Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №583/3505/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №583/3505/25

Номер провадження 22-ц/816/1921/26

Категорія - 21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Петен Я.Л. (суддя-доповідач), суддів: Замченко А.О., Худика А.М.,

з участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В.,

у присутності:

позивача (відповідача за зустрічним позовом), ОСОБА_1 та її представника, адвоката Кудіна Олександра Михайловича,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником, адвокатом Кудіним Олександром Михайловичем, та апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником, адвокатом Собиною Павлом Миколайовичем,

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 лютого 2026 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини, скасування свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності на майно,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У серпні 2025 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника, адвоката Кудіна О.М., звернулася досуду з позовом.

Позов мотивований тим, що вона є власницею житлових будинків, що розташовані за адресами: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 , а також земельної ділянки з кадастровим номером 5920385800:01:001:0488, площею 0,6923 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за цією адресою єдиним земельним масивом. Вказане нерухоме майно позивач успадкувала за заповітом після смерті матері, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 доводилася дружиною брата позивача, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_2 стала проживати з іншим чоловіком однією сім`єю без реєстрації шлюбу у цьому ж селі. Однак ОСОБА_2 вважає, що вона має право на будинок по АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим використовує його без дозволу ОСОБА_1 , як власника, та не бажає забирати звідти свої меблі і предмети домашнього вжитку. Також ОСОБА_2 періодично приходить до будинку та вирощує там курей. ОСОБА_2 без дозволу ОСОБА_1 користується земельною ділянкою, половину якої засіяла ячменем. На неодноразові вимоги покинути будинок та не користуватися земельною ділянкою ОСОБА_2 не реагує, що і стало підставою звернення до суду.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила: усунути перешкоди у користуванні та володінні житловим будинком з господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , витребувавши його із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 шляхом виселення її із цього домогосподарства; зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5920385800:01:001:0488, яку вона самовільно зайняла за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом повернення її власнику ОСОБА_1 .

У вересні 2025 року ОСОБА_2 подала зустрічну позовну заяву, яку мотивувала тим, що на момент смерті ОСОБА_5 , разом з ним проживав та був зареєстрований його син, ОСОБА_4 , який був її чоловіком, а тому останній є таким, що фактично прийняв 1/2 частини спадщини після смерті батька. ОСОБА_2 , у свою чергу, прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, ОСОБА_4 , оскільки проживала та була зареєстрована з останнім за однією адресою.

Посилаючись на вказані обставини, просила:

1) скасувати частково: свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Охтирською районною держнотконторою 10 квітня 1997 року на користь ОСОБА_3 на домоволодіння по АДРЕСА_1 ; свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Охтирською районною держнотконторою 10 квітня 1997 року на користь ОСОБА_3 на домоволодіння житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 ; свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Охтирською районною держнотконторою 10 квітня 1997 року на користь ОСОБА_3 на земельну ділянку (пай), рілля, кадастровий номер 5920385860:01:001:0582, площею 7,5743 га; свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Охтирською районною держнотконторою 10 квітня 1997 року на користь ОСОБА_3 на земельну ділянку (пай), сіножать, кадастровий номер 5920385800:01:001:0488 площею 0,6923 га в частині визначення частки;

2) визнати, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя фактично прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вигляді 1/2 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/2 частини земельної ділянки кадастровий номер 5920385860:01:001:0582, площею 7,5743 га та 1/2 частини земельної ділянки 5920385800:01:001:0488 площею 0,6923 га;

3) визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/2 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ;

4) визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/2 частину домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 ;

5) визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/2 частину земельної ділянки (пай), рілля, кадастровий номер 5920385860:01:001:0582, площею 7,5743 га;

6) визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/2 частину земельної ділянки (пай), 5920385800:01:001:0488 площею 0,6923 га.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 лютого 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою, а також у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини, скасування свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності на майно, відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не має власного житла і вимушено проживає у будинку іншого чоловіка через перешкоди з боку ОСОБА_1 , а тому, оцінюючи виселення на предмет пропорційності, вважав, що виселення ОСОБА_2 не може розцінюватися як законний та пропорційний захід, що переслідує легітимну мету та є необхідним. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що належних та достатніх доказів, на підтвердження самовільного зайняття ОСОБА_2 спірної земельної ділянки та здійснення перешкод власнику у користуванні нею шляхом самовільного захоплення, у передбаченому процесуальним законодавством порядку, ОСОБА_1 не надано.

