідачі – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Агентство нерухомості «Атланта» Товариство з обмеженою відповідальністю

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Одеського апеляційного суду

клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Лісовської Маріанни Миколаївни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , АН «Атланта» ТОВ про стягнення грошових коштів та моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Історія справи

В квітні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся через представника адвоката Лісовську Маріанну Миколаївну до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , АН «Атланта» ТОВ (далі - відповідачі), в якому просила суд визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 21.02.2021 р., реєстровий № 191, посвідчений приватним нотаріусом Образцовою Тетяною Анатоліївною, Одеський міський нотаріальний округ; повернути сторони за договором дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 21.02.2021 р., реєстровий № 191, посвідчений приватним нотаріусом Образцовою Тетяною Анатоліївною, Одеський міський нотаріальний округ в первісний стан; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 забезпечувальний платіж в гривні, сума якого еквівалентна 1800 доларам США по курсу НБУ на день стягнення, а також штраф 100 % суми забезпечувального платежу у гривні, що еквівалентна 1800 доларам США по курсу НБУ на день стягнення; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн, з АН «Атланта» ООО на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн; стягнути з відповідачів суму судових витрат пропорційно до задоволених вимог.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , АН «Атланта» ТОВ про стягнення грошових коштів та моральної шкоди — задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Центральним РВОМУ УМВС України) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) забезпечувальний платіж в гривні, сума якого еквівалентна 1800 доларам США по курсу НБУ на день стягнення, а також штраф 100 % суми забезпечувального платежу у гривні, що еквівалентна 1800 доларам США по курсу НБУ на день стягнення.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Центральним РВОМУ УМВС України) на користь держави судовий збір в розмірі 908 гривень.

Додатковим рішенням приморського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2022 року стягнуто з ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Центральним РВОМУ УМВС України) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 16 000 (шістнадцять тисяч) грн.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями суду першої інстанції, ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Форманюк Олена Миколаївна, подала апеляційні скарги.

Постановою Одеського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Форманюк Олена Миколаївна, залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 13 жовтня 2022 року залишено без змін.

Постановою Одеського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Форманюк Олена Миколаївна, залишено без задоволення. Додаткове рішення Приморського районного суду міста Одеси від 25 жовтня 2022 року залишено без змін.

07 квітня 2026 року через підсистему “Електронний суд” надійшла заява від представника ОСОБА_1 адвоката Лісовської М.М., про ухвалення додаткового рішення.

В заяві сторона позивачів просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн.

В заяві наголошується, що оплатне надання позивачці правничої допомоги здійснювалось на підставі Договору про надання правничої допомоги від 19 вересня 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Лісовською М.М., відповідно до якого за надання правової допомоги Клієнт сплачує Виконавцю гонорар у розмірі 20000 грн після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції та стягнення з відповідача. Наголошується, що оплата визначена у договорі враховує загальну участь Виконавця в судовому процесі, без визначення окремих видів послуг та витраченого часу.

Також, в заяві зауважується, що в матеріалах справи містяться докази участі адвоката Лісовської М.М. у справі в Одеському апеляційному суді, де нею подавалися Відзив на апеляційну скаргу, додаткові пояснення.

Заперечення на клопотання (заяву)

Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання заперечень на клопотання про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу.

Позиція апеляційного суду

Перевіривши матеріали справи та доводи заяви, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал).

Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти.

Згідно з частинами першою та третьою статті 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 209 ЦПК України).

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Згідно ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Кожен має право на професійну правничу допомогу (ст. 59 Конституції України).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначено в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

То ж домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У частинах 4-6 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу через систему «Електронний суд» надіслана стороні відповідачів, від яких заперечень не надійшло.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).

Указана судова практика є незмінною.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді до договору.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (п. 5.39. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 адвокат Лісовська М.М. заявила про стягнення на користь позивача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, в якому зазначила, що орієнтовний розмір витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи в апеляційному суді становить 20 000 грн. Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції представник позивача до закінчення судових дебатів відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України зробила заяву про подання доказів щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції протягом п`яти днів з моменту винесення рішення апеляційним судом.

Протягом п`яти днів після ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення представник позивача ОСОБА_1 адвокат Лісовська М.М. подала до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення суду та приєднала відповідні докази, а саме: договір про надання правової допомоги від 19.09.2024 року; Ордер б/н від 19.09.2024 року; акт надання -приймання правової допомоги, згідно до якого адвокат надав, а клієнт прийняв комплекс юридичних послуг в Одеському апеляційному суді у справі № 522/5933/21, а саме: надання консультацій, вивчення документів, у тому числі апеляційної скарги з додатками, ознайомлення з матеріалами справи, написання та направлення відзиву, участь у судовому засіданні, написання та направлення додаткових пояснень після допиту свідка. Віртість послуг становить 20 000 грн і клієнт зобов`язується їх сплатити після стягнення з відповідачів.

Отже, сторони погодили розмір гонорару та порядок його сплати позивачем у зв`язку з розглядом справи.

Таким чином, представник позивача надала докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.

У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у п. 154 рішення від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за ст. 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, будь-яке клопотання, подане на підставі ст. 41 Конвенції, має містити конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково.

У п. 268 рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» за заявою № 19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 18 лютого 2022 року у справі №925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд повинен враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Крім того, згідно з п. 6 ч. 1ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Суд враховує, що хоча апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - Форманюк О.М., на яку адвокатом позивача ОСОБА_1 - Лісовською М.М. було подано відзив, залишено без задоволення, однак розмір витрат на професійну правничу допомогу в 20 000 грн не відповідає засадам цивільного законодавства щодо розумності та справедливості.

З огляду на подані ОСОБА_4 процесуальні документи, доказове наповнення матеріалів справи та їх обсяг, враховуючи виконані роботи адвокатом Лісовською М.М. в суді апеляційної інстанції, а саме: ознайомлення з матеріалами справи з 14:43 години до 15:19 години, написання відзиву на 7 -ми аркушах, додаткових пояснень на 1-му аркуші, участь в одному судовому засіданні; враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, реальності адвокатських витрат, апеляційний суд вважає, що обґрунтованими є витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000 грн, ураховуючи їх доведеність та документальну обґрунтованість.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи вищевикладене, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, значення справи для сторони, колегія суддів, з урахуванням критеріїв співмірності необхідних і достатніх витрат, дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з відшкодуванням витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9 000 гривень.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 246, 270, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Лісовської Маріанни Миколаївни, про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Центральним РВОМУ УМВС України) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000,00 гривень.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту додаткової постанови.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді Ю.П. Лозко

В.В. Кострицький