Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №744/147/26 — Семенівський районний суд Чернігівської області

25.05.26

Справа № 744/147/26

Провадження № 2/744/323/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року в місті Семенівка Чернігівської області Семенівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді Гнипа О. І.,

при секретарі: Кекух А. А.,

розглянувши цивільну справу спрощеного позовного провадження змішаної (паперової та електронної) форми № 744/147/26 за позовом

представника позивача: Ступак Тетяни Олександрівни

в інтересах

позивача: ОСОБА_1

до

відповідача: ОСОБА_2

про

вимоги позивача: стягнення боргу за договором позики,

у відкритому судовому засіданні, проведеному за участі представника позивача Ступак Т. О. (в режимі відеоконференції), за відсутності позивача ОСОБА_1 та за неприсутності відповідача ОСОБА_2 , -

В С Т А Н О В И В :

Представником позивача ОСОБА_3 в інтересах позивача ОСОБА_1 пред`явлено позов до відповідача, ОСОБА_2 , за яким сторона позивача просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 суму боргу за розписками від 25 листопада 2025 року та 18 грудня 2025 року в розмірі 130311 гривень 00 копійок. В обґрунтування наведених вимог у позові зазначено про те, що 25.11.2025 між позивачем та відповідачем укладено договір позики. Згідно з умовами договорів позики (далі по тексту Договори) Відповідач спочатку отримав в якості позики від Позивача грошові кошти в розмірі 100 000 (сто тисяч гривень) 00 копійок, які він зобов`язався повернути Позивачу до 28.02.2026. Пізніше, 18.12.2025 року Відповідач отримав в якості позики від Позивача ще грошові кошти в розмірі 30311 (тридцять тисяч триста одинадцять гривень) 00 копійок, які він зобов`язався повернути Позивачу до 01.01.2026. Таким чином, Відповідачем було отримано позику від Позивача на загальну суму 130311 гривень 00 копійок. Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною другою статті 1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Відповідно до положень ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. У відповідності до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Відповідно до положень ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно положень ст. 545 Цивільного кодексу України, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути борговий документ (розписку) боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає на вимогу боржника. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого боргу. Відповідно до положень ч. ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позика Відповідачем на користь Позивача не повернута. Тому Позивач вимушений звернутися за захистом своїх порушених прав до суду.

Представник позивач ОСОБА_3 у судовому засіданні в режимі відеоконференції позов підтримала повністю, просила його задовольнити, та пояснила про те, що свої вимоги за позовом вона вважає обґрунтованими.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не прибув, був повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання через оголошення на веб-сайті Семенівського районного суду Чернігівської області, який входить до веб-порталу Судової влади України (а. с. 36), відзиву не подав, заяву про розгляд справи за його відсутності не надав, про причини неявки суд не сповістив.

Суд, вислухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає за необхідне вирішити позов за наступних встановлених судом обставин.

У справі з`ясовано, що о 25 листопада 2025 року між позивачем (позикодавцем) та відповідачем (позичальником) укладено договір позики, на підтвердження укладення якого та його умов відповідачем складено і власноруч підписано розписку, відповідно до якої відповідач отримав від позивача у борг грошові кошти в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок та зобов`язався повернути зазначену суму у строк до 28 лютого 2026 року (розписка оглянута судом у судовому засіданні).

18 грудня 2025 року між тими ж сторонами укладено ще один договір позики, на підтвердження укладення якого та його умов відповідачем складено і власноруч підписано розписку, відповідно до якої відповідач отримав від позивача у борг грошові кошти в розмірі 30311 (тридцять тисяч триста одинадцять) гривень 00 копійок та зобов`язався повернути зазначену суму у строк до 01 січня 2026 року (розписка оглянута судом у судовому засіданні).

Таким чином, загальна сума грошових коштів, отриманих відповідачем у позику від позивача за вказаними розписками, становить 130311 (сто тридцять тисяч триста одинадцять) гривень 00 копійок.

Оригінали зазначених розписок знаходяться у позивача та були оглянуті в судовому засіданні й на клопотання представника позивача повертаються стороні позивача. Наявність розписок саме у позивача свідчить про невиконання відповідачем свого обов`язку з повернення позики.

Станом на час ухвалення судом рішення строк повернення позики за обома розписками настав, проте відповідач отримані у борг грошові кошти позивачу не повернув, доказів зворотного суду не надав.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд виходить із такого.

Згідно з частиною першою статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною другою статті 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За змістом наведених норм договір позики є реальним правочином, а письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передання грошової суми позичальнику. Розписка позичальника як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошових коштів із зобов`язанням їх повернення та дату отримання коштів.

Дослідженням наданих позивачем розписок від 25 листопада 2025 року та від 18 грудня 2025 року судом встановлено, що вони містять усі необхідні реквізити, які дають змогу ідентифікувати їх як боргові документи, а саме: відомості про сторони, факт отримання відповідачем визначених грошових сум, зобов`язання щодо їх повернення, строки повернення, а також підпис відповідача. Зміст розписок свідчить про досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договорів позики та про реальне передання відповідачу грошових коштів.

За змістом ч. 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 545 Цивільного кодексу України кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі; наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. Виходячи зі змісту наведеної норми, перебування боргового документа (розписки) у кредитора, навпаки, свідчить про невиконання боржником свого зобов`язання. Оскільки оригінали розписок від 25 листопада 2025 року та від 18 грудня 2025 року перебувають у сторони позивача і надавалися нею на огляд у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що відповідач свого зобов`язання з повернення позики не виконав.

Відповідно до статей 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно з частинами першою та шостою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач ОСОБА_2 наданим йому правом на подання відзиву та доказів не скористався, факт отримання від позивача грошових коштів у борг і наявність заборгованості не спростував, доказів повернення позивачу суми боргу повністю або частково, як і доказів відсутності боргу, суду не надав.

За таких обставин, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд переконаний, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за розписками від 25 листопада 2025 року та від 18 грудня 2025 року в загальному розмірі 130 311 (сто тридцять тисяч триста одинадцять) гривень 00 копійок є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідача належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзиву; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву не подав, а представник позивача проти заочного розгляду справи у судовому засіданні не заперечувала, суд констатує наявність підстав для ухвалення у справі заочного рішення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 141 цього Кодексу інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1065 (одна тисяча шістдесят п`ять) гривень 00 копійок, що підтверджується відповідним платіжним документом, наявним у матеріалах справи (квитанція про сплату на а. с. 1). Оскільки позов задоволено в повному обсязі, зазначена сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке. Відповідно до статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано матеріали договору про надання правничої допомоги, ордер, детальний опис наданих послуг (містяться в електронних файлах, прикріплених до даної справи змішаної (паперової та електронної) форми в АСДС суду в електронному вигляді (доступні програмі «Д-3»)). Відповідач заперечень щодо розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу та клопотання про їх зменшення не подав.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та час, витрачений на їх надання, суд убачає, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000 гривень 00 копійок є співмірними та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Воднораз суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 259 Цивільного процесуального кодексу України суд, проголосивши вступну та резолютивну частини рішення, визначив строк для складання повного тексту даного рішення – до 24 травня 2026 року. Втім, зазначена дата припала на неділю – вихідний день. Згідно з ч. 3 ст. 124 Цивільного процесуального кодексу України, якщо закінчення процесуального строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. З огляду на наведене, повний текст рішення складено 25 травня 2026 року – у перший робочий день після закінчення встановленого судом строку, що відповідає вимогам процесуального закону.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263-265, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов представника позивача Ступак Тетяни Олександрівни в інтересах позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики – задовольнити повністю з усіх заявлених вимог.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , борг за розписками від 25 листопада 2025 року та 18 грудня 2025 року в розмірі 130311 (сто тридцять тисяч триста одинадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оплачений при пред`явленні позову судовий збір у розмірі 1065 (одна тисяча шістдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оплачені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000 (тринадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи (крім відповідача), можуть оскаржити заочне рішення шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення заочного рішення апеляційної скарги безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Семенівським районним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана ним до Семенівського районного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення Семенівським районним судом Чернігівської області без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в тридцятиденний строк з дати постановлення Семенівським районним судом Чернігівської області ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, шляхом подачі безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду апеляційної скарги.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Дата складання повного заочного рішення, враховуючи умови праці суду на території зони активних бойових дій, на якій функціонують державні електронні інформаційні ресурси, а також положення ч. 3 ст. 124 Цивільного процесуального кодексу України – 25.05.2026.

Суддя: О. І. Гнип