Ухвалюючи оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що факт прийняття спадщини її чоловіком, ОСОБА_4 , після смерті свого батька, ОСОБА_5 , є доведеним, адже той на час смерті останнього проживав та був зареєстрований разом з покійним. ОСОБА_4 продовжував мешкати в будинку по АДРЕСА_2 разом із своєю сім`єю до своєї смерті, використовував та утримував спадкове майно. Суд вважав достатнім зазначення цього в мотивувальній частині оскаржуваного рішення і не вбачав правових підстав для вказівки про це у його резолютивній частині. Щодо вимог про скасування частково свідоцтв про право на спадщину за законом, суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_2 обрано спосіб захисту, який суперечить закону, а також взяв до уваги, що оскаржувані свідоцтва є наразі не чинними, бо спадкоємець ОСОБА_3 померла і після її смерті нерухоме майно за заповітом було успадковане ОСОБА_1 . Суд також виходив із чинності свідоцтв про право на спадщину за заповітом на спадкове майно за ОСОБА_1 , успадковане нею після смерті ОСОБА_3 . Вимоги ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на частки у спадковому нерухомому майні суд вважав похідними і тому дійшов висновку про відмову в їх задоволенні.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині відмови у задоволенні її позову, ОСОБА_1 , діючи через свого представника, адвоката Кудіна О.М., засобами поштового зв`язку подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні її позову та ухвалити нове судове рішення, яким: усунути перешкоди у користуванні житловим будинком з господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , витребувавши його із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 шляхом виселення її із цього домогосподарства; зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5920385800:01:001:0488, яку вона самовільно зайняла за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом повернення її власнику ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову є несправедливим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що ОСОБА_2 використовує будинок ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 без її дозволу. Крім того, ОСОБА_2 вчинила самозахват земельної ділянки за цією адресою, що належить ОСОБА_1 . Такі свавільні дії ОСОБА_2 порушують права ОСОБА_1 на користування приватною власністю.

Зазначає, що ОСОБА_2 не є членом її сім`ї і між ними відсутні будь які домовленості щодо проживання ОСОБА_2 в будинку. Остання постійно не проживає в спірному будинку, а лише користується ним час від часу, створюючи перешкоди ОСОБА_1 , вчиняючи сварки на ґрунті неприязних відносин, а також користується земельною ділянкою, засіваючи її зерновими культурами. Будинок відрізаний від всіх комунікацій.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник, адвокат Кудін О.М. доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, заперечували проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 .

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 .

Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, ОСОБА_2 , діючи через свого представника - адвоката Собину П.М., через систему «Електронний суд», подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та ухвалити нове судове рішення, яким:

1) визнати, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя фактично прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вигляді: 1/2 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/2 частини земельної ділянки кадастровий номер 5920385860:01:001:0582, площею 7,5743 га та 1/2 частини земельної ділянки 5920385800:01:001:0488 площею 0,6923 га;

2) визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/2 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ;

3) визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/2 частину домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 ;

4) визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/2 частину земельної ділянки (пай), рілля, кадастровий номер 5920385860:01:001:0582, площею 7,5743 га;

5) визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/2 частину земельної ділянки (пай), 5920385800:01:001:0488 площею 0,6923 га.

Питання щодо часткового скасування чотирьох свідоцтв про право на спадщину не ставиться.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваного рішення повинен був зазначити про задоволення позовної вимоги ОСОБА_2 щодо встановлення факту прийняття спадщини її померлим чоловіком після смерті батька, а не обмежуватися вказівкою про це лише в мотивувальній частині.

Вказує, що ОСОБА_2 фактично просила здійснити перерозподіл спадкового майна після смерті ОСОБА_3 шляхом визнання за нею права власності на 1/2 частину спадкового майна, яке фактично прийняв у спадок за життя її чоловік після смерті батька. На думку скаржника, суд першої інстанції, задля ефективного захисту, мав можливість визнати свідоцтво про право на спадщину недійсним, навіть при тому, що ОСОБА_2 просила лише про його скасування.

Зауважує, що померлий ОСОБА_4 не знав, що його мати оформила спадщину після смерті батька на себе. Він вважав, що законно прийняв спадщину після смерті батька.

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_2 не прибула, про дату, місце та час розгляду справи була повідомлена належним чином. Від її представника, адвоката Собини П.М., надійшла заява про відкладення судового засідання у зв`язку з його участю 19 травня 2026 року об 13 год. 30 хв. в апеляційному розгляді кримінального провадження в якості захисника обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Верховний Суд вже неодноразово в своїх рішеннях, зокрема в постановах від 16 березня 2026 року у справі №128/1272/18, від 14 березня 2025 року у справі №203/3889/23, від 21 грудня 2023 року у справі №686/23143/20, від 27 квітня 2020 року у справі №802/562/18-а, від 21 червня 2018 року у справі №826/4504/17, звертав увагу на те, що повноваження щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними.

Колегія суддів враховує, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Враховуючи передбачені чинним процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи в якнайшвидшому розгляді справи, обізнаність учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності в справі матеріалів для її розгляду, заслухавши думку учасників справи, які беруть участь у судовому засіданні, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення. Тому клопотання представника ОСОБА_2 , адвоката Собини П.М., про відкладення судового засідання, задоволенню не підлягає.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзиви на апеляційні скарги сторони не подавали.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 15 квітня 1983 року одружився із ОСОБА_2 .

У ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 народився син - ОСОБА_6 (свідоцтво про народження № НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_8 народився другий син - ОСОБА_7 (свідоцтво про народження № НОМЕР_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_9 народилася дочка - ОСОБА_8 (свідоцтво про народження № НОМЕР_5 ).

Відповідно до довідок Малопавлівського старостинського округу Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області за №21 та №24 від 04 лютого 2026 року, згідно будинкових та погосподарських книг, станом на 01 вересня 1991 року за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані такі особи: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_13 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_14 (такий рік народження вказаний у довідці); ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_15 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_14 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_5 , після смерті якого Охтирською районною державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу №91/1997 за заявою його дружини, ОСОБА_3 , в якій, зокрема остання зазначила про відсутність інших спадкоємців.

У довідці Малопавлівського старостинського округу Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області за №227 від 16 листопада 2024 року вказано, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а/з №28 від 09 жовтня 1996 року) на момент смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава: погосподарська книга №14, особовий рахунок № НОМЕР_6 .

За життя ОСОБА_5 належало домоволодіння по АДРЕСА_1 , згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 2-ю Охтирською держнотконторою 13 січня 1994 року, в реєстрі номер 56, який він успадкував після смерті своєї сестри, ОСОБА_9 .

Також за життя ОСОБА_5 належало домоволодіння по АДРЕСА_2 , згідно свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого виконкомом М.Павлівської сільської ради 22 березня 1988 року.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Охтирською районною державною нотаріальною конторою 10 квітня 1997 року (в реєстрі номер 643), ОСОБА_3 успадкувала після смерті свого чоловіка, ОСОБА_5 , жилий будинок з господарчими спорудами, розташований по АДРЕСА_1 .

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданого Охтирською районною державною нотаріальною конторою 10 квітня 1997 року (в реєстрі номер 641), ОСОБА_3 успадкувала після смерті свого чоловіка, ОСОБА_10 (так по батькові спадкодавця вказано у свідоцтві), приватну земельну ділянку площею 900 кв.м. для обслуговування жилого будинку, 5100 кв.м. для ведення особистого підсобного господарства, розташовану по АДРЕСА_1 . Вказана земельна ділянка належала померлому на підставі рішення виконкому М.Павлівської с/ради народних депутатів за № 17 від 2 січня 1993 року та про що зроблено запис у книзі реєстрації громадян 02 листопада 1993 року за № 595.

Також відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Охтирською районною державною нотаріальною конторою 10 квітня 1997 року (в реєстрі номер 645), ОСОБА_3 успадкувала після смерті свого чоловіка, ОСОБА_5 , жилий будинок з господарчими спорудами, розташований по АДРЕСА_2 .

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданого Охтирською районною державною нотаріальною конторою 07 квітня 2000 року (в реєстрі номер 751), ОСОБА_3 успадкувала після смерті свого чоловіка, ОСОБА_5 , земельну частку (пай), яка становить 4,58 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка розташована в сільськогосподарському акціонерному товаристві закритого типу «Дружба». Вказана земельна частка (пай) належала померлому на підставі сертифікату серії НОМЕР_9, який був виданий Охтирською районною державною адміністрацією і зареєстрований у Книзі реєстрації на право на земельну частку (пай) за № 160.

За життя, 11 червня 2014 року, ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Полулях В.В., за яким все своє майно, що належатиме їй на час смерті і з чого б воно не складалось заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_16 .

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до довідки Малопавлівського старостинського округу Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області за № 270 від 31 жовтня 2024 року, на момент смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані такі особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_13 - дружина; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_15 - син; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_14 - донька; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_17 - онук; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 - мати.

Відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_8 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_3 приватним нотаріусом Охтирського районного нотаріального округу Сумської області заведено спадкову справу №63/2020 за заявою ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою Малопавлівського старостинського округу Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області за № 701 від 2020 року ОСОБА_3 на день своєї смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично проживала разом зі своєю дочкою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно з довідкою КП ОМР «Бюро технічної інвентаризації та архітектурно планувальних робіт» за № 476 від 11 липня 2025 року, на підставі матеріалів інвентарної справи, станом на 31 грудня 2012 року право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 , було зареєстровано за ОСОБА_3 . Свідоцтво про право власності на вказаний будинок було видане голові колгоспного двору ОСОБА_9 22 березня 1988 року згідно рішення Охтирського райвиконкому № 280 від 19 листопада 1987 року. Після її смерті майно успадковане ОСОБА_5 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 2-ю Охтирською держнотконторою 13 січня 1994 року, в реєстрі номер 56.

Відповідно до довідки КП ОМР «Бюро технічної інвентаризації та архітектурно планувальних робіт» за № 605 від 01 вересня 2025 року, на підставі матеріалів інвентарних справ, станом на 31 грудня 2012 року право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 було зареєстровано за ОСОБА_3 . По АДРЕСА_1 - згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Охтирською районною держнотконторою 10 квітня 1997 року, в реєстрі номер 643 ( ОСОБА_9 згідно свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого виконкомом М.Павлівської сільської ради 22 березня 1988 року; ОСОБА_5 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 2-ою Охтирською держнотконторою 13 січня 1994 року, в реєстрі номер 56). По АДРЕСА_2 - згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Охтирською районною держнотконторою 10 квітня 1997 року, в реєстрі номер 645 ( ОСОБА_5 згідно свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого виконкомом М.Павлівської сільської ради 22 березня 1988 року).

Відповідно до довідки Малопавлівського старостинського округу Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області за № 1056 від 2020 року ОСОБА_3 рішенням сесії 17 скликання Малопавлівської сільської ради від 02 листопада 1993 року безоплатно передано земельну ділянку загальною площею 0,71 га, з них: 0,54 га для ведення особистого підсобного господарства; 0,17 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, які розташовані на території АДРЕСА_1 . Про що в книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю зроблено запис № 74 від 09 грудня 1997 року.

Згідно з Державним актом про право приватної власності на землю серії ІІ-СМ № 011490 від 22 липня 1998 року, на підставі рішення виконавчого комітету Малопавлівської сільської ради від 09 грудня 1997 року № 74 ОСОБА_3 у приватну власність передано земельну ділянку площею 0,71 га у межах згідно з планом на території с. Жовтневе Малопавлівської сільської ради. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 137.

У витягах з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № HB-5916362812020 від 09 вересня 2020 року та за № НB-5916363052020 від 09 вересня 2020 року вказано, що земельні ділянки з кадастровим номером 5920385800:03:001:0102 площею 0,1700 га та з кадастровим номером 5920385800:03:001:0106 площею 0,5406 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , згідно Державного акту від 22 липня 1998 року серії ІІ-СМ № 011490, належать на праві приватної власності ОСОБА_3 .

Згідно з Державним актом про право приватної власності на землю серії ІІ-СМ № 038496, на підставі розпорядження голови Охтирської РДА від 22 березня 2002 року за №99, ОСОБА_3 було передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 8,27 га у межах згідно з планом на території Малопавлівської сільської ради Охтирського району Сумської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 746.

У витягах з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 102488902 від 03 листопада 2017 року та за № 102471665 від 03 листопада 2017 року вказано, що земельні ділянки з кадастровим номером 5920385800:01:001:0488 площею 0,6923 га та з кадастровим номером 5920385800:01:001:0582 площею 7,5743 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані за адресою: Сумська область, Охтирський район, с/р Малопавлівська, згідно Державного акту серії СМ № 038496, належать на праві приватної власності ОСОБА_3 . У вказаних витягах, при цьому зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5920385800:01:001:0488 площею 0,6923 га перебувала у приватній власності ОСОБА_3 на підставі Державного акту СМ № 038496, виданого Малопавлівською сільською радою народних депутатів 28 березня 2002 року, а земельна ділянка з кадастровим номером 5920385800:01:001:0582 площею 7,5743 га перебувала у приватній власності ОСОБА_3 на підставі Державного акту СМ № 038496, виданого Малопавлівською сільською радою народних депутатів 22 березня 2002 року.

На земельні ділянки з кадастровим номером 5920385800:01:001:0488 площею 0,6923 та з кадастровим номером 5920385800:01:001:0582 площею 7,5743 га 30 жовтня 2017 року зареєстровано право оренди ПСП «Жовтневе» строком 25 років.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17 листопада 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1382, а також згідно з витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 17 листопада 2020 року № 62491206 та згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17 листопада 2020 року № 232790297, ОСОБА_1 є власницею житлового будинку з будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який вона успадкувала після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері, ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17 листопада 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1383, а також згідно з витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 17 листопада 2020 року № 62491222 та згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17 листопада 2020 року №232793486, ОСОБА_1 є власницею житлового будинку з будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , який вона також успадкувала після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері, ОСОБА_3 .

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 17 листопада 2020 року № 62491235 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17 листопада 2020 року за № 232796165, після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері, ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17 листопада 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1384, ОСОБА_1 набула у власність земельну ділянку площею 0,17 га, кадастровий номер 5920385800:03:001:0102, надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належну померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-СМ № 011490, виданого Малопавлівською сільською радою Охтирського району Сумської області 22 липня 1998 року.

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 17 листопада 2020 року за № 62491250 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17 листопада 2020 року за № 232798940, після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері, ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17 листопада 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1385, ОСОБА_1 набула у власність земельну ділянку площею 0,5406 га, кадастровий номер 5920385800:03:001:0106, надану для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належну померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-СМ № 011490, виданого Малопавлівською сільською радою Охтирського району Сумської області 22 липня 1998 року.

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 17 листопада 2020 року за № 62491267 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17 листопада 2020 року за № 232801533, після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері, ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17 листопада 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1386, ОСОБА_1 набула у власність земельну ділянку площею 7,5743 га, кадастровий номер 5920385800:01:001:0582, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Малопавлівської сільської ради Охтирського району Сумської області, належну померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-СМ № 038496, виданого Малопавлівською сільською радою Охтирського району Сумської області 28 березня 2002 року.

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 17 листопада 2020 року за № 62491288 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17 листопада 2020 року за № 232803861, після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері, ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17 листопада 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1387, ОСОБА_1 набула у власність земельну ділянку площею 0,6923 га, кадастровий номер 5920385800:01:001:0488, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Малопавлівської сільської ради Охтирського району Сумської області, належну померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-СМ № 038496, виданого Малопавлівською сільською радою Охтирського району Сумської області 28 березня 2002 року.

З довідки про результати проведення перевірки інформації, складеної 18 грудня 2024 року ПОГ Охтирського РВП ГУНП в Сумській області, слідує, що ОСОБА_1 зверталася до Охтирського РВП ГУНП в Сумській області із заявою щодо неправомірних дій ОСОБА_2 , яка відмовляється виїжджати з домоволодіння АДРЕСА_1 , пояснюючи це відсутністю власного житла.

У витязі з реєстру територіальної громади вказано, що ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 22 квітня 1983 року по 22 жовтня 2024 року (а.с. 9).

У суді першої інстанції були допитані свідки.

