Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №646/3285/23 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/3285/23

№ провадження 2/646/355/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова

у складі: головуючого – судді Барабанової В.В.

при секретарі судового засідання Ільченко В.В.,

за участю представника позивача – адвоката Луніки Т.Я.,

представника відповідача – адвоката Халілова А.С.,

представника 3-ї особи: Державного підприємства «Український

державний центр радіочастот» – Ізюмської І.В.,

представника 3-ї особи: Об`єднаної первинної профспілкової

організації ДП«Український державний центр радіочастот»– Цимбаленка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Луніка Тарас Ярославович до Північно-Східної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот», треті особи: Державне підприємство «Український державний центр радіочастот», Об`єднана первинна профспілкова організація Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

В провадженні Основ`янського районного суду міста Харкова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Луніка Тарас Ярославович до Північно-Східної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот», треті особи: Державне підприємство «Український державний центр радіочастот», Об`єднана первинна профспілкова організація Державного підприємства «Український державний центр радіочастот», про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, ОСОБА_1 працювала на посаді провідного інженера відділу радіочастотних присвоєнь в Північно-Східній філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот».

Відповідно до наказу №65/П від 31 травня 2023 року була звільнена з посади 31 травня 2023 року за прогул без поважних причин, пункт 4 частини 1 статті 40 КЗпП України.

В обґрунтування вищезазначеного наказу стало те, що провідний інженер відділу РЧМ БУРЯКОВА Наталія не прибула у період з 01 травня 2023 по 05 травня 2023 року включно на робоче місце без поважних причин після закінчення відпустки без збереження заробітної плати, ненаданням належних доказів неможливості приступити до виконання посадових обов`язків.

Роботодавцем видано наказ №10/0 від 15.02.2023 «Про надання ОСОБА_2 відпустки без збереження заробітної плати на період воєнного стану», яким позивачці було надано відпустку без збереження заробітної плати, на період дії воєнного стану, тривалістю 70 календарних днів з 19 лютого 2023 року по 29 квітня 2023 року.

ОСОБА_1 повідомляла службовою запискою від 26.04.2023 на ім`я начальника Північно-східної філії УДЦР про відсутність можливості прибути на своє робоче місце. В цій службовій записці вона також виклала підстави, які є поважними, через які вона не зможе приступити до роботи, а також просила надати відпустку без збереження заробітної плати або призупинити дію трудового договору.

01.05.2023 вона також звернулась до керівництва філії зі службовою запискою в якій зазначила, що з 08.04.2023 вона перебуває закордоном і тому не може прибути на своє робоче місце.

В своїх службовій записці та заяві від 15.05.2023 вона зазначала, що Харківська міська територіальна громада Наказом Мінінтеграції №309 від 22.11.2022 віднесена в перелік територій можливих бойових дій.

Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не визначено, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причин відсутності на роботі дається, виходячи з конкретних обставин. Відповідно до сталої судової практики причину відсутності на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, в даному випадку ведення воєнних дій у місті Харкові.

Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

До поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити такі обставини, як: стихійні лиха, хвороба працівника або членів його сім`ї, нерегулярна робота транспорту, участь працівника в порятунку людей або майна, відмова від незаконного переведення та невихід у зв`язку з цим на нову роботу. Не вважаються прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці; відмова від незаконного переведення; відмова від роботи, протипоказаної за станом здоров`я, не обумовленої трудовим договором або в умовах, небезпечних для життя і здоров`я; невихід на роботу після закінчення строку попередження при розірвання трудового договору з ініціативи працівника (постанова КЦС ВС від 05.12.2018 у справі № 754/16137/15-ц).

ОСОБА_1 , виявляючи належну зацікавленість та вчиняючи активні дії, з метою недопущення прогулу, завчасно, своїми заявами письмово за допомогою засобів електронної комунікації зверталась до роботодавця з проханням надати їй відпустку без збереження заробітної плати або призупинити трудовий договір на період дії воєнного стану або оголосити простій. На всі вищевказані запити роботодавець відповів безпідставною відмовою своїми листами.

Начальник Північно-східної філії УДЦР, користуючись розпорядчими повноваженнями, не дотримуючись своїх обов`язків та встановлених законних процедур, створив такі умови для звільнення ОСОБА_1 у протизаконний спосіб (докази та пояснення будуть надані при розгляді справи по суті, після отримання цих документів від роботодавця).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України чи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового та митного законодавства.

ОСОБА_1 є членом Первинної профспілкової організації Північно-східної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (код ЄДРПОУ 25856222) (далі - ППО).

Позивач звертає увагу, що ОСОБА_1 є не тільки членом ППО, а є ще членом профспілкового комітету – профкому ППО. Тобто особою, яка обрана до виборних профспілкових органів.

Тому фактично на неї розповсюджується дія норми ст. 43 КЗпП та ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

В свою чергу ППО структурно підпорядковано Об`єднаній первинній профспілковій організації Державного підприємства Український державний центр радіочастот (код ЄДРПОУ 26332805) (далі - ОППО УДЦР), яка є окремою юридичною особою та у свою чергу підпорядкована Професійній спілці працівників зв`язку України (код ЄДРПОУ 02605345) (далі - Профспілка зв`язківців).

Так, на ім`я голови ППО Наумової О.Ю. від Північно-східної філії УДЦР надійшло Подання №1 від 05.05.2023 за №Ф63/33/104 (далі - Подання №1), копія даного подання була направлена ОППО УДЦР.

Крім того, що Подання №1 було зроблено на ОСОБА_1 , як на провідного інженера відділу РЧП. Жодного посилання на той факт, що вона є членом профкому ППО, в поданні не зазначено.

Відсутнє посилання в Поданні №1 на норму закону, а саме ч. 3 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

15.05.2023 ОСОБА_1 подала заяву до ППО, де обгрунтувала свою позицію з посиланням на конкретні норми законодавства.

Члени профкому ППО провели засідання профспілкового комітету, на якому відповідно до протоколу №6 від 19.05.2023 постановили вважати причини відсутності на роботі провідного інженера відділу РЧП ОСОБА_1 поважними, тобто такими, які є форс-мажорними і перешкоджають явці на роботу та не можуть бути усунені самим працівником та відмовити у наданні згоди на звільнення (на розірвання трудового договору) за прогул провідного інженера відділу РЧП ОСОБА_1 згідно пункту 4 статті 40 КЗпП України.

Про результат розгляду Подання №1 ППО повідомила Північну-східну філію УДЦР листом №2 від 19.05.2023.

Натомість, керівник Північно-східної філії УДЦР на ім`я голови ОППО УДЦР Пінчук Л.П. надіслав Подання №2 від 22.05.2023 №Ф63/33-2.1-04/166 (далі – Подання №2), яке складено на 3-х аркушах з додатками. Серед додатків був Протокол засідання ППО від 19.05.2023 №6 та заява ОСОБА_1 №1 від 15.05.2023.

