Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №127/1671/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/1671/26

Провадження № 2/127/288/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі: головуючого судді – Сичука М.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.05.2023 року між відповідачем та Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» було укладено Договір про споживчий кредит № 7725538 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі 4000,00 грн строком на 105 днів, зі сплатою процентів, комісії та інших платежів, визначених договором.

Позивач зазначив, що укладення кредитного договору відбулося шляхом реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, створення особистого кабінету, подання заявки на отримання кредиту та підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

На виконання умов договору первісний кредитор перерахував відповідачу кредитні кошти на банківську картку, зазначену останньою під час оформлення кредиту, що підтверджується платіжними документами, долученими до матеріалів справи.

Позивач вказував, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку із чим утворилася заборгованість.

26.03.2024 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення права вимоги № 104-МЛ, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 7725538 від 18.05.2023 року.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 17845,75 грн, яка складається із 2015,00 грн — прострочена заборгованість за тілом кредиту, 15070,75 грн — заборгованість за процентами, 760,00 грн — заборгованість за комісією.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Ухвалою суду від 10.02.2026 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з доданими матеріалами були направлені відповідачу у встановленому законом порядку.

Відповідач правом на подання відзиву у визначений судом строк не скористалася.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Фіксування судового процесу технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 526, 527, 530, 536, 610, 611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або тож кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитних договорів, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.

Встановлено, що 18.05.2023 року між відповідачем ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «Мілоан» укладено Договір про споживчий кредит № 7725538 в електронній формі. Умовами договору передбачено надання відповідачу кредитних коштів у сумі 4000,00 грн зі строком користування кредитом, нарахуванням процентів, комісії та визначенням строків повернення грошових коштів.

Судом встановлено, що укладення договору відбулося в електронній формі із використанням одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», а також положенням статей 6, 207 Цивільного кодексу України щодо допустимості електронної форми правочину та використання аналога власноручного підпису.

Наданими позивачем доказами підтверджується факт перерахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, що свідчить про фактичне виконання кредитодавцем свого зобов`язання щодо надання кредиту.

Суд також встановив, що 26.03.2024 року між первісним кредитором ТОВ «Мілоан» та позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 104-МЛ, відповідно до якого до позивача перейшли права вимоги за кредитним договором № 7725538 від 18.05.2023 року.

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу права вимоги. Суд вважає доведеним факт належного набуття позивачем статусу кредитора у спірних правовідносинах.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів і комісій у встановлені договором строки не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Згідно зі статтями 525, 526, 530, 610, 629 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, а одностороння відмова від їх виконання не допускається. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Оцінюючи подані позивачем розрахунки заборгованості, суд виходить з того, що відповідачем не подано відзиву, не спростовано розмір нарахувань та не надано альтернативного розрахунку заборгованості. Вказаний розрахунок є детальним, містить структуру боргу та кореспондується з умовами кредитного договору.

Судом перевірено арифметичну правильність заявленої суми: тіло кредиту (прострочена заборгованість) — 2015,00 грн проценти за користування кредитом — 15070,75 грн комісія за видачу кредиту — 760,00 грн

Загальна сума заборгованості становить: 2015,00 + 15070,75 + 760,00 = 17845,75 грн.

Таким чином, заявлена до стягнення сума є арифметично правильною та відповідає структурі заборгованості, визначеній позивачем.

Суд враховує, що доказів погашення заборгованості повністю або частково відповідачем не надано, що відповідно до статті 81 ЦПК України не спростовує доводів позивача щодо існування та розміру боргу.

Щодо правової природи нарахованих процентів та комісій суд виходить з принципу свободи договору (стаття 627 ЦК України) та обов`язковості договору для сторін (стаття 629 ЦК України). Умови кредитного договору в частині нарахування процентів і комісії є узгодженими сторонами при його укладенні та не визнані недійсними у встановленому законом порядку.

Доводи щодо належності електронної форми договору та використання одноразового ідентифікатора як засобу підписання правочину узгоджуються з положеннями Закону України «Про електронну комерцію», який прямо допускає укладення договорів у такий спосіб, а також з нормами Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Оцінюючи правову позицію позивача, суд виходить із принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного процесу. Відповідач, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, не скористалася процесуальним правом на подання відзиву, що відповідно до положень ЦПК України не звільняє суд від обов`язку перевірити обґрунтованість позову, але позбавляє суд підстав для сумніву у фактах, не спростованих доказами.

Суд також встановлює, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджені належними доказами, однак їх розподіл підлягає вирішенню у резолютивній частині рішення з урахуванням вимог статей 133, 141 ЦПК України та принципу співмірності.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 204, 207, 526, 530, 536, 625, 628, 629, 639, 1048, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 7725538 від 18.05.2023 року у розмірі 17 845 (сімнадцять тисяч вісімсот сорок п`ять) грн 75 коп., яка складається з 2 015,00 грн — основний борг; 15 070,75 грн — заборгованість за процентами; 760,00 грн — заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового розгляду:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79018, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцього, 1 корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення суду складено 26.05.2026.

Суддя: