Суд: Лебединський районний суд Сумської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу
Дата: 25 травня 2026 р.
Справа: №950/1381/26
Суддя: Бакланов Р. В.
Справа № 950/1381/26
Номер провадження 1-кп/950/195/26
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 травня 2026 року Лебединський районний суд Сумської області
в складі: головуючого судді - ОСОБА_1
прокурора - ОСОБА_2 , захисника - ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Лебедині кримінальне провадження № 12026200590000113, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 квітня 2026 року, про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лебедин Сумської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,
за угодою про визнання винуватості, укладеною між прокурором ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участю захисника ОСОБА_3 ,
В С Т А Н О В И В:
До Лебединського районного суду Сумської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026200590000113 від 19.04.2026 стосовно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, разом із реєстром матеріалів досудового розслідування, розписками про отримання копій обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, а також угодою про визнання винуватості.
Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, тобто в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.
Потерпілим у кримінальному провадженні є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Лебедин Сумської області, українець, громадянин України, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 .
Судом встановлено, що відповідно до наказу ГУНП в Сумській області № 634 о/с від 31.12.2020, згідно зі ст. 56 Закону України «Про Національну поліцію», ОСОБА_4 призначено на посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 м. Лебедин Сумського РУП ГУНП в Сумській області та присвоєно спеціальне звання «сержант поліції».
19 квітня 2026 року відповідно до графіку чергувань відділення поліції № 3 м. Лебедин Сумського РУП ГУНП в Сумській області сержант поліції ОСОБА_4 разом із поліцейським сектору реагування патрульної поліції цього ж відділення, старшим сержантом поліції ОСОБА_6 , заступили на чергування з 08 год. 00 хв. 19.04.2026 до 08 год. 00 хв. 20.04.2026. Поліцейські перебували у форменому одязі, з табельною вогнепальною зброєю, на службовому автомобілі «Renault Duster» з реєстраційним номером « НОМЕР_1 », та виконували службові обов`язки на території обслуговування відділення поліції № 3 м. Лебедин.
Близько 20 год. 16 хв. 19.04.2026 зазначеному екіпажу на планшетний пристрій надійшло повідомлення про спрацювання тривожної сигналізації в кафе-барі «Адреналін», розташованому за адресою: Сумська область, м. Лебедин, площа Соборна, 4А.
Прибувши о 20 год. 20 хв. 19.04.2026 до приміщення вказаного закладу, працівники поліції встановили, що бармен ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , здійснила виклик поліції через тривожну кнопку з приводу того, що один із відвідувачів, а саме ОСОБА_5 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння почав поводитися неадекватно та висловлюватися нецензурною лайкою.
Побачивши працівників поліції, ОСОБА_5 підвівся зі столу та підійшов до сержанта поліції ОСОБА_4 . Надалі ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що перед ним перебуває працівник поліції, який виконує службові обов`язки, одягнений у формений одяг із відповідними розпізнавальними знаками, діючи умисно, з метою заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесного ушкодження у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків, наніс сержанту поліції ОСОБА_4 один удар долонею правої руки в ліву сторону голови.
Внаслідок зазначених дій потерпілий ОСОБА_4 , згідно з висновком судово-медичного експерта № 108 від 20.04.2026, отримав тілесні ушкодження у виді набряку м`яких тканин у лівій скуловій ділянці обличчя та синця фіолетового кольору в лівій скуловій ділянці розмірами 1,5 х 0,5 см, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
20 квітня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
21 квітня 2026 року ухвалою слідчого судді Лебединського районного суду Сумської області ОСОБА_8 стосовно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 19.06.2026.
20 травня 2026 року обвинувальний акт складено, затверджено та вручено обвинуваченому і його захиснику. Того ж дня стороні захисту та потерпілому надано доступ до матеріалів досудового розслідування.
У травні 2026 року між прокурором ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участю захисника ОСОБА_3 укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно з угодою про визнання винуватості, ОСОБА_5 повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні та співпрацювати зі слідством і судом у цьому кримінальному провадженні.
Сторони угоди погодили правову кваліфікацію дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 345 КК України та узгодили призначення йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень.
Як істотні для цього кримінального провадження обставини в угоді зазначено, що ОСОБА_5 у ході досудового розслідування повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, примирився з потерпілим та добровільно допоміг Збройним Силам України у сумі 10000 гривень.
Прокурор ОСОБА_2 у підготовчому судовому засіданні просила затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що її укладено добровільно, вимоги КПК України та КК України дотримано, узгоджене сторонами покарання відповідає характеру кримінального правопорушення, особі обвинуваченого та наявним обставинам, що пом`якшують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні свою винуватість визнав повністю, підтвердив фактичні обставини обвинувачення, зазначив, що угоду уклав добровільно, без застосування до нього насильства, примусу, погроз чи обіцянок, не передбачених угодою, розуміє характер обвинувачення, вид і розмір узгодженого покарання, наслідки укладення та затвердження угоди, а також наслідки її невиконання.