Позивачка звертає увагу суду на ту обставину, що Подання №2 на звільнення ОСОБА_1 також зроблено як на провідного інженера відділу РЧП, а не як на члена профкому ППО.

Роботодавець своє Подання №2 до профкому ППО не подавав (код ЄДРПОУ ППО - 25856222).

В Поданні №2 є посилання на ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», яка вимагає, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок).

Президія ОППО УДЦР 31 травня 2023 року провела своє засідання, за підсумками якого складено протокол засідання президії ОППО УДЦР №П-І-7 від 31.05.2023 (далі - протокол ОППО). На цьому засіданні було розглянуто Подання №1 та Подання №2.

Відповідно до цього протоколу ОППО, засідання проведено 31.05.2023 з використанням засобів електронної комунікації, але хто головував на засіданні, невідомо. Присутні на засіданні: т.в.о. Голови ОППО УДЦР Цимбаленко В.В.; член президії ОСОБА_3 ; член президії ОСОБА_4 ; член президії ОСОБА_5 ; представник Адміністрації УДЦР Булавіна І.О.; Бурякова Н.М. (член виборного профспілкового органу Північно-східної філії УДЦР). Протокол ОППО складено на 6-ти аркушах, без додатків.

Того ж дня від ОППО УДЦР до роботодавця направлено листа від 31.05.2023 за №01-18/6 «На Подання Північно-східної філії УДЦР№1 від 05.05.2023 та №2 від 22.05.2023», який складений на 2-ох аркушах, підписаний т.в.о. Голови ОППО УДЦР Володимиром Цимбаленком, виконавець листа відсутній (далі - Лист ОППО).

Цей Лист ОППО не є додатком до протоколу ОППО, президія ОППО або комітет ОППО не затверджували та не обговорювали цей проект листа ОППО №01-18/6 від 31.05.2023.

Цей Лист ОППО скріплений печаткою ОППО та не містить додатків.

6.7. Стислий заголовок Листа ОППО «На Подання Північно-східної філії УДЦР№1 від 05.05.2023 та №2 від 22.05.2023» та суть надрукованого тексту «висловлює свою повагу і на подання Північно-східної філії УДЦР від 05.05.2023 за вих. Л2Ф63/33/104 ...повідомляє», вказує на перевищення ОСОБА_6 повноважень, тому що до компетенції юридичної особи - ОППО УДЦР та до компетенції Т.в.о. Голови ОППО УДЦР ОСОБА_6 не входить повноваження надавати згоду або відмовляти у наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з працівником, який є членом профспілки ( ОСОБА_1 є членом профспілки ППО Північно-східної філії УДЦР, і не є членом ОППО УДЦР).

Фактично, на даний час, є лист ОППО УДЦР від 31.05.2023 за №01-18/6, де ОППО УДЦР дає згоду на звільнення провідного інженера відділу РЧП ОСОБА_1 але не має згоди на звільнення від профкому ППО, членом якого вона є.

Позивачка звертає увагу суду, що відповідно до ч. 3 ст. 41 Закону України «Про професійніспілки, їх права та гарантії діяльності», а саме: звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок).

Тобто законодавством чітко передбачено отримання двох згод, а саме: виборного органу (ППО, оскільки ОСОБА_1 є членом профкому ППО) та вищестоящого виборного органу цієї профспілки ОППО.

Відповідно до приписів п. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 за №9, відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якої пов`язана відповідна виплата.

Згідно п.8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, заробітна плата за грудень 2022 – 50 146,17 грн., січень 2023 року – 45 731,31 грн. Кількість робочих днів за грудень 2022 склала – 22 робочих дні, за січень - 22 робочих днів. Тому середня заробітна плата за день складає: (50 146,17 + 45 731,31) / (22+22) = 2179,03 грн./день

Орієнтовно середній заробіток на момент звільнення складає 2 179,03 грн.

У зв`язку з викладеним, позивачка просила суд: 1) визнати незаконним та скасувати наказ начальника Північно-східної філії' Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» від 31.05.2023 за №65/П «Про звільнення ОСОБА_1 »; 2) поновити ОСОБА_1 на посаді провідного інженера відділу РЧП Північно-східної філії УДЦР; стягнути з Північно-східної філії УДЦР середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рух справи.

Ухвалою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06.07.2023 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29.02.2024 клопотання представника відповідача Північно-Східної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот», ОСОБА_7 , задоволено.

Витребувано у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 26) інформацію про перетинання державного кордону України (в`їзд та виїзд) у період з 01 серпня 2022 по 01 травня 2023 року ОСОБА_1 / ОСОБА_8 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 , виданий Октябрським РВ у м. Полтаві УДМС України в Полтавській обл. 20 липня 2013 року, закордонний паспорт НОМЕР_3 , виданий 28 квітня 2018 року, орган, що видав документ 6301.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01.04.2024 клопотання Північно-Східної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот», задоволено.

Залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Луніка Тарас Ярославович до Північно-Східної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот», третя особа: Державне підприємство «Український державний центр радіочастот» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Об`єднану первинну профспілкову організацію Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (юридична адреса: проспект Перемоги, 151, 03179, код ЄДРПОУ 26332805).

Відповідно до Закону України від 26 лютого 2025 року №4273-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменування місцевих загальних судів, з 25 квітня 2025 року Червонозаводський районний суд м. Харкова перейменовано на Основ`янський районний суд міста Харкова.

Позиція відповідача.

21.08.2023 від представника відповідача Північно-Східної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» Кібірєва О.Ю. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування відзиву представник зазначив, що з метою покладання виконання обов`язків начальника відділу радіочастотних присвоєнь на провідного інженера відділу радіочастотних присвоєнь Бурякову Н.М., яка працювала дистанційно, Наказом від 20 січня 2023 року №12/П, шляхом надсилання на електрону скриньку, останню викликали прибути на своє робоче місце до м. Харкова 30.01.2023.

Заявою від 23.01.2023 ОСОБА_1 повідомила про неможливість прибути 30.01.2023 на робоче місце у зв`язку з відсутністю власного житла у м. Харкові та наявністю у її малолітньої дитини посттравматичного стресового розладу (без надання відповідних медичних висновків).

У відповідності до статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статус внутрішньо переміщеної особи, в обов`язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів.

Керуючись вказаною нормою та заявою ОСОБА_1 від 26.01.2023 про надання відпустки без збереження заробітної плати з 30 січня 2023 року, наказом №3/0 від 27.01.2023 останній, надано відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 20 календарних днів з 30 січня 2023 по 18 лютого 2023, як такій, що набула статус внутрішньо переміщеної особи.

Наказом №10/0 від 15 лютого 2023, ОСОБА_1 надано відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 70 календарних днів з 19 лютого 2023 по 29 квітня 2023 року, як такій, що набула статус внутрішньо переміщеної особи, підстава заява ОСОБА_1 від 14.02.2023.

Листом від 17 квітня 2023 року №Ф63/33/97, працівник ОСОБА_1 заздалегідь попереджена керівництвом філії про закінчення відпустки без збереження заробітної плати та проінформовано працівника про необхідність прибути на робоче місце у м. Харків для виконання своїх посадових обов`язків з 01.05.2023 відповідно до посадової інструкції.

26.04.2023 ОСОБА_1 заявою повідомила, що вона не може прибути на визначене робоче місце 01.05.2023 і просила надати їй відпустку без збереження заробітної плати на період воєнного стану за погодженням сторін або призупинити дію трудового договору. У відповідь на заяву, відповідачем було надіслано лист від 28.04.2023 №Ф63/33/101, на електронну скриньку позивача, з відмовою у наданні відпустки на підставі ч. 2 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у зв`язку з тим, що є виробнича необхідність (наявність великого обсягу роботи по частотним присвоєнням аналогового сегменту радіомовлення, контролю роботи радіостанцій/мовлення країни-агресора) присутності провідного інженера ВРЧП ОСОБА_1 на робочому місці.

01 травня 2023 року позивач не з`явилася на роботу, натомість надіслала заяву, у якій зазначила ряд причин своєї неявки, в тому числі повідомила, що перебуває за межами України (жодним належним допустимим доказами позивач не підтвердив та не надав роботодавцю відповідних доказів). В цій же заяві вона просила надати їй відпустку без збереження заробітної плати або призупинити трудовий договір з нею на період воєнного стану. Того ж дня ОСОБА_9 було надано службову записку з поясненнями своєї відсутності на роботі і окрему заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати або призупинення трудового договору на період воєнного стану. У службовій записці вона написала, що виїхала за межі України 08.04.2023 під час відпустки без збереження заробітної плати і вказала декілька причин, з яких вона відмовляється з`явитися на робочому місці, не надала жодного підтвердження своїх слів щодо стану здоров`я, на який вона посилається.

Листом від 01.05.2023 №Ф63/33/102 Відповідач повторно відмовив позивачу у наданні відпустки без збереження заробітної плати на період воєнного стану та призупиненні трудового договору у зв`язку з виробничою необхідністю присутності її на робочому місці, вимогою з`явитися на роботі 04.05.2023 та проханням надіслати документи, які підтверджують вказану дату перетину кордону України.

04.05.2023 ОСОБА_1 надіслала заяву, в якій зазначила, що не може прибути на своє робоче місце з причин, вказаних у службовій записці від 01.05.2023 та просила надати їй відпустку без збереження заробітної плати на період воєнного стану або призупинити трудовий договір.

У відповідь на заяву ОСОБА_1 від 04.05.2023 їй було надіслано лист від 04.05.2023 №Ф63/33/103 з повторною відмовою у наданні відпустки без збереження заробітної плати на період воєнного стану та призупиненні трудового договору. Повторно було затребувано документи, що підтверджують вказану ОСОБА_1 дату перетину кордону України та документи, що засвідчують поважність причин відсутності її на роботі.

05.05.2023 ОСОБА_10 надіслала заяву, в якій вказала, що не може прибути на своє робоче місце з міркувань безпеки та просить оголосити їй простій. Документів, які підтверджують перетин кордону України 08.04.2023 та документів, що підтверджують поважність причин, вказаних нею у поясненнях від 01.05.2023 також не надано.

Як свідчить зазначене вище та надані відповідачем документи (у додатках), то ОСОБА_1 вже надавалась відпустка відповідно до частини 4 ст. 12. Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» - у період воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі Украни або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов`язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, а саме: з 30.01.2023 по 29.04.2023 включно.

Щодо надання відпустки без збереження заробітної плати, передбаченої частиною 3 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», то у зв`язку з виробничою необхідністю присутності працівника та з урахуванням ч. 2 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» - роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури, про що працівнику неодноразово повідомлялось.

Наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 03.04.2023 №263 «Про визначення підприємства критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період» Державне підприємство «Український державний центр радіочастот» (Рішення не підлягає опублікуванню).

Саме по собі право на відпустку не надає працівникові права використати відпустку самовільно, крім випадків, передбачених трудовим законодавством. Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах; від 13 жовтня 2020 року у справі № 712/9213/18, провадження №14-108цс20; від 08 червня 2021 року, у справі № 487/8206/18, провадження № 14-164цс20, а також Верховний Суд у постанові від 07 липня 2021 року у справі № 661/4981/19, провадження № 61-18107св20.

Все вище наведене у своїй сукупності свідчить, що між роботодавцем та працівником не досягнуто згоди щодо надання останньому відпустки без збереження заробітної плати, а дає підстави для висновку про самовільне використання працівником такої відпустки, що вважається прогулом.

Щодо вимог ОСОБА_1 оголошення простою, то з урахуванням положень Постанови КМУ від 26.04.2022 №481 «Деякі питання організації роботи працівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки на період воєнного стану» (зі змінами, внесеними згідно з постановою КМ №573 від 13.05.2022) оголошення простою ОСОБА_1 є неможливим.

Згідно з 4.1. статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору – це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливістю обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

З урахуванням того, що Північно-східна філія УДЦР може забезпечити роботу провідному інженеру ВРЧП ОСОБА_1 у відповідності до її посадових обов`язків, то зазначене унеможливлює призупинення дії трудового договору з працівником.

Щодо погодження звільнення працівника, як члена виборного профспілкового органу Північно-східної філії УДЦР з профспілкою. 05 травня 2023 року керівництво Північно-східної філії УДТТР звернулось до Первинної профспілкової організації Північно-східної філії УДЦР (далі ППО Північно-східної філії УДЦР) та Об`єднаної первинної профспілкової організації УДЦР (далі ОППО УДЦР) у відповідності з вимогами ст. 43 КЗпП України, ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантій діяльності» з поданням №1 щодо розгляду в установленому порядку на засіданні профспілкового комітету та надання згоди на звільнення провідного інженера відділу РЧП ОСОБА_1 за прогул відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України.

09.05.2023 на електрону пошту надійшов лист ОППО УДЦР №01-18/5, в якому зазначено, що подання керівництва філії щодо звільнення ОСОБА_1 буде розглянуто після розгляду його ППО Північно-східної філії УДЦР.

19.05.2023 на електронну пошту юрисконсульта філії надійшов електронний лист від Голови ППО Північно-східної філії УДЦР, в якому приєднані у вигляді документів в форматі Word «Відповідь на Подання начальника філії» та «Протокол засідання». В зазначених документах відсутні підписи членів виборного профспілкового органу Північного-східної філії УДЦР, реєстраційні дані тощо. Тому, керівництвом філії зазначені документи не розглядались, а визнались проектом.

22.05.2023 керівництво Північно-східної філії УДЦР повторно звернулось до ОППО УДЦР з Поданням №2 щодо надання згоди на звільнення провідного інженера відділу РЧП ОСОБА_1 (члена виборного профспілкового органу ППО Північно-східної філії УДЦР) за прогул відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України.

За результатами засідання 31 травня 2023 Філія отримала лист від 31.05.2023 №01-18/6 з наданням згоди на звільнення провідного інженера відділу РЧП Північно-східної філії УДЦР (члена виборного органу Північно-східної філії УДЦР) ОСОБА_1 за прогул за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

З урахуванням викладеного, Північно-східна філія УДЦР наголошує, що при звільнені провідного інженера ВРЧП ОСОБА_1 із займаної посади згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин дотримано усі норми, які регламентують відносини між працівником та роботодавцем у період воєнного стану.

Тому, підстави визнання та скасування наказу від 31.05.2023 №65/П про звільнення ОСОБА_1 , відсутні.

Позиція третьої особи: Державного підприємства «Український державний центр радіочастот».

08.08.2023 від представника представника 3-ї особи: Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» - Ізюмської І.В надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на таке.

Наказом Північно-східної філії УДЦР від 20.01.2023 №12/П з метою покладання виконання обов`язків начальника відділу радіочастотних присвоєнь на провідного інженера відділу радіочастотних присвоєнь Бурякову Н.М., яка працювала дистанційно, було викликано прибути на своє робоче місце до м. Харкова 30.01.2023.

Натомість, 23.01.2023 провідний інженер відділу радіочастотних присвоєнь Бурякова Н.М. повідомила, про неможливість прибути 30.01.2023 на робоче місце. У відповідності до ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статус внутрішньо переміщеної особи, в обов`язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів. Керуючись вказаною нормою та заявою провідного інженера відділу радіочастотних присвоєнь Бурякової Н.М. від 26.01.2023 про надання відпустки без збереження заробітної плати з 30 січня 2023 року, наказом №3/О від 27.01.2023 останній надано відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 20 календарних днів з 30 січня 2023 по 18 лютого 2023, як такій, що набула статус внутрішньо переміщеної особи.

Наказом Північно-східної філії УДЦР №10/О від 15.02.2023, провідному інженеру відділу радіочастотних присвоєнь Буряковій Н.М. надано відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 70 календарних днів з 19 лютого 2023 по 29 квітня 2023 року, як такій, що набула статус внутрішньо переміщеної особи, підстава заява ОСОБА_1 від 14.02.2023.

Листом від 17.04.2023 №Ф63/33/97, працівник ОСОБА_1 заздалегідь попереджена керівництвом філії про закінчення відпустки без збереження заробітної плати та запропоновано працівнику прибути на робоче місце у м. Харків для виконання своїх обов`язків з 01.05.2023.

26.04.2023 провідний інженер відділу радіочастотних присвоєнь Бурякова Н.М. заявою повідомила, що вона не може прибути на визначене робоче місце 01.05.2023 і просила надати їй відпустку без збереження заробітної плати на період воєнного стану за погодженням сторін або призупинити дію трудового договору. У відповідь на заяву, ОСОБА_2 було надіслано лист від 28.04.2023 №Ф63/33/101 з відмовою у наданні відпустки на підставі ч. 2 ст. 12 Закону України від 15.03.2022 №2136-ІХ у зв`язку з тим, що є виробнича необхідність присутності провідного інженера відділу радіочастотних присвоєнь ОСОБА_1 на робочому місці.

01.05.2023 провідний інженер відділу радіочастотних присвоєнь Бурякова Н.М. не з`явилася на роботу і надіслала заяву, у якій зазначила ряд причин своєї неявки, в тому числі повідомила, що перебуває за межами України. В цій же заяві вона просила надати їй відпустку без збереження заробітної плати або призупинити трудовий договір з нею на період воєнного стану. Того ж дня ОСОБА_9 було надано службову записку з поясненнями своєї відсутності на роботі і окрему заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати або призупинення трудового договору на період воєнного стану. У службовій записці вона написала, що виїхала за межі України 08.04.2023 під час відпустки без збереження заробітної плати і вказала декілька причин, з яких вона відмовляється з`явитися на робочому місці, не надала жодного підтвердження своїх слів щодо стану здоров`я, на який вона посилається.

Листом Північно-східної філії УДЦР від 01.05.2023 №Ф63/33/102 ОСОБА_1 повторно відмовлено у наданні відпустки без збереження заробітної плати на період воєнного стану та призупиненні трудового договору у зв`язку з виробничою необхідністю присутності її на робочому місці, вимогою з`явитися на роботі 04.05.2023 та проханням надіслати документи, які підтверджують вказану дату перетину кордону України.

04.05.2023 провідний інженер відділу РП Бурякова Н.М. надіслала заяву, в якій зазначила, що не може прибути на своє робоче місце з причин, вказаних у службовій записці від 01.05.2023 та просила надати їй відпустку без збереження заробітної плати на період воєнного стану або призупинити трудовий договір.

У відповідь на заяву ОСОБА_1 від 04.05.2023 Північно-східної філії було надіслано лист від 04.05.2023 №Ф63/33/103 з повторною відмовою у наданні відпустки без збереження заробітної плати на період воєнного стану та призупиненні трудового договору. Повторно було витребувано документи, що підтверджують вказану ОСОБА_1 дату перетину кордону України та документи, що засвідчують поважність причин відсутності її на роботі.

05.05.2023 провідний інженер відділу РП Бурякова Наталія надіслала заяву, в якій вказала, що не може прибути на своє робоче місце з міркувань безпеки та просить оголосити їй простій. Документів, які підтверджують перетин кордону України 08.04.2023 та документів, що підтверджують поважність причин вказаних нею у поясненнях від 01.05.2023 також не надано.

Таким чином, щодо надання ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати, то відповідно до ст. 12. Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов`язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів.

Як свідчить зазначене віще та надані Відповідачем документи до відзиву на позовну заяву, то ОСОБА_1 вже надавалась відповідна відпустка без збереження заробітної плати загальною тривалістю 90 календарних днів з 30.01.2023 по 29.04.2023 включно.

Оскільки, наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 03.04.2023 №263 «Про визначення підприємства критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період» Державне підприємство «Український державний центр радіочастот» (Рішення не підлягає опублікуванню) визнано підприємством критичної інфраструктури, то з урахуванням виробничої потребності та потребою працівника технічної спеціальності для виконання повноважень та функцій, визначених Статутом Підприємства, Положенням про Північно-східну філію УДЦР, Законом України «Про електронні комунікації», то керівник філії правомірно відмовив у наданні відпустки без збереження заробітної плати.

Коментар Міністерства економіки України від 23.03.2023 до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» наголошує, що головною умовою для призупинення дії трудового договору є абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи.

Північно-східна філія УДЦР може надати провідному інженеру відділу радіочастотного присвоєння Буряковій Н.М. відповідну роботу.

Саме по собі право на відпустку не надає працівникові права використати відпустку самовільно, крім випадків, передбачених трудовим законодавством. Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 13 жовтня 2020 року у справі № 712/9213/18, провадження №14-108цс20; від 08 червня 2021 року, у справі № 487/8206/18, провадження № 14-164цс20, а також Верховний Суд у постанові від 07 липня 2021 року у справі № 661/4981/19, провадження №61-18107св20.

Щодо погодження звільнення працівника як члена виборного профспілкового органу Північно-східної філії УДЦР з профспілкою.

05 травня 2023 року керівництво Північно-східної філії УДЦР звернулось до Первинної профспілкової організації Північно-східної філії УДЦР (далі ППО Північно-східної філії УДЦР) та Об`єднаної первинної профспілкової організації УДЦР (далі ОППО УДЦР) у відповідності з вимогами ст. 43 КЗпП України, ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантій діяльності» з поданням №1 щодо розгляду в установленому порядку на засіданні профспілкового комітету та надання згоди на звільнення провідного інженера відділу РЧП ОСОБА_1 за прогул відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України.

09.05.2023 на електрону пошту надійшов лист ОППО УДЦР №01-18/5, в якому зазначено, що подання керівництва філії щодо звільнення ОСОБА_1 буде розглянуто після розгляду його ППО Північно-східної філії УДЦР.

19.05.2023 на електронну пошту юрисконсульта філії надійшов електронний лист від Голови ППО Північно-східної філії УДЦР, в якому приєднані у вигляді документів в форматі Word «Відповідь на Подання начальника філії» та «Протокол засідання». В зазначених документах відсутні підписи членів виборного профспілкового органу Північного-східної філії УДЦР, реєстраційні дані тощо.

22.05.2023 керівництво Північно-східної філії УДЦР повторно звернулось до ОППО УДЦР з Поданням №2 щодо надання згоди на звільнення провідного інженера відділу РЧП ОСОБА_1 (члена виборного профспілкового органу ППО Північно-східної філії УДЦР) за прогул відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України.

За результатами засідання 31.05.2023 Філія отримала лист від 31.05.2023 №01- 18/6 з наданням згоди на звільнення провідного інженера відділу РЧП Північно- східної філії УДЦР (члена виборного органу Північно-східної філії УДЦР) ОСОБА_1 за прогул за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Таким чином, наказом Північно-східної філії УДЦР №65/П від 31.05.2023 провідного інженера ВРЧП ОСОБА_1 звільнено із займаної посади згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин з дотриманням чинного законодавства.

Середній заробіток провідного інженера відділу РЧП Північно-східної філії УДЦР ОСОБА_1 за останні два місяці, згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою КМУ від 08.02.1995 №100, що передують місяцю, в якому відбувається подія (звільнення працівника) становить 968,03 грн. за один день (довідка додається).

Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав.

Представник відповідача та представники третіх особи проти позову заперечували у повному обсязі, у його задоволенні просили відмовити.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України, за змістом частин 1,2 якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді провідного інженера відділу радіочастотних присвоєнь в Північно-Східній філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот», що підтверджується Наказом №2/П від 05.01.2015 «Про прийняття на роботу».

Наказом Північно-східної філії УДЦР від 20.01.2023 №12/П з метою покладання виконання обов`язків начальника відділу радіочастотних присвоєнь на

провідного інженера відділу радіочастотних присвоєнь ОСОБА_1 , яка працювала

дистанційно, було викликано прибути на своє робоче місце до м. Харкова 30.01.2023.

23.01.2023 провідний інженер відділу радіочастотних присвоєнь Бурякова Н.М. повідомила про неможливість прибути 30.01.2023 на робоче місце.

Наказом №3/О від 27.01.2023 ОСОБА_1 надано відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 20 календарних днів з 30 січня 2023 по 18 лютого 2023, як такій, що набула статус внутрішньо переміщеної особи.

Наказом Північно-східної філії УДЦР №10/О від 15.02.2023, провідному

інженеру відділу радіочастотних присвоєнь Буряковій Н.М. надано відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 70 календарних днів з 19 лютого 2023 по 29

квітня 2023 року, як такій, що набула статус внутрішньо переміщеної особи, підстава заява ОСОБА_1 від 14.02.2023.

Листом від 17.04.2023 №Ф63/33/97 ОСОБА_1 попереджена керівництвом філії про закінчення відпустки без збереження заробітної плати та запропоновано працівнику прибути на робоче місце у м. Харків для виконання своїх обов`язків з 01.05.2023.

26.04.2023 провідний інженер відділу радіочастотних присвоєнь Бурякова Н.М. заявою повідомила, що вона не може прибути на визначене робоче місце 01.05.2023 і просила надати їй відпустку без збереження заробітної плати на період воєнного стану за погодженням сторін або призупинити дію трудового договору.

У відповідь на заяву, ОСОБА_2 було надіслано лист від 28.04.2023 №Ф63/33/101 з відмовою у наданні відпустки на підставі ч. 2 ст. 12 Закону України від 15.03.2022 №2136-ІХ у зв`язку з тим, що є виробнича необхідність присутності провідного інженера відділу радіочастотних присвоєнь ОСОБА_1 на робочому місці.

01.05.2023 провідний інженер відділу радіочастотних присвоєнь Бурякова

Н.М. не з`явилася на роботу і надіслала заяву, в якій зазначила ряд причин своєї неявки, в тому числі повідомила, що перебуває за межами України.

В зазначену дату, ОСОБА_9 також було надано службову записку з поясненнями своєї відсутності на роботі і окрему заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати або призупинення трудового договору на період воєнного стану. У службовій записці вона написала, що виїхала за межі України 08.04.2023 під час відпустки без збереження заробітної плати і вказала декілька причин, з яких вона відмовляється з`явитися на робочому місці.

Листом Північно-східної філії УДЦР від 01.05.2023 №Ф63/33/102 ОСОБА_1 повторно відмовлено у наданні відпустки без збереження заробітної плати на період воєнного стану та призупиненні трудового договору у зв`язку з виробничою необхідністю присутності її на робочому місці, вимогою з`явитися на роботі 04.05.2023 та проханням надіслати документи, які підтверджують вказану дату перетину кордону України.

