Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №180/409/26 — Марганецький міський суд Дніпропетровської області

Справа № 180/409/26

2/180/514/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 р. Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Янжули О.С.

секретар –Котова Н.С.,

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Марганець, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала до Марганецького міського суду Дніпропетровської області позовну заяву до відповідача Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.02.2022 року російська федерація здійснила повномасштабне збройне вторгнення на територію України, що стало підставою для введення з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану на території України, цей факт загальновідомий, що не потребує доказуванню. На дату подачі позову воєнний стан в Україні діє. Позивач ставить питання відшкодування їй моральної шкоди, яка виникла в результаті противоправних, протизаконних дій відповідача. Місто Маріуполь Донецької області у лютому-березні 2022 року перебувало під інтенсивними артилерійськими та авіаційними ударами з боку збройних сил Російської Федерації, що призвело до масштабних руйнувань цивільної інфраструктури, масової загибелі мирного населення, гуманітарної катастрофи. Факти інтенсивних бомбардувань, блокади міста, відсутності води, тепла, електроенергії та продовольства у березні 2022 року широко висвітлювалися у засобах масової інформації. На момент активних бойових дій позивач проживала за адресою: АДРЕСА_1 . У березні 2022 року вона перебувала в умовах артилерійських та авіаційних обстрілів, відсутності електроенергії, водопостачання та опалення, дефіциту продуктів харчування та медикаментів, перебувала серед зруйнованих будинків та загиблих осіб, постійного страху за своє життя. 17 березня 2022 року вона була змушена самостійно залишити місто без офіційного «зеленого коридору», з реальним ризиком обстрілів, рухаючись через окуповані території. Під час проходження блокпостів військовослужбовці РФ та підконтрольних їй незаконних формувань здійснювали її обшук, принижували її гідність, висловлювали погрози, що спричинило додаткову психологічну травматизацію. Вона є особою пенсійного віку, що об`єктивно підвищує вразливість до стресових факторів. Після подій у Маріуполі у неї погіршився стан здоров`я, ій встановлено діагноз М16.6 Двобічний коксартроз ІІІ ст., хронічний тендосиновіїт, стійкий больовий синдром контрактура суглобів, значне стійке порушення функції суглобів опори та ходи, опущення передньої стінки піхви, везікоцеле лапаротомія, гістеректомія 2005 р., передня кольпарафія з транспозицією сечового міхура 03.03.2023 р., розрив сітківки з кришечкою, міопія слабкого ступеня обох очей, тиреоїдит. У власності РФ знаходиться квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить позивачці на підставі договору купівлі-продажу від 28.05.2012 року. Зазначене майно є пошкодженим внаслідок обстрілів з боку РФ. Разом із житлом вона втратила усе майно, що знаходилося в середині. З огляду на характер правопорушення, масштаб порушених прав та глибину моральних страждань позивач визначає розмір компенсації у сумі 20 000 доларів США, що еквівалентно 865 964 гривень за офіційним курсом НБУ станом на 24 лютого 2026 року.

Просить суд, стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000 доларів США, що еквівалентно 865 964 гривень за офіційним курсом НБУ станом на 24 лютого 2026 року.

Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 03 березня 2026 року, відкрито загальне позовне провадження по вказаній справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2026 року, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги, просила їх задовольнити у повному обсязі. Підтвердила факт того, що за адресою: АДРЕСА_2 вона зареєстрована з 06 листопада 2016 року, також за вищевказаною адресою вона зареєстрована як ВПО з 21 липня 2022 року.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив. Відзив на позов не подав.

Так, Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 вказав, що в разі застосування деліктного винятку (наявність факту заподіяння шкоди) будь-який спір, що виник на території України в громадянина України, навіть з іноземною країною, зокрема РФ, може бути розглянутий і вирішений судом України як належним та повноважним судом. Суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

Верховний Суд також встановив підстави для висновку про те, що, починаючи з 2014 року, немає необхідності в направленні до посольства РФ в Україні запитів щодо згоди РФ бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв`язку з вчиненням РФ збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з РФ у зв`язку з повномасштабною збройною агресією.

З огляду на те, що в Україні введено воєнний стан у зв`язку з триваючою повномасштабною збройною агресією РФ проти України, чим порушено її суверенітет, отримання згоди РФ бути відповідачем у цій справі наразі є недоречним. Зупинення провадження у справі призведе до безпідставного зволікання з розглядом справи, що не сприятиме якнайкращому захисту інтересів позивача.

У зв`язку з викладеним, суд не направляв запиту до відповідача для отримання згоди РФ бути відповідачем у цій справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) та наданих сторонами, доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, яка народилася смт. Машівка, Машівського району, Полтавської області та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відомостями паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки від 21 липня 2022 року № 1213-5001901799, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з з 21 липня 2022 року є внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання/перебування також АДРЕСА_2 .

У власності позивачки перебуває квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить позивачці на підставі договору купівлі-продажу від 28.05.2012 року.

Загальновідомими та такими, що у відповідності до ч.3 ст.82 ЦПК України не потребують доказування, є обставини, що збройна агресія РФ проти України розпочалася 20 лютого 2014 року, коли були зафіксовані перші випадки порушення збройними силами РФ всупереч міжнародно-правовим зобов`язанням РФ порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму відповідно до Угоди між Україною і РФ про статус та умови перебування Чорноморського флоту РФ на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин.

