Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №449/1683/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 449/1683/25 Головуючий у 1 інстанції: Борняк Р.О.

Провадження № 33/811/752/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Перемишлянського районного суду Львівської області від 12 грудня 2025 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

вищенаведеною постановою визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір, що становить – 605,60 грн.

Згідно з постановою, 29.10.2025 року о 17 год. 05 хв., в с. Брюховичі Львівського району Львівської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Газ-53, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння.

Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову судді Перемишлянського районного суду Львівської області від 12 грудня 2026 року, провадження по справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

Зазначає, що про наявність постанови дізнався 23.02.2026, оскільки було заблоковано банківську карту виконавчою службою у зв`язку із виконанням оскаржуваного рішення.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що постанова підлягає скасуванню.

Зазначає, що не повідомлявся про судове засідання, рішення прийнято без його участі, що є порушенням ст. 268 КУпАП, суд не надав змоги надати пояснення.

При складанні протоколу поліцейський не вилучав у нього посвідчення водія, не надав тимчасового дозволу на право керування. Вважає, що суд безпідставно наклав на нього адміністративне стягнення.

ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце його проведення у судове засідання не з`явився. Причини неявки апеляційному суду не повідомив та клопотання про відкладення розгляду справи не подав.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що законодавством встановлені досить короткі строки розгляду апеляційної скарги, відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що строк апеляційного оскарження слід поновити, у задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.

Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №497600 від 29 жовтня 2025 року (а.с. 5), згідно з яким 29.10.2025 року о 17 год. 05 хв., в с. Брюховичі Львівського району Львівської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Газ-53», номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи відеозапису ОСОБА_1 пройшов огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер». За результатами проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, результат 0,94%о. Результати огляду ОСОБА_1 не оспорював, що і стало підставою для складання протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Доводи ОСОБА_1 про те, що працівники поліції не вилучили у нього посвідчення водія, не може бути підставою для скасування постанови та не впливає на факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, і не спростовує правильність висновків суду першої інстанції про наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколах про адміністративні правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.

Наведеними письмовими доказами, достовірність яких в апеляційного суду не викликає сумнівів, в повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, на підставі яких суддею відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП всебічно і повно з`ясовано всі обставини справи.

Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.

Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час перегляду, постанова суду є законною та обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови судді місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження.

Постанову судді Перемишлянського районного суду Львівської області від 12 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, його апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського апеляційного суду Урдюк Т.М.