Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №178/635/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1514/26 Справа № 178/635/26 Суддя у 1-й інстанції - Лісняк В. В. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Францена Ю.І. на постанову Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2026 року, якою на

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.,

за участю:

особи, що притягується

до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

захисника в режимі відеоконференції Францена Ю.І.,

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2026 року 01 березня 2026 року о 09 год. 35 хв. по трасі М30 916 км. + 817 м. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом CITROEN C5, д.н.з. НОМЕР_1 , маючи ознаки алкогольного та наркотичного сп`яніння. Від проходження огляду з метою виявлення ознак алкогольного та наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився.

В апеляційній скарзі адвокат Францен Ю.І. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови зазначивши, що ОСОБА_1 не отримував судових повісток, викликів або повідомлень про розгляд справи в суді першої інстанції, копію постанови ним було отримано лише 20.04.2026 року.

По суті просить постанову Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2026 року скасувати та закрити провадження по справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги захисник посилається на відсутність факту відмови, оскільки ОСОБА_1 пройшов тест на приладі «Драгер», результат якого склав 0.2 проміле, що не перевищує встановлену законом межу та є допустимим значенням. Зазначає, що працівники поліції вимагали проходження огляду в медичному закладі у м. Дніпрі, віддаленому від місця зупинки, оскільки ОСОБА_1 перебував у дорозі з дитиною (11 років), то не міг залишити її без нагляду на блокпосту. Стверджує, що відмова від поїздки до медзакладу не була проявом ухилення, а була зумовлена необхідністю забезпечення безпеки дитини та об`єктивною неможливістю залишення її без нагляду в умовах воєнного стану. Вказує, що суд розглянув справу без участі ОСОБА_1 , чим порушив ст. 268 КУпАП, позбавивши його права на захист, надання пояснень та подання доказів власної невинуватості. Зауважує, що судом першої інстанції не було з`ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Вважає, що висновки суду ґрунтуються лише на позиції поліції, без врахування того, що показник 0.2 проміле не є станом сп`яніння.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, та його захисника, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, а також причини пропуску строку на оскарження постанови, дійшов наступного висновку.

Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 01 квітня 2026 року, розгляд справи відбувся за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. З матеріалів справи слідує, що копію постанови ОСОБА_1 отримав 20 квітня 2026 року, про що склав розписку, а з апеляційною скаргою захисник звернувся через систему “Електронний суд” 21 квітня 2026 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Враховуючи зазначені обставини, а також вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду та позицію колегії суддів Третьої судової палати Верховного Суду, яка викладена у постанові суду від 11 вересня 2019 року при розгляді справи №130/2448/16-к, відповідно до якої без повного тексту судового рішення особа позбавлена можливості надати належне обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин.

Згідно ст.ст.245,251,252,280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти законне вмотивоване рішення.

Під час апеляційного перегляду встановлено, що судом першої інстанції, з недотриманням вищезазначених вимог закону, належним чином не з`ясовано обставини щодо вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а викладені в постанові висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст.7,9 КУпАП допустив спрощений підхід при розгляді адміністративного провадження за ч.1 ст.130 КУпАП, всебічно не з`ясувавши всіх обставин події провадження у справах про адміністративні правопорушення. Такий висновок апеляційного суду ґрунтується на наступному.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, згідно із ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, який проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Порядок проходження огляду на стан сп`яніння, встановленого ст.266 КУпАП, деталізований затвердженим Постановою КМУ №1103 від 17.12.2008 року "Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду" (далі - Постанова) та «Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою спільним Наказом МВС та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція).

Відповідно до положень п. 2 розділу І зазначеної Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Положеннями п. 6 розділу І Інструкції встановлено, що огляд на стан сп`яніння, зокрема, проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби).

Відповідно до положень пункту 7 Розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 КУпАП.

Пунктом 10 розділу ІІ Інструкції встановлено, що результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.

Згідно з абз. 3 п. 10 розділу ІІ Інструкції якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Так, з відеозапису адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 вбачається, що останній зупинився на блок посту з метою уточнення у працівників поліції напрямку дороги, під час спілкування інспектор поліції виявив та зазначив ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння та запропонував йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу “Драгер”, на що останній погодився та пройшов огляд, результат якого склав 0,2 проміле, тобто в межах допустимої норми, передбаченої пунктом 7 Розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року.

Проте, працівники поліції наголосили ОСОБА_1 на необхідності проїхати до медичного закладу з метою проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння, на що останній відмовився та зауважив про відсутність підстав повторно проходити огляд в медичному закладі, так як він вже пройшов огляд за допомогою приладу “Драгер”, з результатами якого згоден.

Після чого працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про наявність у нього ознак наркотичного сп`яніння та зазначили про необхідність проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я.

Разом з цим, матеріали справи не містять переконливих доказів існування ознак наркотичного сп`яніння, їх належної фіксації чи конкретизації, оскільки поліцейський не зазначив про них до моменту відмови водія від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд звертає увагу, що зміна підстав для проведення огляду — від перевірки на стан алкогольного сп`яніння, результат якої не підтвердив його наявність, до тверджень про можливе наркотичне сп`яніння лише після відмови особи від додаткового огляду — ставить під сумнів обґрунтованість та послідовність дій працівника поліції.

Апеляційний суд наголошує, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, утворює послідовна відмова водія від проходження огляду на місці за допомогою технічних засобів та від прослідування до медичного закладу з метою проведення огляду на стан сп`яніння в його умовах лікарем.

Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 пройшов огляд на місці зупинки транспортного засобу, проте, до протоколу не долучено роздруківки зі спеціального технічного засобу — приладу «Драгер» та акту огляду на стан алкогольного сп`яніння, також в матеріалах справи відсутні відомості, що технічними характеристиками даного технічного засобу не передбачено роздрукування на папері його показників.

Апеляційний суд виходить з того, що пунктом 7 Розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року, передбачено граничний розмір вмісту алкоголю в крові більше ніж 0,20 % проміле.

З відеозапису чітко встановлено, що результат огляду склав 0,2 проміле, тобто в межах допустимої норми.

За відсутності об`єктивно зафіксованих ознак наркотичного сп`яніння вимога поліцейського про проходження медичного огляду не може вважатися законною, а тому відмова особи від виконання такої вимоги сама по собі не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, поліцейськими при проведенні огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного та наркотичного сп`яніння не було дотримано вимог ст.266 КУпАП, Інструкції та Порядку щодо необхідності проведення огляду водія в закладі охорони здоров`я у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, з подальшим складанням протоколу про адміністративне правопорушення.

Відтак, апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції при розгляді даної справи не перевірив дотримання поліцейським вищезазначених вимог закону та підзаконних нормативних актів під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а його висновки в постанові про доведеність вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають фактичним обставинам справи.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі і на закріпленій в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 року ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинуватості обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, апеляційний суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не підтверджена допустимими та достовірними доказами.

З урахуванням наведеного, апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу даного адміністративного правопорушення в діях останнього.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ:

Поновити захиснику особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвокату Францену Ю.І.строк на апеляційне оскарження постанови Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Францена Ю.І. — задовольнити.

Постанову Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП — скасувати.

Винести нову постанову, якою на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду С.І.Крот