Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №464/2630/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 464/2630/26 Головуючий у 1 інстанції: Шашуріна Г.О.

Провадження № 33/811/737/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Білоуса Ю.Ю., потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований проживає за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 21 квітня 2026 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, ч.2 ст. 173-2 КУпАП,

в с т а н о в и в :

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушень передбачених ч.1, ч.2 ст.173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді 4 (чотирьох) діб адміністративного арешту.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн судового збору.

Направлено ОСОБА_1 на проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», строком на 6 місяців.

Строк адміністративного арешту ОСОБА_1 постановлено рахувати з моменту його затримання.

Згідно з постановою, ОСОБА_1 , 07 квітня 2026 року о 20:50 год за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме: притискав до стіни, шарпав, бив по руках, кричав та обзивав нецензурною лайкою чим завдав шкоди психологічному та фізичному здоров`ю потерпілій.

Окрім цього, він же вчинив вказане домашнє насильство психологічного характеру в присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.1, ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову в частині виду адміністративного стягнення, та замінити такий на штраф вмежах санкцій ч.1. ч.2 ст. 173-2 КУпАП.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що постанова суду першої інстанції в частині виду адміністративного стягнення підлягає зміні з огляду на те, що при її ухваленні не було в повній мірі враховано його особу та всі істотні обставини, які відповідно до статті 33 КУпАП мають значення для належної індивідуалізації адміністративного стягнення.

Судом не було належним чином враховано, що він офіційно працює на керівній посаді в ПрАТ «НЕК «Укренерго», має стабільне місце роботи, позитивно характеризується роботодавцем, нагороджувався грамотами за сумлінну працю та професіоналізм, а також виконує роботу на підприємстві, яке має стратегічне значення для функціонування енергетичної системи держави.

Крім того, не було належним чином враховано, що він є заброньованим працівником критично важливого підприємства та фактично виконує обов`язки, пов`язані із забезпеченням безперервної роботи енергетичної інфраструктури, що в умовах воєнного стану та наслідків регулярних обстрілів об`єктів енергетики має безпосереднє суспільне значення.

Застосування до нього адміністративного арешту фактично означає його відрив від виконання службових обов`язків на критично важливому підприємстві та перешкоджає належному здійсненню роботи, яка в умовах воєнного стану має не лише трудове, а й виразне : суспільне значення. За таких обставин адміністративний арешт є непропорційним заходом реагування, оскільки його застосування створює надмірне втручання у можливість виконувати роботу, від якої залежить належне функціонування енергетичної інфраструктури.

Суд першої інстанції не врахував сімейні обставини апелянта, фактичне виконання ним батьківських обов`язків та те, що до нього вже застосовано додатковий захід впливу у вигляді направлення на програму дли кривдників

Він є батьком 2-х дітей та не усунувся від виконання своїх батьківських обов`язків. Навпаки, між ним та його колишньою дружиною ОСОБА_4 у березні 2026 року було досягнуто домовленості щодо сплати аліментів без звернення до нотаріуса чи суду, що саме по собі свідчить не про ухилення від утримання дітей, а про реальне виконання батьківських обов`язків та здатність сторін до врегулювання важливих сімейних питань у позасудовому порядку.

Крім того, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що апелянт протягом року до цього вже був підданий адміністративному стягненню саме за однорідне правопорушення. Зокрема, у справі не було надано належним чином засвідченої копії постанови, яка б набрала законної сили, або інших належних доказів, що безспірно підтверджували б наявність повторності саме у розумінні закону.

ОСОБА_1 , захисник Білоус Ю.Ю., який брав участь в розгляді апеляційної скраги в режимі відеконференції апеляційну скаргу підтримали, просили задоволити.

Потерпіла ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції зазначила, що накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді адміністративного арешту є надто суворим, не заперечувала щодо накладення стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу.

Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Висновок місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст. 173-2 КУпАП, в апеляційному порядку не оскаржується. За таких обставин, суд апеляційної інстанції перевіряє обґрунтованість рішення суду в межах заявлених в апеляційній скарзі вимог.

Відповідно до положення ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлене неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з вимогами ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Диспозиція ч.1 ст. 173 КУпАП передбачає відповідальність вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого; ч.2 ст. 173 КУпАП передбачає відповідальність за ті ж діяння вчиненні стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1, ч.2 ст. 173-2 КУпАП, суддя суду першої інстанції правильно виходив із того, що його вина у вчиненні вказаних в постанові правопорушення доведена, оскільки підтверджується наявними у цій справі доказами, які не заперечуються стороною захисту в апеляційній скарзі.

Однак, розглядаючи адміністративну справу та приймаючи рішення про накладення адміністративного стягнення, суддя суду першої інстанції не в повній мірі врахував особу правопорушника, характер вчинених правопорушень та ступінь його вини.

Так, відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні по справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Санкція ч.1 ст. 173-2 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у вигляді штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Санкція ч.2 ст. 173-2 КУпАП тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до п`ятдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від двох до десяти діб.

Одним із видів покарань у розумінні ЄСПЛ є штрафи. Суворість цього примусового заходу оцінюється через його розмір, проте у визначенні правової природи такого заходу для ЄСПЛ важливішою є мета, з якою призначається штраф, ніж його розмір.

У рішенні по справі Озтюрк проти Туреччини (Ozturk v Turkey) від 28.09.1999 року Європейським судом з прав людини штраф у розмірі 60 DM, був оцінений як покарання, з огляду на цілі його застосування.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Статтею 33 КУпАП визначено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Водночас, суддею місцевого суду не в повній мірі враховано вказані обставини та призначено ОСОБА_1 занадто суворе стягнення у виді адміністративного арешту строком на чотири доби.

На переконання суду апеляційної інстанції, при призначенні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суд не врахував те, що останній має постійне місце проживання та роботи, на утриманні перебуває двоє дітей, позицію потерпілої, яка не заперечувала проти накладення на ОСОБА_1 адміністративног стягнення у виді штрафу, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 .

Враховуючи вищезазначене суд апеляційної інстанції вважає за можливе змінити накладене адміністративне стягнення у вигляді 4 (чотирьох) діб адміністративного арешту, застосувавши до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу, що відповідатиме меті адміністративного стягнення, буде достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 21 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 - змінити в частині накладеного стягнення.

Вважати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 173-2 , ч.2 ст. 173-2 КУпАП накласти на нього адміністративне стягнення:

за ч.1 ст. 173-2 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі сорок неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень;

за ч.2 ст. 173-2 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі шістдесять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одна тисяча двадцять) гривень.

На підставі ст. 36 КУпАП призначити ОСОБА_1 остаточне адміністративне стягнення в межах санкції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу в дохід держави в розмірі шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одна тисяча двадцять) гривень.

В решті постанову судді залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Урдюк Т.М.