Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №489/4253/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/4253/26

Провадження № 3/489/961/26

Інгульський районний суд міста Миколаєва

Постанова

іменем України

26 травня 2026 року місто Миколаїв

Суддя Інгульського районного суду міста Миколаєва Гриненко Михайло Вікторович, розглянувши матеріали справи, що надійшла з Управління патрульної поліції в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зі слів проживаючого по АДРЕСА_1 , працюючого слідчим СВ ВП № 2 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4 та 124 КУпАП,

встановив:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №660341 від 08.05.2026, 19.04.2026 о 12:18 год в м. Миколаєві по вул. Баштанській, 28, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки "KIA CERATO", д.н.з. НОМЕР_2 , в порушення вимог пунктів 2.3 "б", 13.1 ПДР України, був не уважний, не слідкував за дорожньою обстановкою, та її змінами, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом «NISSAN MURANO», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Крім того, протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№660347 від 08.05.2026 ОСОБА_1 інкримінується, що 19.04.2026 о 12:18 год в м. Миколаєві по вул. Баштанській, 28, він, керуючи транспортним засобом марки "KIA CERATO", д.н.з. НОМЕР_2 , допустив зіткнення з транспортним засобом «NISSAN MURANO», д.н.з. НОМЕР_3 , після чого в порушення вимог п. 2.10 "а" ПДР України, залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої був причетний.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину в інкримінованих правопорушеннях не визнав та пояснив, що дійсно 19.04.2026 в обідній час, керуючи транспортним засобом марки "KIA CERATO", д.н.з. НОМЕР_4 , рухався по вул. Баштанській, 28, у м. Миколаєві, де здійснив зустрічний роз`їзд з автомобілем потерпілого. При цьому, заперечив, що відбулося контактування вказаних автомобілів, зокрема, що його автомобіль лівим дзеркалом заднього виду допустив зіткнення із зустрічним авто. Пояснив, що виявлений під час огляду його автомобіля слід на лівому дзеркалі утворився за інших обставин, аніж ті, про які вказано у протоколі. Також пояснив, що місце ДТП він не залишав, оскільки не вчиняв жодного зіткнення з іншим автомобілем й тому підстав вважати, що сталася ДТП, у нього не було. Крім того, вказав, що під час руху слухав гучну музику й тому не чув звукового сигналу від зустрічного автомобіля.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що дійсно за вказаних у протоколі дату та час, керуючи автомобілем «NISSAN MURANO», д.н.з. НОМЕР_3 , рухався по вул. Баштанській м. Миколаєва, де йому назустріч рухався автомобіль "KIA", д.н.з. НОМЕР_2 . Оскільки ширина проїзної частини була незначною, тому він зупинився, щоб пропустити вказаний автомобіль, водій якого здійснюючи зустрічний роз`їзд, не розрахував габарити та допустив зіткнення своїм лівим дзеркалом заднього виду з лівою частиною його автомобіля. Від вказаного контактування дзеркало автомобіля «КІА» склалося, та він подав звуковий сигнал вказаному автомобілю, щоб той зупинися. Однак водій вказаного автомобіля проігнорував вказаний факт зіткнення та поданий ним звуковий сигнал і продовжив рух. У свою чергу, він також продовжив рух, оскільки поспішав у справах. По відеозапису з камери відеоспостереження, розташованої на вказаній вулиці, він дізнався номерний знак автомобіля «КІА», НОМЕР_2 , та наступного дня виявив його біля відділу поліції. Там з`ясувалося, що його водієм є ОСОБА_1 , який спочатку підтвердив обставини вчиненої ДТП, однак в подальшому став все заперечувати. Тому він звернувся до Управління патрульної поліції з приводу вказаного факту.

Вислухавши учасників, дослідивши письмові матеріали справи (протоколи про адміністративні правопорушення; схему місця ДТП; письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; акт огляду транспортного засобу; довідку УПП в Миколаївській області від 08.05.2026; фотозображення та відеозаписи з камери зовнішнього спостереження, нагрудного відеореєстратора поліцейського), суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до положень ст. 36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Оскільки особа притягається до адміністративної відповідальності за кілька адміністративних правопорушень, справи про які перебувають на розгляді одного судді, тому з метою своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин правопорушень є доцільним провести одночасний розгляд вказаних справ, об`єднавши їх в одне провадження.

Диспозиція ст. 124 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Пунктом 2.3 «б» ПДР України, встановлено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно з п. 13.1 ПДР України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу..

Оцінивши сукупність досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя дійшов висновку, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, дійсно порушила правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності.

Так, зі схеми місця ДТП, яка мала місце 19.04.2026, вбачається, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «NISSAN MURANO», д.н.з. НОМЕР_3 ,яким керував ОСОБА_2 , отримав пошкодження бокової лівої частини, що узгоджується з показаннями останнього про те, що зазначене пошкодження було отримане внаслідок бокового контакту під час роз`їзду із зустрічним автомобілем, який допустив контактування своїм лівим дзеркалом заднього виду із автомобілем потерпілого.

Натомість з акту огляду транспортного засобу від 08.05.2026 слідує, що на автомобілі "KIA CERATO", д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , виявлені потертості на передньому лівому дзеркалі, що узгоджується з поясненнями потерпілого про те, що зустрічний автомобіль «КІА» контактував з його автомобілем своїм лівим бічним дзеркалом заднього виду.

З наявного в матеріалах справи відеозапису з камери зовнішнього спостереження та пояснень водіїв ОСОБА_2 і ОСОБА_1 встановлено, що за вказаних у протоколі обставин, дату та час по вул. Баштанській м. Миколаєва рухалися в зустрічному напрямку один щодо одного автомобіль «NISSAN MURANO», д.н.з. НОМЕР_3 ,під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіль "KIA CERATO", д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

При цьому, на відеозаписі зафіксовано, що після проїзду місцевості по вказаній вулиці в межах фіксування відеокамерою автомобілем «NISSAN MURANO», д.н.з. НОМЕР_3 ,після спливу декількох секунд було чутно звуковий сигнал транспортного засобу, після чого в об`єктив відеокамери потрапив автомобіль "KIA CERATO", д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався з тієї сторони, в напрямку якої проїхав за декілька секунд до цього вищевказаний автомобіль «NISSAN MURANO», д.н.з. НОМЕР_3 .

Вказані відомості з відеозапису підтверджують пояснення потерпілого ОСОБА_2 про те, що саме в той момент на вказаній ділянці місцевості відбулося бічне контактування вищевказаних транспортних засобів між собою, після чого він одразу подав звуковий сигнал, намагаючись привернути увагу автомобіля "KIA CERATO", д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався йому назустріч та допустив з ним зіткнення, однак після того не зупинився та продовжив свій рух.

При цьому, пояснення ОСОБА_1 про те, що він не вчиняв зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_2 в даній дорожній обстановці, суддя оцінює критично, оскільки, по-перше, вони спростовуються сукупністю вищевказаних доказів, зокрема поясненнями потерпілого, схемою місця ДТП, актом огляду транспортного засобу та відеозаписом з камери відеоспостереження, які узгоджуються між собою та доповнюють один одного, а також поясненнями власне самого ОСОБА_1 , який хоч і заперечував факт вчинення зіткнення з іншим автомобілем, проте підтвердив, що дійсно рухався у вказані у протоколі дату, час та місці на вищевказаному автомобілі.

По-друге, виходячи з пояснень учасників ДТП, потерпілий та ОСОБА_1 до вказаних подій не були знайомі один з одним, між ними не існувало жодних неприязних відносин, які б могли бути причиною обмови з боку ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_1 щодо того, що саме останній вчинив зіткнення з його автомобілем.

По-третє, у своїх поясненнях, наданих суду, ОСОБА_1 вказав, що під час руху автомобілем в даній дорожній обстановці він слухав гучну музику, і тому міг не чути звуковий сигнал, який подавав йому ОСОБА_2 , що, у свою чергу, також може пояснювати те, що, відволікаючись на гучну музику, останній проявив неуважність до керування автомобілем, внаслідок чого не дотримався безпечного інтервалу та допустив зіткнення із зустрічним автомобілем під керуванням ОСОБА_2 .

Таким чином, встановлені суддею обставини вказують на наявність вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні інкримінованого їй діяння та своїми діями вона вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, у зв`язку з чим підлягає адміністративній відповідальності за скоєне.

Натомість пояснення ОСОБА_1 щодо невизнання своєї вини суддя оцінює як неправдиві та надані останнім в якості свідомо обраного способу захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.

Враховуючи особу, яка притягується до адміністративної відповідальності (вперше притягується), обставини вчинення адміністративного правопорушення, яке не є умисним, вважаю за доцільне накласти на неї адміністративне стягнення в межах санкції ст. 124 КУпАП у виді штрафу.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з особи, на яку накладено стягнення, підлягає стягненню судовий збір в дохід держави.

