Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №211/9471/25 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Суд: Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: інших фактів, з них:.

Дата: 17 травня 2026 р.

Справа: №211/9471/25

Суддя: Лебеженко В. О.

Справа № 211/9471/25

Провадження № 2-о/211/44/26

РІШЕННЯ

іменем України

18 травня 2026 року м. Кривий Ріг

Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого – судді Лебеженка В.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Строганової Е.О.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – Сагайдака Д.С.,

представника відповідача – Таборовець Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Сагайдака Дениса Сергійовича, заінтересована особа – Виконавчий комітет Довгинцівської районної у місті ради, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Сагайдак Д.С., яка діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить суд встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживала на час відкриття спадщини зі своєю бабусею - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування пред`явлених вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла баба заявниці – ОСОБА_2 . З 26.05.2013 року ОСОБА_2 постійно проживала разом із своєю онукою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . 15.08.2025 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Чорної О.С. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті баби, однак нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з тим, що заявницею був пропущений шестимісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини та у зв`язку із відсутністю доказів постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Зазначає, що дійсно, заявниця не зверталася до нотаріальної контори для оформлення спадщини після смерті баби, оскільки з травня 2013 року постійно проживала разом з нею у вищевказані квартирі, вони разом вели спільне господарство, вона піклувалася про свою бабусю останні роки її життя через погіршення стану її здоров`я. Окрім заявника інших родичів або близьких людей, які могли б піклуватися про неї, ОСОБА_2 не мала. Вказані обставини можуть підтвердити свідки. У зв`язку із вищезазначеними обставинами, неможливістю оформлення належним чином своїх спадкових справ та отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті баби, заявниця змушена звернутися до суду з цією заявою.

Ухвалою суду від 16.10.2025 року заяву прийнято до розгляду з відкриттям окремого провадження (а.с. 33-34).

Присутні в судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 та її представник адвокат Сагайдак Д.С., кожен окремо, вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні з підстав, викладених у заяві.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 показав, що ОСОБА_2 є бабусею його дружини, яка з 2013 року мешкала разом з ними за адресою: АДРЕСА_1 . У 2014 році ОСОБА_2 померла. Її похованням займалася дружина. Мати дружини не мала можливості доглядати за ОСОБА_2 , оскільки хворіла на рак крові та померла за два місяці до смерті ОСОБА_2 .

Допитані у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили факт проживання ОСОБА_2 разом з заявницею ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 з 2013 року по день смерті ОСОБА_2 .

Представник заінтересованої особи ОСОБА_6 не заперечувала проти задоволення заяви, пояснивши, що факт проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 підтверджується показаннями свідків та іншими документами, долученими до матеріалів справи.

Суд, врахувавши позицію учасників справи, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши та оцінивши показання допитаних у судовому засіданні свідків, наявні у справі письмові докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, встановивши фактичні обставини справи, дійшов до такого висновку.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. У п.5 ч.2 вказаної норми передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень, щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цивільних справ встановлені цим розділом.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; установлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №7, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №5 «Про судову практику по справам про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суди вправі розглядати справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_2 . Факт родинних відносин підтверджується: копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 11.06.1956 року; копією Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 30.05.2025 року; копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 20.11.1979 року; копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 20.12.2003 року; копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 від 25.04.2005 року; копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 22.03.2008 року (а.с.14,15-16, 18, 19, 20, 21).

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла баба заявниці ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с. 13).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина у вигляді 1/4 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч.1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до положень ст.ст.1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Будучи єдиним спадкоємцем після смерті баби ОСОБА_2 , заявниця ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Чорної О.С. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті баби ОСОБА_2 .

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Чорною О.С. було заведено спадкову справу, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , заявниці ОСОБА_1 було відмовлено у зв`язку з тим, що нею був пропущений шестимісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини та у зв`язку із відсутністю доказів постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (а.с. 104).

Виходячи з того, що ОСОБА_1 не має можливості оформити свої права на спадкове майно після смерті баби у позасудовому порядку, тому вимушена звернутися до суду в обраний нею спосіб, а саме, шляхом встановлення факту постійного проживання зі спадкодавицею на момент відкриття спадщини, адже встановлення цього факту матиме для неї юридичне значення.

Згідно з ч.1 ст.1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Довідкою №33002 від 15.08.2025 року, підтверджується, що ОСОБА_1 з 03.07.2007 року по 05.08.2019 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 87).

