Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №644/12044/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Попова В. О.

Справа № 644/12044/25

Провадження № 2/644/383/26

26.05.2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 року Індустріальний районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Попової В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Плаксій К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду міста Харковав порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором

У С Т А Н О В И В:

Позивач в особі керівника Жабченко Т.М., звернувся до Індустріального районного суду м.Харкова через підсистему «Електронний суд» з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 2029016250 від 11.02.2020, укладеного між АТ «ОТП Банк» та відповідачем у розмірі 4 107 грн 34 коп., судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.02.2020 між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та відповідачкем ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 2029016250, відповідно до умов якого банк надає позичальнику споживчий кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені даним кредитним договором. Зазначив, що відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є порушенням ст. 526 та ст. 527 Цивільного кодексу України. Внаслідок чого, ТОВ «Цикл фінанс» набуто всіх прав вимоги за кредитним договором №

2029016250 від 11.02.2020 продукт (POS), разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами, укладеним між ОСОБА_1 та АТ«ОТП Банк», відповідно до Договору факторингу № 12/4/21 від 12.04.2021, укладеного між ТОВ «Цикл Фінанс» та ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» наступні права вимоги, які були ним набуті на підставі Договору факторингу № 437/ФК/-20 від 11.12.2020 укладеним між ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» та ТОВ «Діджи Фінанс», які були раніше відступлені по договору № 11/2/20 від 11.12.2020 укладеним між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс». Згідно Договору факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «Цикл Фінанс») є обґрунтованою та документально підтвердженою, та становить 4 107 грн 34 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту – 3 667 грн 00 коп.; заборгованість по відсотках – 0 грн 30 коп., заборгованість по комісії – 440 грн 04 коп.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 26 грудня 2025 року позовна заява прийнята, відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадженні з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, у прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідача ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно шляхом направлення судової повістки рекомендованою кореспонденцією на адресу за останнім відомим місцем його реєстрації та у відповідності ч. 11 ст. 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Заяв, клопотань тощо до суду від відповідача не надходило.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На момент розгляду справи суду не було надано відповідачем жодних відомостей щодо зміни його місця проживання/перебування.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, на підставі приписів ст.ст.128,130-131 ЦПК України суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За таких обставин, з письмової згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши відповідні обставини і визначивши відповідні до них правовідносини, вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 11лютого 2020 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 2029016250, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на таких умовах: 3 277 грн 00 коп. на придбання товару у Продавця 1, 390 грн 00 коп. на сплату додаткових послуг Банку, а саме: послуга «смс+Довідка», загальний розмір кредиту: 3 667 грн 00 коп., дата остаточного повернення кредиту: 11 лютого 2022 року, строк, на який надається кредит: визначено графіком платежів. Зазначено, що Продавцем 1 є ТОВ Комфі Трейд ідентифікаційний код – 36962487. Кредитний договір підписано ОСОБА_1 власноруч (а.с. 9-10).

Сторонами погоджено, що протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись: фіксована процентна ставка у розмірі 0,01% річних (п. 1.2.). Повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів (п.1.3.). Датою (моментом) надання банком та отримання позичальником кредиту вважається дата підписання позичальником Кредитного договору. Кредит надається шляхом перерахування за дорученням позичальника коштів на поточний рахунок Продавця 1 на придбання Товару (п. 1.4.).

Згідно п. 2 Кредитного договору, попередньо ознайомившись із всіма умовами надання банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі із положеннями договорів та усіх додатків до них, невід`ємною частиною яких є Заява-Анкета про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк», та які розміщені на офіційному сайті АТ «ОТП Банк» Непочатов О.А.висловив бажання оформити поточний картковий рахунок та отримати електронний платіжний засіб.

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору, клієнт отримав тип картки MC GOLD. Валюта рахунку - гривня, номер карткового рахунку - № НОМЕР_1 .

11.02.2020 ОСОБА_1 також підписав паспорт споживчого кредиту (а.с. 12), Додаток №1 до договору про надання споживчого кредиту № 2029016250 від 11.02.2020, яким сторони погодили графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту (а.с.11), Додаток №1 до паспорту споживчого кредиту від 11.02.2020 (а.с. 13), Анкету-Заяву на отримання кредиту/опитувальний лист (а.с. 15).

Відповідно до видаткової накладної № ЧКНN2-0032 від 11.02.2020 (а.с. 19) та рахунку-фактури № СФКНN-0000087544 від 11.02.2020 (а.с. 20), ОСОБА_1 отримав від постачальника – ТОВ «Комфі Трейд» холодильник з верхньою морозилкою ARCTIC AMX-148 вартістю 3 888 грн 00 коп. (сума з ПДВ), ХєппіСервіс 3 роки КБТ/АВ – Страховка «ХеппіСервис» на 3 роки (КБТ/ТВ) в сумі 389 грн (сума з ПДВ), доставка в сумі 1 грн.

