Вирок від 25 травня 2026 р. у справі №495/8692/25 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 рокуСправа № 495/8692/25

Номер провадження 1-кп/495/38/2026

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Білгороді-Дністровському кримінальне провадження №62025150020001061, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.02.2025, за обвинуваченням:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Бикоза Білгород-Дністровського району Одеської області, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, в цивільному шлюбі, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, який проходив службу на посаді водія-лінійного наглядача технічних засобів охорони та оборони військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», не депутата, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

УСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, який на момент вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді водія-лінійного наглядача технічних засобів охорони та оборони роти охорони та оборони військової частини НОМЕР_1 , y військовому званні «солдат», у порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст.9, 11, 16, 58 59, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України те ст. ст. 1 — 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи йогосуспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, о 09 год. 24.07.2025 не з`явився вчасно до підрозділу військової частини НОМЕР_1 , який дислокується у АДРЕСА_1 (більш точна адреса під час дії воєнногостану розголошенню не підлягає), та ухилявся, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи з обов`язками військової служби до 15.10.2025, коли з`явився доІНФОРМАЦІЯ_2 розташованого в Приморському районі м.Одеси.

2. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Такими діями ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, що полягає у нез`явленні вчасно на службу військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

3. Оцінка доказів.

Суд, з`ясувавши думку сторін кримінального провадження, роз`яснив сторонам вимоги ч.3 ст. 349 КПК України і наслідки обмеження обсягу доказів, визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченого ОСОБА_8 відносно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються, дослідженням тільки доказів, які характеризують особу обвинуваченого, стосуються заходів забезпечення кримінального провадження.

Так, обвинувачений ОСОБА_8 , його захисниця та прокурор погодилися з тим, щоб судовий розгляд обмежився вищезазначеним порядком. ОСОБА_8 було роз`яснено, що в даному випадку він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини кримінального правопорушення.

Не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_8 пояснив, що визнає вину в інкримінованих йому діях, повністю підтверджує обставини, викладені в обвинувальному акті.

Щодо інкримінованого йому злочину пояснив, що проходив військову службу з 2023 року, спершу у військовій частині НОМЕР_2 , а потім в грудні 2024 року повернувся в резервний батальйон НОМЕР_1 . В першій частині спершу все було нормально, а потім командир почав «затягувати пояса». Він був по 15-16 годин в наряді, а потім відправляли копати, а потім на пост і ще й догани отримували. Як на посту заснув – наказують. А в наряді стояли і по 17 годин. І постійно наказували, знімали премії. Тому він поїхав на вихідні і не повернувся. В липні 2025 року його спіймали ВСП. Він був зарахований в резервний батальйон, але звідти теж пішов. Зазначив, що шкодує щодо вчиненого, розкаюється. Розуміє, що поступив неправильно. Прагне повернутися до несення служби і вже зв`язався із Третьою штурмовою для служби там.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю доведена.

Обвинувачений не вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності чи у стані неосудності. Обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, чи є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності відсутні.

4. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_8 у відповідності до ст.66 КК України суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_8 , у відповідності до ст.67 КК України не встановлено.

5. Мотиви призначення покарання.

Відповідно до ст. ст. 50 і 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відтак, обираючи обвинуваченому ОСОБА_8 вид та розмір покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, обставини його вчинення, характер його діяння, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання (до затримання), бажання продовжувати проходження військової служби, посередню характеристику, надану командиром 1319 раніше не судимий, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не є депутатом, наявність обставини, що пом`якшує, а також відсутність обставин, що обтяжують його покарання.

Альтернативного виду покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, ніж позбавлення волі, чинним законом не встановлено.

За приписами ч.3 ст.65, ч.1 ст.69 КК України (у редакції на час вчинення кримінального правопорушення) підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються ст.69 цього Кодексу. За наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. Тобто, вчинення злочину, передбаченого ст.407 КК України є одним із виключень для застосування норми ст.69 КК України при призначенні покарання.

Також за приписами ч.1 ст. 75 КК України встановлено обмеження щодо застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням в разі вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Тому за результатами розгляду справи, беручи до уваги тяжкість та фактичні обставини вчиненого правопорушення, вищенаведені чинники, форму вини та мотиви вчиненого, суд вважає за необхідне призначити покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі відповідно до санкції ч.5 ст.407 КК України, на строк п`ять років, що відповідає загальним засадам призначення покарання.

Визначене покарання є необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень, тобто, відповідає меті, передбаченій ст.50 КК України, із дотриманням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Таке покарання, на переконання суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

6. Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

З метою забезпечення виконання вироку суду запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 залишити до набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України період перебування під вартою з моменту затримання 15.10.2025 до набрання вироком законної сили слід зарахувати у строк відбування покарання. Початок строку відбування покарання обвинуваченому слід обчислювати з дня набрання вироком законної сили, оскільки згідно з ч. 1 ст. 17 КПК України, особа не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде встановлено обвинувальним вироком, тобто покарання може бути призначене лише з моменту ухвалення судом обвинувального вироку та набрання ним законної сили.

Процесуальні витрати відсутні. Речові докази відсутні. Цивільний позов у цьому кримінальному провадженню не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 128, 349, 369, 371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 залишити до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_8 у строк покарання період його тримання під вартою під час досудового розслідування та судового розгляду з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, починаючи з 15.10.2025 до набрання вироком законної сили.

Речові докази відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати відсутні.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_10