ОСОБА_13 зазначила, що є сестрою ОСОБА_1 , пояснила що з 1986 року мешкає в м. Охтирці. До цього мешкала у с. Жовтневому. Підтвердила що у померлого батька ОСОБА_1 були неприязні стосунки з невісткою, ОСОБА_2 . Для того щоб сім`я її брата включно з невісткою мешкала окремо, батько вирішив збудувати сину будинок в с. Мала Павлівка. Два господарства у с. Щоми батьки планували залишити їм (їй та сестрі ОСОБА_1 ) Фактично смерть батька пов`язує із поведінкою невістки, ОСОБА_2 . На час смерті батька у 1996 році вона мешкала окремо в м. Охтирка. Пам`ятає, що в сім`ї була домовленість про те, що після смерті батька ніхто з дітей не претендуватиме на спадщину, а все на себе оформить матір. Брат за життя також говорив, що на господарства у с. Щоми не претендує і не заперечував проти переоформлення спадкового майна виключно на матір. Їй відомо, що в будинок у с. Мала Павлівка брат жити так і не перейшов, а переоформив його на свого сина. Повідомила, що ОСОБА_2 , як дружина брата, починаючи із 1981 року постійно мешкала в с. Жовтневе, а сестра ОСОБА_1 , починаючи із 1983 року мешкала окремо, створивши сім`ю в с. Мала Павлівка. Також стверджує, що матір, при оформленні спадщини, повідомляла нотаріуса про те, що у неї є троє дітей.

ОСОБА_14 , син ОСОБА_1 , повідомив, що саме його матір доглядала за померлою бабусею, тому остання склала на неї заповіт. Померлий дядько, ОСОБА_4 , був доброю людиною і він, як племінник, підтримував із ним добрі стосунки, Дядько ніколи не говорив про те, що претендує на господарства у с. Щоми. Йому відомо про те, що дядько збирав сестер, у тому числі і його матір, та говорив, що не претендуватиме на спадщину. Ця розмова була або у 2014 або у 2015 роках. Він також був обізнаний із тим, що спадщина переоформлена на його матір.

ОСОБА_16 , племінниця ОСОБА_1 повідомила, що з дитинства їздила до дідуся та бабусі в с. Щоми, проводила там час, проживала у період канікул. Вона була очевидицею сварок між бабусею та ОСОБА_2 , що, на її думку, стало причиною переїзду бабусі до тітки ОСОБА_1 . Їй відомо про домовленість у сім`ї після смерті дідуся про те, що дядькові перейде у власність збудований будинок в с. Мала Павлівка, а матері з тіткою, господарства у с. Щоми. Тобто дядько фактично відмовився від спадщини.

ОСОБА_17 , чоловік ОСОБА_1 , повідомив, що із чоловіком ОСОБА_2 та, відповідно, братом дружини, ОСОБА_4 , був знайомий протягом тривалого часу, з моменту свого одруження у 1983 році. У них склались добрі стосунки. Проте у невістки, ОСОБА_2 , із батьками дружини були погані стосунки, що і стало причиною того, що бабуся переїхала проживати до них у с. Мала Павлівка. ОСОБА_2 занедбала господарство у с. Щоми. Підтверджує, що покійний тесть будував ОСОБА_4 будинок у с. Мала Павлівка. Ще за життя батьків дружини у с. Щоми вони провели для них газ.

ОСОБА_18 , двоюрідна сестра ОСОБА_1 , пояснила, що батьки спочатку відбудували будинок поруч за АДРЕСА_2 , бо мали 3 дітей. Згодом вони побудували синові будинок в с. Мала Павлівка, оскільки не вжилися із невісткою. Батько ОСОБА_1 помер у 1996 році. Пам`ятає як на Різдво у 1997 році ОСОБА_4 говорив, що не претендуватиме на спадщину після смерті батька, бо той побудував йому будинок. І вони всі вирішили, що спадщину оформить на себе матір.

ОСОБА_19 , пояснив, що ОСОБА_1 вижила ОСОБА_2 з будинку в АДРЕСА_2 , незважаючи на те, що остання прожила у ньому все своє життя. На момент смерті батька ОСОБА_1 у 1996 році там мешкав останній із дружиною та сином із його сім`єю. ОСОБА_1 та її сестра у той час мешкали окремо. Йому відомо, що вказане господарство будували як покійний батько, так і його син (чоловік ОСОБА_2 ) Після смерті батька господарство добудовував та підтримував його саме ОСОБА_4 . Матір, ОСОБА_3 , після смерті чоловіка мешкала у с. Щоми ще протягом близько 10 років. Сім`я ОСОБА_2 доглядала за будинком, робили як поточний ремонт, так і добудови (гараж, прибудову). ОСОБА_1 має окреме місце мешкання, квартиру за місцем роботи.

ОСОБА_6 , син ОСОБА_2 , пояснив, що фактично ОСОБА_1 вижила його матір із господарства за АДРЕСА_2 , незважаючи на те, що вони у ньому прожили усе життя (будинок від`єднали від газу та електропостачання). Батько говорив, що старе подвір`я за АДРЕСА_1 переписане на середню сестру, а цей будинок за АДРЕСА_2 переписаний на них. Перед смертю батько їздив до сестри ОСОБА_20 спілкуватись з приводу спадкового майна. Батько говорив, що будинок за № 21 перепише своїй доньці (його сестрі). Вже після смерті батька, під час розмови із сином ОСОБА_1 довідався про те, що все майно оформлюється на тітку ОСОБА_1 .. Через це між ними почались сварки. Коли батько робив ремонт та добудови, його ніхто не попереджав про наявність документів на спадщину на сестру. Будинок в с. Мала Павлівка будував саме його батько, ОСОБА_4 , за допомогою дідуся та бабусі. Цей будинок був подарований йому на весілля та згодом він його продав. Після смерті дідуся, бабуся мешкала разом із його батьками близько 6 років. Згодом бабуся переїхала до ОСОБА_1 в с. Мала Павлівка, але причиною переїзду було те, що ОСОБА_1 ображав чоловік та бабуся захищала її. Батько говорив, що ОСОБА_1 від спадщини відмовляється, бо претендує на отримання житла за місцем роботи.

ОСОБА_6 , син ОСОБА_2 пояснив, що його покійний батько має право на частину житла. Саме ОСОБА_1 вижила його матір з будинку, де та увесь час проживала, від`єднавши у господарстві світло та газ. Батько ж за життя говорив про те, що старе господарство за НОМЕР_1 буде середній сестрі, а вказане домоволодіння переписане на нього. Йому відомо, що батько незадовго до смерті їздив до сестри ( ОСОБА_13 ) та говорив, що вказане господарство (№21) перепише на свою доньку (його сестру). Після смерті батька від сина ОСОБА_1 дізнався про те, що усе господарство буде переоформлятись на неї. Через це між родичами виникли напружені стосунки. Хоча коли батько проводив ремонти, робив прибудови, йому у цьому ніхто не перешкоджав, та про те, що господарство йому не належатиме не попереджав. В с. Мала Павлівка будинок збудував покійний батько. Батько говорив, що його сестра ( ОСОБА_1 ) відмовиться від спадщини, бо претендує на отримання квартири за місцем роботи.

ОСОБА_21 , сестра ОСОБА_2 , пояснила, що вона з батьками та братом постійно мешкали в оспорюваному господарстві (НОМЕР_10). Також поруч мешкали дідусь із бабусею. Після смерті дідуся вони продовжували там проживати. Через деякий час бабуся переїхала мешкати до ОСОБА_1 , хоча конфліктів у неї із ОСОБА_2 не було. Вони утримували господарство, робили у ньому ремонти, добудови (збудували гараж, прибудову, утеплили, замінили вікна, зробили каналізацію). Про заповіт на ім`я ОСОБА_1 від бабусі дізнались вже після смерті батька.

Мешканка с. Щоми, ОСОБА_22 , пояснила, що з часу її мешкання у цьому селі (2003 рік.), сім`я ОСОБА_2 постійно мешкала у господарстві по АДРЕСА_2 . Підтверджує, що у господарстві зусиллями цієї сім`ї робилися добудови.

Мешканець с. Щоми, ОСОБА_23 , також підтвердив факт постійного проживання ОСОБА_2 в господарстві за вказаною адресою. Про конфлікти ОСОБА_2 з бабусею він нічого не чув. Також підтвердив наявність добудов у господарстві після смерті дідуся.

ОСОБА_24 пояснив, що на момент смерті дідуся, окрім його дружини, за вказаною адресою мешкало тільки подружжя ОСОБА_2 . Також підтвердив наявність добудов у господарстві, проведених цією сім`єю.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права щодо позову ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (стаття 41 Конституції України).

Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду (стаття 47 Конституції України).

Ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій (стаття 9 ЖК України).

Будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватися в судовому порядку.

Відповідно до статті 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно зі статтею 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім`ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Аналогічну норму містить стаття 405 ЦК України.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що право членів сім`ї власника квартири користуватися жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за умови, що така особа є членом сім`ї власника житлового приміщення, власник житлового приміщення надавав згоду на вселення такої особи, як члена сім`ї.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Право користування чужим майном врегульовано статтями 401-406 ЦК України.

У частині першій статті 401 ЦК України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Частина перша статті 402 ЦК України визначає, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

У статті 406 ЦК України унормовано питання припинення сервітуту. Так, сервітут припиняється, зокрема, у разі припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.

Виходячи з порівняльного аналізу статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України, положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на житлове приміщення, будинок, квартиру тощо, від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім`ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника житлового приміщення та членів його сім`ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім`ї власника без поважних причин понад один рік.

У постановах Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 760/13960/22, від 22 січня 2025 року у справі № 754/15791/21, від 29 січня 2025 року у справі № 623/3462/19 зазначено, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Концепція житла за змістом статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановлених у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. Тому чи є «житлом» місце конкретного проживання, що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63)).

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення ЄСПЛ у справі «Маккенн проти Сполученого Королівства» від 13 травня 2008 року, пункт 50, «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року).

Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві». Згідно з рішенням ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності - дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 не є і не була членом сім`ї ОСОБА_1 , не укладала з нею договору найму житла, не проживає спільно з нею та вони не ведуть спільного господарства. При цьому ОСОБА_1 , як власниця будинку по АДРЕСА_2 , вимагає усунення перешкод у здійсненні нею свого права власності на цей будинок, оскільки, за її доводами, ОСОБА_2 не бажає забирати свої речі та меблі з її будинку.

У суді першої інстанції ОСОБА_2 надавала пояснення, що не має власного житла і проживає у будинку іншого чоловіка вимушено через перешкоди з боку ОСОБА_1 .

Допитані у суді першої інстанції свідки вказували, що ОСОБА_1 фактично вижила ОСОБА_2 з будинку, в якому остання проживала тривалий період, від`єднавши будинок від комунальних послуг, створивши таким чином останній перешкоди для нормального проживання.

Тобто не заперечується та обставина, що ОСОБА_2 у спірному будинку на даний час не проживає.

Колегія суддів, враховує, що ОСОБА_2 не є членом сім`ї ОСОБА_1 , не укладала з нею договору найму житла, фактично не проживає у будинку АДРЕСА_2 , не зареєстрована там, мешкає в іншому житловому приміщенні. При цьому ОСОБА_1 , як власниця спірного домоволодіння, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею свого права власності на цей будинок. Водночас ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження наявності у спірному будинку речей чи меблів ОСОБА_2 , створення останньою перешкод у користуванні ОСОБА_1 своєю власністю.

Тому вимога ОСОБА_1 в частині усунення перешкод у користуванні та володінні житловим будинком з господарськими спорудами шляхом виселення ОСОБА_2 визнається колегією суддів не доведеною, а тому задоволенню не підлягає.

Стосовно вимоги в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в цій частині виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини 4 статті 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Будь які докази щодо самовільного захоплення ОСОБА_2 земельної ділянки ОСОБА_1 з кадастровим номером 5920385800:01:001:0488 та здійснення їй перешкод у користуванні, як власнику, у передбаченому ст. 12, 81 ЦПК України порядку, не надано.

Більш того, вказана земельна ділянка, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-СМ № 038496, виданого Малопавлівською сільською радою Охтирського району Сумської області 28 березня 2002 року, витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 17 листопада 2020 року за № 62491288 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17 листопада 2020 року за № 232803861, була надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташована на території Малопавлівської сільської ради Охтирського району Сумської області, без зазначення вулиці та номера. На цю земельну ділянку 30 жовтня 2017 року зареєстровано право оренди ПСП «Жовтневе» строком 25 років.

А по АДРЕСА_2 , розташовані земельні ділянки з кадастровим номером 5920385800:03:001:0102 площею 0,1700 га та з кадастровим номером 5920385800:03:001:0106 площею 0,5406 га, що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № HB-5916362812020 від 09 вересня 2020 року та за № НB-5916363052020 від 09 вересня 2020 року, а також Державним актом від 22 липня 1998 року серії ІІ-СМ № 011490 та свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 17 листопада 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1384 і свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 17 листопада 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1385.

Таким чином вимога щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є недоведеною, а тому задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права щодо зустрічного позову ОСОБА_2 .

Відповідно до частини першої статті 524 ЦК 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті (частина перша статті 529 ЦК 1963 року).

Положеннями статті 548 ЦК 1963 року встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженням. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

За змістом статті 549 ЦК 1963 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно з частиною другою статті 553 ЦК 1963 року, вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №18/5 від 14.06.1994 року (яка була чинною станом на 1996 рік), доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово експлуатаційної організації, правління житлового - будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика або іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння майном. Доказом вступу спадкоємця в управління чи володіння майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців. Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, слід мати на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані, тощо. Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 25 листопада 2020 року у справі №631/1153/13-ц.

Щодо доведеності факту прийняття спадщини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , після смерті свого батька, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , колегія суддів частково погоджується таким висновком суду першої інстанції.

Зокрема, як на підставу для такого висновку суд першої інстанції послався на довідку Малопавлівського старостинського округу Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області за № 227 від 16 листопада 2024 року. Водночас у цій довідці вказано, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а/з №28 від 09 жовтня 1996 року) на момент смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава: погосподарська книга №14, особовий рахунок № НОМЕР_6 . Дані ж осіб, які з ним були зареєстровані та проживали на день смерті, у довідці відсутні.

При цьому, у довідках Малопавлівського старостинського округу Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області за № 21 та за № 24 від 04 лютого 2026 року, вказано, що згідно будинкових та погосподарських книг, станом на 01 вересня 1991 року, тобто майже за п`ять років до смерті ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані такі особи: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_13 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_14 (такий рік народження вказаний у довідці); ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_15 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_14 .

Водночас свідки підтвердили, що на момент смерті ОСОБА_5 , разом з ним, окрім дружини, ОСОБА_3 , проживала сім`я його сина, ОСОБА_4 , який вчинив дії, що свідчать про прийняття спадщини, фактично вступив у володіння спадковим майном. Вказана обставина не заперечувалася і ОСОБА_1 .

При цьому, ОСОБА_1 вказувала, що між дітьми ОСОБА_5 і ОСОБА_3 існувала усна домовленість щодо оформлення спадкового майна виключно на матір, ОСОБА_3 . На підтвердження цього також свідчить те, що протягом всього життя аж до смерті у 2020 році ОСОБА_4 не оскаржував свідоцтва про право на спадщину за законом, видані у 1997 та у 2000 роках його матері, ОСОБА_3 . Колегія суддів вважає, що ОСОБА_4 мав би довідатися про порушення своїх прав вказаними свідоцтвами про право на спадщину за законом протягом розумного строку після моменту їх видачі.

Але враховуючи, що у матеріалах спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 , відсутня заява ОСОБА_4 про відмову від спадщини, і беручи до уваги, що він фактично вступив у володіння спадковим майном, продовживши проживати у житлі, де проживав разом з ним померлий, то ОСОБА_4 вважається таким, що прийняв спадщину після свого батька, ОСОБА_5 .

Доводи апеляційної скарги щодо вказівки про це в резолютивній частині оскаржуваного рішення не заслуговують на увагу. Доведеність цього факту є лише підставою для вирішення спору щодо спадкового майна і не потребує окремої вказівки в резолютивній частині.

Крім того, в апеляційній скарзі, скаржник безпідставно просить встановити факт того, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_5 у вигляді 1/2 частини земельної ділянки з кадастровим номером 5920385800:01:001:0582 площею 7,5743 га та 1/2 частини земельної ділянки 5920385800:01:001:0488 площею 0,6923 га.

Суд першої інстанції помилково вважав, що вказані земельні ділянки належали за життя ОСОБА_5 .

Вказані земельні ділянки не належали за життя ОСОБА_5 , а були передані загальною площею 8,27 га у межах згідно з планом на території Малопавлівської сільської ради Охтирського району Сумської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_3 у приватну власність на підставі розпорядження голови Охтирської РДА від 22 березня 2002 року за №99, згідно з Державним актом про право приватної власності на землю серії ІІ-СМ № 038496, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 746.

Також колегія суддів вважає безпідставними вимоги ОСОБА_2 про визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на: 1/2 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ; на 1/2 частину домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 ; на 1/2 частину земельної ділянки (пай), рілля, кадастровий номер 5920385860:01:001:0582, площею 7,5743 га; на 1/2 частину земельної ділянки (пай), 5920385800:01:001:0488 площею 0,6923 га.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтями 1261-1265 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути спадкоємцями за законом та визначено черговість спадкування

Статтею 1261 Цивільного кодексу України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як вже зазначалось апеляційним судом, земельні ділянки з кадастровим номером 5920385800:01:001:0582 площею 7,5743 га та з кадастровим номером 5920385800:01:001:0488 площею 0,6923 га, не належали за життя ОСОБА_5 , а тому чоловік ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , не міг прийняти спадщину в цій частині. ОСОБА_3 не успадковувала вказані земельні ділянки після смерті свого чоловіка, а отримала їх у приватну власність на підставі розпорядження голови Охтирської РДА від 22 березня 2002 року за №99, згідно з Державним актом про право приватної власності на землю серії ІІ-СМ № 038496, виданим Малопавлівською сільською радою Охтирського району Сумської області 28 березня 2002 року.

Вказані земельні ділянки відсутні в переліку нерухомого майна, яке успадкувала ОСОБА_3 після смерті свого чоловіка, відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 10 квітня 1997 року (в реєстрі № 641, № 643, № 645) та 07 квітня 2000 року (в реєстрі № 751).

Також ОСОБА_2 не доведено, що вона має право на 1/2 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та на 1/2 частину домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 .

Хоча її чоловік, ОСОБА_4 і мав право за життя на вказані частини домоволодінь, проте на момент його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до довідки Малопавлівського старостинського округу Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області за № 270 від 31 жовтня 2024 року, за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані такі особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_13 - дружина; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_15 - син; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_14 - донька; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_17 - онук; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 - мати.

Тобто, за умови проживання, право в рівних частках на 1/2 мали, окрім ОСОБА_2 , також ОСОБА_7 (син), ОСОБА_25 (донька), ОСОБА_3 (мати). Більш того, враховуючи, що ОСОБА_3 померла до спливу шести місяців від дня смерті ОСОБА_4 , право на ці 1/2 частини домоволодінь в рівних частках також мали і її спадкоємці в порядку статті 1276 ЦК України.

При цьому, колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо наявності чи відсутності заведеної спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , що необхідно враховувати при оцінці цих обставин.

Крім того, вимоги про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом або за заповітом, як виданих ОСОБА_3 , так і виданих

ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно, ОСОБА_2 не заявляла.

Необхідно враховувати, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (частина перша статті 1301 ЦК України).

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

У цивільному законодавстві не передбачено можливості скасування свідоцтва про право на спадщину за позовом заінтересованої особи в судовому порядку. В ЦК України закріплено тільки можливість пред`явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину.

Отже доводи апеляційної скарги в цій частині також є необґрунтованими.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову, а тому висновок суду першої інстанції в цій частині є правильним. Помилковість висновку суду першої інстанції щодо належності ОСОБА_5 на праві власності спірних земельних ділянок, а також щодо певної неточності у наявній в матеріалах справи довідки про склад осіб на момент смерті останнього, не вплинули на загальний висновок суду.

Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 375 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 1 та 4 частини першої статті 376 ЦПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційних скарг за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що доводи апеляційних скарг є необґрунтованими, тому апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню щодо зміни мотивів відмови. Рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів відмови вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та володінні житловим будинком шляхом виселення. В іншій оскаржуваній частині рішення підлягає залишенню без змін.

Висновки суду щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України).

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню щодо зміни мотивів відмови, то відсутні підстави для відшкодування заявникам апеляційних скарг судових витрат.

Керуючись ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Собиною Павлом Миколайовичем, залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Кудіним Олександром Михайловичем, задовольнити частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 лютого 2026 року в частині вимог про усунення перешкод у користуванні та володінні житловим будинком шляхом виселення, змінити, виклавши мотивувальну частину в цій частині в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 25 травня 2026 року.

Головуючий - Я.Л. Петен

Судді: А.О. Замченко

А.М. Худик