04.05.2023 провідний інженер відділу РП Бурякова Н.М. надіслала заяву, в

якій зазначила, що не може прибути на своє робоче місце з причин, вказаних у службовій записці від 01.05.2023 та просить надати їй відпустку без збереження заробітної плати на період воєнного стану або призупинити трудовий договір.

У відповідь на заяву ОСОБА_1 від 04.05.2023 Північно-східної філії

було надіслано лист від 04.05.2023 №Ф63/33/103 з повторною відмовою у наданні відпустки без збереження заробітної плати на період воєнного стану та призупиненні трудового договору.

05.05.2023 провідний інженер відділу РП Бурякова Наталія надіслала заяву, в якій вказала, що не може прибути на своє робоче місце з міркувань безпеки та просить оголосити їй простій.

Відповідно до наданих відповідачем відомостей, Наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 03.04.2023 №263 «Про визначення підприємства критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період» Державне підприємство «Український державний центр радіочастот» визнано підприємством критичної інфраструктури. (Рішення не підлягає опублікуванню).

05 травня 2023 року керівництво Північно-східної філії УДЦР звернулось до Первинної профспілкової організації Північно-східної філії УДЦР (далі ППО Північно-східної філії УДЦР) та Об`єднаної первинної профспілкової організації УДЦР (далі ОППО УДЦР) у відповідності з вимогами ст. 43 КЗпП України, ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантій діяльності» з поданням №1 щодо розгляду в установленому порядку на засіданні профспілкового комітету та надання згоди на звільнення провідного інженера відділу РЧП ОСОБА_1 за прогул відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України.

09.05.2023 на електрону пошту надійшов лист ОППО УДЦР №01-18/5, в якому зазначено, що подання керівництва філії щодо звільнення ОСОБА_1 буде розглянуто після розгляду його ППО Північно-східної філії УДЦР.

19.05.2023 на електронну пошту юрисконсульта філії надійшов електронний лист від Голови ППО Північно-східної філії УДЦР, в якому приєднані в вигляді документів в форматі Word «Відповідь на Подання начальника філії» та «Протокол

засідання». В зазначених документах відсутні підписи членів виборного профспілкового

органу Північного-східної філії УДЦР, реєстраційні дані тощо.

22.05.2023 керівництво Північно-східної філії УДЦР повторно звернулось до ОППО УДЦР з Поданням №2 щодо надання згоди на звільнення провідного

інженера відділу РЧП ОСОБА_1 (члена виборного профспілкового органу ППО Північно-східної філії УДЦР) за прогул відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України.

За результатами засідання 31.05.2023 Філія отримала лист від 31.05.2023 №01- 18/6 з наданням згоди на звільнення провідного інженера відділу РЧП Північно-східної філії УДЦР (члена виборного органу Північно-східної філії УДЦР) ОСОБА_1 за прогул за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до наказу № 65/П від 31 травня 2023 року ОСОБА_1 була звільнена з посади 31 травня 2023 року за прогул без поважних причин, пункт 4 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Відповідно до довідки ДП «Український державний центр радіочастот» від 04.08.2023 за №80/13.1/98, що надана до суду, ОСОБА_1 була звільнена 31.05.2023, розрахунковий період для розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу повинен бути березень-квітень 2023, але так як ОСОБА_1 не працювала, а знаходилась у відпустці за власний рахунок, розрахунковий період становить попередні два місяці роботи, тобто січень-лютий 2023.

Згідно розрахунку нарахованої заробітної плати за січень 2023 року: нарахований оклад за січень 2023 - 13 236,36; поточна премія в січні 2023 за грудень 2022 – (2 912/22)*20=2 647,27; Премія за підсумками роботи за 2021 рік, нарахована в березні 2022 – (8 470/210)*20=806,67; винагорода за безперервний стаж роботи за 2022 рік, нарахована в січні 2023 – (26 168,31/196)*20=2 670,24. Середня заробітна плата за один день дорівнює: 19 360,54:20=968,03 грн.

Вказані обставини підтверджуються відповідними матеріалами справи.

Застосовані норми права.

Частиною другоюстатті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації (частина першастатті 21 КЗпП України).

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Пунктом 4 частини 2 статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 ЗУ Закону України «Про організацію трудових відносин

в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації, а також припинення трудового договору з домашнім працівником з ініціативи роботодавця відповідно до статті 173-6 цього Кодексу), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України чи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового та митного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КЗпП України передбачено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

Згідно із п. 10 ч. 1 ст. 38 виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації: дає згоду або відмовляє у дачі згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який є членом діючої на підприємстві, в установі, організації профспілки, у випадках, передбачених законом, та з урахуванням особливостей застосування у цій частині спрощеного режиму регулювання трудових відносин відповідно до статті 49-8 Кодексу законів про працю України.

За змістом пункту 10 частини першої статті 247 КЗпП України, пункту 10 частини першої статті 38 Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації надає згоду або відмовляє в наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з працівником, який є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі та організації, у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про професійні спілки`у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний термін обгрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, щодо якого воно подано. Розгляд подання за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. У разі нез`явлення працівника або його представника на засідання розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах терміну, визначеного частиною першою цієї статті. При повторному нез`явленні працівника без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

У разі, якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору дає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів профспілки згідно зі статутом.

Орган первинної профспілкової організації повідомляє роботодавця про прийняте рішення у письмовій формі у триденний термін після його прийняття. У разі пропуску цього терміну вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору.

Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, дозвіл на його звільнення дає той профспілковий орган, до якого звернувся роботодавець.

Рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обгрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обгрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин

в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення).

Відповідно до частини четвертої вказаної статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов`язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки».

Згідно із ч. 1 ст. 13 вказаного Закону призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Під час та за період призупинення дії трудового договору роботодавець не зобов`язаний виплачувати працівнику заробітну плату, здійснювати гарантійні та компенсаційні виплати (крім сум, які належали такому працівнику на день призупинення дії трудового договору) і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і трудовим договором (у тому числі надавати, оплачувати та компенсувати будь-які відпустки, дні відпочинку, допомогу по тимчасовій непрацездатності, подавати відповідні заяви-розрахунки, передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування).

Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін сукупно на строк не більше ніж 90 календарних днів під час дії воєнного стану (враховуючи строки його продовження).

За згодою сторін строк призупинення дії трудового договору може бути продовжений на строк понад 90 календарних днів, але не більше ніж до дня припинення або скасування воєнного стану.

У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану або до закінчення встановленого у наказі (розпорядженні) строку роботодавець повинен за 14 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору не позбавляє його сторони права припинити трудовий договір з підстав, визначених законом.

Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням.

Після закінчення строку призупинення дії трудового договору, визначеного абзацами третім і четвертим цієї частини, дія трудового договору відновлюється в повному обсязі. У разі неможливості виконання сторонами трудового договору, дію якого відновлено, передбачених ним обов`язків цей трудовий договір припиняється з підстав, визначених законом.

У разі припинення трудового договору роботодавець зобов`язаний провести розрахунок із працівником, а також видати трудову книжку (за умови зберігання трудової книжки у роботодавця) не пізніше наступного робочого дня після пред`явлення звільненим працівником письмової вимоги. У разі відсутності доступу до трудової книжки або її втрати роботодавець зобов`язаний видати працівнику дублікат трудової книжки в порядку та строки, встановлені законодавством.

Призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору.

Наказ (розпорядження) роботодавця, яким визначено строк призупинення дії трудового договору, що перевищує строк, передбачений абзацом третім частини першої цієї статті, втрачає чинність наступного дня після закінчення строку, визначеного законом, крім випадку його продовження за домовленістю сторін.

Наказ (розпорядження) про призупинення дії трудового договору, укладеного з посадовими особами державних органів та органів місцевого самоврядування, роботодавець подає для погодження до військової адміністрації, яка здійснює свої повноваження на відповідній території (військові адміністрації населених пунктів та районні військові адміністрації, а за їх відсутності - обласні).

У разі незгоди працівника (працівників) із наказом (розпорядженням) роботодавця про призупинення дії трудового договору працівником або профспілкою за дорученням працівника (працівників) відповідний наказ (розпорядження) може бути оскаржений до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіального органу, який, вивчивши зміст наказу (розпорядження) та підстави для його видання, за погодженням з військовою адміністрацією може внести роботодавцеві припис про скасування відповідного наказу (розпорядження) або про усунення порушення законодавства про працю іншим шляхом, що є обов`язковим до виконання роботодавцем протягом 14 календарних днів з дня отримання такого припису.

Приписи у разі оскарження наказу (розпорядження) про призупинення дії трудового договору, укладеного з посадовими особами, зазначеними в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути внесені роботодавцеві за погодженням з військовою адміністрацією.

Припис центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіального органу може бути оскаржений роботодавцем протягом 10 календарних днів у судовому порядку.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.

Відповідно до ч. 4 п. 5.3 Положення про Північно-східну філію начальник філії на підставі Положення та в межах довіреності приймає на роботу, звільняє, заохочує працівників філії та накладає на них стягнення відповідно до законодавства, самостійно і на основі розпорядчих документів УДЦР видає доручення та накази в том числі з кадрових питань.

Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки / об`єднання професійних спілок (ч. 3 ст. 252 КЗпП, ч. 3 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.1999 № 1045-XIV).

Постановою КМУ від 04.03.2015 №83 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» (зі змінами, чинна) у розділі «Сфера телекомунікацій та зв`язку» Державне підприємство «Український державний центр радіочастот» (код ЄДРПОУ 01181765) віднесено підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Таким чином, підприємство, маючи відношення до вище переліченої категорії підприємств у відповідності до Постанови КМУ від 27.01.2023 №76 «Деякі питання реалізації положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час» набуло додаткового статусу підприємства, що є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою КМУ від 08.02.1995 №100 за час вимушеного прогулу проводиться виходячи з виплат за два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з абзацом шостим пункту 2 Порядку час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Частиною четвертою пункту 2 Порядку встановлено, що якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Пунктом 3 цього Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку (премії за результатами щорічного оцінювання службової діяльності).

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 Порядку суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 Порядку премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані.

Мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Матеріалами справи встановлено, що за результатами засідання 31.05.2023 Північно-Східна філія Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» отримала лист Об`єднаної первинної профспілкової організації ержавного підприємства «Український державний центр радіочастот» (на подання Північно-східної філії УДЦР від 05.05.2023 за вих. №Ф63/33/104 та від 22.05.2023 за вих. №Ф63/33-2.1-04/166 щодо надання згоди на звільнення Провідного інженера відділу РЧП ОСОБА_1 ) від 31.05.2023 №01-18/6 з наданням згоди на звільнення провідного інженера відділу РЧП Північно-східної філії УДЦР (члена виборного органу Північно-східної філії УДЦР) ОСОБА_1 за прогул за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Доказів оскарження вказаного рішення чи встановлення факту порушення законодавства при його прийнятті, позивачем не надано. Також позивачем не заявлено до суду, відповідної вимоги щодо визнання незаконними та скасування такого рішення, чи окремих пунктів протоколу засідання в межах розгляду вказаної справи.

У відповідності до ст. 43 КзПП України, звільнення працівника відбувається за згодою виборного органу.

Статтею 1 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" передбачено, що цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

Крім того, відповідно до висновків Верховного Суду, що викладені у постанові від 31 січня 2024 року у справі №195/127/22, відповідно до частини другої статі 5 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану норми статті 43 КЗпП України не застосовуються, тобто члена профспілкової організації може бути звільнено без її згоди.

За таких обставин факт надання профспілковою організацією згоди на звільнення позивача (яка в період воєнного стану не є обов`язковою), з посиланням на приписи статті 43 КЗпП України жодним чином не впливає на правильність вирішення судом цього спору.

Отже відповідач є таким, що не порушив вимоги чинного трудового законодавства.

Суд зазначає, що інші наведені позивачем доводи в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовують наведених висновків суду.

Відповідно до наказу № 65/П від 31 травня 2023 року була звільнена з посади 31 травня 2023 року за прогул без поважних причин, пункт 4 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно, сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до роз`яснень, наданих у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40і п. 1 ст.41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями147-1,148,149 КЗпП Україниправила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Крім того, як роз`яснено у п. 24 наведеної постанови Пленуму Верховного Суду України, при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Прогул – це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня (постанова Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 761/30967/15-ц).

Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з`ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

Процедура звільнення за прогул передбачає врахування не лише загальних правил звільнення працівників (частина перша статті 47, стаття 116 КЗпП України), але й порядку звільнення працівників з ініціативи роботодавця (частина третя статті 40, стаття 43 КЗпП України), а також строків застосування, правил та порядку накладання і оголошення дисциплінарних стягнень (статті 147-149 КЗпП України).

Таким чином, звільнення працівника за прогул передбачає здійснення низки послідовних дій, які можна розділити на декілька етапів. Зокрема, роботодавець має: 1) встановити та зафіксувати факт відсутності працівника на роботі, 2) з`ясувати причини відсутності працівника на роботі, 3) оформити звільнення працівника, який допустив прогул без поважних причин.

Відсутність працівника на роботі має бути зафіксовано актом про відсутність працівника на роботі. Законодавство не встановлює вимог до форми акту, тому він подається у довільній, простій письмовій формі та підписується не менше ніж двома працівниками (наприклад, бухгалтером та директором). В акті має бути зафіксовано відсутність працівника на роботі.