Захисник ОСОБА_3 підтримав позицію обвинуваченого та просив суд затвердити угоду про визнання винуватості, вказавши, що правова позиція обвинуваченого є добровільною та усвідомленою.
Потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечував проти затвердження угоди, підтвердив факт примирення з обвинуваченим та зазначив, що питання відшкодування шкоди врегульовано, цивільний позов ним не заявлявся.
Розглядаючи питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
Суд застосовує зазначену норму, оскільки затвердження угоди про визнання винуватості є особливим порядком завершення кримінального провадження, який повинен одночасно забезпечувати притягнення винної особи до відповідальності, дотримання прав потерпілого, прав обвинуваченого, а також інтересів суспільства.
Згідно зі ст. 7 КПК України зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зокрема верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, забезпеченню права на захист, презумпції невинуватості, змагальності сторін та диспозитивності.
Судом встановлено, що під час судового розгляду прокурор, обвинувачений, його захисник та потерпілий мали можливість висловити свої позиції щодо угоди. Обвинувачений користувався правовою допомогою захисника. Даних про порушення права на захист, обмеження права потерпілого на участь у провадженні чи позбавлення сторін можливості висловити свою позицію судом не встановлено.
Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, за яким людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд приходить до висновку, що затвердження угоди у цьому кримінальному провадженні відповідає принципу верховенства права, оскільки обвинувачений визнав свою винуватість, потерпілий не заперечив проти такого порядку завершення провадження, а узгоджене покарання не є свавільним, оскільки обґрунтоване характером діяння, особою обвинуваченого та сукупністю пом`якшуючих обставин.
Згідно зі ст. 9 КПК України суд зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та вимог інших актів законодавства.
З огляду на цю норму суд перевіряє не лише наявність угоди як документа, а й відповідність її змісту вимогам кримінального та кримінального процесуального закону, добровільність укладення, фактичну основу для визнання винуватості та законність узгодженого покарання.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ця норма застосовується судом у контексті перевірки законності дій працівників поліції та правового статусу потерпілого ОСОБА_4 як працівника правоохоронного органу, який діяв у межах службових обов`язків під час реагування на повідомлення про спрацювання тривожної сигналізації.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Суд зазначає, що визнання винуватості обвинуваченим саме по собі не звільняє суд від обов`язку перевірити наявність фактичних підстав для такого визнання. У цьому провадженні фактичні обставини підтверджуються обвинувальним актом, реєстром матеріалів досудового розслідування, висновком судово-медичного експерта, даними про перебування потерпілого при виконанні службових обов`язків, а також послідовною позицією обвинуваченого щодо визнання винуватості.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» до правоохоронних органів відносяться, зокрема, органи Національної поліції.
Зазначена норма має істотне значення для правильної правової кваліфікації, оскільки кримінальна відповідальність за ст. 345 КК України настає саме за посягання на працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків. Судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_4 є сержантом поліції та на момент події виконував службові обов`язки.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_4 проходив службу на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції, мав спеціальне звання сержанта поліції, перебував у форменому одязі та виконував завдання поліції щодо реагування на повідомлення про можливе правопорушення.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція здійснює превентивну та профілактичну діяльність, вживає заходів з метою виявлення та припинення кримінальних і адміністративних правопорушень, здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події, а також вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку.
Суд приходить до висновку, що прибуття поліцейських до кафе-бару «Адреналін» після спрацювання тривожної сигналізації було дією, безпосередньо пов`язаною з виконанням службових обов`язків. Отже, насильство щодо потерпілого було вчинено саме у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків.
Частина 2 ст. 345 КК України передбачає кримінальну відповідальність за умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу або його близьким родичам легких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.
Судом встановлено, що об`єктивна сторона інкримінованого кримінального правопорушення виразилася у нанесенні ОСОБА_5 одного удару долонею правої руки в ліву сторону голови потерпілого ОСОБА_4 . Суспільно небезпечним наслідком стали легкі тілесні ушкодження, підтверджені висновком судово-медичного експерта № 108 від 20.04.2026. Причинний зв`язок між ударом та тілесними ушкодженнями вбачається з установлених обставин події, характеру ушкоджень та часу їх виникнення.
Суб`єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини. Судом встановлено, що ОСОБА_5 бачив перед собою працівника поліції у форменому одязі, який прибув за викликом у межах службових повноважень, усвідомлював службовий статус потерпілого та характер своїх дій, однак наніс удар.
Довід про те, що ОСОБА_5 не усвідомлював, що перед ним перебуває працівник правоохоронного органу, суд відхиляє як необґрунтований, оскільки поліцейські прибули на службовому автомобілі, перебували у форменому одязі, діяли після виклику через тривожну кнопку, а потерпілий виконував типові функції поліцейського реагування на повідомлення про подію. Сукупність цих обставин об`єктивно виключає сумнів у тому, що обвинувачений міг не розуміти службового статусу потерпілого.
Довід про те, що стан алкогольного сп`яніння виключає кримінальну відповідальність або умисну форму вини, суд також відхиляє. Відповідно до ст. 21 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, підлягає кримінальній відповідальності. Отже, сам факт перебування особи у стані алкогольного сп`яніння не усуває осудності, не спростовує умислу та не є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності.
Довід про те, що дії обвинуваченого не пов`язані з виконанням потерпілим службових обов`язків, суд відхиляє, оскільки саме виконання потерпілим службових функцій стало причиною його появи у кафе-барі «Адреналін». Потерпілий прибув за викликом, діяв у межах завдань поліції та безпосередньо під час виконання службових обов`язків зазнав удару від обвинуваченого.
Відповідно до ст. 12 КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки та злочини, а злочини - на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі. З огляду на санкцію ч. 2 ст. 345 КК України, яка передбачає покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на строк до п`яти років, інкриміноване ОСОБА_5 кримінальне правопорушення належить до категорії нетяжких злочинів.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена, зокрема, угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Суд застосовує зазначену норму, оскільки на розгляд суду подано саме угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участю захисника ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена у передбачених законом категоріях кримінальних проваджень між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.
Суд приходить до висновку, що у цьому кримінальному провадженні угоду укладено належними сторонами. Прокурор ОСОБА_2 здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, обвинувачений ОСОБА_5 є особою, якій інкримінується вчинення кримінального правопорушення, а захисник ОСОБА_3 забезпечував реалізацію права обвинуваченого на захист.
Відповідно до ст. 472 КПК України угода про визнання винуватості повинна містити формулювання обвинувачення, його правову кваліфікацію із зазначенням статті закону України про кримінальну відповідальність, істотні для кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості, узгоджене покарання та згоду сторін на його призначення.
Судом встановлено, що угода про визнання винуватості містить формулювання обвинувачення, правову кваліфікацію дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 345 КК України, істотні для цього кримінального провадження обставини, беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості, узгоджене покарання та згоду сторін на його призначення.
Статтею 473 КПК України передбачено наслідки укладення та затвердження угоди. Зокрема, сторони обмежуються у праві оскарження вироку, постановленого на підставі угоди, а обвинувачений відмовляється від здійснення певних процесуальних прав, які мав би під час судового розгляду в загальному порядку.
Судом роз`яснено обвинуваченому ОСОБА_5 наслідки укладення та затвердження угоди. Обвинувачений підтвердив, що розуміє обмеження права на апеляційне оскарження, розуміє, що суд не досліджуватиме всі докази в обсязі, властивому загальному судовому розгляду, та погоджується з цим.
Відповідно до ч. 4 ст. 474 КПК України суд зобов`язаний з`ясувати в обвинуваченого, чи розуміє він характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, права, передбачені законом, наслідки укладення та затвердження угоди, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди.
Під час судового засідання судом з`ясовано, що ОСОБА_5 розуміє характер обвинувачення за ч. 2 ст. 345 КК України, розуміє фактичні обставини, правову кваліфікацію, вид покарання у виді штрафу, розмір штрафу - 8500 гривень, а також наслідки затвердження угоди.
Відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо її умови суперечать вимогам КПК України або закону; умови угоди не відповідають інтересам суспільства; умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним; очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань; відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
Перевіряючи угоду за наведеними критеріями, суд приходить до висновку, що підстав для відмови у її затвердженні не встановлено.
Умови угоди не суперечать вимогам закону, оскільки угоду укладено належними сторонами, у письмовій формі, із зазначенням обвинувачення, правової кваліфікації, істотних обставин, узгодженого покарання та наслідків затвердження угоди.
Умови угоди відповідають інтересам суспільства, оскільки кримінальне провадження завершується постановленням обвинувального вироку, обвинувачений визнає свою винуватість, потерпілий не заперечує проти затвердження угоди, а призначення узгодженого покарання забезпечує мету кримінальної відповідальності.
Умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. Обвинувачений діяв за участю захисника, потерпілий був залучений до судового розгляду та висловив свою позицію, цивільний позов не заявлено, процесуальні витрати відсутні.
Довід про те, що угода могла бути укладена обвинуваченим формально, без реального усвідомлення правових наслідків, суд відхиляє, оскільки ОСОБА_5 у судовому засіданні надав послідовні пояснення, підтвердив добровільність угоди, розуміння суті обвинувачення, розміру та виду покарання, а також наслідків її затвердження. Участь захисника ОСОБА_3 додатково підтверджує, що право обвинуваченого на захист було забезпечено належним чином.
