Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №736/2614/25 — Корюківський районний суд Чернігівської області

Справа № 736/2614/25

Номер провадження 2/736/105/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 рокум. Корюківка

Корюківський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді - Пархомчук Т.В.,

за участі секретаря – Крапивної Г.В.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Корюківка у приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на повнолітню дитину у зв`язку з її навчанням

в с т а н о в и л а:

Позивач 23.10.2025 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 і просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_4 на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5 у зв`язку з його навчанням, у розмірі 1/5 частини з усіх видів заробітку відповідача щомісячно, починаючи з дня подання до суду даної заяви і до закінчення навчання – до 31.08.2027.

Свої вимоги мотивує тим, що у них з відповідачем є спільний повнолітній син, який продовжує навчатися у закладі вищої освіти в м. Києві та продовжує потребувати фінансової допомоги у зв`язку із навчанням, адже навчається на платній основі, проживає у гуртожитку та оплачує проживання. Також позивач вказує, що син сам не працює, потребує грошей для харчування, купівлі навчальних матеріалів, купівлі одягу та взуття. Позивач зазначає, що відповідач в змозі надавати таку фінансову допомогу їхньому повнолітньому сину та просить задовольнити її позовні вимоги.

Ухвалою суду від 29.10.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження та справу призначено до слухання у відкритому судовому засіданні. Цією ухвалою сторонам визначено строк для подачі заяв по суті справи.

В установлений судом строк від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що заперечує проти задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1/5 частини аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5 оскільки має на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дружину ОСОБА_7 , яка ніде не працює, а також представник відповідача вказав на те, що у разі задоволення судом позовних вимог в тому розмірі, що заявлені позивачем, то фактично вся вартість навчання сина буде оплачена одноособово відповідачем. Представник відповідача зазначив, що не заперечує сплачувати аліменти на сина ОСОБА_5 в розмірі 1/8 частини.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначив, що не згоден з твердженнями викладеними відповідачем у відзиві та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Також, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею витрати на правничу допомогу в сумі 9000 грн.

Ухвалою суду від 26.01.2026 задоволено заяву про самовідвід судді Кутового Ю.С.

Ухвалою суду від 30.01.2026 справу прийнято до провадження судді Пархомчук Т.В. та призначено до слухання у відкритому судовому засіданні.

Позивач в судове засідання не з`явилась, в позовній заяві просила справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник позивача, Корх О.І., в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, наполягав на тому, що відповідач має досить високий дохід, що є вище за середній по Київській області, а тому має змогу надавати фінансову допомогу синові саме в тому розмірі, який зазначений в позовній заяві. Щодо наявності у відповідача іншої сім`ї, то представник позивача вказав на те, що дружина відповідача є дієздатною та має змогу працевлаштуватися. Також, просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на правову допомогу.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час слухання справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача, ОСОБА_2 , просив задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 частково на суму 1/8 частина доходу відповідача. Також представник відповідача наполягав на зменшенні суми судових витрат на правову допомогу, вказавши, що сума 9000,00 грн. не є співмірною із складністю справи та часом витраченим адвокатом на підготовку до її розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позов задовольнити повністю за наступних підстав.

Судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_4 шлюб розірвано. Від шлюбу у сторін є спільна дитина, ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 8).

На час розгляду справи ОСОБА_5 є студентом першого курсу (денної форми навчання) Пенітенціарної академії України. ОСОБА_5 був зарахований на навчання для здобуття освітнього ступеня бакалавра за спеціальністю 262 Правоохороння діяльність за денною формою здобуття вищої освіти. Початок навчання 01.09.2024 закінчення навчання серпень 2027, що підтверджується довідкою (а.с. 7).

Відповідно до частин першої, другої статті 199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Згідно із частиною першою статті 200 Сімейного кодексу України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 199 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Частиною першою статті 201 Сімейного кодексу України визначено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

За таких обставин, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

На підтвердження вказаних обставин учасниками процесу мають бути надані суду докази.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Дослідивши, надані позивачем докази, суд не знаходить підстав вважати, що позивачем доведено безсумнівно, що син потребує матеріальної допомоги у зв`язку із навчання саме у тому розмірі як зазначено в позовній заяві.