Вирішуючи питання щодо наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, суддя доходить таких висновків.

Відповідно до статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з вимогами статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).

Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).

Системний аналіз положень ст. 122-4 КУпАП України, відповідальність за якою поширюється на невизначене коло осіб та передбачає накладення стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами, дозволяє дійти до висновку, що за своєю суттю це є кримінальним порушенням/обвинуваченням.

При цьому, кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов`язок довести вину особи, який передбачений ч. 2 ст. 6 Конвенції.

Диспозицією ст. 122-4 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Згідно з п. 2.10.«а», порушення вимог якого інкримінується особі, уразі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання.

Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, полягає у формі умислу на його вчинення, а саме: особа розуміє, що була учасником дорожньо-транспортної пригоди, однак свідомо залишила місце вказаної пригоди.

У зв`язку з цим, відповідальність за 122-4 КУпАП настає виключно у разі умисного залишення особою місця дорожньо-транспортної пригоди з метою приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, що спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.

Разом з тим, при розгляді справи в суді з пояснень ОСОБА_1 , які також підтверджені його письмовими поясненнями, наданими під час складення протоколу, встановлено, що останній не помітив факту вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди та зіткнення з іншим транспортним засобом, оскільки слухав гучну музику, у зв`язку з чим залишив місце ДТП.

Вказані твердження також узгоджуються з відомостями акту огляду транспортного засобу щодо пошкоджень транспортного засобу ОСОБА_1 , які не є значними, зосереджені лише на лівому бічному дзеркалі, що може бути підтвердженням доводів особи про те, що вона не помітила факту вчинення нею дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, з пояснень потерпілого слідує, що після контактування його автомобіля з автомобілем ОСОБА_1 останній жодним чином не відреагував на вказаний факт, не зупинився, а продовжив рух, незважаючи на поданий ОСОБА_2 звуковий сигнал, що також може підтверджувати той факт, що ОСОБА_1 не помітив факту вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Натомість припущення потерпілого про те, що ОСОБА_1 бачив та розумів, що скоїв дорожньо-транспортну пригоду, не підтверджуються жодними доказами та повністю спростовуються поясненнями ОСОБА_1 та даними акту огляду транспортного засобу щодо зафіксованих на ньому незначних пошкоджень автомобіля, яким керував останній.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведення винуватості особи тлумачаться на її користь.

Із пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» вбачається, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеності невинуватості цієї особи.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, дослідивши усі обставини справи в їх сукупності та оцінюючи зібрані у справі докази, суддя вважає, що матеріалами справи не доведено наявність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, поза розумним сумнівом, а викладені в протоколі обставини вчинення вказаного діяння не підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами.

Зазначене є підставою для закриття провадження у зв`язку з недоведеністю належними доказами складу вказаного адміністративного правопорушення в діях особи, оскільки до протоколу про адміністративне правопорушення не додано достатніх доказів вчинення адміністративного правопорушення, що не дає змоги встановити винуватість особи в інкримінованому їй діянні, у зв`язку з чим висновок особи, яка склала протокол, є необґрунтованим належним чином та суперечить чинним нормативним актам, внаслідок чого такий висновок носить суб`єктивний характер та не відповідає вимозі щодо його допустимості та достатності.

Керуючись статтями 36,247,252,266,280,283,284,285 КУпАП, суддя

постановив:

Справи про адміністративні правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтями 122-4 та 124 КУпАП, згідно з протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №660347 від 08.05.2026 (справа №489/4253/26, провадження №3/489/961/26) та серії ЕПР1 №660341від 08.05.2026 (справа №489/4256/26, провадження №3/489/962/26) - об`єднати в одне провадження, присвоївши єдиний номер 489/4253/26 (провадження №3/489/961/26).

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн (який підлягає сплаті та перерахуванню за такими реквізитами: отримувач коштів: Миколаївське ГУК /Миколаїв. обл./ 21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ 37992030, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 21081300, рахунок отримувача: UA438999980313010149000014001).

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок (який підлягає сплаті та перерахуванню за такими реквізитами: отримувач: ГУК у м. Києві /м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106, рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно зі ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ст. 122-4 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу вказаного правопорушення.

Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Інгульський районний суд міста Миколаєва.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя М.В. Гриненко