Довід про те, що відсутні фактичні підстави для визнання винуватості, суд відхиляє, оскільки фактичні обставини обвинувачення узгоджуються з матеріалами досудового розслідування, зокрема з даними про виклик поліції, прибуття поліцейських до кафе-бару «Адреналін», виконання потерпілим службових обов`язків, нанесення удару обвинуваченим та висновком судово-медичного експерта про наявність у потерпілого легких тілесних ушкоджень.
Довід про те, що узгоджене покарання у виді штрафу є надмірно м`яким, суд відхиляє з таких підстав.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Згідно зі ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд може призначити більш м`яке покарання, ніж передбачено законом, зокрема перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті Особливої частини КК України.
Суд приходить до висновку, що у цьому кримінальному провадженні наявні підстави для застосування ст. 69 КК України, оскільки ОСОБА_5 раніше не судимий, повністю визнав винуватість, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, примирився з потерпілим, добровільно допоміг Збройним Силам України у сумі 10000 гривень, а обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Суд також враховує, що кримінальне правопорушення належить до категорії нетяжких злочинів, тілесні ушкодження потерпілого кваліфіковано як легкі, цивільний позов не заявлено, а потерпілий не заперечив проти затвердження угоди.
Відповідно до ст. 53 КК України штраф є грошовим стягненням, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених законом. Узгоджений сторонами штраф у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 8500 гривень, відповідає положенням Загальної частини КК України та є таким, що з урахуванням застосування ст. 69 КК України може бути призначений як більш м`який вид основного покарання.
Суд приходить до висновку, що узгоджене покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, примирення з потерпілим та добровільну допомогу Збройним Силам України.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 у вигляді домашнього арешту застосовано ухвалою слідчого судді Лебединського районного суду Сумської області від 21.04.2026 строком до 19.06.2026. Враховуючи ухвалення обвинувального вироку з призначенням покарання у виді штрафу, суд приходить до висновку про необхідність залишити зазначений запобіжний захід без змін до набрання вироком законної сили, але не довше строку, визначеного ухвалою слідчого судді.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Процесуальні витрати відсутні.
Речові докази у кримінальному провадженні, а саме електронні носії інформації із записами з приміщення кафе-бару «Адреналін» та з нагрудної бодікамери, які долучені до матеріалів кримінального провадження, слід залишити при матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин. Вмотивованим є рішення, у якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд приходить до висновку, що затвердження угоди про визнання винуватості відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості, оскільки судом перевірено добровільність її укладення, розуміння обвинуваченим змісту обвинувачення і наслідків угоди, наявність фактичних підстав для визнання винуватості, законність узгодженого покарання та відсутність підстав для відмови у затвердженні угоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участю захисника ОСОБА_3 , та призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 17, 22, 26, 100, 124, 314, 369, 370, 371, 373, 374, 394, 468, 469, 472, 473, 474, 475, 476 КПК України, ст. ст. 12, 21, 50, 53, 65, 66, 67, 69, 345 КК України, суд,
У Х В А Л И В:
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену у травні 2026 року між прокурором ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участю захисника ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12026200590000113 від 19 квітня 2026 року.
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
Призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 345 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 у вигляді домашнього арешту, застосований ухвалою слідчого судді Лебединського районного суду Сумської області від 21 квітня 2026 року, залишити без змін до набрання вироком законної сили, але не довше строку, визначеного ухвалою слідчого судді.
Після набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_5 - скасувати.
Речові докази у кримінальному провадженні, а саме електронні носії інформації із записами з приміщення кафе-бару «Адреналін» та з нагрудної бодікамери, залишити при матеріалах кримінального провадження протягом строку їх зберігання.
Роз`яснити ОСОБА_5 , що відповідно до ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку, яким затверджено угоду, та про призначення судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.
Роз`яснити ОСОБА_5 , що умисне невиконання угоди є підставою для кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 389-1 КК України.
На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня його проголошення через Лебединський районний суд Сумської області до Сумського апеляційного суду.
Вирок, ухвалений на підставі угоди про визнання винуватості, може бути оскаржений:
обвинуваченим, його захисником або законним представником виключно з підстав призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди, ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання, невиконання судом вимог, установлених ст. 474 КПК України, у тому числі нероз`яснення наслідків укладення угоди;
прокурором виключно з підстав призначення судом покарання, менш суворого ніж узгоджене сторонами угоди, або затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, у якому згідно із законом угода не може бути укладена;
потерпілим - у межах і з підстав, передбачених КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та потерпілому.
Суддя: ОСОБА_9
Оригінал: reyestr.court.gov.ua