Згідно зі специфікацією до кредитного договору № 2029016250, виданою АТ «ОТП Банк» для пред`явлення ТОВ «Комфі Трейд», АТ «ОТП Банк» прийнято позитивне рішення щодо можливості надати позичальнику ОСОБА_1 кредит на придбання товару - в сумі 4 278 грн 00 коп. (а.с. 18).

Положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За вимогами ст. 626 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено статтею 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

За приписами частин першої, другої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідаючи перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Щодо укладення договорів факторингу судом встановлено.

11 грудня 2020 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено Договір факторингу №11/2/20, відповідно до п. 1.1 якого АТ «ОТП Банк» (Клієнт) передає, а ТОВ «Діджи Фінанс» (Фактор) приймає право грошової вимоги, що належить АТ «ОТП Банк» і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між АТ «ОТП Банк» і боржниками в розмірі портфеля заборгованості (а.с. 25-42).

11 грудня 2020 року АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» складено та підписано акт приймання-передачі реєстру боржників № 1, акт приймання-передачі реєстру боржників № 2, акт приймання-передачі реєстру боржників № 3, акт приймання-передачі реєстру боржників № 4 до Договору факторингу № 11/2/20 від 11.12.2020 (а.с. 43, 44, 45, 46).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №11/2/20 від 11.12.2020 ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 2029016250 від 11.02.2020 в сумі 4 107 грн 34 коп., з яких: заборгованість по тілу – 3 667 грн 00 коп., заборгованість по відсотках – 0 грн 30 коп., заборгованість по комісії – 440 грн 04 коп. (а.с. 47)

Згідно з платіжною інструкцією №529 від 11.12.2020 ТОВ «Діджи Фінанс» перерахувало на рахунок АТ «ОТП Банк» 2 823 184 грн 00 коп. з призначенням платежу: оплата згідно договору факторингу №11/2/20 від 11.12.2020 (а.с. 48).

11 грудня 2020 року між ТОВ «Діджи Фінанс» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» (Фактор) було укладено Договір факторингу №437/ФК-20, відповідно до п. 1.1 якого Клієнт (первісний кредитор) передає, а Фактор (новий кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить Клієнту і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між Клієнтом і боржниками в розмірі портфеля заборгованості (а.с. 50-64).

11 грудня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» складено та підписано акт приймання-передачі реєстру боржників № 1, акт приймання-передачі реєстру боржників № 2 до Договору факторингу №437/ФК-20 від 11.12.2020 (а.с. 65, 66).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №437/ФК-20 від 11.12.2020 ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 2029016250 від 11.02.2020 в сумі 4 107 грн 34 коп., з яких: заборгованість по тілу – 3 667 грн 00 коп., заборгованість по відсотках – 0 грн 30 коп., заборгованість по комісії – 440 грн 04 коп. (а.с. 67)

Згідно з платіжного доручення №511 від 11.12.2020 ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» перерахувало на рахунок ТОВ «Діджи Фінанс» 2 540 700 грн 00 коп. з призначенням платежу: оплата за набуття права вимоги зг договору факторингу №437/ФК-20 від 11.12.2020 (а.с. 68).

12 квітня 2021 року між ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» (Клієнт) та ТОВ «Цикл Фінанс» (Фактор) було укладено Договір факторингу №12/4/21, відповідно до п. 1.1 якого Клієнт (первісний кредитор) передає, а Фактор (новий кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить Клієнту і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між Клієнтом і боржниками в розмірі портфеля заборгованості (а.с. 69-82).

12 квітня 2021 року ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» та ТОВ «Цикл Фінанс» складено та підписано акт приймання-передачі реєстру боржників № 1, акт приймання-передачі реєстру боржників № 2 до Договору факторингу №12/4/21 від 12.04.2021(а.с. 83, 84).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №12/4/21 від 12.04.2021 ТОВ «Цикл Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 2029016250 від 11.02.2020 в сумі 4 107 грн 34 коп., з яких: заборгованість по тілу – 3 667 грн 00 коп., заборгованість по відсотках – 0 грн 30 коп., заборгованість по комісії – 440 грн 04 коп. (а.с. 85)

Факт перерахування ТОВ «Цикл Фінанс» грошових коштів на рахунок ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» за договором факторингу №12/4/21 від 12.04.2021 підтверджується платіжними інструкціями (а.с. 86, 87).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Виходячи з викладеного, в судовому засіданні підтверджено факт відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 2029016250 від 11.02.2020 від АТ «ОТП Банк» до ТОВ «Діджи Фінанс», від ТОВ «Діджи Фінанс» до ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп», від ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» до ТОВ «Цикл Фінанс» до боржника ОСОБА_1

08.07.2025 ТОВ «Цикл Фінанс» на адресу ОСОБА_1 направлена вимога про погашення кредитної заборгованості на підставі ст. ст. 530, 512, 516 ЦК України, яким останню повідомлено про відступлення права вимоги та про необхідність протягом 30-ти календарних днів з моменту отримання вимоги, але не пізніше ніж до 15.08.2025 погасити заборгованість в розмірі 4 107 грн 34 коп. або зв`язатися з новим кредитором для узгодження вигідних умов подальшої сплати заборгованості (а.с 23-24).

Матеріали справи не містять відомостей, що у визначені вимогою строки, відповідачем зазначена заборгованість погашена.

На час розгляду справи судом відповідач не надав даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості ані первинному кредитору, ані позивачу та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту), нараховані проценти, у встановленому розмірі не сплатив, унаслідок чого виникла заборгованість.

На підставі викладеного суд встановив, що дійсно ОСОБА_1 отримував кредитні кошти, але зобов`язання щодо їх повернення не виконав та доходить висновку про обґрунтованість задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за вказаним договором в розмірі 3 667 грн 30 коп., яка складається із: 3 667 грн – заборгованість по тілу кредиту, 0 грн 30 коп.– заборгованість за відсоткам.

Щодо стягнення з відповідача комісії у розмірі 440 грн 04 коп. суд керується таким.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

В той же час, у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що «згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд констатує, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні Закону «Про споживче кредитування».

З підстав викладеного, суд дійшов висновку, що положення договору №2029016250 від 11.02.2020, яким передбачено сплату ОСОБА_1 комісії, є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому в задоволенні цих вимог необхідно відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13липня 2022 року в справі №496/3134/19.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії в розмірі 440 грн 04 коп. суд відмовляє з підстав їх необґрунтованості.

Вирішуючи питання про стягнення судового збору суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 422 грн 40 коп. Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, суд з урахуванням ч. 1 ст. 141 ЦПК України щодо пропорційності стягнення судового збору вважає необхідним стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 2 162 грн 88 коп. (3 667 грн 30 коп./4 107 грн 34 коп.*2 422 грн 40 коп.).

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 3 000 грн 00 коп.

Згідно з положеннями п. 1, 2 ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат на правову допомогу по даній справі позивачем надано наступні копії документів: договір про надання правової допомоги № 43453613/1 від 25 серпня 2025 року, додаткову угоду № 2029016250 до договору № 43453613/1 про надання правової допомоги від 25 серпня 2025 року, детальний опис робіт (надання послуг) виконаний адвокатом Гулієвою С.А., акт 2029016250 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 14 листопада 2025 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 12018/10 видане Гулієвій С.А.

Суд дослідивши позовну заяву з доданими до неї матеріалами, вважає, що судові витрати в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу — це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір — обґрунтованим (пункт 268).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Згідно положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з положень статей 137, 141ЦПК України, статті 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Таким чином, суд зобов`язаний з урахуванням обставин і складності справи надати оцінку поданим заявником доказам на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, визначити необхідний фактичний обсяг правової допомоги, співмірність витрат на правничу допомогу, за результатами чого, надати обґрунтований висновок про наявність/відсутність підстав для відшкодування таких витрат і їх розмір, а не формально (без надання оцінки доказам та аргументам) вказати про відсутність підстав для компенсації таких витрат на користь позивача за рахунок відповідача.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

У постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

З позовної заяви вбачається, що вона подана представником позивача через систему «Електронний суд». Провадження по цивільній справі відкрито в спрощеному провадженні з повідомленням (викликом) сторін. Представник позивача, в тому числі адвокат Гулієва С.А. не приймала безпосередню участь в судовому засіданні, вказана цивільна справа не є складною.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, заявлених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді, через призму критеріїв, встановлених статтями 137 та 141 ЦПК України, та враховуючи обсяг виконаних робіт, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.

Суд дійшов висновку, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн є неспівмірною, зокрема, із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг та сам розмір є явно завищеним. Зазначена категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, додатки до позовної заяви, також є наперед визначеними та не потребують великих зусиль для його зібрання.

Суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000 грн 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 133, 141, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» , заборгованість за кредитним договором № 2029016250 від 11.02.2020 у розмірі 3 667 (три тисячі шістсот шістдесят сім) грн 30 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 162 (дві тисячі сто шістдесят дві) грн 88 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», код ЄДРПОУ: 43453613, місцезнаходження: м. Київ вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8;

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації місця проживання/перебування: АДРЕСА_1 .

Рішення складено 26.05.2026.

Суддя В.О. Попова