Вирок від 25 травня 2026 р. у справі №127/1471/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/1471/26

Провадження №1-кп/127/41/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,

сторони захисту: обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №13 в м. Вінниці кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , уродженки с. Жигаліка Калинівського району, Вінницької області, громадянки України, заміжня, має на утриманні п`ятеро дітей, зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої:

23.04.2025 Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу, у розмірі 850 гривень,

- у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, відомості про які внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025020040000746 від 25.11.2025, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 спільно проживає однією сім`єю із ОСОБА_6 , який їй є чоловіком, а тому відповідно до положень ч.2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» є членом сім`ї та на неї поширюється дія вказаного закону.

Так, ОСОБА_4 24 листопада 2025 року у вечірній час доби, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 у житловій кімнаті, під час спільного розпивання алкогольних напоїв, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, словесного конфлікту та бійки, умисно з метою заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, взяла в праву руку кухонний ніж, що лежав на ліжку поряд з нею, та завдала удар вказаним ножем у ліву половину грудної клітки ОСОБА_6 , заподіявши йому, згідно висновку судово-медичної експертизи №1704 від 19.12.2025, тілесне ушкодження, а саме:

- колото-різане ушкодження грудної клітки зліва із проникненням в черевну порожнину та ушкодження шлунку, брижі попереково-ободової кишки та розвитком внутрішньо-черевної порожнини, геморагічного шоку II ступеня, що виникли від удару предметом, що мав колюче-ріжучі властивості, з прикладанням травмуючої сили в ділянку грудної клітки зліва в проекції 9-го міжребер?я по середньо-ключичній лінії.

Вказане колото-різане ушкодження грудної клітки у ОСОБА_6 за ступенем тяжкості належить до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки є проникаючим в черевну порожнину з ушкодженням внутрішніх органів, що згідно до п.2.1.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров?я України від 17 січня 1995 року №6, є ушкодженням небезпечним для життя.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала, суду пояснила, що її чоловік ОСОБА_6 був на війні біля десяти місяців. Коли він приїхав з війни, вони святкували та випивали алкогольні напої. Під час застілля у них почалась сварка з приводу подружньої зради зі сторони чоловіка. Діти в цей час були на прогулянці. Під час конфлікту чоловік почав ображати та вдарив її, у зв`язку з тим, що за період коли він перебував на військовій службі вона до нього не приїжджала, тому він знайшов іншу жінку. Після чого, вони разом вийшли на вулицю, заспокоїлись та ОСОБА_6 пішов прогулятись. Коли він повернувся між ними знову почалась сварка, під час якої він її бив та тягав за волосся, а коли повернулись додому діти, штовхнув старшу доньку, яка тримала на руках їх спільного сина та почав йти на неї. ОСОБА_6 був в неадекватному стані, тому вона взяла ніж в праву руку та вдарила один раз чоловіка, куди саме вона не бачила, оскільки було темно. Після чого, він зігнувся та вибіг з кімнати. Пізніше приїхала поліції та швидка допомога.

Зважаючи на те, що обвинувачена свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала повністю, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає недоцільним досліджувати фактичні обставини справи, які ніким не оспорюються і проти цього не заперечують учасники процесу. З`ясувавши правильне розуміння обвинуваченою та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, на підставі допиту обвинуваченої, дослідження матеріалів кримінального провадження, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченої у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення доведена повністю, а її дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 121 КК України, як заподіяння умисного тілесного ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Також, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої та обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання.

Суд зважає на те, що обвинувачена в силу ст. 89 КК України раніше не судима (т.1 а.с. 123-124), станом на 26.11.2025 на лікуванні не перебувала та за медичною психіатричною, неврологічною, нейрохірургічною та наркологічною допомогою не зверталась (т.1 а.с. 121), за місцем проживання скарг не надходило (т.1 а.с. 122).

Обставинами, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченої суд вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, надання іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, відсутність будь-яких претензій зі сторони потерпілого (обвинувачена та потерпілий є чоловіком та дружиною та мають на вихованні четверо неповнолітніх дітей), вчинення кримінального правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного поводженням із нею.

Обставина, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченої є вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Враховуючи вищезазначене, ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, обставини справи, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, ставлення обвинуваченої до вчиненого, яка вину визнала, у вчиненому щиро розкаялась, суд приходить до висновку, що покарання достатнє для перевиховання та виправлення обвинуваченої, а також для запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень в майбутньому слід призначити у виді позбавлення волі на строк, визначений в межах санкції передбаченої ч. 1 ст. 121 КК України.

При цьому враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, яка вину визнала, на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра не перебуває, вперше вчинила кримінальне правопорушення, наявність пом`якшуючих покарань обставин, позицію потерпілого, який претензій до обвинуваченої не має, суд приходить до переконання, що виправлення ОСОБА_4 можливе без відбування покарання та про можливість звільнення її на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного за цим вироком покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк, із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

На переконання суду таке покарання відповідає принципам законності, справедливості, індивідуалізації, буде співмірним вчиненому та необхідним для досягнення мети покарання і завдань кримінального судочинства, а також буде відповідати інтересам суспільства на даний час.

Початок іспитового строку обвинуваченому рахувати з дати ухвалення вироку.

Відповідно до вимог ст. ст. 124, 126 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої вартість проведення криміналістичного дослідження (т.1 а.с. 109-113), оскільки її проведення було зумовлено розслідуванням вчиненого нею кримінального правопорушення.

Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України, скасувавши відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України арешт, накладений ухвалою суду на речові докази.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 27 Конституції України, ст.ст. 50, 63, 65-67, 72, 75, 121 КК України, ст. ст. 100, 349 ч. 3, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити їй покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком три роки.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Початок іспитового строку ОСОБА_4 рахувати з дати ухвалення вироку, тобто з 26.05.2026.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави Україна 1782,80 грн. у відшкодування вартості проведення криміналістичних досліджень в кримінальному провадженні.

Арешт накладений ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області №127/37010/25 від 27.11.2025, №127/37016/25 від 27.11.2025 – скасувати.

Речові докази в кримінальному провадженні №12025020040000746, а саме:

-змив РБК з поверхні підлоги при вході до під`їзду №2, змив РБК з поверхні першого поверху під`їзду №2, змив PБK з поверхні сходів між першим поверхом під`їзду № 2, кофту із слідами РБК, металевий предмет зовні схожий на ніж із слідами РБК, який поміщено до сейф-пакету №8888423, які передано на відповідальне зберігання до камери зберігання речових доказів ВП №2 ВРУП ГУНП у Вінницькій області, після набрання вироком законної сили – знищити.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя: