Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №686/26508/25 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/26508/25

Провадження № 2/686/762/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 рік м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі

головуючого судді Колієва С.А.

за участю:

секретаря судового засідання Кучерук Н.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року ОСОБА_3 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до ОСОБА_4 в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача на свою користь понесені додаткові витрати на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 80 817,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 14.10.2007 року між ним та ОСОБА_4 був укладений шлюб. У вказаному шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася спільна дитина син ОСОБА_5 . Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07.11.2024 укладений з ОСОБА_4 шлюб розірвано. Після розлучення син ОСОБА_6 залишився проживати разом з матір`ю ОСОБА_4 . Згідно судового наказу Хмельницького міськрайонного суду від 11.10.2024 року (справа №686/27381/24) з нього на користь відповідача стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_7 у розмірі частки, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

21.08.2024 року між ним та ОСОБА_4 , з однієї сторони, та Хмельницьким приватним ліцеєм «Мої обрії» з іншої сторони, був укладений договір №18-10 про надання освітніх послуг, та 03.06.2025 року договір №21-10 про надання освітніх послуг. Згідно вказаних договір їх син ОСОБА_5 у 2024-2025 роках проходив навчання у вказаному ліцеї вартість якого склала 161 635,00 гривень. Оплату вартості навчання сина здійснив повністю він. Вказані витрати є додатковими витратами на утримання сина та відповідач зобов`язана брати участь у їх несенні. За таких обставин, а також посилаючись на принцип рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини, просив стягнути з відповідача на свою користь частку сплаченої ним вартості навчання сина у Хмельницькому приватному ліцеї «Мої обрії».

У поданому відзиві відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні. Зазначила, що навчання сина ОСОБА_7 у Хмельницькому приватному ліцеї «Мої обрії» було виключно бажанням самого позивача та останній наполягав на навчанні сина саме у цьому освітньому закладі. При цьому перед укладенням відповідних договорів позивач запевнив її, що відповідні витрати на навчання сина останній залишає за собою. З 01.10.2025 року її син ОСОБА_5 навчається у комунальному закладі загальної середньої освіти «Початкова школа №2 Хмельницької міської ради». Вважала, оскільки навчання сина у приватному ліцеї не було пов`язано із розвитком будь-яких здібностей дитини та було викликано лише бажанням самого позивача аби син навчався саме у приватному навчальному закладі, відповідні витрати на таке навчання не є додатковими витратами в розумінні вимог ст.185 СК України, а отже підстав для їх стягнення не має. Крім того просила врахувати, що позивачем не долучено додаткових угод до відповідних договорів про надання освітніх послуг, які б підтверджували обрані послуги та їх вартість, а представлені позивачем квитанції не містять інформації за який навчальний місяць здійснено оплату. Крім того, усі суми у таких платіжних квитанціях не відповідають сумі, на яку позивач сам посилається у позові та є завищеними.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представник адвокат Лозінський М.В. позов підтримали, просили його задовольнити. Надали пояснення, аналогічні викладеним у позові. Також, позивач просив врахувати, що рішення щодо навчання їх сина ОСОБА_7 в приватному ліцеї було прийнято спільно з відповідачем та було пов`язано з тим, що їх старший спільний син також навчався у цьому ліцеї. Проти такого навчання відповідач на той час не заперечувала та двічі підписувала договори на навчання на 2024 та 2025 рік.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 та її представник адвокат Янюк К.М. позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні. Підтримали доводи, викладені у поданому відзиві на позов. Також, відповідач просила врахувати, що навчання сина ОСОБА_7 у приватному платному ліцеї було виключно бажанням самого позивача і не було пов`язано із розвитком будь-яких здібностей сина. На час укладення договір про надання освітніх послуг, вона не мала фінансової можливості забезпечувати навчання сина у платному ліцей і погодилася на таке навчання сина у цьому закладі лише у зв`язку із запевненням позивача, що оплату вартості такого навчання буде здійснювати лише він. Після того, як позивач став вимагати компенсації понесених ним витрат на навчання сина у цьому ліцеї, вона вимушена була перевести сина у державний заклад освіти. Вважали, що заявлена до відшкодування сума є завищеною, не підтверджена належними доказами, до того ж за відомостями самого ліцею наявна переплата у сумі 13 700,00 гривень. Просили врахувати, що відповідач має невисокий заробіток, за рішенням суду зобов`язана сплачувати аліменти на користь позивача на утримання старшого сина.

Фактичні обставини встановлені судом.

ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 та його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07.11.2024 року (справа №686/23805/24) шлюб, який був зареєстрований 14.10.2007 року відділом ДРАЦС по місту Хмельницькому Хмельницького МРУЮ між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 був розірваний.

11.10.2024 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області (справа №686/27381/24) видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

12.11.2024 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області (справа №686/30327/24) видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

21.08.2024 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , які діяли від імені та в інтересах дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та Хмельницьким приватним ліцеєм «Мої обрії» укладено договір №18-10 про надання освітніх послуг. Згідно вказаного договору ліцей взяв на себе зобов`язання за рахунок коштів батьків здійснити надання дитині освітніх послуг з врахуванням офіційних рекомендацій та за програмами Міністерства освіти та науки України відповідно до робочого навчального плану Ліцею. Умовами договору визначено, що вартість навчання в усіх класах є платним і складається із щорічного внеску у розмірі 4000,00 грн, оплати освітніх послуг, електронного щоденника, посібника «Інтелект України» та послуг, обраних батьками у Додатку №1 «Вартість послуг ХПЛ «Мої обрії».

03.06.2025 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , які діяли від імені та в інтересах дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та Хмельницьким приватним ліцеєм «Мої обрії» укладено договір №21-10 про надання освітніх послуг. Згідно вказаного договору ліцей взяв на себе зобов`язання за рахунок коштів батьків здійснити надання дитині освітніх послуг з врахуванням офіційних рекомендацій та за програмами Міністерства освіти та науки України відповідно до робочого навчального плану Ліцею. Умовами договору визначено, що вартість навчання в усіх класах є платним і складається із щорічного внеску у розмірі 4000,00 грн, оплати освітніх послуг, електронного щоденника, посібника «Інтелект України» та послуг, обраних батьками у Додатку №1 «Вартість послуг ХПЛ «Мої обрії».

Згідно відповіді Хмельницького приватного ліцею «Мої обрії» №17 від 16.01.2026 встановлено, що загальна вартість наданих освітніх послуг учня ОСОБА_5 за навчальний рік 2024-2025 склала 132 635,00 грн, оплачено 130 285,00; за навчальний рік 2025-2026 (за вересень 2025) 19 300,00 грн, оплачено 35 350,00 грн. Станом на 16.01.2026 рік переплата становить 13 700,00 грн та повернення коштів не здійснювалося.

Згідно листа Комунального закладу загальної середньої освіти «Початкова школа №2 Хмельницької міської ради» №П-01-27/02 від 09.02.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є учнем 2-НГ класу вказаної шкоди з 24.09.2025 року.

Згідно довідки про доходи №003275/СФ від 16.12.2025 року ОСОБА_4 працює в ТОВ «Сільпо-Фуд» з 29.09.2022 року на посаді старшого пекаря та її дохід за період з 01.12.2024 по 31.11.2025 склав 311564,58 грн. За вказаний період із заробітку було відраховано аліментів на суму 6567,24 грн (у листопаді 2025).

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків за період з січня 2024 по січень 2026 сума нарахованого і виплаченого доходу ОСОБА_3 склала 250 000,00 грн (виплачено у вересні 2025 року Державним центром зайнятості), сума нарахованого доходу за 2024 рік згідно податкової декларації 1 291 415,00 грн.

Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України).

Аналіз відповідних приписів Закону свідчить про те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Ці правила стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, потрібно враховувати, якою мірою кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У разі, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/10 (провадження № 61-8815св21).

У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19 (провадження № 61-18284св19) Верховний Суд виснував, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

З матеріалів справи встановлено, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням суду від 07.11.2024 року укладений між сторонами шлюб був розірваний. Після розірвання шлюбу неповнолітній ОСОБА_5 залишився проживати разом з матір`ю (відповідачем у справі). В період з вересня 2024 року неповнолітній ОСОБА_5 навчався у Хмельницькому приватному ліцеї «Мої обрії» звідки був відрахований 23.09.2025 року за заявою матері дитини. При цьому суд враховує, що Хмельницький приватний ліцей «Мої Обрії» як заклад для навчання неповнолітнього ОСОБА_5 був вибраний спільно обома батьками. ОСОБА_4 проти навчання сина у платному приватному закладі спочатку не заперечувала, двічі підписувала договори про надання освітніх послуг на навчання ОСОБА_5 . За період навчання ОСОБА_5 в Хмельницькому приватному ліцеї «Мої обрії» вартість наданих освітніх послуг склала 151 935,00 грн і була повністю оплачена ОСОБА_3 . Факт оплати ОСОБА_3 вартості навчання підтверджений представленими позивачем платіжними квитанціями, довідкою ліцею про здійснення оплати вартості за навчання. Ту обставину, що вартість навчання сина у приватному ліцеї здійснював виключно ОСОБА_3 був визнаний та не оспорювався відповідачем у справі.

При цьому, посилання позивача на те, що загальна вартість сплачених ним коштів за навчання сина у ліцеї становить 161 635,00 гривень, як на підтвердження загальної суми понесених ним відповідних витрат, суд вважає безпідставними, оскільки згідно наданої Хмельницьким приватним ліцеєм «Мої обрії» загальна вартість наданих освітніх послуг учня ОСОБА_5 за весь період його навчання у вказаному закладі (2024 навчальний рік та вересень 2025 року) склав 151 935,00 грн. При цьому за вказаного учня наявна переплата у сумі 13 700,00 грн.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що відповідач, як мати неповнолітнього ОСОБА_5 , зобов`язана приймати участь у додаткових витратах на дитину, які були пов`язані з навчанням останнього у Хмельницькому приватному ліцеї «Мої обрії».

Щодо визначення розміру коштів, які підлягають стягненню з відповідача на додаткові витрати, суд враховує матеріальне та сімейне становище обох сторін. Так, з матеріалів справи встановлено, що після розірвання шлюбу з позивачем їх спільна неповнолітня дитина залишилася проживати разом з відповідачкою. Остання офіційно працевлаштована та її середньомісячний дохід за період з грудня 2024 по листопад 2025 рік з урахуванням утримань та без урахування здійснених відрахувань по аліментам склав 20 367,38 грн. При цьому суд враховує, що на підставі судового наказу відповідачка зобов`язана сплачувати на користь позивача аліменти на утримання іншої дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі частки від заробітку та починаючи з листопада 2025 року із її заробітної плати вираховуються такі аліменти.

Також судом враховується і матеріальне становище позивача у справі, який є приватним підприємцем, займається наданням стоматологічних послуг та розмір його доходу є більшим ніж отримує відповідач.

Крім того, суд враховує також і те, що хоча договір про навчання сина у приватному ліцеї був укладений спільно обома батьками та відповідно за згодою самої відповідачки, проте згода на його укладення була надана останньою із розрахунку на більшу матеріальну спроможність самого позивача та запевнення останнього щодо оплати ним такої вартості навчання. Про вказане зокрема свідчить рівень доходів сторін (як на час перебування у шлюбі, так і після його розірвання позивач мав та має вищі доходи у порівнянні з доходами відповідача). Також, як пояснила відповідач у судовому засіданні оскільки позивач відмовився у подальшому самостійно оплачувати вартість навчання дитини у ліцеї, зважаючи на її фінансову неспроможність нести відповідні витрати, вона вимушена була перевести дитину у державний навчальний заклад.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи, враховуючи матеріальне та сімейне становище відповідача, суд вважає за можливе визначити розмір компенсації понесених позивачем додаткових витрат на утримання дитини, пов`язані із її навчанням у розмірі 10 000,00 гривень.

В решті у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Приписами частин 1 та 3 ст.133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.ст. 15, 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом ч.ч. 5-6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до приписів частин 1 та 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 10 ст.141 ЦПК України визначено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Встановлено, що професійну правничу допомогу позивачу ОСОБА_3 у цій справі надавав адвокат Лозінський М.В. згідно договору про надання правової допомоги від 29.01.2026. Відповідно до умов вказаного договору та укладеної додаткової угоди №1 від 29.01.2026 до нього сторонами визначений фіксований розмір винагороди у сумі 10 000,00 гривень.

Професійну правничу допомогу відповідачу ОСОБА_4 у цій справі надавала адвокат Янюк К.М. згідно договору №32/24 про надання правничої допомоги від 02.09.2024 року та додаткової угоди №3 від 13.10.2025 року до вказаного договору. Згідно акту №32/24/3 про надання правової допомоги (юридичних послуг) та виконаних робіт (наданих послуг) від 13.10.2025 року загальна вартість наданих адвокатом Янюк К.М. юридичних послуг скала 5 000,00 грн. (загальна консультація, збір та аналіз необхідних документів для підготовки відзиву на позов – 3000,00 грн. (3 години), участь у судових засіданнях (два засідання) 2000,00 грн.).

Отже, представленими матеріалами підтверджено факт отримання сторонами правничої допомоги та понесення у зв`язку із цим витрат: позивачем у розмірі 10 000,00 грн. та відповідачем – 5 000,00 грн.

Заяв про неспівмірність вказаних витрат з точки зору їх реальності, ціні заявленого позову сторонами не заявлялося.

З огляду на викладене, а також враховуючи часткове задоволення позову, розмір витрат на правничу допомогу, яка підлягає відшкодуванню для позивача буде становити 1237,36 грн. із розрахунку (10 000,00 грн (розмір задоволених позовних вимог) * 10 000,00 грн (розмір понесених витрат на правничу допомогу) / 80 817,00 грн (розмір заявлених позовних вимог)), а для відповідача буде становити 4381,31 грн із розрахунку (70 817 грн (сума вимог у яких було відмовлено позивачу) * 5000,00 грн (розмір понесених витрат на правничу допомогу) / 80 817,00 грн (розмір заявлених позовних вимог)).

Також з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 149,86 грн із розрахунку(10 000,00 грн *1211,20 грн / 80817,00 грн).

З огляду на викладене, а також враховуючи положення ч.10 ст.141 ЦПК України з позивача слід стягнути на користь відповідача різницю між понесеними сторонами судовими витратами у розмірі 2994,09 грн (4381,31 грн – 1 237,36 грн – 149,86 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 181, 182, 183 СК України, ст.ст. 4, 5, 10, 141, 223, 258-268, 280-282 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 в рахунок компенсації понесених додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 10 000,00 гривень.

В решті у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування понесених судових витрат у розмірі 2994,09 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 25.05.2026 року.

Суддя: