Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №577/6042/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №577/6042/25

Номер провадження 22-ц/816/2106/26

Категорія - 60

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Замченко А.О. (суддя-доповідач), суддів: Черних О.М., Худика А.М.,

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

у присутності представника третьої особи – адвоката Ковалюха В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Ковалюха Василя Миколайовича, подану в інтересах ОСОБА_1 ,

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 березня 2026 року в складі судді Кравченка В.О., ухваленого в м. Конотоп, Сумської області (повний текст виготовлено 24 березня 2026 року)

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Конотопської міської ради, треті особи: приватний нотаріус Конотопського районного нотаріального округу Горячева Наталія Вікторівна, ОСОБА_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не менше п`яти років до часу відкриття спадщини,

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_1 до Конотопської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Конотопського районного нотаріального округу Горячева Наталія Вікторівна, про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не менше п`яти років до часу відкриття спадщини,

в с т а н о в и в :

14.10.2025 ОСОБА_2 звернулася до Конотопської міської ради з позовом, який мотивувала тим, що вона проживала з ОСОБА_3 , який не мав власної родини та інших родичів, однією сім`єю в фактичних шлюбних відносинах за місцем мешкання останнього. Під час спільного проживання вони обробляли дачну ділянку, зробили в квартирі косметичний ремонт, купили новий матрац, мали спільний бюджет, але за комунальні послуги сплачував особисто ОСОБА_3 . На день смерті спадкодавця вона перебувала в с. Піски, Ніжинського району, Чернігівської області, де доглядала хвору сестру, а коли повернулася, то виявила в квартирі труп ОСОБА_3 . Про смерть останнього повідомила до поліції. У подальшому здійснила поховання спадкодавця, у зв`язку з чим понесла відповідні витрати.

Вказувала, що необхідність встановлення даного факту потрібно їй для отримання спадщини після смерті ОСОБА_3 , зокрема квартири, що належала останньому на праві власності.

Посилаючись на викладені обставини просила встановити факт проживання однією сім`єю не менше 5 років з ОСОБА_3 з 01.07.2018 по 15.02.2024 за адресою: АДРЕСА_1 .

11.11.2025 ОСОБА_1 звернулась з позовом до Конотопської міської ради із самостійними вимогами щодо предмета спору, в якому просила встановити факт, що саме вона проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю з 14.11.2018 по ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1 . Вказувала, що встановлення даного факту необхідно їй для отримання спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Позов мотивувала тим, що вона знала ОСОБА_3 з дитинства. У 2016 році після смерті батьків останній переїхав з м. Києва до м. Конотопа на постійне проживання та мешкав у квартирі АДРЕСА_2 . Вона проживає в сусідній квартирі АДРЕСА_3 . У власному житлі ОСОБА_3 зробив ремонт, переклеївши шпалери, замінив унітаз, ванну, почав монтувати автономне опалення, а вона допомагала в цьому. Вони зійшлися і з 14.11.2017 почали проживати спільно однією сім`єю в квартирі ОСОБА_3 , разом обробляли город на дачі останнього, де також тримали курей. У березні 2019 року придбали мотоцикл, який ОСОБА_3 замовляв з Китаю, а потім спільно купили кондиціонер. 11.01.2024 під час святкування її дня народження вони посварилися, внаслідок чого вона перейшла жити до власної квартири, але особистих речей з квартири ОСОБА_3 не забирала. Також у неї залишився ключ від квартири останнього. Після цієї сварки вони спілкувалися переважно по телефону, іноді ОСОБА_3 заходив до неї в квартиру і брав картоплю та консервацію. Зауважила, що останній раз спілкувалася з ОСОБА_3 приблизно 15, 17 лютого 2024 року, у цей день між ними були інтимні стосунки, але вони вже не проживали однією сім`єю. Повернувшись з відрядження в березні 2024 року, де перебувала два тижні, вирішила зайти до квартири ОСОБА_3 , але замок не змогла відкрити. 28.03.2024, приблизно через два дні після спроби відкрити двері, вона викликала співробітників МНС, які зламали двері квартири та виявили труп ОСОБА_3 . Потім хтось із сусідів викликав поліцію. Стверджувала, що саме вона понесла витрати, пов`язані з похованням ОСОБА_3 , а тому має право на спадщину.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18.03.2026 у задоволенні позовів відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Ковалюх В.М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалене без врахування всіх обставин справи і є необ`єктивним та незаконним.

Вказує, що наявність у ОСОБА_1 спільного бюджету та побуту з ОСОБА_3 підтверджується наявністю в неї доходів за роботу у Виробничому підрозділі «Конотопська дистанція сигналізації та зв`язку» АТ «Укрзалізниця» та наявність у ОСОБА_3 спадкового майна його батьків та вклади в банках, купівля мотоцикла.

Зазначає, що несвоєчасне виявлення тіла ОСОБА_3 пояснюється перебуванням ОСОБА_1 у відрядженні в м. Києві з 12.03.2024 по 26.03.2024.

Учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалися.

Приватний нотаріус Конотопського районного нотаріального округу Горячева Н.В., представник відповідача Конотопської міської ради в судове засідання не з`явилися, подали клопотання про розгляд справи без їх участі (а. с. 150).

Позивачка ОСОБА_2 , її адвокат Наталич Г.В., третя особа ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а. с. 144 зв., 145 зв., 146 зв., 148 зв.).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника третьої особи – адвоката Ковалюха В.М., який доводи апеляційної скарги підтримав, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 30.02.2006 було розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 (а. с. 41, 86).

На підставі договору дарування ОСОБА_1 належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_4 (а. с. 40, 79).

ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14.11.2018 належала квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 26, 27).

26.03.2019 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ТОВ «Автолікон плюс», ОСОБА_3 придбав мотоцикл (а. с. 54 зв. – 56).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 19), а його тіло було виявлено лише 28.03.2024 (а. с. 7).

Лікарське свідоцтво про смерть та тіло ОСОБА_3 були видані ОСОБА_2 29.03.2024 (а. с. 20).

Договір-замовлення від 29.03.2024 №251 на надання ритуальних послуг для поховання померлого ОСОБА_3 було укладено з ОСОБА_2 (а. с. 18).

Зі свідоцтва про поховання №251 вбачається, що ОСОБА_3 було поховано 29.03.2024 (а. с. 14).

03.04.2024 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_5 було укладено договір-замовлення на організацію та проведення поховань померлого ОСОБА_3 (а. с. 56 зв. – 57). Оплату наданих послуг здійснено 03.04.2024 (а. с. 57 зв. – 58).

Згідно з інформацією управління адміністративних послуг Конотопської міської ради за життя ОСОБА_3 був зареєстрований один за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 60).

Приватними нотаріусами Горячевою Н.В., ОСОБА_6 надані усні роз`яснення ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , відповідно до яких для отримання спадщини після смерті ОСОБА_3 їм необхідно встановити в судовому порядку факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 не менше, як п`ять років до часу відкриття спадщини (а. с. 4, 60 зв.).

ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , а ОСОБА_1 – АДРЕСА_4 , тобто в одному будинку зі спадкодавцем.

Допитаний судом першої інстанції як свідок ОСОБА_7 показав, що він був сусідом покійного ОСОБА_3 . З останнім мав дружні стосунки, вони часто спільно вечеряли та випивали по 100 грамів, спілкувалися. Іноді бачив, як ОСОБА_2 і ОСОБА_1 заходили до квартири ОСОБА_3 , але чи проживали вони спільно з останнім сказати не може, бо про це йому нічого не відомо, а ОСОБА_3 про таке ніколи не говорив. Також він не чув від ОСОБА_3 , що той купував якісь речі спільно з ОСОБА_2 чи ОСОБА_1 .

Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позовів, місцевий суд виходив з того, що письмові докази, представлені кожною з позивачок на підтвердження заявлених ними вимог, жодним чином не доводять факт їх спільного проживання однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 протягом п`яти років до часу відкриття спадщини, оскільки не містять відомостей про несення зі спадкодавцем спільних витрат, наявності спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонту, надання взаємної допомоги, наявності усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, оскільки вони відповідають матеріалам справи та вимогам закону.

У даній справі рішення районного суду оскаржується виключно в частині відмови в задоволенні позовних вимог третьої особи ОСОБА_1 , тому в іншій частині судове рішення в цьому апеляційному провадженні не переглядається.

Згідно з ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03.06.1999 №5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення в них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати в сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності в осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені в понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і в чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, з нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.10.2019 у справі №643/6799/17.

Як встановлено судом першої інстанції в спірний період ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 - АДРЕСА_5 , а ОСОБА_1 – АДРЕСА_4 .

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а його тіло було виявлено лише 28.03.2024.

Останнього було поховано 29.03.2024, а договір-замовлення на організацію та проведення поховань ОСОБА_3 було укладено ОСОБА_1 вже після поховання останнього 03.04.2024.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження того, що вона вела спільне господарство з ОСОБА_3 , що вони мали спільний сімейний бюджет та спільно вирішували побутові проблеми. Доказів проживання однією сім`єю, спрямованого на довготривалі відносини в спірний період, крім своїх пояснень, ОСОБА_1 не надано.

Наявність у ОСОБА_1 доходів за роботу у Виробничому підрозділі «Конотопська дистанція сигналізації та зв`язку» АТ «Укрзалізниця», наявність у ОСОБА_3 спадкового майна його батьків та вкладів у банках, купівля останнім мотоцикла не свідчать про наявність у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільного бюджету та побуту, а тому доводи апеляційної скарги в зазначеній частині є необґрунтованими.

До апеляційної скарги було додано квитки на проїзд у потязі, наказ АТ «Укрзалізниця» про відрядження від 11.03.2024 №61, посвідчення про відрядження №119 (а. с. 125 – 127).

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У постановах Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №638/12578/17, від 15.04.2020 у справі №409/2909/18 зроблено висновок про те, що вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Враховуючи викладене, те що представник третьої особи не мотивував чому він не подав зазначені докази до суду першої інстанції та не надав доказів неможливості їх подання раніше, тому колегія суддів дійшла висновку про неприйняття квитків на поїзд у потязі, наказу АТ «Укрзалізниця» про відрядження від 11.03.2024 №61, посвідчення про відрядження №119 як доказів у даній справі.

Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу адвоката Ковалюха Василя Миколайовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 травня 2026 року.

Головуючий - А.О. Замченко

Судді: О.М. Черних

А.М. Худик