Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №207/976/26 — Південний районний суд міста Кам’янського

№ 207/976/26

№ 2/207/1599/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року Південний районний суд міста Кам`янського у складі: головуючого судді Дубовика Р.Є., за участю секретаря судового засідання Єрмакової Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів.

В обгрунтування позовної заяви зазначено, що сторони з 21 червня 2008 року перебували у шлюбі, який було розірвано рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13.11.2023 року. Відповідно до судового наказу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області №208/6799/23 від 19 липня 2023 року з позивача на користь відповідачки стягуються аліменти на утримання двох дітей в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 19 липня 2023 року і до досягнення дітьми віку повноліття. Виконавче провадження відкрите у Дніпровському ВДВС м. Кам`янське ВП №72482225, в межах якого позивач постійно сплачує аліменти на утримання двох дітей. Позивач, починаючи з 2025 року постійно проживає у Республіці Словаччина разом зі своїм сином, ОСОБА_4 . Син відвідує школу та повністю знаходиться на утриманні позивача, при цьому позивач досі сплачує відповідачці аліменти згідно судового наказу на утримання сина ОСОБА_5 . У зв`язку з чим просить задовольнити позов.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися. Від представника надійшло клопотання, у якому просить справу розглянути без його участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, просять задовольнити, не заперечують проти проведення заочного розгляду справи.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася. Про розгляд справи була повідомлена належним чином.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 19.07.2023 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області було винесено судовий наказ №208/6799/23, відповідно до якого, з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 на утримання двох дітей: неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з «19» липня 2023 р., і до досягнення дітьми віку повноліття (а.с.16).

09.08.2023 року державним виконацем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було відкрито виконавче провадження №72482225 на виконання судового наказу №208/6799/23 (а.с.18).

13.11.2023 року рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області №208/6800/23 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрований 21 червня 2008 року Баглійським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №120 – розірвано (а.с.22-23).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.24).

В матеріалах справи наявна копія посвідки на проживання (Словацька Республіка) номер картки: НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , строк дії картки: 20.01.2027 (а.с.20-21).

Крім того, в матеріалах справи наявні: копія довідки від 24.11.2025 року про навчання у школі ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у навчальному році АДРЕСА_3 ; копія договору оренди від 05.11.2025 року у Сенецькій громаді, Сенецька кадастрова територія, зареєстровано у правовстановлюючому акті №4408, як квартира АДРЕСА_4 на 2-ому поверсі багатоквартирного будинку з квартирою АДРЕСА_5 , під`їзд АДРЕСА_6 , побудованого на земельній ділянці реєстру «С» - багатофункціональна будівля, в якому орендарями зазначені, зокрема, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а.с.29-44).

Відповідно до копії чесної заяви ОСОБА_9 , місце проживання: АДРЕСА_7 , урочисно заявив під свою честь, що наведені ним дані є правдивими. ОСОБА_11 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає разом з ним у спільному домогосподарстві за адресою: АДРЕСА_8 , засвідчено нотаріусом справжність підпису на документі (а.с.45-49).

У статті 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі – Конвенція про права дитини) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення в Сімейному кодексі України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини (постанови Верховного Суду від 29 серпня 2024 року в справі № 759/14761/22, від 19 грудня 2022 року в справі № 643/3223/21 та ін.).

Отже, обов`язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків є проживання з нею чи з ним самої дитини, на яку власне і стягуються аліменти (постанова Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі № 188/1029/19).

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.

Лише за наявності обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю звільнений від сплати аліментів на підставі судового рішення.

Відповідно до ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Отже, статтею 179 СК України врегульовано питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним із батьків та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини. Під цільовим призначенням при цьому потрібно розуміти витрати спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.

Зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме: встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є тією істотною обставиною, яка в розумінні частини другої статті 197 СК України може бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами платника аліментів (Постанова ВС від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц).

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У даній справі, позивач посилається на обставину, яка має істотне значення для припинення стягнення з нього аліментів, а саме на ту обставину, що син ОСОБА_10 постійно проживає разом з ним з 2025 року у Словацькій Республіці та повністю знаходиться на його утриманні, що підтверджено доказами, які знаходяться у матеріалах справи.

За таких обставин по справі, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.258,263-265, 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги – задовольнити.

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ), що стягуються на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на утримання дитини, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на підставі судового наказу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 липня 2023 року №208/6799/23 з 03 березня 2026 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня його проголошення. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Р.Є. Дубовик