24 лютого 2022 розпочалось повномасштабне вторгнення РФ на території України, у зв`язку із чим Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України», в Україні введено військовий стан.

Станом на 26 березня 2025 року Україна залишається об`єктом збройної військової агресії з боку РФ, яку остання здійснює.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

До зобов`язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія (стаття 48 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Відповідно до частини другої статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Завдання моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Внаслідок порушення цивільних прав особи згідно частини 1 статті 23 Цивільного кодексу вона має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно частиною 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК необхідно довести такі факти:

а) протиправність діяння її заподіювача.

б) наявність шкоди.

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Згідно із частиною 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Таким чином, частина 1 статті 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації (коли розмір компенсації не визначений законом).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що позивач є громадянкою України.

Позивач постійно проживали на території України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Згідно інформації, викладеної в позовній заяві, місто Маріуполь Донецької області у лютому-березні 2022 року перебувало під інтенсивними артилерійськими та авіаційними ударами з боку збройних сил Російської Федерації, що призвело до масштабних руйнувань цивільної інфраструктури. На момент активних бойових дій позивач проживала за адресою: АДРЕСА_1 . У березні 2022 року вона перебувала в умовах артилерійських та авіаційних обстрілів, відсутності електроенергії, водопостачання та опалення, дефіциту продуктів харчування та медикаментів, перебувала серед зруйнованих будинків та загиблих осіб, постійного страху за своє життя. 17 березня 2022 року вона була змушена самостійно залишити місто без офіційного «зеленого коридору», з реальним ризиком обстрілів, рухаючись через окуповані території. Під час проходження блокпостів військовослужбовці РФ та підконтрольних їй незаконних формувань здійснювали її обшук, принижували її гідність, висловлювали погрози, що спричинило додаткову психологічну травматизацію. Вона є особою пенсійного віку, що об`єктивно підвищує вразливість до стресових факторів. Після подій у Маріуполі у неї погіршився стан здоров`я, їй встановлено діагноз М16.6. У власності РФ знаходиться квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить позивачці на підставі договору купівлі-продажу від 28.05.2012 року. Зазначене майно є пошкодженим внаслідок обстрілів з боку РФ. Разом із житлом вона втратила усе майно, що знаходилося в середині.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про те, що внаслідок військової агресії РФ та тимчасової окупації суверенної території України позивачці завдано моральної шкоди.

Кожен громадянин, який не покинув територію України, відчуває себе у небезпеці після введення в Україні воєнного стану, позбавлений звичного ритму життя, звичайного спілкування з близькими та друзями.

Проте, це не позбавляє особу, яка звернулась до суду із позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок збройної агресії РФ, обов`язку обґрунтувати та довести у суді належними доказами, а суд - обов`язку встановити на підставі наданих доказів елементи правопорушення, що призвело до завдання моральної шкоди (не тільки наявність шкоди, але й те, що вона є наслідком саме діяння держави-відповідача (причинно-наслідковий зв`язок).

Разом з тим, на підтвердження заподіяння моральної шкоди позивачці надало тільки довідку ВПО, висновок ЛКК №? 1401 та договір купівлі продажу квартири з технічною документацією до неї та витяг з додатку «ДІЯ» про повідомлення про часткове пошкодження квартири.

Щодо довідки ВПО, для суду є не зрозумілим факт взяття на облік особи як внутрішньо переміщеної 21 липня 2022 року за адресою у м. Марганець, за якою ця ж особа постійно зареєстрована у передбаченому законом порядку з 06 листопада 2016 року. Пояснити факт реєстрації ВПО за місцем своєї постійної реєстрації позивач у судовому засіданні не змогла. Доказів того, що вона дійсно проживала на території Донецької області суду не надано, як і доказів про примусову евакуацію через блокпости РФ де проводили її обшуки.

Згідно висновку ЛКК №? 1401 позивачці встановлено ряд захворювань, деякі з 2005 року, доказів того, що вказані захворювання є похідними чи виникли від завдання моральної шкоди, суду не надано.

Договір купівлі-продажу квартири підтверджує факт володіння позивачкою майном, яке знаходиться на території Донецької області.

Витяг з додатку «ДІЯ» про часткове пошкодження квартири, розцінюється судом як повідомлення держави та фіксація пошкодження майна.

Крім того, на державному рівні існує Порядок, який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії РФ, починаючи з 19 лютого 2014 року.

Слід зазначити, що наявні міжнародні та національні нормативно-правові акти не містять положень про виникнення у тимчасово переміщеної особи права на відшкодування понесених нею моральних страждань через таке переміщення від держави агресора.

Доводи про те, що внаслідок збройної агресії РФ, позивачці було завдано моральну шкоду є безпідставними, оскільки загально відомий факт збройної агресії РФ, не звільняє позивачів від доведення наявності шкоди та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Доводи про доведеність позовних вимог, наявність підстав задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі є безпідставними, оскільки не підтверджуються наявними у справі доказами, тому суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.22 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», суд вважає за необхідне витрати по справі віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 4,10, 12, 13 ,76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274-277, 280-283, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення виготовлено 27 травня 2026 року.

Суддя: О. С. Янжула