Судом установлено, що повнолітній син сторін у справі навчається на денній формі навчання в Пенітенціарній академії України, загальна вартість навчання у цьому закладі освіти становить 66000,00 грн., крім того, згідно контракту № 613 від 08.09.2025 ОСОБА_5 проходить військову підготовку громадянина на кафедрі військової підготовки Академії Державної пенітенціарної служби, вартість такої підготовки становить 31098,00 грн. Також, ОСОБА_5 проживає в гуртожитку та сплачує за проживання щомісяця по 800,00 грн. Ще представником позивача до матеріалів справи було додано відомості про те, що у ОСОБА_4 виникала заборгованість по сплаті аліментів на утримання ще неповнолітнього сина ОСОБА_5 .

На противагу цьому від представника відповідача до суду надішли докази того, що дружина ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ніде не працює та не отримує доходу (довідка форми ОК-5). У відповідача та ОСОБА_7 є спільна дитина, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також представником відповідача надано суду довідку про доходи ОСОБА_4 , який за період з жовтня 2025 року по березень 2026 року склали 242 942,89 грн. Крім того, ОСОБА_4 у добровільному порядку перерахував позивачу 18.03.2026 - 4000,00 грн., 01.04.2026 – 4000,00 грн., 04.05.2026 – 5000,00 грн.

Отже, виходячи із наведених доказів суд вбачає, що син відповідача та позивача, на день звернення до суду не досягнув 23 років, продовжує навчання, не працює, навчання на денній формі позбавляє його можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, у зв`язку з чим він потребує матеріальної допомоги. Відповідач є працездатною особою, зобов`язаний та має можливість утримувати повнолітнього сина, однак має ще одну дитину, добровільно надає фінансову допомогу позивачу, суд приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що у разі стягнення з доходу відповідача 1/5 щомісяця ОСОБА_4 самостійно забезпечить оплату навчання сина та оплату проживання в гуртожитку без участі ОСОБА_3 , що порушить принцип рівності прав та обов`язків батьків. Тому суд вважає, що розмір 1/5 частина від доходу відповідача порушить баланс рівності сторін щодо обов`язку утримувати сина.

В той же час суд не знаходить підстав вважати, що 1/8 частина доходу, яку визнає представник відповідача є справедливою та забезпечить фінансову підтримку його сина на достатньому рівні.

Враховуючи наведене вище, а також обов`язок обох батьків утримувати сина, а також те, що ОСОБА_5 , син сторін, продовжує навчання на денній формі в іншому місті, а тому потребує матеріальної допомоги, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5 аліменти в розмірі 1/6 частини на період навчання але не більше як до досягнення 23 річного віку, що є на думку суду справедливим.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає наступне:

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

За ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частинами 1, 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Вказана правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду по справі № 640/16093/21 від 01.09.2022.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем, ОСОБА_3 , та Адвокатським об`єднанням «Олександра Корха» було укладено договір про надання правничої допомоги у цивільній справі б/ від 26.12.2025. Згідно із умовами договору за правничу допомогу клієнт сплачує адвокату винагороду у визначеному додатком № 1 до цього договору розмірі. Відповідно до додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 26.12.2025 сторони погодили суму адвокатської винагороди в розмірі 9000,00 грн. Також сторонами договору від 26.12.2025 складено акт здачі-приймання наданої правової допомоги до договору б/н від 26.12.2025, згідно якого адвокатом Адвокатського Бюро «Олександра Корха» було надано правничу допомогу шляхом усного та письмового консультування, складання процесуальних документів та надання правової допомоги під час розгляду в суді першої інстанції позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на повнолітню дитину у зв`язку з її навчанням по справ № 736/2614/25. ОСОБА_8 було сплачено адвокату гонорар згідно квитанції від 26.12.2025.

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Надаючи оцінку доказам, які були надані позивачем на обґрунтування розміру судових витрат суд вказує на невідповідність розміру витрат на оплату послуг адвоката критеріям, встановленим частиною п`ятою статті 134 КАС України, зокрема, щодо співмірності заявленої суми у 9000,00 грн. витрат на правову допомогу із категорією складності справи, об`ємом наданих адвокатом послуг, витраченим адвокатом часом на надання правничої допомоги та значенню справи для сторони. З огляду на вказане, суд вважає, що визначена адвокатським об`єднанням сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду даної справи, не є належним чином обґрунтованою.

Враховуючи наведене, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача становить 4000,00 грн.

Так як позов задовольняється, то з відповідача слід стягнути на користь держави судові витрати по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 182, 199-200 СК України, статтями 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на повнолітню дитину у зв`язку з її навчанням – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку відповідача щомісячно, починаючи з 23.10.2025 та до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення дитиною двадцяти трьох років.

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 – 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави – 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

Відповідач: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ).

Повне судове рішення складено 25.05.2026.

СуддяТ.В.Пархомчук