Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №582/158/26 — Недригайлівський районний суд Сумської області

Провадження № 2/582/46/26

Справа № 582/158/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2026 р.

Недригайлівський районний суду Сумської області у складі: головуючого судді Жмурченка В. Д., за участю секретаря судового засідання Коваль В. В., з участю відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача Козін Т. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в с-щі Недригайлів в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,

УСТАНОВИВ:

Представника позивача ОСОБА_2 , адвокат Буланов О. М., звернувся до суду із цим позовом та просить суд ухвалити рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь позивача 3 % річних за період з 15.11.2018 по 23.02.2022 в розмірі 786,41 доларів США та понесені судові витрати.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 15.11.2017 ОСОБА_1 шляхом оформлення розписки позичив у ОСОБА_2 8 000,00 доларів США (вісім тисяч доларів США) зі строком повернення до 15.11.2018. Постановою Сумського апеляційного суду від 11.11.2025 (справа № 587/1935/20) позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики від 15.11.2017 у розмірі 8 000,00 доларів США. Для примусового виконання рішення суду видано виконавчий лист про стягнення вказаної вище суми боргу з відповідача. 02.12.2025 Недригайлівським ВДВС СМРУ Міністерсва юстиції України відкрито виконавче провадження № 79728153 про стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , яке на дату подання цієї позовної заяви перебуває на примусовому виконанні. Загальна заборгованість відповідача перед позивачем з повернення боргу згідно виконавчого листа № 587/1935/20, виданого Недригайлівським районним судом Сумської області, становить 8 000,00 доларів США. У зв`язку з цим, за період з 15.11.2018 (дата настання повернення позики) по 23.02.2022 (до дати оголошення військового стану) на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, на думку позивача, відповідач має сплатити три відсотки річних у розмірі 786,41 дол. США за прострочення виконання грошового зобов`язання.

01.05.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Козін Т. В. надійшов відзив на позовну заяву у якому просила застосувати позовну давність та відмовити у позові ОСОБА_2 в повному обсязі. Також у своєму відзиві представник відповідача зазначила, що сторона позивача помилково зазначає, що період нарахування 3 відсотків річних починається з 15.11.2018 (дата настання повернення позики). Вважає, що розрахунок наданий позивачем є неправильним, оскільки кількість днів прострочення повинно рахуватися з наступного дня за днем, коли б мала бути оплата, тобто з 16.11.2018. Також зазначила, що вимогу позивача про стягнення з відповідача понесених судових витрат по справі вважає необґрунтованими, завищиними та такими, що не відповідають критеріям обґрунтованості, реальності та пропорційності таких витрат щодо предмету спору, включаючи ціну позову та складність справи, а отже, на її думку такі витрати не можуть перевищувати 2000, 00 грн.

Позивач ОСОБА_2 та його представник, адвокат Буланов О. М. у судове засідання не з`явилися, але останній надав суду письмове клопотання, про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник, адвокат Козін Т. В. у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та в додаткових поясненнях.

Суд, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судом установлено, що 15.11.2017 між ОСОБА_2 (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір позики у вигляді розписки, відповідно до якої позичальник отримав від позикодавця, а позикодавець передав у власність позичальникові грошові кошти в сумі 8 000,00 доларів США, які мали бути повернуті позичальником до 15.11.2018.

Постановою Сумського апеляційного суду від 11.11.2025 (справа № 587/1935/20) позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики від 15.11.2017 у розмірі 8 000,00 доларів США. Дана постанова набрала законної сили 11.11.2025.

У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Будь-яких належних достатніх та допустимих доказів того, що вищенаведене рішення суду було виконано відповідачем повністю або частково, матеріали справи не містять.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За змістом ст.ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, оскільки ст. 625 ЦК України у конструкції Цивільного кодексу розташована у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Кодексу, приписи цього розділу поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України), а так само й на грошові зобов`язання, що виникли на підставі рішення суду та за своєю правовою природою носять цивільно-правовий характер.

Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 по справі № 686/21962/15-ц.

Згідно з розрахунком наведеним представником позивача у позовній заяві за період з 15.11.2018 по 23.02.2022 сума 3% річних становить 786,41 доларів США.

Щодо обрахунку 3 % річних, за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні. 3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

Дана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16 січня 2019 року справа № 373/2054/16-ц.

Як слідує наявної у матеріалах справи копії розписки строк зобов`язання повернення позики був встановлений до 15 листопада 2018 року.

Отже, прострочення повинно рахуватись саме з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі, а саме з 16 листопада 2018 року.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних за період із 16 листопада 2018 року по 23 лютого 2022 року в розмірі 785,76 доларів США.

Щодо заяви сторони відповідача про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статей 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No.2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Вказаний висновок щодо позовної давності наведено в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 457/462/16-ц, провадження № 61-21807св19.

Суд бере до уваги, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме: продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 №211 з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що цей Закон набрав чинності 02.04.2020.

Отже початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання 02.04.2020 чинності Законом №540-ІХ.

Подібний правовий висновок сформулювала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі №910/18489/20.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а скасований був з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27.06.2023 №651.

Отже, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Водночас Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався указами Президента України та триває дотепер.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк його дії.

Закон №2120-ІХ набрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023 №3450-ІХ пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Закон №3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану. Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 №4434-ІХ пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

Закон №4434-ІХ набрав чинності 04.09.2025.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а з 30.01.2024 до 03.09.2025 включно перебіг такого строку зупинявся.

Враховуючи викладене, посилання сторони відповідача на сплив позовної давності для звернення до суду з даним позовом є необґрунтованими і заява про застосування наслідків пропуску позовної давності не підлягає задоволенню.

Також згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при подачі позову про поділ майна подружжя мав сплатити судовий збір за ставкою згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше ніж 1331,20 грн.

Разом з тим, позивач ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 2 групи, що підтверджується копією пенсійного посвідчення тому на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача задоволено частково, то із відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 1 329,93 грн (розрахунок: 33 881,97 (сума, що стягується з відповідача, еквівалентна 785,76 доларів США) х 1331,20 (сума судового збору) : 33 914,16 (сума, заявлена позивачем до стягнення при зверненні до суду, еквівалентна 786,41 доларів США) = 1 329,93).

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 76-81, 83, 141, 258, 259, 263-268, 274-279 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , 3 % річних за період з 16.11.2018 по 23.02.2022 в розмірі 785,76 доларів США.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 1329 (одна тисяча триста двадцять дев`ять) грн 93 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Сумського апеляційного суду у встановленому законом порядку.

Суддя : В. Д. Жмурченко