Акт про відсутність працівника на роботі оформлюється безпосередньо в день нез`явлення працівника на роботі. В таких документах обов`язково вказується не тільки дата, а й конкретний час відсутності працівника.

Після фіксації факту відсутності працівника на роботі потрібно з`ясувати, чим така відсутність була викликана.

Для з`ясування причини відсутності працівника на роботі роботодавець на свій розсуд може: 1) зателефонувати працівнику або членам його родини; 2) написати працівнику в доступні месенджери; 3) надіслати листа на особисту електронну скриньку; 4) відвідати працівника за місцем реєстрації або місцем фактичного проживання; 5) надіслати лист з повідомленням про вручення з пропозицією надати пояснення щодо своєї відсутності.

Законодавство не містить вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин. Безумовно, це мають бути об`єктивні обставини, які перешкоджали працівнику з`явитися на роботу і не могли бути ним усунуті.

Як установлено з матеріалів справи, відповідачем було зобов`язано ОСОБА_1 прибути на своє робоче місце 30.01.2023, що підтверджується Наказом № 12/П від 20.01.2023 «Про виклик на робоче місце ОСОБА_1 ».

Також, Північно-східна філія листами від 01.05.2023 за вих. №Ф63/33/102, від 04.05.2023 за вих. №Ф63/33/103 та від 10.05.2023 за вих. №Ф63/33/105 довела до відома ОСОБА_1 про відмову у наданні їй відпустки без збереження заробітної плати на період воєнного стану, призупиненні трудового договору та оголошені режиму простою у зв`язку з виробничою необхідністю та нагальною потребою присутності працівника на робочому місці.

Крім того, роботодавцем фіксувалися дати нез`явлення ОСОБА_1 на роботі, про що свідчать акти №1 від 01.05.2023, №2 від 02.05.2023, №3 від 03.05.2023, №4 від 04.05.2023 та №5 від 05.05.2023 про відсутність позивача на роботі. Перебування працівників, зазначених у актах №1, №2, №3, №4 та №5 підтверджується табелем обліку використання робочого часу Північно-східної філії за травень 2023.

Працівник повинен надати відповідні пояснення та інші докази (за їх наявності) щодо поважності причин своєї відсутності. Відсутність поважної причини неявки працівника є вирішальним чинником при звільненні.

Таким чином, обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку лежить на роботодавцеві.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

При цьому суд враховує, що сам факт нез`явлення на роботі та реалізацію права на відпустку без збереження заробітної плати позивач не заперечує. Однак вважає, що причина такого невиходу на роботу є поважною.

У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов`язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки».

Тобто, якщо працівник, який виїхав за межі території України, подав заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати, роботодавець у період воєнного стану зобов`язаний надати йому таку відпустку на термін, який не перевищує 90 календарних днів. Надання відпустки тривалістю понад 90 календарних днів є правом роботодавця.

Як зазначалось судом, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 11.08.2022 виїхала за межі території України, що підтверджується відомостями Головного центру обобки спеціальної інформації ДПС України від 07.03.2024, що надані на запит суду.

У цей період за заявами ОСОБА_1 відповідач неодноразово надавав їй відпустку без збереження заробітної плати.

Відповідно до Наказу №3/О від 27.01.2023 ОСОБА_1 надано відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 20 календарних днів з 30.01.2023 по 18.02.2023.

Згідно із Наказом №10/О від 15.02.2023 ОСОБА_1 надано відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 70 календарних днів з 19.02.2023 по 29.04.2023.

Загальна тривалість такої відпустки на час подання позивачем чергової заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати за 2023 рік становила 90 календарних днів.

Таким чином, оскільки з часу виїзду за межі території України ОСОБА_1 реалізувала своє право на одержання в обов`язковому порядку відпустки без збереження заробітної плати тривалістю до 90 календарних днів, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача обов`язку надавати ОСОБА_1 відпустку без збереження заробітної плати більшої тривалості.

Також у своїх листах позивачу відповідач та третя особа зазначали, що роботу провідному інженеру відділу РЧП ОСОБА_1 роботодавець надати може у відповідності до її посадових обов`язків. Тобто, призупинення дії трудового договору, зі сторони роботодавця, у зв`язку з наявністю роботи за фахом є недоцільним та безпідставним.

До того ж, у відповідності до Постанови КМУ №26.04.2022 № 481 позивачці було надано можливість працювати дистанційно.

Так, Наказ Держспецзв`язку від 03.04.2023 №263 було вручено співробітнику УДЦР 06.04.2023. Тобто, на момент звернення позивача із заявою від 26.04.2023 до роботодавця, УДЦР включено до реєстру об`єктів критичної інфраструктури.

Питання щодо простою регулюються ст. 34 КЗпП. Відповідно до частини першої вказаної статті простій – це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач як роботодавець, мав можливість забезпечити роботою позивача, отже підстав для зупинення роботи чи переведення на іншу роботу в цьому ж підприємстві чи у іншу місцевість, у підприємства не було.

Отже, при звільненні позивачки ОСОБА_1 було дотримано вимог, передбачених ст. 40 КЗпП України, а тому її звільнення не можна вважати незаконним, та поновленню на роботі вона не підлягає.

Крім того, відповідно до частини 5 статті 235 КЗпП України у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу), однак така вимога позивачем ОСОБА_1 не заявлялася (вимога про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу була заявлена позивачем на підставі ч. 2 ст. 235 КЗпП України – внаслідок поновлення на роботі), а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У зв`язку із зазначеним, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від первісної, а тому також не підлягає задоволенню з огляду на відсутність підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд позовні вимоги визнав необґрунтованими, тому, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, понесені судові витрати на оплату судового збору мають бути покладені на сторону позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Луніка Тарас Ярославович до Північно-Східної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот», треті особи: Державне підприємство «Український державний центр радіочастот», Об`єднана первинна профспілкова організація Державного підприємства «Український державний центр радіочастот», про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовити.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

представник позивача.: адвокат Луніка Тарас Ярославович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю CM № 000733 від 05.04.2021, адреса: АДРЕСА_2 ;

відповідач: Північно-Східна філія Державного підприємства «Український державний центр радіочастот», код ЄДРПОУ: 23751625, місцезнаходження за адресою: м. Харків, вул. Гольдбергівська, буд. 63;

третя особа: Державне підприємство «Український державний центр радіочастот», код ЄДРПОУ: 01181765, місцезнаходження за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 151;

третя особа: Об`єднана первинна профспілкова організація Державного підприємства «Український державний центр радіочастот», код ЄДРПОУ: 26332805, місцезнаходження за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 151.

Головуючий: В.В. Барабанова