Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №214/9173/25 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/9173/25

2/214/219/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 травня 2026 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Чернової Н.В.,

при секретарі судового засідання Нестеренко К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської областів порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу 214/9173/25 за позовною заявою ОСОБА_1 – адвоката Олійника Олександра Андрійовича до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

12.09.2025 року представник позивача – адвокат Олійник А.О. звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить суд розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 11.02.2025 року Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); актовий запис №116.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 11 лютого 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, зареєстрований Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 116 від 11 лютого 2025 року, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Дітей від шлюбу не мають. Останнім часом шлюбні відносини позивача та відповідачки погіршились, підтримувати сімейні стосунки вкрай важко, у сторін зникло взаєморозуміння і взаємоповага, має місце розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов`язки. Втрачено почуття любові та поваги один до одного. Фактично шлюбні відносини припинені, шлюб вичерпав себе. Позивач вважає збереження сім`ї неможливим, між подружжям втрачено фізичні та духовні зв`язки, внаслідок чого спільне життя і збереження шлюбу стало суперечити його інтересам. Відповідно до ст. 51 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань. Можливості примирення сторін позивач не вбачає, тому вважає, що потрібно розірвати шлюб без надання сторонам строку на примирення. Спору, щодо розподілу майна на час розірвання шлюбу між сторонами немає. Відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України однією з підстав припинення шлюбу є його розірвання. Згідно із ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу. Розірвання шлюбу судом відбувається за позовом одного з подружжя відповідно до ст. 110 СК України. Підстави, які б перешкоджали звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу, передбачених ст. 110 СК України відсутні. Відповідно до ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Розірвати шлюб через органи державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки відповідачка заперечує проти його розірвання, а у відповідності до ст. 106 СК України подання до органу ДРАЦС заяви про розірвання шлюбу здійснюється за особистої присутності двох сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК розірвання шлюбу в судовому порядку може здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 276 ЦПК України для того, щоб розірвання шлюбу здійснювалося за правилами спрощеного позовного провадження, потрібно подати клопотання у письмовій формі одночасно із поданням позовної заяви, або таке клопотання може міститися у позовній заяві. Відтак враховуючи, що шлюбні відносини між сторонами припинені, спільного господарства сторони не ведуть, спільного бюджету не мають, на час подання заяви відсутні будь які майнові та не майнові спори.

Ухвалою суду від 30.10.2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 08.01.2026 року провадження у цивільній справі зупинено- для надання сторонам строку для примирення терміном на два місяці.

Ухвалою суду від 09.03.2026 року провадження у цивільній справі поновлено.

Від представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_4 до суду подано відзив на позовну заяву , в обґрунтування якого н6аведено наступне. 11 лютого 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 116. Станом на день подання позовної заяви, а також на час розгляду справи судом, відповідачка перебуває у стані вагітності, що має істотне та визначальне юридичне значення для правильного вирішення даного спору. Факт вагітності відповідачки офіційно підтверджується довідкою лікарсько- консультативної комісії (ЛКК) закладу охорони здоров`я, виданою у встановленому законом порядку, яка додається до цього відзиву та є належним і допустимим доказом у розумінні статей 76-79 ЦПК України. Відповідачка не надавала та не надає згоди на розірвання шлюбу, вважає можливим збереження сім`ї, усвідомлює важливість стабільних сімейних відносин у період вагітності та категорично заперечує проти припинення шлюбу в судовому порядку. Вагітність відповідачки як юридичний факт та її доказування Вагітність є не лише фізіологічним станом жінки, а й юридичним фактом, з яким закон безпосередньо пов`язує виникнення, зміну або припинення сімейних правовідносин. Саме тому Сімейний кодекс України містить спеціальні імперативні норми, спрямовані на підвищений правовий захист вагітної жінки та ненародженої дитини. Довідка лікарсько-консультативної комісії: видана уповноваженим медичним закладом; підтверджує факт вагітності станом на відповідну дату; є офіційним документом, який не потребує додаткового доказування; відповідає вимогам належності та допустимості доказів згідно зі статтями 77-79 ЦПК України. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що медичні документи, видані ЛКК, є належними доказами стану здоров`я особи, у тому числі факту вагітності, та підлягають обов`язковій оцінці судом (зокрема, постанова ВС від 10.04.2019 у справі № 761/4959/17). Таким чином, факт вагітності відповідачки є достовірно встановленим, підтвердженим належними доказами та не заперечується жодними об`єктивними даними. Таким чином на підставі вищевикладеного просить відмовити у задоволенні позовної заяви про розірвання шлюбу.

Від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 до суду надійшла відповідь на відзив. В обґрунтування наведено наступне. Вважає викладені у ньому доводи безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству України, з огляду на наступне. Щодо посилань відповідача на ч. 2 ст. 110 СК України та абсолютної заборони ініціювання розірвання шлюбу під час вагітності: Представник відповідача у відзиві посилається на частину 2 статті 110 Сімейного кодексу України, відповідно до якої передбачається заборона розірвання шлюбу під час вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини. Однак такі посилання є безпідставними, оскільки частину другу статті 110 СК України виключено на підставі Закону № 4073-ІХ від 20.11.2024 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізму запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі" виключено, у зв`язку із чим зазначена норма втратила чинність та не підлягає застосуванню судом. Відповідно до усталених засад правозастосування, суд зобов`язаний застосовувати норми закону у чинній редакції на момент розгляду справи, а не норми, які втратили чинність. Посилання сторони на нечинну норму права не може бути визнано належним правовим аргументом. Отже доводи відповідача побудовані виключно на положеннях виключної норми, що не має жодної юридичної сили. На підставі вищевикладеного, просить задовольнити позов в повному обсязі.

Позивач в судове засідання не з`явився, від представника позивача до суду надійшла заява, в якій останній просить справу розглянути за відсутності позивача, позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач та її представник в судове засідання не з`явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, враховуючи позицію сторін дійшов висновку про задоволення позову за таких підстав.

Судом встановлено,що 11 лютого 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено шлюб, який був зареєстрований Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); актовий запис №116, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1

Від шлюбу сторони дітей не мають.

Відповідно до СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частина 1 статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.

Відповідно до ч.2 ст.104, ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду згідно ст.110 СК України.

Як передбачено ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Посилання відповідача на ч. 2 ст. 110 СК України, відповідно до якої передбачається заборона розірвання шлюбу під час вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини.

Однак такі посилання є безпідставними, оскільки частину другу статті 110 СК України виключено на підставі Закону № 4073-ІХ від 20.11.2024 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізму запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі" виключено, у зв`язку із чим зазначена норма втратила чинність та не підлягає застосуванню судом.

Відповідно до статті 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, при цьому, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю.

Суд не застосовує положення ст.111 СК України, яка є диспозитивною, оскільки в судовому засіданні зібрано достатньо доказів, які підтверджують, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї стали неможливими, а збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам, моральним засадам, адже позивач наполягає на розірванні шлюбу.

Відповідно до ч.2 ст.114, ч.3 ст.115 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється в день набрання чинності рішенням суду про його розірвання. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду, яке набрало законної сили.

Аналізуючи викладене, виходячи із фактичних взаємовідносин подружжя, дійсних причин позову про розірвання шлюбу, а також того, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне витрати по сплаті судового збору в сумі 1211 грн. 20 коп., понесені позивачем та документально підтверджені, стягнути з відповідача на її користь.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 141, 206, 247, 258-259, 263-265, 274, 354, 355ЦПК України, ст. 24, ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105, ч. 2 ст. 112, ч. 2 ст. 114, ч. 3 ст. 115, ст. 113 СК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – адвоката Олійника Олександра Андрійовича до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 11 лютого 2025 року року Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); актовий запис №116, розірвати.

Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_2 залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять ) гривень 20 копійок.

Шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу (ч. 2 ст. 114 СК країни).

Рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили є документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу (ч. 3 ст. 115 СК країни).

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб відповідно до ч.2 ст.115 СК України.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Чернова Н.В.