Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №381/31/26 — Київський апеляційний суд

справа № 381/31/26 головуючий у суді І інстанції Осаулова Н.А.

провадження № 22-ц/824/10218/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 травня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2026 року, ухвалене під головуванням судді Осаулової Н.А., у м. Фастів Київської області, повний текст рішення виготовлено 25 лютого 2026 року, у справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року АТ «Кредобанк» звернулося до суду з позовом та просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 26207011694917/980/РКО від 03 червня 2026 року у розмірі 26 981,34 грн., з яких: 13 417,40 грн. - тіло кредиту та 13 563,94 грн. - відсотки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03 червня 2022 року між АТ «Кредобанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 26207011694917/980/РКО, відповідно до умов якого Банк зобов`язався надати відповідачу кредит, а відповідач зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту. Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав та станом на 28 листопада 2025 року має заборгованість у сумі 26 981,34 грн., з яких: 13 417,40 грн. - тіло кредиту та 13 563,94 грн. - відсотки. За таких обставин, банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2026 року позов АТ «Кредобанк» задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач вказував, що при складанні договору на надання банківських послуг, а також відкриття банківського рахунку, він кредиту не отримував, як і не отримував кредитних коштів за весь період користування рахунком. Відповідач вносив лише власні кошти, які у подальшому і використовував. Тому, просив відмовити у задоволенні позову у зв`язку з ненаданням позивачем доказів отримання кредиту. З рішення по справі вбачається, що будь-яких доказів на підтвердження факту перерахування коштів та отримання їх відповідачем згідно вказаного кредитного договору позивачем суду надано не було. Так, ні при поданні позову, ні під час розгляді справи в суді позивачем не надано будь-яких доказів, що ними були перераховані відповідачу грошові кошти за кредитним договором на його банківський рахунок, як це передбачено умовами цього договору. Крім того, вказує, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Проте позивачем не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що позикодавцем були виконані умови договорів, а саме перераховані грошові кошти відповідачу в розмірах, що передбачені договорами, а відповідач ці кошти отримав.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» вказує, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, не мають законодавчого обґрунтування, через що скарга не може бути задоволена. Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 03 червня 2022 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-Договір № 26207011694917/980/РКО про надання комплексних банківський послуг.

Відповідно до п. 1.1 Заяви-Договору, Банк надає Клієнту банківські послуги на умовах визначених цією Заявою-Договором та Правилами надання комплексних банківських послуг фізичним особам у АТ «Кредобанк», Правилами користування банківськими платіжними картками АТ «Кредобанк», Тарифами. Перелік та умови надання банківських послуг визначаються у додатках до цієї Заяви-Договору, які є невід`ємною частиною Заяви-Договору. Заява-договір та чинні, у редакції станом на день підписання цієї Заяви-договору: Правила і Тарифи є змішаним договором про приєднання, який містить елементи: договору банківського рахунку, кредитного договору, договору про використання електронного підпису та визнання електронних правочинів між клієнтом та банком.

Згідно з п. 2.1. Договору підписанням Заяви-договору Клієнт підтверджує, що ця Заява-договір є заявою на відкриття поточного/поточних рахунку/рахунків та заявою клієнта на отримання споживчого кредиту/кредитів.

Відповідно до п.1 Додатку від 03 червня 2022 року до Заяви-Договору № 26207011694917/980/РКО від 03 червня 2022 року, Клієнт просить, а Банк зобов`язується - надати банківські послуги, визначені цим Додатком, а саме відкрити рахунок/рахунки/виконувати операції за рахунком/рахунками, з наступним видами валюти(п.1.1 Додатку)

Відповідно до п.1.4.2 та п.1.4.3 Додатку до Заяви-Договору Банк, відповідно до Алгоритму, встановлює максимальну/поточну суму ліміту кредитування за Рахунком для Кредитування (в розмірі до 100 000.00 грн.). Строк дії ліміту кредитування - до моменту пред`явлення вимоги Банку або до настання підстав припинення дії ліміту кредитування, визначених Правилами.

Згідно п.1.4.4 Додатку до Заяви-Договору, процентна ставка за користування Кредитом - 30% річних.

З матеріалів справи вбачається, що АТ «Кредобанк» повністю виконало свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором.

Факт надання банком позичальнику кредитних грошових коштів відповідно умов кредитного договору та користування ними підтверджується випискою по рахунку.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконані зобов`язання за договором, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку - АТ «Кредобанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Відповідно до статті 78 ЦПК України, якою визначені вимоги до допустимості доказів, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

До предмету доказування у справі, яка переглядається, входять обставини щодо укладання сторонами кредитного договору, отримання відповідачем у розпорядження кредитних коштів, наявність заборгованості за кредитним договором, її складові та розмір.

Відповідач ОСОБА_1 в судах першої та апеляційної інстанцій не заперечував факт укладання 03 червня 2022 року кредитного договору шляхом підписання того ж дня додатку до заяви-договору № 26207011694917/980/РКО від 03 червня 2026 року.

Виходячи з наведених доказів, суд першої інстанції встановив, що сторони уклали 03 червня 2022 року кредитний договір, в якому обумовили суму та валюту кредиту, умови його надання та порядок і строки повернення, нарахування процентів за користування кредитом.

Згідно із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження № 61-517св18), від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), доказами, які підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно зі статтями 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 1 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (далі - Положення № 75), первинним є документ, який містить відомості про операцію.

До первинних документів бухгалтерського обліку в банках відносяться, зокрема, виписка порахунку про рух коштів, меморіальний ордер.

Відповідно до пункту 1.19-1 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який був чинним на день виникнення спірних правовідносин, меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Пунктом 62 Положення № 75 передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 752/14554/15-ц, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц.

Проте, сам по собі розрахунок заборгованості не відноситься до первинних банківських документів і відображає методику нарахування позивачем заборгованості, але не відображає операції з надходження кредитних коштів на рахунки клієнта та їх повернення.

У справі, яка переглядається до позовної заяви долучена виписка по особовим рахункам ОСОБА_1 за період з 03 червня 2022 року по 28 листопада 2025 року, яка є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, користування ними, наявності заборгованості та її розміру.

Разом з тим, відповідач не надав суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження відсутності заборгованості за кредитом або свого розрахунку заборгованості. Отже, вказані твердження відповідача є припущеннями, на яких не може ґрунтуватись судове рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з апеляційної скарги, остання не містить доводів в частині не обґрунтованого стягнення відсотків, а, відтак, судове рішення в цій частині в силу вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України не може бути скасоване.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, судом повно з`ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів.

Судом враховується усталена практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх».

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2026 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді Фінагеєв В.О.

Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.