Довідкою №921 від 11.08.2014 року, складеною та підписаною ст. майстром ділянки №1 ОСОБА_7 та бухгалтером ОСОБА_8 . Житлово-експлуатаційної організації №8 дільниці №1 підтверджується, що ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 40).

Актом, складеним 29.05.2025 року мешканцями сусідніх квартир та засвідченим головою ОСББ «Матусевича-16» І. Галайко підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 26.05.2013 року фактично постійно проживала разом із своєю бабусею – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 83).

ОСОБА_1 з 09.08.2018 року та дотепер має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 9).

Відповідно до ч.ч.1,6 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Згідно з пп.4.10 п.4 гл.10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем. В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. У п.23 вищевказаної Постанови вказано, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

У ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини) визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Таким чином, місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини), реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно зі ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК України). Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Із системного аналізу наведених норм матеріального права слідує, що законодавець не пов`язує місце відкриття спадщини безпосередньо з місцем реєстрації спадкодавця, а відповідно до ст.1221 ЦК України ототожнює його з останнім місцем проживання останнього, яке може знаходитися поза межами його реєстраційного обліку.

Суд зауважує, що ч.2 ст.1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного. Такий правовий висновок щодо застосування ч.3 ст.1268 ЦК України викладений у ряді постанов Верховного Суду, зокрема, від 21.10.2020 у справі №569/15147/17, від 18.11.2020 у справі №523/19010/15-ц, від 02.04.2021 у справі №191/1808/19, від 28.04.2021 у справі №204/2707/19, від 27.02.2024 у справі №688/2822/22.

Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця, не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч.3 ст.1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних, допустимих та достатніх в їх сукупності доказів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №633/344/16-ц.

Як встановлено в судовому засіданні, спадкодавиця ОСОБА_2 на момент смерті серед кола близьких родичів мала лише онуку ОСОБА_1 . Допитані судом як свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 показали, що ОСОБА_2 з 2013 року постійно мешкала з ОСОБА_1 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Покази свідків суд вважає належним та допустимим доказом, оскільки вони не викликають сумнівів в їх правдивості та дійсності в сукупності з обсягом наявних у справі доказів. Крім того, довідки, на які посилається заявник як на підставу своїх вимог, підтверджують факт постійного проживання його разом зі спадкодавицею на день смерті останньої і підтверджені показами свідків.

Таким чином, встановивши, що за життя заявниця ОСОБА_1 , хоч і не була зареєстрована разом з ОСОБА_2 , однак фактично проживала, що повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, показами свідка, суд дійшов висновку, що факт постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавицею ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, як того вимагає положення ч.3 ст.1268 ЦК України, знайшов своє підтвердження під час судового розгляду.

З огляду на викладене, виходячи з інтересів осіб щодо захисту їх права на спадкування, зважаючи на те, що заявниця не має іншої можливості, окрім в судовому порядку, підтвердити факт її постійного проживання разом із спадкодавицею на час відкриття спадщини, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, суд вважає, що вимога підлягає задоволенню, оскільки є законною, обґрунтованою та підтвердженою належними, допустимими та достатніми доказами, які в свою чергу є послідовними та логічними, а тому не викликають сумніву в їх правдивості.

Ухвалюючи рішення про задоволення вимог ОСОБА_1 саме в порядку окремого провадження, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 07.02.2024 у справі №545/844/23, від 20.12.2023 року у справі №761/16555/23, від 14.12.2022 у справі №180/2132/21, та вважає за необхідне зауважити, що необхідність встановлення факту, що має юридичне значення, для отримання спадщини саме по собі не свідчить про наявність спору про цивільне право ОСОБА_1 , яке ніким не оспорюється. Існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним, адже відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину пов`язана виключно з тим, що із наданих спадкоємицею документів не підтверджується факт її постійного проживання зі спадкодавицею на час відкриття спадщини, а не оспорювання самого права ОСОБА_1 на спадщину.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує ч.7 ст.294 ЦПК України, у зв`язку з цим понесені заявником витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 13, 19, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 263-265, 267, 268, 273, 293, 294, 315-319, 351-352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Сагайдака Дениса Сергійовича, заінтересована особа – Виконавчий комітет Довгинцівської районної у місті ради, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживала на час відкриття спадщини зі своєю бабою - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати по справі покласти на заявника.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .

Виконавчий комітет Довгинцівської районної у місті ради, юридична адреса: код ЄДРПОУ 05520744, вул. Дніпровське шосе, 11, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Суддя В.О. Лебеженко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua